Альтернатива для альтернативних: чи вдасться уникнути війни між сектором ВДЕ та держструктурами

Як раніше повідомляв Mind, ​​факт підписання меморандуму між Кабміном і «зеленими» інвесторами від 10 червня дав сигнал про досягнення перемир'я між сторонами. Проте після трьох тижнів, що минули від моменту цієї події, стало зрозуміло, що меморандум здатен виконати місію набагато більш значиму, ніж просто замирення «енергетичних опонентів».

Намітилися перспективи стабілізації роботи вітчизняного енергоринку, включаючи відновлення платежів і погашення боргів перед ВДЕ. У всякому разі в Україні досягнуто певного позиційного компромісу між сторонами й напрацьовано пакет документів, здатних забезпечити поетапне виведення країни з енергокризи вже найближчим часом.

Йдеться, перш за все, про імплементацію положень меморандуму в базовому законопроєкті №3658, підвищення тарифу для НЕК «Укренерго» задля розрахунків із «зеленими», поступовий перехід до фінансового ПСО для населення, а також ліквідацію адміністративних цінових обмежень у ринку. Все перераховане дозволить ліквідувати фінансові дефіцити та стабілізувати галузь, навіть не вдаючись поки до підвищення ціни кіловат-години для населення. Залишилося лише довести задумане до практичної реалізації.

Якщо ж намічений план зазнає поразки, на енергетику чекають подальше нарощування неплатежів, банкрутство учасників ринку, а також звалювання галузі в боргову безодню з непередбачуваними наслідками для енергосистеми. До того ж ДП «Гарантований покупець» і держава Україна ризикують зіткнутися з судово-арбітражним тиском з боку тих «зелених» інвесторів, які залишилися незадоволені умовами меморандуму.

Mind вивчив нинішній стан переговорного процесу та можливі варіанти розвитку подій.

Хто грає на ринку ВДЕ?

Як стало зрозуміло з досить тривалого процесу медіації уряду з власниками ВДЕ, «зелений» інвестор – це поняття розтяжне. Наприклад, є інвестори в сонячну, вітряну і біоенергетику. Їхнім проектам властиві абсолютно різні капітальні витрати, терміни будівництва, періоди окупності. І змішувати в єдине ціле різні види відновлюваної генерації не можна.

Запас міцності та ресурс виживання у перших і других – геть різні. І там, де енергохолдинг Ахметова втратить – абсолютно непомітно для своїх співробітників – лише частину загальнокорпоративного прибутку, хтось втратить усе. Особливо, коли йдеться не про високорентабельний і технологічно найпростіший різновид генерації у вигляді СЕС, а, наприклад, про біоенергетику – найбільш трудомісткий і складний «зелений» бізнес, де період окупності сягає 6–7 років.

Втім, дрібні інвестори теж неоднорідні. Серед них є як бізнесмени, що поставили на кін усі власні активи й пасиви в бажанні заробити, так і афільовані з різними держструктурами (включаючи силові) юрособи, для яких втрата доходів від альтернативної генерації не стане критичною. Такі інвестори судитися з Україною, з цілком зрозумілих причин, не стануть – навіть якщо дії держави щодо них набудуть цілком дискримінаційного характеру.

Чому всередині «зеленого» табору стався розкол?

Нагадаємо: меморандум з урядом з боку інвесторів підписали голова Української вітроенергетичної асоціації (УВА) Андрій Конеченков та директор Європейсько-українського енергетичного агентства (ЄУЕА) Олександра Гуменюк.

Решта галузевих асоціацій та «зелені» інвестори, включно з Українською асоціацією відновлюваної енергетики (УАВЕ), ставити свій підпис під документом відмовилися. Також не всі члени підтримали меморандум і в самому Європейсько-українському енергетичному агентстві. Тобто позиція асоціацій-підписантів, що пішли на угоду з урядом, – це позиція далеко не всіх учасників, яких вони об'єднують.

Однак найчисленнішою групою в «зеленому пулі» країни є середній і малий бізнес, який контролює 40% потужності. Це близько 500 компаній, кожна з яких виробляє в ринку менше 1% поновлюваної електрики. Саме в цій групі налічується найбільша кількість учасників, які залишилися незадоволені умовами меморандуму й вимагали перегляду деяких його ключових умов. Насамперед йшлося про наступні спірні пункти документа:

1. Зниження «зелених» тарифів для СЕС потужністю понад 1 МВт і ВЕС більше 2 МВт на 15% і 7,5% без пролонгації терміну їхньої дії.
2. Зниження «зелених» тарифів для СЕС потужністю до 1 МВт на 10%.
3. Обмеження терміну введення нових СЕС в експлуатацію за «зеленим» тарифом датою 31 липня 2020 року.

Противники меморандуму відповідно вимагали:

1. Пролонгувати терміни дії «зелених» тарифів на два роки як компенсацію за їхнє зниження.
2. Не знижувати тарифи й не переглядати ретроспективно умови роботи для об'єктів потужністю менше 1 МВт.
3. Продовжити терміни надання «зеленого» тарифу для сонячних станцій як мінімум до 1 квітня 2021 року, що дозволило б добудувати ще близько 1 ГВт нових СЕС.

Крім того, окремою опцією з боку УАВЕ значилася вимога не знижувати тарифи для об'єктів ВДЕ, введених в експлуатацію до 30 червня 2015 року, більш ніж на 15%. Для сонячних станцій такий максимальний тариф становить 46,5 євроцентів.

І якщо прихильники меморандуму зацікавлені в його якнайшвидшої реалізації і прийнятті на його основі відповідних законопроєктів, то противники – вивчають можливості запуску міжнародних арбітражів проти України.

Чи є шанси реалізувати меморандум?

Слід зазначити, що уряд, у плані виконання зобов'язань у рамках меморандуму, поводиться досить активно. Йдеться як про підготовку необхідних законопроєктів, так і відповідних змін у правила гри на енергоринку.

Так, уже 15 червня на розгляд депутатам було представлено законопроєкти №3657 і №3658. Перший документ містить заходи щодо загальної фінансової стабілізації ринку і, зокрема, передбачає надання ДП «Гарантований покупець» права реалізації електроенергії за двосторонніми договорами. Це допоможе знизити дефіцит коштів «ГарПоку» для поліпшення розрахунків з ВДЕ.

Другий – є базовим законопроєктом, імплементує положення меморандуму. Йдеться передусім про зниження «зелених» тарифів, обмеження неконтрольованого будівництва СЕС, посилення відповідальності відновлюваної генерації за небаланси, а також удосконалення аукціонної моделі підтримки ВДЕ. Документ багато в чому повторює текст меморандуму, проте має і свої відмінності.

18 червня законопроєкт №3658 був визначений президентом Володимиром Зеленським як невідкладний. Наступного дня, 19 червня, обидва документи були внесені до порядку денного Верховної Ради.

23 червня головою парламентського комітету з енергетики та ЖКГ Андрієм Герусом було подано до ВР альтернативний законопроєкт №3658-1, що істотно заспокоїло як інвесторів, так і Кабмін. Ніяких небажаних сюрпризів від Андрія Михайловича, якого вважають лобістом інтересів Ігоря Коломойського і затятим противником «зелених», у документі виявлено не було. Це дозволяє припустити консолідацію різних гілок влади навколо «зеленого» питання та появу шансу на врегулювання відносин держави з ВДЕ.

Втім, 25 червня профільний парламентський комітет одноголосно підтримав для голосування в першому читанні саме базовий законопроєкт №3658. Цей же документ був підтриманий Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, який закликав депутатів прийняти його в першому читанні до виходу на канікули 15 липня.

У чому нюанси кожного з документів?

І меморандум, і законопроєкт №3658, і альтернативний йому №3658-1 – все три документи у своєму конкретному цифровому наповненні не містять суттєвих відмінностей.

Однією з найбільш резонансних умов меморандуму стало обмеження введення в експлуатацію нових СЕС по «зеленому» тарифу з 31 липня цього року. Саме цей пункт викликав найбільшу критику з боку інвесторів.

На цей час ціна 1 кіловат-години сонячної електроенергії в Україні для об'єктів, введених в експлуатацію після 1 січня 2020 року, становить 11,25 євроцентів. Якщо її знизити на 60%, навряд чи в Україні знайдуться охочі споруджувати нові сонячні станції по 4,5 євроцентів за кіловат-годину.

Дивно, але законопроєкт Андрія Геруса пропонує сонячній генерації м'якші умови. Зокрема, для можливості введення в експлуатацію за «зеленим» тарифом нових СЕС потужністю від 5 МВт, у період з 1 жовтня 2020 по 30 червня 2021 року, ціну кіловат-години має бути знижено на 30%, з подальшим зменшенням до кінця 2021-го на 60%. А для об'єктів сонячної генерації потужністю від 1 до 5 МВт цифри аналогічного зниження становлять 20% і 60% відповідно.

Дискусії з цього питання попереду.

Як виникла криза?

Так звана реструктуризація, або зниження «зелених» тарифів для СЕС і ВЕС на 15% і 7,5%, дозволить «ГарПоку» заощадити лише 6,5 млрд грн на рік. Це мало, якщо врахувати, що прогнозний дефіцит ДП за розрахунками з «зеленими» у 2020 році оцінюється в 24 млрд грн.

Нагадаємо, що відповідно до закону, джерелом компенсаційних виплат ВДЕ є оператор системи передачі (ОСП), він же «Укренерго». В результаті з'явився дефіцит у 24 млрд грн, або 12 млрд грн на кожне півріччя.

Крім планового дефіциту коштів «Укренерго», тотальні неплатежі відновлюваної генерації 2020 року були також обумовлені наступними причинами:

1. Втрати «ГарПока» при сплаті ПДВ на електроенергію ВДЕ, що купується державним підприємством за «зеленим» тарифом. Джерело компенсації коштів для ДП відсутнє.
2. Недосконалість гібридної моделі енергоринку з її ціновими обмеженнями на ринку на добу наперед (РДН) і балансуючому ринку (БР), а також раніше чинна заборона для «ГарПока» і державної генерації виходити на ринок двосторонніх договорів (ДД) зі споживачами. Правила адміністративно-зарегульованого ринку спровокували надлишок пропозиції на РДН і надмірне зниження ціни кіловат-години в умовах неможливості «ГарПоку» продавати електрику за вищими цінами на ринку ДД.
3. Критичний рівень падіння розрахунків споживачів за електроенергію в умовах карантину та економічної кризи.

Три сценарії зміни ПСО

Втім, в описаній практиці дещо все-таки змінилося на краще:

1. Постановою Кабміну №400від 20 травня 2020 року ««ГарПоку»» дозволено торгувати на ринку двосторонніх договорів. І підприємство робить перші кроки в новому для себе конкурентному сегменті ринку.
2. Згідно з текстом меморандуму, уряд обіцяє зняти з «ГарПока» цінові обмеження в конкурентних сегментах ринку. Наприклад, зараз ДП може продавати «зелену» електроенергію на РДН за ціною, не вищою за 75% верхнього price cap.
   Обидва описаних заходи дозволять «ГарПоку» поліпшити своє фінансове становище і відповідно підвищити рівень розрахунків із ВДЕ.
3. 26 червня НКРЕКП для поліпшення розрахунків з «зеленими» прийняла попереднє рішення підвищити тариф на передачу «Укренерго» з 1 серпня у два рази – з 15,54 до 32,79 копійок за 1 кВт-год.

Як повідомивчлен Нацкомісії Руслан Кайдаш, це можливо зробити, зокрема, за рахунок залучення кредитів ЄБРР і ЄІБ під погашення 40% боргів перед «зеленими», використання акцизу на електроенергію ВДЕ, а також зміни схеми ПСО для населення. Щодо останнього пункту з ПСО НКРЕКП запропонувало свій сценарій, як це зробити.

Кайдаш озвучив ідею впровадження гібридної моделі ПСО, яка раніше в галузі широко не обговорювалася. «Енергоатом», а також «Укргідроенерго» продають «ГарПоку» частину електроенергії для компенсацій населенню за умовну 1 коп. за 1 кВт-год, а весь обсяг НАЕК виводить на вільний ринок за ринковими цінами, компенсуючи збитки від запропонованої схеми. У цьому разі атомники продовжують дотувати й населення, і «зелених».

Дещо інший план зміни ПСО озвучував раніше «Енергоатом». Він, ймовірно, теж гібридний, тільки без участі «Гарантованого покупця» в ПСО для населення. НАЕК пропонував до 55% своєї електроенергії постачати безпосередньо ПУП (постачальники універсальних послуг) для потреб побутових споживачів, а 40% – вивести на ринок двосторонніх договорів. Таким чином, «Енергоатом» міг би зняти з себе тягар дотування «зелених», а «ГарПок» був би виведений зі схеми дотування населення.

Зі свого боку «Укренерго» вважає за доцільне перехід «Енергоатому» на фінансове ПСО. Це коли НАЕК дотуватиме населення безпосередньо з прибутку, а не за допомогою товарної прив'язки до «ГарПока» або ПУП за заниженою ціною. Фінансове ПСО є найбільш просунутим сценарієм, однак, схоже, що галузь до нього наразі не готова.

Загалом, сценарій 2, у вигляді прямих постачань «Енергоатомом» електроенергії ПУП за заниженою ціною, можна трансформувати в сценарій 3, коли НАЕК покриватиме для ПУП лише різницю між ринковою та фіксованою (для населення) ціною кіловат-години. У цьому випадку будуть задіяні такі механізми, як фінансові swaps-контракти (контракти на різницю) або, на пізнішій стадії, квазі-swaps (угоди про надання послуг).

Втім, вже сьогодні, 30 червня, НКРЕКП може надати громадськості більш докладне роз'яснення своєї гібридної моделі. Імовірно, що навколо неї вчергове здійметься піар-скандал. Однак, так чи інакше, заяви як регуляторів, так і операторів ринку свідчать, що вихід із глухого кута є, і за нього варто боротися.

Хоча існує ще один сценарій для виходу з кризи: підвищити ціну кіловат-години для населення і просто відмовитися від будь-яких ПСО. Повністю або частково. Однак він – поки не на часі.