Як Львів стає новою фабрикою Європи

За 2016-2017 роки у Львові було відкрито 140 нових підприємств, створено понад 20 000 робочих місць. Найбільші з них – з іноземним капіталом – Fujikura, BADER, Nexans, Galicia Greenery, ТзОВ «СЕНТІО», «Карпатський Вітер», «Синтез Солар». І хоча за надходженням прямих іноземних інвестицій Львівська область входить лише в п’ятірку, за діловою активністю та приростом робочих місць вона – серед лідерів.

Головним активістом і піарником області є керівник управління інвестиційної політики ЛОДА Роман Матис. У його обов'язки входить залучення інвесторів у регіон і супровід бізнесу на всіх етапах. Mind відправився до Львова, щоб розглянути, як на практиці діє «рішення проблем» бізнесу і за рахунок чого Львівській області вдається залучати іноземний бізнес у регіон.

День, який нам вдалося провести разом з Матисом, був насичений зустрічами з місцевим і іноземним бізнесом. Того дня у Львові проходив Експортний форум. Але до прибуття поїзда Матис вже встиг виступити на заході й чекав нас у облдержадміністрації.

ЛОДА знаходиться в центрі Львова, у будинку, в якому радянська епоха збереглася буквально у всьому: у меблях, паркеті, фіранках, столах, килимах. Але на інтер'єрі ознаки епохи закінчуються: до приміщення пропускають абсолютно всіх, але особливо дружелюбно, якщо говориш, що йдеш у 218-й кабінет. У цьому випадку у вас не запитають навіть документів.

Нова структура була створена в 2016 році саме під Романа Матиса. «Моїм хобі був маркетинг територій. На цю посаду я потрапив через те, що написав стратегію залучення інвестицій для Львівської області», – говорить він. До початку роботи в ЛОДА Роман займався створенням маркетингових стратегій для українських та іноземних компаній.

Прочитавши стратегію, губернатор Олег Синютка запропонував Матису реалізувати її самостійно.

«Я погодився в обмін на обіцянку, що департамент буде незалежним і я зможу самостійно підібрати співробітників», – розповідає Матис.

На той час департамент тільки створили, тому новоспеченому чиновнику не довелося звільняти старих клерків, він зміг сам набрати людей, під свої цілі та конкретні завдання.

Таким чином ЛОДА стала єдиною облдержадміністрацією, у якій з'явилася структура, що професійно займається інвестиціями. У команду Матиса увійшло 12 осіб. Це студенти або випускники, віком трохи більше 20 років, із бездоганним знанням англійської – що було ключовою умовою під час прийому на роботу.

Команда департаменту із залучення інвестицій ЛОДА. Фото тут і далі: сторінка Романа Матиса на facebook

За словами голови ЛОДА Олега Синютки, основне завдання департаменту – це супровід інвестора на всіх етапах. «Від задумки про будівництво і на всьому шляху, аж до відкриття – підбір земельної ділянки, додаткові консультації чи погодження – все це на себе бере інвестиційна служба. Зараз на постійному супроводі у нас понад 600 проектів. Це необов'язково іноземний інвестор, а й український, який хоче створювати власну справу», – додає Синютка.

Запити від 600 компаній обробляють шість осіб, які працюють в департаменті. Кожен співробітник має під опікою близько 100 компаній. Коли навантаження почало зростати, Матис звернувся до районних адміністрацій. Вони всі погодилися виділити окрему людину, яка займатиметься такою самою роботою, але для дрібного і середнього бізнесу.

«Я був учора у двох районах – Перемишлянському та Золочівському. Там багато дрібного, середнього бізнесу. Ми кожному ФОПу не допоможемо. Тому у місцевих адміністраціях просимо назначати відповідальних особ, які займаються цими меншими проектами», – каже Матис.

На весь відділ супроводу і залучення інвестицій область виділяє бюджет у 600 000 грн без урахування зарплат співробітників. Матис каже, що з такою сумою важко зробити якісне промо області. Саме тому його департамент робить ставку на супровід бізнесу.

Чиновник упевнений, що саме допомога у вирішенні проблем вже існуючого в регіоні бізнесу стане найкращою рекламою для майбутніх інвесторів. Всю другу половину 2016 року і весь 2017-й команда провела в поїздках по регіону та вирішуючи питання підприємців.

«Якщо вам не видають дозволи, затримують документи, вимагають хабарі – ви кажіть нам. Одна компанія не могла довго отримати дозвіл на будівництво. У когось в Києві застрягли документи. Всі ці питання ми вирішуємо», – каже Матис.

Щомісяця у своєму кабінеті чиновник збирає керівників усіх 20 служб на нараду.

«Керівників 9 міст обласного підпорядкування – їх ми теж кличемо на наради по інвестуванню. Відділ супровід – це системна робота. Ми вже розіслали 3500 листів по компаніях у всьому світі. На них ми отримуємо близько 1–2% відгуків. Готуємо інформаційний дайджест, що ми зробили – і розсилаємо чиновникам, компаніям», – розповідає Матис.

10 найбільших проектів, що були запущені за сприяння департаменту Романа Матиса

Дані: ЛОДА

Про все це Матис розповідає, поки ми їдемо на відкриття найбільшого переробного м'ясокомбінату в області, який запустив ТОВ «ЛембергМіт».

Матис не пропускає відкриття жодного нового підприємства, навіть українського бізнесу, навіть запущеного без його допомоги. Для нього кожне відкриття – це промо для інвесторів. Новина про це відразу дублюється на сайті ЛОДА і у Facebook.

По дорозі проїжджаємо територію, на якій вже будується індустріальний парк.

Читайте також: Львівська долина: відповіді на головні питання про Innovation District IT Park

«Однією з проблем на старті проекту стало прибирання 10 аварійних дерев на цій території. Щоб спиляти старі дерева, потрібно було отримати висновок Екологічної служби, що вони на 80% у аварійному стані. Для цього процесу була створена ціла комісія. Знадобилося два тижні для отримання дозволу на вирубку», – Матис наводить приклад того, скільки часу займає залагодження подібних дрібниць.

На відкриття комплексу поспішаємо не тільки ми – туди також має приїхати заступник міністра економіки, львів'янка Наталія Микольська. Для міністерства відкриття підприємств теж свого роду промо.

Комплекс включає в себе забійний і м'ясопереробний цехи – він один із найбільших у регіоні. Після введення в експлуатацію м'ясопереробного цеху площа його виробничих потужностей збільшилася до 8500 кв. м.

«У нас є великі можливості, зокрема, обвалки свинини в кількості 100 тонн щодня. Це перша черга нашого будівництва. Запланована і друга, де буде така сама камера, оскільки це – хороший інструмент для зберігання м'яса, яке ми відразу не реалізовуємо», – розповідає директор з виробництва ТОВ «ЛембергМіт» Віталій Балух, поки ми чекаємо на Микольську та заступника губернатора, які повинні урочисто перерізати стрічки.

Протягом 2016–2018 років підприємство залучило 20 млн грн інвестицій. Свою продукцію воно експортує в Гонконг, В'єтнам, Грузію, Анголу і Конго. Микольську чекають ще й тому, що власників дуже цікавить експорт свинини в Китай, а міністерство якраз веде переговори з китайськими колегами. Заступник міністра каже, що робота йде, і радить підприємцям організуватися в групу для проходження і отримання необхідних сертифікатів та зв'язатися з главою ветеринарної служби.

На прикладі цього підприємства Матис розповідає і про конкуренцію не тільки з країнами за інвестиції, але і з сусідніми областями. Увага Матиса зараз направлена на залучення данського підприємства «Даноша», яке вже розмістило виробничі потужності в Івано-Франківській області.

За даними Mind, наразі «Даноша» планує розширюватися і розглядає для цього Львівський регіон. Хоча у самій компанії стверджують, що поки немає планів будувати виробничі потужності у Львівській області. «Ми присутні тільки в Жидачівському районі, де орендуємо землю для вирощування зернових культур», –  відповіли Mind в прес-службі компанії.

Роман Матис та посол ЄС в Україні Хьюго Мінгареллі під час Mind Club у Львові

Львівський регіон – Польща 20 років тому

Основна робота саме із залучення нових виробництв ведеться не в Україні. Третю частину свого часу чиновник проводить за кордоном, де на численних і різноманітних конференціях знайомиться із представниками різних компаній. Головний аргумент, який він наводить усім: сьогодні Львівська область – це Польща 20 років тому. Тут є дешеві енергоресурси, ЛОДА йде назустріч із виділенням землі під підприємства, допомагає отримати необхідні дозвільні документи і найняти персонал.

У відповідь західні бізнесмени перевіряють обіцянки чиновників на підприємствах, які вже працюють у Львівській області.

«Потенційний інвестор приїжджає до нас і сприймає мене як чергового чиновника. Наступний крок – він йде до бізнесу і запитує, а що тут насправді відбувається. Нещодавно дзвонить мені людина «Я віце-президент компанії N, ми тут у вас на Львівщині, чи можемо зустрітися з вами та губернатором?» В кінці зустрічі вони зізнаються, що їх вже не треба переконувати, тому що вони вже були у інших компаній. «Я тут вже третій день, і був в шести компаніях. І всі вони говорили одне й те саме, зараз ви повторюєте їхні слова. Я розумію, що ви не могли домовитися з компаніями, не знаючи про наш візит», – вкотре Матис наголошує, що приклад вже реалізованих проектів працює краще будь-якого маркетингу.

Після відкриття переробного цеху їдемо в компанію BADER. Це німецьке підприємство, що розмістило своє виробництво у Львівській області – два роки тому – самостійно. На ньому 5000 українців щодня створюють з відбірних телячих шкур на високоточному лазерному обладнанні сидіння для 5-ї серії BMW.

Підприємство розташоване в полі, туди складно добиратися, тому BADER здійснює постійне розвезення своїх співробітників. Співробітники також просили компанію забезпечити їх харчуванням, але на це німці вже не пішли.

Примітно, що середній вік співробітників у компанії – швачок – близько 25 років. А 40% – це чоловіки. Заступник директора компанії гордовито проводить екскурсію, а Матис тим часом тестує крісла, які українці шиють для німецького автоконцерну.

Чиновник приїхав за гарною новиною. Українське керівництво BADER переконало німецьких власників на 20% підвищити зарплати своїм співробітникам. Під час нашої поїздки Матис декілька разів повторює, що його головна мета – дати роботу львів'янам, щоб вони не покидали свої сім'ї у пошуках заробітку. Чиновник переконаний, що якщо відняти від зарплати українців в Польщі витрати на харчування і житло, то вийдуть ті самі 12 000 гривень, які вони отримують у BADER.

Новину про підняття зарплати Матис поспішає розмістити на сайті ЛОДА – для нього це показник його роботи і додаткова реклама. Після візиту на підприємство повертаємося до офісу. Дорогою проїжджаємо підприємства японської компанії Fujikura, яка випускає автозапчастини. Перша лінія відкрилася ще у 2016 році без участі ЛОДА, друга запущена цього року. У планах компанії – побудувати третю лінію.

До Матиса звертаються за консультацією не тільки місцеві або західні компанії, а й київські. Поки їдемо, дізнаємося, що у офісі на Матиса вже чекає представник компанії, яка збирається побудувати в області сонячну електростанцію. Консультанта цікавить отримання кредиту в місцевому банку.

Читайте також: Звільнити потужності: карта підключень для потенційних інвесторів

Приватний проект із будівництва сонячної електростанції з усіма документами коштує 30 000 євро за один Мегават. «Ми всі процедури проходимо легко. Це витратно по часу, але процедури нескладні. Всі об'єкти отримують зелений тариф, після того як вони введені в експлуатацію. Проте західні інвестори лобіюють зміни до законодавства, щоб держава давала зелений тариф до початку основного інвестування, коли є лише земля», – додає Матис.

Довгою або короткою дорогою: кейс з «Львівобленерго»

Далі їдемо в офіс до технопарку Sigma Park Yarychiv. Матис практично на всі зустрічі їздить зі своїм помічником. Любомир Титаренко – його і ліва, і права рука. Любомир за кермом, Матис поруч.

«Найчастіше нам доводиться вирішувати земельні питання. Вони залежать від конкретного виконавця (солідного віку) який вважає, що на 30-й день розгляду звернення підготувати відмову у видачі того чи іншого дозволу з мотивів, що бракує якогось документу (хоча він насправді є, але не долучений), то це нормально. Відповідно, наша команда забирає суб'єктивізм у виконавців, куди потрапляє звернення підприємця, ми робимо все можливе, щоб він якнайшвидше вийшов зі стін держустанов», розповідає Титаренко про найбільш часту проблему – бюрократію.

Sigma Park Yarychiv – це 25 гектарів, які мають раціонально розмістити кілька великих та десяток менших підприємств. Планується, що це будуть представники харчової, фармацевтичної і легкої промисловості.

Читайте також: Індустріальні парки в Україні: що це таке і чи вдасться їх реанімувати

Це перший приватний технопарк в Україні, що споруджується місцевим забудовником PR Development, який придбав об’єкт на аукціоні.

«На Рівненщині, де ми теж плануємо будувати технопарк, ми боремося зі всіма, починаючи від голови адміністрації, закінчуючи архітектором міста та громадою. Технопарк має преференції та не сплачує пайові внески, тому це демотивує сільських голів. Якщо вартість проекту 70 млн євро, вони собі порахували 5%, які б мали надійти в бюджет, а їх немає. Хоча вони не задумуються, що ми сплачуємо податки, створюємо робочі місця. Тільки 60 млн грн в бюджет щороку може приносити технопарк. За минулий рік в Старому Яричеві ми перерахували в бюджет 13 млн грн», – каже керуючий партнер PR Development Роман Процак.

На зустрічі бізнесмен скаржиться, що детальний план районна адміністрація не може затвердити. Під час приватизації в 1990-х роках на підстанцію, яка знаходиться поруч з технопарком, забули оформити документи. Тобто підстанція реально працює, а за документами її не існує.

«Усі від неї живляться, а документів немає. Почали піднімати документи. Обленерго з'ясувало, що це їхня підстанція, але документа на землю, на якій знаходиться підстанція, у них немає», – розповідає Процак.

Коли проблема проявилася, «Львівобленерго» вирішило піти «довгим шляхом» і спочатку привести до ладу документи на підстанцію. Для цього потрібно щонайменше сім місяців. Для технопарку так довго чекати було неприйнятно, тому вони просять Матиса налагодити діалог з «Львівобленерго». Вислухавши суть проблеми, ми прямуємо до офісу енергокомпанії.

«І зараз ми допомагаємо «Львівобленерго» отримати документи на власність на земельну ділянку. Вони тепер будуть сплачувати оренду, а ми отримали папірець, який допоможе отримати інший документ. Такого ще за два роки не було», – розповідає Матис.

У «Львівобленерго» зустріч відбувається з технічним директором компанії та спеціалістами юридичного підрозділу обленерго.

– Ми не можемо розпочати підведення до підстанції без містобудівних документів.

– ЛОДА може погодити без містобудівних документів.

– Наша задача розібратися з земельною ділянкою під підстанцію. Для спрощення ситуації ми повинні погодитись, яким підемо шляхом. Наприклад, робимо проект відводу, встановлюємо межі. Але проект відводу районне архітектурне бюро не погодить.

– Без детального плану?

– Так, ми сто раз натикалися на цю річ. І нам тикають детальний план. Тобто, ми не знаємо, як обійтися без детального плану.

Роман телефонує голові району.

– Є конкретний об’єкт, під який ми хочемо отримати відведення. Якщо обленерго захоче розбудовувати мережу далі, вони підуть по довгому шляху, – кладе слухавку й каже, – Голова району говорить, що перспектива розвитку 2 роки, ми все ще встигнемо зробити детальний план.

– То ми робимо клопотання на проект?

– Дайте нам два дні, – каже Матис та закінчує застріч.

Після зустрічі у «Львівобленерго» Матис роздратований, що не вийшло вирішити проблему в два дзвінки. Але він цього не показує, пояснює: «У роботі всіх держслужбовців закладений страх про відповідальність. У них проступає захисний бар’єр, якщо їм кажуть, що можна якось інакше».

І тут же додає, що якщо вже за законом неможливо це зробити, вони за рішення таких бюрократичних справ не беруться.

Історія досі триває, але документи вже готуються для того, щоб можна було прокласти мережі до індустріального парку.

Зустріч з EBA: як створювати ВНЗ під потреби бізнесу

Наступна зустріч Матиса – з керівниками регіонального офісу EBA. Західноукраїнський офіс Асоціації об’єднує близько 140 компаній. З них понад 60 компаній регіонального характеру, інші – представництва компаній, які мають офіси у Західній Україні – підприємства з Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Офіс знаходиться безпосередньо у Львові.

Асоціація в регіоні комплексно працює над підтримкою та розвитком бізнес-середовища регіону. При офісі діють сім комітетів: відповідно до бізнес-процесів підприємств: правничий, митний, з управління персоналом, з питань бухгалтерського обліку, маркетинговий, менеджмент-комітет та один галузевий – аграрний.

Селфі під час форуму у Криниці, Польща. Зліва – голова Львівської ЄБА Антон Подільчак. Тоді відбувся перший предметний діалог з IKEA щодо розміщення виробництв компанії на території Львівщини. 

Крім того, діє робоча група з питань працевлаштування іноземців та щодо корпоративного права в напрямку протидії рейдерству.

«Я товаришую зі всіма активними бізнес-середовищами. Але більше з EBA, тому що вона тут найактивніша і найадекватніша в Західній Україні. Ми працюємо по принципу: де не можуть вони – включаюсь я», – каже Матис.

Йдемо до них пішки. Львів тим і прекрасний, що до будь-якого бізнесмена можна сходити «у гості» на каву. Головна тема зустрічі – що робити з випускниками навчальних закладів. В області та місті велика кількість ВНЗ і училищ, у яких зараз навчається 125 000 студентів. Як результат – певна кількість з них не знайдуть роботу за фахом, тому або поїдуть, або підуть на місцеві підприємства перевчитися. А західний бізнес щорічно витрачає великі кошти на навчання. Наприклад, у компанії BADER підрахували, що в Україні навчання одного співробітника обходиться в 20 000–30 000 грн.

«Нам потрібні освітні заклади з технічними професіями. Треба провести експеримент і віддати кілька закладів під шефство бізнесу. Щоб якась велика компанія взяла собі один заклад, обладнала лабораторію чи навчальний центр, але з умовою, що заклад змінить свою програму так, щоб випускати там певну кількість фахівців. Компанія може і формувати навчальну програму відповідно до своїх потреб. Зараз ми можемо змінювати до 20% програми навчального плану, а з наступного року зможемо й більше. Ця ідея всім сподобалась, але вона зайшла у бюрократичне русло і успішно зависла. Зараз знову зрушилась завдяки, зокрема, й активізації бізнес середовища», – каже Матис.

– А який бізнес зацікавлений?

– Весь.

– Вони розуміють, що в освіту потрібно вкладати кошти?

– Вони і так це роблять. Кожна компанія має свій тренінг-центр. Але це буде ефективно, тому що зараз вони вчать лише тих, хто до них доходить, а так аудиторія збільшиться. Понад 20 компаній в області мають штат працівників більше 1000 осіб.

У офісі EBA нас зустрічають ароматним латте і теплими круасанами. Круасани з крафтової лавки. Відома приказка «Свій до свого по своє» тут працює як ніде. Поки чекаємо, Матис скаржиться, що ставши чиновником, більше не може витрачати час на спортзал та набрав вагу. На сім'ю також часу не вистачає. Правда, останнім часом на його сторінці у Facebook все ж почали з'являтись дописи зі спортзалу та басейну.

«Писати проекти чиновникам – повний булшіт»

На зворотному шляху до офісу вдалося поговорити про результати та плани на майбутнє.

– Якщо ваша кінцева мета залучення інвестицій в область – це підвищення рівня середніх зарплат, то ви спочатку заманюєте компанії низькими зарплатами, а потім змушуєте їх підняти?

– Ні, ми свідомі того, що ця зарплата зростатиме, але вона все одно буде відрізнятися від європейської. По-перше, тут витрати менші. По-друге, якщо вона буде така сама, як європейська, то не буде змісту в тому, щоб тут розвивати бізнес. Для чого тоді Україна? Питання в тому, що якийсь час вона взагалі у нас була смішна.

Стратегія полягає в тому, щоб продавати можливості, які були в Східній Європі 20–25 років назад, і не вигадувати велосипед. Тож я запропонував такий підхід. В 2008 році світ кардинально змінився. Тоді люди усвідомили, як висловився батько маркетингу Філіп Котлер: «Світ нестабільний. Турбуленція – це те, в чому бізнес тепер буде знаходитися постійно».

– Україна постійно в такому стані.

– Але це не тільки Україна. Це весь бізнес у світі знаходиться у турбулентності. В таких умовах будувати довгострокові стратегії – повний ідіотизм. Довгострокова стратегія у маркетологів, які дорожать своїм ім’ям і щось знають та вміють в професійному сенсі, вже давним-давно не в моді. Треба рухатися оперативно, стратегії повинні бути короткотерміновими чи середньостроковими, і піддаватись постійному коригуванню.

Але в основному, і ми це бачимо на нашому прикладі, працює короткострокова стратегія. Коли ти перегруповуєшся, а не просто коригуєш. Цілі навіть можуть мінятися дуже оперативно. Світ настільки динамічний, технології швидко розвиваються. Я пам’ятаю, який вигляд мав перший мобільний телефон. Те, що було тоді, і що ми маємо зараз – це було прожито за якихось 20 років.

– Коли компанія вкладає великі гроші у виробництво, зазвичай горизонт повернення інвестицій складає 10–15 років?

– Наприклад, у виробництві ті галузі, які нам цікаві зараз, ті напрямки, в які ми залучаємо інвестиції, це напрямки, які контрактуються. Тут ніхто не говорить про якісь нереальні перспективи. Є контракт, є термін дії контракту. Банально – якщо компанія виробляє електричні мережі для автомобілів, вона вже знає, які автомобілі будуть випускатися через 5 років. Це є їхній план.

Ми можемо замість них придумати щось інше, що автомобілі будуть літати. Але ж вони не будуть літати. Можемо написати яку завгодно дурницю, але реальність така, що не ми робимо ці автомобілі, і не нам розказувати бізнес-середовищу, як йому розвиватися.

Тому перше, чого ми не робимо – це не пишемо теоретичних стратегій, а керуємося чисто практичним запитом від бізнес-середовища. Друге, виходячи з тих самих міркувань, ми не говоримо про проектне залучення інвестицій. Я в це не вірю. Це неможливо. Для того щоб написати бізнес-план, треба мати навички. Для того, щоб написати проект виробництва якоїсь конкретної галузі, треба в цьому розбиратися. Писати проекти чиновникам – це взагалі повний булшіт.

– Хтось так робить?

– Та всі так роблять. У тому і проблема. Вони намагаються розказати ринку, що йому робити.

– Тобто продати ринку якусь ідею?

– Так. Вони намагаються бізнесу розказати, що йому робити і в що інвестувати. А ми робимо інакше. Ми подаємо бізнесу можливості, в яких він може розвивати свої проекти. Бізнес приходить і розвиває свої проекти.

Повертаємося до офісу біля шостої вечора. Усі співробітники ще на місцях – попереду підсумкова щоденна нарада. Команда Матиса розділена на дві частини. Перша – це співробітники, які займаються залученням інвестицій щодня. Вони відправляють десятки листів різним світовим компаніям з інвестпропозиціями зайти в Україну.

Матис характеризує цей відділ як про один із найважливіших. За його словами, «усі співробітники спочатку хотіли до цього відділу потрапити».  Тут –  найголовніші бізнес-процеси у відділі залучення інвестицій та його керівника Андріани Фомінової– вирішення безлічі дрібних, проте важливих бюрократичних питань. Пошук землі, необхідних параметрів. Підведення та підключення до мереж. Складання договорів оренди, наймання співробітників і проходження разом із ними всіх дозвільних процедур. Але тепер не меншою популярністю користується відділ супровіду. Саме в ньому можна істотно впливати на прийняття рішень.

На годиннику 20:20, збори закінчено. Усі розходяться по домівках з оновленими завданнями, а Матис їде на відкриття нового ресторану. Комунікація з бізнесом триває вже у неформальній обстановці.