Північнокорейська «віагра» для рф: що відомо про іноземні ракети для країни-терориста
або Що робити, коли потенціал «всемогутніх» згасає
Україна днями оприлюднила докази, що росія завдала масованого ракетного удару 2 січня 2024 року по Харкову зброєю північнокорейського виробництва. Знайдені уламки цих ракет відрізняються від стандартних російських «Іскандерів» – зокрема, вони трохи більші в діаметрі, а також мають іншу форму хвостової частини. Також раніше в західних медіа заговорили про постачання країною-терористом Іраном до росії балістичних ракет малої дальності. Які саме ракети рф могла отримати від Північної Кореї та інших помічників і як їх наявність може змінити тактику атак загарбників, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Читайте також: Збиті «Кинджали»: 4 міфи про гіперзвукові російські ракети
Масштабна війна стала для російського військово-промислового комплексу справжнім випробуванням. Виявилося, що навіть для такої відносно локальної війни, як війна з Україною, з огляду на військову доктрину рф, що передбачає протистояння всьому блоку НАТО на декількох фронтах, виробництва власних боєприпасів недостатньо. Особливо коли йдеться про масоване використання ракет оперативно-тактичного призначення.
«Велика і могутня» неспроможність рф
Найбільш сучасні «Іскандери» різних модифікацій дуже швидко закінчилися (на складах залишився тільки необхідний мінімум). Уже в березні 2022 року росія почала використовувати «антикварні» «Точка-У». Однак їхня точність виявилася недостатньою – згадаємо удар по залізничному вокзалу Краматорська, коли загинула 61 людина. І фактично після цього від їх масованого використання росіяни відмовились.
Натомість почали застосовувати зенітні керовані ракети комплексу С-300. Вони мають більш адекватну точність, але дуже малу дальність ураження – всього 120 км. Час від часу для ударів по пріоритетних і не дуже цілях використовували й «Іскандери». Найбільш яскравий приклад їх застосування – удар 19 серпня 2023 року по центру Чернігова.
Однак загалом промисловість не мала можливості покрити втрати. Незважаючи на масштабування робіт, ворогу завадив брак часу. Тому росіяни почали шукати рішення – де прямо зараз можна взяти певну кількість оперативно-тактичних ракет із квазібалістичною траєкторією та дальністю ураження цілей до 300 км.
Читайте також: Ракети для цілей у рф: Україна має потрібний арсенал власних зразків
Трійця допомоги – Хитрий, Злий, Дурний
Оскільки ракетні технології не дуже розповсюджені у світі, а санкції все ж таки діють, джерел постачання лишилось обмаль – Китай, Іран та Північна Корея. Китай на цьому етапі війни навряд чи варто розглядати як потенційного постачальника, адже йому вистачає проблем із США через Тайвань.
Тому, за інформацією західних медіа, спочатку москва почала перемовини щодо придбання ракет з Іраном. І хоча Тегеран і дав згоду на постачання партії ударних дронів та розгортання ліцензійного виробництва у рф, однак з постачаннями ракет не зладилось.
Тут зіграли свою роль одразу кілька факторів – від нестабільної ситуації на Близькому Сході до завищених очікувань від російських партнерів. Адже гроші для іранських аятол не мають значення – їм потрібні військові технології, якими росіяни дуже неохоче діляться.
У результаті москва не без участі Китаю, адже Північна Корея є сателітом Пекіну й не ухвалює самостійно жодних серйозних рішень на зовнішній арені, змогла на певних умовах підписати величезний контракт на постачання зброї північнокорейського виробництва. Звісно, що повний перелік невідомий, але західні аналітики говорять про артилерійські боєприпаси, ракети оперативно-тактичного призначення та стрілецьку зброю.
Читайте також: Іранські Fateh: реальні загрози та міфи про нові гіперзвукові ракети
Велике «дружнє» перевантаження
Вважається, що із серпня до листопада з порту Расон на північно-східному узбережжі Північної Кореї транспортними кораблями російського флоту були вивезені приблизно 2000 стандартних транспортних контейнерів для морських перевезень. Найімовірніше, у цих контейнерах були й тактичні ракети.
KN-23 (зліва), «Іскандер–M» (у центрі), Hyunmoo-2b (справа)
Уже 2 січня 2024 року після чергового удару по Харкову слідчі Національної поліції, які документують всі факти російської агресії, серед залишків балістичної ракети виявили елементи, які схожі і водночас не схожі на російські «Іскандери». Крім того, увагу привернув той факт, що всі технологічні позначки з номерами й іншою інформацією були видалені. Після публікації фото стало зрозуміло, що це залишки ракети HWASONG-11GA (більш відомої на Заході як KN-23).
Докази північно корейського походження ракети, яка була використана під час удару по Харкову 2.01.2024
Північнокорейська вбивця
Ракета вперше «з’явилася» на публіці на параді в лютому 2019 року. Потім західні розвідники неодноразово фіксували випробувальні запуски, аналізуючи всі можливі характеристики.
У результаті аналізу фото і відео стало очевидно, що в конструкції ракети використані технології російського «Іскандеру» (цікаво й те, що вони використані також у розробці південнокорейської ракети Hyunmoo-2b).
Щодо характеристик, то більшість оглядачів говорять про те, що ракета має дуже схожі з «Іскандером» дані – може нести боєголовку масою 500 кг на відстань 450 км або зменшене корисне навантаження до 690 км, основна висота польоту ракети 25–30 км з апогеєм в 60 км.
Схема ракети KN-23
У порівнянні з «Іскандер-М» північнокорейська ракета має більший діаметр (1,10 м проти 0,95 м) і, очевидно, іншу систему управління польотом. Точних відомостей, звісно, немає, але вважається, що за допомогою супутникового наведення ракета має точність у межах 100 м від вірогідної кругової помилки, а під час застосування лише інерціальної навігаційної системи – 200 метрів. Тобто показники дещо гірші ніж у «Іскандера», але росіянам для невибіркових ударів по містах і навантаження нашої системи ППО цілями «зійдуть».
Україно, тримаємо стрій!
Невідомо скільки саме ракет було поставлено з Північної Кореї, але будь-яке підсилення ударів балістичними ракетами для нашої ППО – серйозний виклик. Перехоплення таких цілей можливо за допомогою дуже обмеженого переліку зенітно-ракетних комплексів західного виробництва (фактично тільки двох – Patriot та SAMP/T), яких нам бракує і майже всі вони задіяні в системі ППО столиці.
Ще один дуже важливий момент: крім KN-23, Північна Корея має ще більш потужні й сучасні ракети – KN-24 та KN-25. Перші вважаються північнокорейською копією американської важкої керованої ракети MGM-140 (ATACMS), хоча вона значно більша й розроблена за вітчизняними технологіями. А ось KN-25 це вже не квазібалістична, а балістична ракета. Попри те що максимальна дальність дії ракети становить усього 380 км, вона відрізняється надзвичайно пологою траєкторією, а це значно підвищує її здатність долати протиракетну оборону.
За таких характеристик, які «гуляють» західними профільними виданнями, KN-25 – це справжній кошмар для ППО, оскільки виробляється масово й засобів боротьби з нею станом на зараз у світі фактично не існує.
Отже, якщо Північна Корея передала росіянам ці ракети, то проблем у нас може бути досить багато. Водночас питання кількості і тут є основним. Якщо росіяни отримають їх більше ніж декілька десятків, то вони матимуть серйозну перевагу, яку, з огляду на удари кінця 2023 – початку 2024 року, вони зможуть реалізувати на 100%.