Меморандум між урядом Дениса Шмигаля та представниками ВДЕ, підписаний 10 червня, подарував Україні хороший шанс подолати енергокризу. Документ містив у собі чіткий і зрозумілий план, як залагодити конфлікт із «зеленими» інвесторами. План залишалося тільки доопрацювати і виконати, щоб зняти проблеми розвитку альтернативної генерації в країні і забути про них назавжди. Україна в цьому випадку отримувала довгоочікуваний перепочинок і можливість довгострокового планування збалансованого розвитку енергетичної галузі без боргів, судових розглядів, скандалів та інших катаклізмів.
Однак не так сталося, як гадалося. Спроби Кабміну щодо мирного врегулювання «зеленого» конфлікту не знайшли належної підтримки на парламентському і регуляторному рівнях. Позначилася хронічна проблема української енергетики під назвою «управлінська криза». Вона зумовлена, не в останню чергу, кадровою неспроможністю державних енергетичних інститутів. На жаль, в Україні, на відміну від тієї ж Польщі, енергореформа стартувала в умовах відсутності в соціумі авторитетних громадських лідерів, – як, наприклад, Єжи Бузек, – здатних забезпечити її ефективну реалізацію.
Як правило, діючі енергетичні держменеджери, за своїм професійним та особистісним рівнем, не відповідають масштабу покладених на них завдань. Особливо незадовільним є кадровий склад парламентського комітету з ПЕК, який фактично самоусунувся від процесу медіації з «зеленими» інвесторами і не виконав консолідуючу місію у формуванні єдиної державної позиції щодо цього питання.
У результаті план врегулювання відносин по лінії «держава – відновлювана енергетика – споживачі» виявився проваленим. Над українською енергогалуззю нависла завіса невизначеності, яка ризикує вилитися в міжнародні позови, банкрутства та подальшу дестабілізацію роботи енергосистеми.
Mind дослідив, як розвивалися події.
Як раніше повідомляв Mind, меморандум передбачав три ключові пункти в плані обмеження комерційних вигод «зелених» інвесторів. Це зниження тарифів для СЕС і ВЕС відповідно на 15% і 7,5% без пролонгації терміну їхньої дії, введення для ВДЕ 100%-вої відповідальності за небаланси з 1 січня 2022 року, а також обмеження терміну введення нових СЕС в експлуатацію за «зеленим» тарифом датою 31 липня 2020 року.
Втім, в остаточному тексті законопроекту №3658, ухваленому на виконання меморандуму в другому читанні, терміни введення СЕС за «зеленим» тарифом продовжені до кінця 2021 року на умовах 30-60%-вого зниження тарифу залежно від потужності об'єктів і термінів їхнього запуску.
У відповідь на урізання апетитів «зелених» інвесторів, держава, згідно з меморандумом, обіцяла альтернативній генерації повні і своєчасні розрахунки за електроенергію, погашення боргів, що накопичилися до кінця 2021 року, а також повну компенсацію фінансових втрат у результаті диспетчерських обмежень ВДЕ. При цьому 100%-ві поточні розрахунки з «зеленими» передбачалося налагодити в наступний місяць після місяця прийняття відповідного закону.
Меморандум також передбачав наступні джерела і механізми, покликані забезпечити повну оплату відновлюваної електрики:
Практично всі пункти з перерахованого списку урядом були задіяні і навіть повністю або частково виконані:
Крім перерахованого, НКРЕКП розглядала низку інших можливих джерел і механізмів для розрахунків з відновлюваною генерацією.
Зокрема, як заявив 26 червня член Нацкомісії Руслан Кайдаш, регулятори, з метою розрахунків із ВДЕ, пропонували змінити схему ПСО для НАЕК «Енергоатом». Передбачалося, що атомники будуть реалізовувати близько 55% своєї електрики «ГарПоку» для поставок населенню за умовною ціною 1 копійка за 1 кВт*год, а решту 40% – на вільному ринку. Ці 40% повинні були компенсувати НАЕК фінансові втрати від дотування «ГарПока» і «зелених». Втім, запропонований НКРЕКП механізм зміни ПСО до сьогодні свого розвитку не отримав.
Крім того, регулятори, в якості додаткових джерел, розглядали можливість залучення коштів «Укренерго» від продажу міждержавних перетинів ліній електропередач у розмірі 1,4 млрд грн на рік, а також введення 3,2%-вого акцизу на електроенергію ВДЕ – ще 1,5 млрд грн.
Незважаючи на достатню кількість джерел і механізмів залучення коштів для розрахунків з ВДЕ, «зелена» каса «ГарПока» наразі залишається порожньою.
Основна причина – це боягузтво членів НКРЕКП на чолі з Валерієм Тарасюком, які під тиском промислового лобі не зважилися підвищити тариф на передачу «Укренерго» до належного рівня.
Відповідно до закону, саме системний оператор в особі «Укренерго» має покривати ВДЕ різницю між «зеленим» тарифом і ринковою ціною, і саме він є найбільш стабільним і надійним джерелом, що володіє рівномірним впливом на всіх учасників ринку.
Однак так сталося, що сили з орбіти Ігоря Коломойського ще в липні 2019 року заблокували руками феросплавних заводів тариф на передачу «Укренерго», чим спровокували наростання наступних боргових проблем у розрахунках з відновлюваною генерацією.
Судячи з усього, страх перед Ігорем Валерійовичем не залишає НКРЕКП і понині – і це попри те, що 5 з 6 членів комісії на сьогодні є людьми Володимира Зеленського.
«Спочатку комісія утримує протягом довгих місяців тариф на передачу на рівні 15,5 копійок за кіловат-годину, відмінно знаючи, що цей розмір абсолютно не покриває різницю між «зеленим» і ринковим тарифом. Потім НКРЕКП раптом заявляє, що тариф повинен скласти 60,45 копійок, хоча елементарні розрахунки показують, що було б достатньо і 45 копійок. Однак минає кілька днів, і регулятори приймають рішення про підвищення тарифу в 2,1 рази – до 32,7 копійок, але з безліччю умов, включаючи необхідність залучення кредитів міжнародних фінансових організацій. Однак далі – більше. Проходить ще кілька днів, і комісія в результаті встановлює новий тариф на рівні 24 копійок. При цьому за всіма описами абсолютно незрозуміло, що цей тариф покриває, а чого не покриває», – описав у бесіді з Mind тарифну тактику і стратегію НКРЕКП керуючий партнер компанії IMEPOWER Юрій Кубрушко.
Цілком очевидним є той факт, що регулятори надмірно перестраховуються. Як раніше повідомляв Mind, внаслідок зниження цін на ринку «на добу наперед» на 20% порівняно з липнем 2019 року, дворазове підвищення тарифу на передачу НЕК залишилося б для промислових споживачів практично непоміченим.
Цей процес міг би виявитися ще поступовішим, якби НКРЕКП, починаючи з кінця минулого або початку цього року, зважилася на поетапне збільшення тарифу на передачу. Наприклад, на 5-6 копійок у квартал. У цьому випадку графік підвищення виглядав би так: І квартал 2020 року – 15,5 копійок за кіловат-годину, другий – 21,5, третій – 27,5, четвертий – 33,5, І квартал 2021 року – 38, 5 копійок.
Більш того, якби поетапний графік зростання доповнився ще й своєчасним прийняттям закону про реструктуризацію «зеленого» тарифу, частина дефіциту «ГарПока» могла бути компенсована за рахунок зниження ціни струму для ВДЕ, а ще частина – за допомогою кредитів МФО. Бачачи перед собою чітку шкалу доведення тарифу на передачу до необхідного рівня, закордонні кредитори надавали б позики набагато охочіше.
По суті, сама держава в особі НКРЕКП своєю політикою і стала співавтором нинішньої фінансової енергокризи.
Як раніше повідомляв Mind, розмір компенсаційних виплат відновлюваної генерації в 2020 році становить близько 32 млрд грн, в той час, як у тарифі «Укренерго» закладено лише 8 млрд грн. У результаті прогнозний дефіцит коштів на виплату «зеленим» оцінюється в 24 млрд грн. Економія від зниження «зеленого» тарифу, якщо буде прийнято закон, – 7 млрд грн на рік.
Питання фінансового наповнення «ГарПока» з метою повних розрахунків з ВДЕ є ключовим пунктом меморандуму і законопроекту. Виконання цієї умови дозволяє знизити «зелені» тарифи та обсяги введення в експлуатацію нових альтернативних потужностей, а також посилити правила гри для інвесторів без зайвих арбітражних розглядів.
На сьогодні можна зробити висновок, що держава цей пункт не виконала.
Половинчасті дії НКРЕКП призвели в результаті до появи в тексті законопроекту №3658 – в ході другого читання – скандальної правки щодо бюджетного фінансування ВДЕ. Згідно з правкою №26, Кабмін повинен передбачити в бюджеті, з метою покриття дефіциту «ГарПока», кошти в розмірі не менше 20% вартості «зеленої» електроенергії на рік. Уряд визначає розмір таких коштів на підставі відповідного запиту регулятора.
Саме ця правка викликала найбільший негативний резонанс вже з боку всіх зацікавлених сторін, що брали участь у доопрацюванні закону.
По-перше, бюджетне фінансування альтернативної енергетики вимагає передбачити відповідні кошти в законі «Про Державний бюджет».
По-друге, правці №26 дуже «зраділи» представники КМУ і тих депутатських груп, які за закон не голосували.
І, по-третє, сам факт появи можливості дотувати альтернативну енергетику безпосередньо з держбюджету означає її повну дискредитацію в очах української громадськості.
У результаті незадоволеними залишилися всі: споживачі, держчиновники і самі «зелені» інвестори.
Розігріванню скандалу навколо законопроекту посприяли і ще дві правки, які були внесені та проголосовані без попередніх обговорень і узгоджень. Йдеться про пільгове звільнення підприємств «зеленої» електрометалургії від сплати тарифу на передачу «Укренерго» (правки №881 і №939), а також правки від нардепа Андрія Геруса №1203, яка дозволяє змінювати податки для ВДЕ.
Скориставшись взаємними розгубленістю та невдоволенням навколо прийняття законопроекту, нардеп Ганна Скороход узагалі його заблокувала. Скороход входить до депутатської групи «За майбутнє», яку пов'язують з Ігорем Коломойським.
Нардеп зареєструвала проект постанови Верховної Ради №3658-П про скасування голосування за законопроект. Таким чином, підписання законопроекту №3658 виявилося неможливим, а його подальша доля може визначитися або вже у вересні, або на позачерговому засіданні парламенту, якщо його буде скликано.
Залишається додати, що умовами для можливого надання кредитів на «зеленку» з боку МФО є ухвалення парламентом відповідних законів, а також забезпечення джерел фінансування «Гарантованого Покупця». Ні того ні іншого в Україні на сьогоднішній день немає. Зате є заборгованість перед відновлюваною генерацією в розмірі 19,4 млрд грн, є судові позови до «ГарПока» з боку «зелених» виробників і є перспектива банкрутства ДП з остаточним колапсом платежів на ринку. А ще є чергове підтвердження іміджу України як держави, не здатної виконувати взяті на себе зобов'язання та приймати зважені консолідовані рішення.