Верховна Рада ухвалила зміни до закону про імміграцію і зараз документ направлено на підпис Президенту. Кабінет Міністрів подав до ВР законопроєкт №6516 ще 13 січня 2022 року. Одним з ініціаторів документа був очільник МВС Денис Монастирський, що трагічно загинув на початку цього року на Київщині. Законопроєкт удосконалює процедури для надання дозволу на імміграцію та оновлено перелік підстав для його скасування, зокрема, через оформлення фіктивного шлюбу. Як працюватиме закон, коли набере чинності, розповіла Mind адвокатка, старша юристка АО «Expatpro» Катерина Затулко.
Документ був ухвалений 29 червня 2023 року і зараз очікує на підпис Президента. Зміни, передбачені законопроєктом, наберуть чинності через три місяці з дня офіційного опублікування.
Одним з очікувань від законопроєкту, як прогнозує Мінфін, є збільшення надходжень до Державного бюджету України у зв'язку з підняттям розміру державного збору за подання заяви на отримання дозволу на імміграцію. На цей момент і до набрання чинності законом плата за оформлення та видачу дозволу на імміграцію становить 179,74 грн. Проєктом закону передбачено, що збір становитиме 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, тобто станом на 2023 рік – 1342 грн. Ця ставка не застосовується до подання документів на дозвіл на імміграцію через дипломатичні установи. У такому разі справлятиметься консульський збір у розмірі, який буде встановлено Міністерством закордонних справ України.
Загалом Верховна Рада ухвалила такі зміни до законодавства про імміграцію:
Читайте також: Іноземці в Україні: як легалізувати перебування в країні під час війни
Отже, законопроєктом передбачається можливість подання документів для отримання дозволу на імміграцію особам, які проживали в Україні безперервно останні 5 років на основі посвідки на тимчасове проживання.
Остання має бути видана за однією з наступних підстав: робота, навчання, волонтерство, проповідування, участь у діяльності структурних підрозділів іноземних неурядових організацій, проєктах технічної допомоги тощо.
Для того щоб тимчасове проживання в Україні вважалося безперервним потрібно не залишати Україну більше ніж на 90 днів разово, а у сукупності відсутність в Україні за рік не може перевищувати 180 днів.
За аналогією з поданням документів на прийняття у громадянство України, можу сказати, що на підтвердження безперервного проживання вимагатимуть довідку від Державної прикордонної служби України.
Не вважатиметься порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування, за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Члени сім'ї висококваліфікованих спеціалістів та робітників зможуть мігрувати в рамках загальної квоти, встановленої Кабінетом Міністрів України. Тобто один із подружжя та діти іммігранта можуть подати документи разом із ним для отримання дозволу на імміграцію у разі їхнього спільного в’їзду та перебування на території України.
В інших випадках чоловік (дружина) іммігранта зможуть подати заяву на дозвіл на імміграцію лише в разі перебування в шлюбі з іммігрантом понад два роки (чинне законодавство не передбачає такого критерію як «два роки перебування в шлюбі» для цієї квоти мігрантів).
Строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію зменшується з року до шести місяців. Окремо передбачається строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію, поданої через дипломатичні установи, – один рік.
Читайте також: Свіжі руки: як Кабмін пропонує спростити працевлаштування іноземців
Так, проєктом закону передбачається, що разом із заявою для надання дозволу на імміграцію на підставі возз’єднання сім’ї із громадянином України або іноземцем, який вже має посвідку на постійне проживання, особа зобов’язана подати згоду на проведення перевірки фіктивності шлюбу. Член подружжя, з яким іноземець «возз’єднується», також має надати таку згоду. Вимоги до згоди поки законодавцем не передбачено.
Організацію проведення перевірок покладено на Державну міграційну службу України. У проєкті закону передбачено, що перевірки будуть у формі співбесід і письмових тестів.
Як наслідок, факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнаватиметься підставою для надання дозволу на імміграцію за таких обставин:
Проєкт закону не містить уточнень, скільки саме цих ознак (одну, декілька або всі) має віднайти міграційна служба для того, аби використовувати це як підставу для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Виникає питання, як застосовуватиметься міграційною службою пункт 2. Адже всім відомі ситуації «гостьового шлюбу», коли подружжя фактично не проживає разом та не веде спільного побуту, але перебуває в статевих стосунках, має спільних дітей, і їм так комфортно.
За наведених вище законодавчих новел, можна зробити висновок, що такий «гостьовий шлюб» автоматично буде негативним маркером, що служитиме для працівників міграційної служби підставою для відмови в дозволі на імміграцію.
Викликає запитання і пункт 5. Уявімо ситуацію, коли особа була членом подружжя, що не пройшло перевірку, але потім розлучилася та через певний час одружилася з іншим іноземцем, з яким дійсно перебуває у стосунках, веде спільний побут, проживає в одному приміщенні тощо. Але шлюб із такою особою автоматично вважатиметься підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію для її нового чоловіка / нової дружини.
Пункт 3 може стати підставою для відмови подружжям, що живуть за мусульманськими канонами. Так, дійсно, можливі випадки укладення шлюбу без зустрічань/спілкування в мусульманських сім’ях, але подружжя після шлюбу живе під одним дахом, як чоловік і дружина, спілкується, веде спільний побут тощо.
Можливо законотворці мали позитивні наміри щодо відсіювання мігрантів, що подавалися на підставі фіктивних шлюбів, але зараз законопроєкт містить механізми, що можуть стати перепоною для реальних сімей у процесі отримання дозволу на імміграцію.
Новими підставами для відмови в дозволі на імміграцію є:
Пункт 7 може слугувати підставою для зловживань міграційною службою своїми повноваженнями. Фактично близько 70% іноземців під час свого перебування/проживання в Україні порушували законодавство про статус іноземців, тому що такими порушеннями вважається, наприклад, перевищення строків перебування в Україні або втрата посвідки на тимчасове проживання.
Тільки торік (у перші три місяці війни) велика кількість іноземців зіткнулися з тим, що вони мали подати документи на обмін посвідки на тимчасове проживання, але більшість територіальних органів міграційної служби просто не працювали. А після відновлення роботи міграційної служби на всіх іноземців, що не встигли за таких обставин обміняти посвідки на тимчасове проживання, було накладено штраф за перевищення строків перебування в Україні.
Лише в жовтні 2022 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України з ретроспективною дією, якою надано можливість іноземцям законно проживати в Україні та перетинати кордон на підставі прострочених під час війни посвідок (якщо підстави проживання залишилися чинними) на весь строк воєнного стану та 30 днів після його завершення.
Водночас після прийняття цієї постанови виписані раніше протоколи та постанови про адміністративні правопорушення не були скасовані. А отже, потенційно всі, хто отримав штраф за порушення строків перебування, можуть у майбутньому отримати відмову в дозволі на імміграцію.
З моменту отримання дозволу на імміграцію іноземець матиме, як і раніше, 1 рік на подання документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
Але цей строк обмежується строком законного перебування/проживання іноземця в Україні, адже зазначається, що він має подати документи для отримання посвідки на постійне проживання не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення його довгострокової візи або його тимчасового перебування/проживання.
Тобто, якщо іноземець отримав у вересні дозвіл на імміграцію, але його посвідка на тимчасове проживання закінчується вже в листопаді, він зможе податися на постійну посвідку не в межах дії дозволу на імміграцію, а лише в межах дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, тобто за 15 робочих днів до дати закінчення посвідки.
У разі скасування дозволу на імміграцію скасовується посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу. Також разом із ухваленням рішення про скасування дозволу на імміграцію міграційною службою приймається рішення про примусове повернення.
Усі три рішення мають бути ухвалені одночасно та протягом 5 календарних днів направлені рекомендованим листом іноземцю, стосовно якого вони прийняті, або мають бути вручені йому особисто.
Скасована посвідка вилучається міграційною або прикордонною службою.
У рішенні про примусове повернення визначається строк виїзду за кордон. Якщо за цей час особа не виїхала з України та не оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію і посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання в порядку обміну.
У разі скасування дозволу на імміграцію за заявою самого іноземця, він повинен виїхати протягом місяця з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню.
У частині уточнення процедури ухвалення рішень про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання в Україні та примусового повернення Закон України «Про імміграцію» давно потребував доопрацювання. На мою думку, зазначений механізм є більш чітким і продуманим, ніж попередній.
Таким чином, проєкт закону містить зміни як позитивні (скорочення строків розгляду, уточнення процедури прийняття рішень про скасування посвідки на постійне проживання), так і достатньо неоднозначні й такі, що можуть стати підставою для зловживань із боку органів державної влади. Зробити висновок щодо того, як саме запрацюють окреслені зміни, ми зможемо лише приблизно за пів року з моменту набрання законом чинності.