Президент України не наважився запустити очікувану багатьма хвилю кадрових чисток і перестановок в уряді, що було анонсовано ним ще в листопаді. Зате його оточення почало завзято підштовхувати голову держави до здійснення «струсу» політичного істеблішменту.
2020 рік почався для президента України одразу з двох нелегких випробувань. У перших числах січня розкрився несподіваний факт його перебування в Омані – і це стало майже так само обговорюваною і скандальною темою, як таємний відпочинок його попередника Петра Порошенка на Мальдівах у січні 2018-го.
Офісу Володимира Зеленського довелося доводити, що політ голови держави до теплих країв мав діловий характер, і спростовувати виниклі конспірологічні теорії про нібито проведені там секретні переговори з Росією.
Відразу після повернення з Оману український президент за випадковим збігом обставин був втягнутий у міжнародний конфлікт, розв'язаний потужними державами США та Іраном на Близькому Сході.
У небі над Тегераном 8 січня був збитий український пасажирський літак, що обернулося загибеллю 176 осіб, і Зеленському довелося зіткнутися зі шквалом звинувачень з боку політичних опонентів у безвідповідальності (українська влада вчасно не заборонила цивільним літакам літати над небезпечною територією) і нерішучості (занадто м'яка реакція на ракетний удар Тегерана по українському літаку).
Оманський скандал і трагедія в Ірані відтягнули на себе увагу президента і відсунули на другий план кадрові чистки, які Зеленський анонсував у опублікованому 7 листопада відеомонолозі.
Як писав Mind, оточення Володимира Зеленського готувалося до того, що після новорічних свят голова держави переформатує уряд і зробить управління фракцією «Слуга народу» більш авторитарним.
Президент, зокрема, обіцяв замінити тих міністрів, які «не покажуть результати до Нового року».
Про те, що кадрові чистки відкладені на невизначений термін, стало зрозуміло 13 січня. Цього дня у Офісі президента пройшла велика апаратна нарада, на якій прем'єр-міністр звітував про виконану роботу.
За словами співрозмовників Mind в уряді, президент на цій нараді продемонстрував неготовність обговорювати результати діяльності уряду, оскільки не ознайомився зі звітами робочої групи про ефективність міністрів.
У багатьох виникли побоювання, що голові держави ще довго буде не до кадрових перестановок, і така перспектива, судячи з усього, не влаштувала лобістів змін в уряді.
До таких належать практично всі ключові особи з оточення Володимира Зеленського, у тому числі його найближчий помічник Андрій Єрмак, очільник Офісу президента Андрій Богдан, а також олігарх Ігор Коломойський, який впливає на групу депутатів фракції «Слуга народу».
Першою атакою, покликаною привернути увагу до кадрових проблем в уряді, стала гучна інформаційна кампанія щодо розголошення «захмарних» розмірів зарплат і премій, отриманих деякими українськими топ-чиновниками.
Розтиражовані в ЗМІ відомості про те, що річний дохід глави «Укрпошти» Ігоря Смілянського ($950 000) виявився вдвічі вищим, ніж у президента США Дональда Трампа, і в сотні разів вищим, ніж у рядового співробітника «Укрпошти», отримали громоподібний резонанс.
Оливи до вогню громадського обурення додали сливи інформації про заробітки так званих єврооптимістів або «людей Сороса», відповідність яких займаним посадам викликає серйозні сумніви.
За даними ЗМІ, Мустафі Найєму, який посів пост заступника директора «Укроборонпрому», в грудні нарахували 486 000 грн, а Сергій Лещенко на посаді члена наглядової ради «Укрзалізниці» нібито отримує 588 000 грн на місяць.
Примітно, що «зарплатний скандал» особливо люто розпалювався депутатами правлячої фракції «Слуга народу», зокрема Олександром Дубинським. Водночас головні фігуранти скандалу заперечують факт отримання тих сум, про які поквапилися написати ЗМІ.
На захист урядовців та їх високих зарплат виступив прем'єр-міністр України Олексій Гончарук. За його словами, озвучені в ЗМІ розміри місячних окладів можуть бути неправильні, бо деяким держчиновникам у грудні були нараховані заробітки відразу за кілька місяців. Водночас високими білими зарплатами, на переконання прем'єра, його уряд «долає корупційну практику у владі».
Олексій Гончарук, намагаючись загасити одну інформаційну пожежу, опинився в центрі іншої. Організатори інформаційних атак злили частину аудіозаписів його розмов з членами уряду. На них прем'єр-міністр зізнається в поганому розумінні економіки, несхвально відзивається про президента і проводить урядове засідання російською мовою.
В опублікованому 6-хвилинному уривку з 3-годинної зустрічі прем'єр каже, що у президента Зеленського «є дуже примітивне розуміння економічних процесів», «пусте місце в голові» і «два страхи», пов'язані з тим, що корупціонери і Петро Порошенко заробляють гроші на держзакупівлі.
Злиті в інтернет шматочки запису не містять фраз про корупційні схеми або зловживання уряду, хоча ці теми безсумнівно обговорювалися на засіданні.
Відсутність «криміналу» на оприлюднених аудіо дозволяє припустити, що організатори атак зацікавлені не в підриві довіри до влади в цілому, а лише в тому, щоб підставити перед Зеленським Гончарука, що припустився необережних висловлювань.
В оточенні Гончарука, за словами джерел в уряді, вважають, що інформаційна кампанія проти нього організована Ігорем Коломойським за підтримки Андрія Богдана. Сам прем'єр на своїй сторінці у Facebook повідомив, що «масовані медіаатаки» проти нього розгорнули опоненти реформ з метою залякати уряд і перешкодити йому «викорінювати корупцію і перекривати потоки».
Згідно з Конституцією, уряд відіграє ключову роль у системі виконавчої влади України. Однак оточення Зеленського вже фактично демонтувало цю систему, звузивши повноваження прем'єра до ролі модератора засідань і технічного виконавця.
Наприклад, прем'єр-міністр практично повністю відсторонений від зовнішньої політики і контактів із зарубіжними партнерами. У нього навіть обмежений доступ до оборонної промисловості, яка належить до компетенції уряду.
На енергетичну політику куди більший вплив має Єрмак, ніж міністр енергетики Оржель. Юстиція, судова гілка і правова політика контролюються Андрієм Богданом. Міністр Денис Малюська фактично узгоджує з головою Офісу всі ключові дії.
В економічній політиці все більший вплив отримує Юлія Ковалів, з якою вже погоджує всі важливі рішення прем'єр-міністр.
Усі ключові політичні рішення ухвалюються в Офісі президента, куди запрошуються члени уряду і впливові депутати, після чого схвалені там проєкти постанов прем'єр-міністр офіційно вносить на розгляд Кабміну, а присутні на засіданні депутати мають парламентську підтримку, якщо це необхідно.