Бекґраунд. Ця книжка – майже неймовірна історія життя Чан Чжін Сона – колишнього придворного поета Кім Чен Іра, яка наглядно демонструє жахітливу буденність Північної Кореї.
Чан Чжін Сон – колишній офіцер контррозвідки і поет-лауреат, відзначений Кім Чен Іром. Його яскравий талант свого часу помітили й запросили служити тоталітарному режимові. І так було доти, аж поки…
Далі була виснажлива, на грані життя і смерті, втеча до Південної Кореї. Там він працював у Науково-дослідному інституті проблем національної безпеки, а також опублікував збірку поезій «Я продаю свою доньку за 100 вон».
Зараз автор живе в Сеулі й керує новинною агенцією New Focus International. Це – єдине у світі ЗМІ, яке пропонує огляди ситуації в Північній Кореї та аналізує її на основі особистого досвіду працівників. Також Чан Чжін Сон співпрацює з провідними ЗМІ світу.
«Ми мусимо вірити в народ Північної Кореї, а не покладатися на систему, яка його ув’язнює», – резюмує він наприкінці книжки. Співчуття та віра – ось дві головні емоції, які викликає цей твір.
Оригінальна назва: «Dear Leader. From Trusted Insider to Enemy of The North Korea»
Видавництво: Bookchef, Київ
Наклад: 1100 примірників
Сюжет. Потрапивши якось на аудієнцію до Кім Чен Іра (мав таку неймовірну нагоду, про яку навіть мріяти не може пересічний північнокореєць), автор був приголомшений, коли побачив, що вождь роззувся.
«Нас у школі навчали, а згодом постійно повторювали в партії, що життя нашого генерального секретаря – нескінченна низка богорівних чудес, до яких ми неспроможні наблизитися навіть за всі наші смертні життя, складені докупи». Тож вразливого поета вкрай здивували брутальний сленг вождя і його черевики на підборах. Ці емоції започаткували вервечку інших, які всі разом із інстинктом самовиживання спонукатимуть його згодом до втечі з цієї країни – Задзеркалля.
На чому тримається безмежна влада одного й масове знеособлення інших? На монополізації ЗМІ та мистецтва, яке вміє достукатися до людських душ і провести певні паралелі. Наприклад, загибель «Титаніка», яка трапилася в рік народження Кім Чен Іра, трактувалася тут саме так: сонце, яке зайшло на Заході, зійшло на Сході.
«У Північній Кореї інституційний контроль над думкою починається з уніфікації мови й політики, спрямованої на об’єднання особистої та суспільної думки», – згадує автор. Тотальний контроль за думкою та інформацією (у Північній Кореї лише один телеканал) посилюється ще й жахливими економічними умовами. Коли людина думає, як їй елементарно вижити, тут уже не до пошуків себе.
Розповіді автора вражають. Перебої з постачанням електроенергії. Одноколійна залізниця, потяги, які не ходять за розкладом, виведення двигунів із ладу.
«У Північній Кореї не існує свободи пересування. Придбати квиток на потяг можна, лише показавши офіційну проїзну перепустку завбільшки як посвідчення особи, де вказана причина поїздки».
Система громадського розподілу визначає розподіл товарів для всіх основних життєвих потреб. Щоденний раціон видається лише обраним. Тут продають воду для вмивання, а в ковдри пхають недопалки, щоб якось зігрітися.
Люди пухнуть і помирають від голоду. Рис відмірюють зернами.
«У Північній Кореї публічна страта не вважається покаранням. Вона класифікується як метод морального виховання, а також як інструмент суспільної пропаганди, що використовується в боротьбі за владу». І звісно ж, кругом вороги. І – єдине сонце на орбіті, ясно яке.
«Однією з причин, з яких Північна Корея не може проводити реформи й більше відкритися світові, є те, що це створює ризик спростування основних догм держави як сфабрикованих».
Кім Чен Ір знайшов необхідне підґрунтя в філософії чучхе, яку переорієнтували на особу вождя. Кімерсенізм перетворився на масову ідеологію, якщо хтось її ставив під сумнів – той разом із трьома поколіннями відправлявся до концентраційного табору, де його родовід і закінчувався. «Мене налякало усвідомлення того, що Улюблений керівник насправді не був ні співчутливим, ні богоподібним, а здобув свою владу завдяки актам терору, зрад і помсти», – згадує тепер автор.
Підготовка шпигунів. Стратегія проникнення. Патріархальність. Безправність жінок. Перевірки. Терор, страх і підозри, які спустошують навіть міста.
І який же контраст всього, що він побачив після втечі! Як шкода, що про це не можуть дізнатися його співвітчизники в системі тотального контролю.
«Нині я – громадянин Південної Кореї. Мені було непросто переміститися в цей світ із життя, у якому все диктувалося згори й де регламентувалася кожна дрібниця». «…Мене визнали одним із представників нації рівноправних людей, а не суб’єктом, що служив одній людині. У Північній Кореї вірність була сенсом життя, а непокора призводила до смерті».
«Свобода природно надається кожному, хто народився на вільній землі, тим часом як інші змушені ризикувати заради неї життям».
Читаючи книгу, справді радієш цій свободі. Особливо, коли згадуєш попередні покоління своїх батьків і дідів, яким також довелося жити в подібній тоталітарній системі.
Вам сподобається, якщо ви хочете зрозуміти, що ж відбувається в Північній Кореї, закритій від усього світу залізною завісою.
Стиль книжки неймовірно дохідливий, кожна деталь, описана тут, дуже промовиста. Часом виникає враження, що ти читаєш якийсь страхітливий детектив, а не опис життя мільйонів людей, які не мають жодних альтернатив.
Вам не сподобається, якщо: вам просто не може не сподобатися. Ну хіба що ви активно сповідуєте філософію: «Моя хата скраю, я нічого не знаю». Тобто вперто не хочете подивитися далі свого носа.
Головна причина прочитати: «Я був вірним і відчайдушним», – згадує Чан Чжін Сон початок свого життєвого шляху. «…Я втік від системи, де літературі було дозволено служити спадщині лише однієї людини», – описує він іншу частину свого шляху.
«Вихідці з Північної Кореї є живим свідченням того, що існує різниця між свободою і тиранією. Їхні історії – це не просто спосіб викликати співчуття. Вони благають про справедливість від імені всіх, хто загинув без голосу і похований разом зі світом, що став їхнім мовчазним свідком».
Культ особи – незмінний атрибут тоталітарних режимів, який пройшовся катком і по українських попередніх поколіннях. І ця книга – ніби екскурс і в наше минуле: щоб, як кажуть, ніколи знову. «Може минути багато часу, перш ніж правда відкриється, але вона залишиться надовго після того, як зникне брехня». Слова автора, який пережив так багато, неймовірно цінні.
Автор – франко-канадський художник-карикатурист та мультиплікатор, який славиться своїми графічними романами про подорожі – створив книжку – чорно-білий комікс на основі свого перебування в Північній Кореї, де працював режисером і мультиплікатором.
У цій чорно-білій реальності вражає все: закритість, брак інформації, бідність, контроль і нагляд. Автор дотепно описує реалії цієї закритої країни, спираючись на повсякденне життя, звички людей тощо.
Книжка цінна ще й тим, що не так багато людей мають можливість потрапити за цю завісу, щоб на власні очі побачити, як там і що там, та описати все це.
Автор книжки Френк Аренс – у минулому журналіст газети Washington Post, який обійняв ключову посаду в компанії Hyundai та переїхав до Південної Кореї.
У книжці викладено три історії, які гармонійно поєднуються в одну: історія окремої людини, яка опікується кар’єрою та сімейним життям, історія всесвітньовідомої корпорації та історія країни, яка вирвалася вперед на дистанції успіху. Ще пів століття тому Південна Корея була однією з найбідніших країн у світі, позбавлена елементарного, де навіть рис був за розкіш. Нині ж її вивчають як корейське економічне диво.
Варто зазначити, що книжка Френка Аренса «Людина з Сеула» стала однією з найкращих 2016 року за версією New York Post.