Ще у квітні Національний банк оприлюднив дані щодо проблемних та непрацюючих кредитів (NPL) за перші два місяці 2022 року. НБУ повідомив, що до 1 березня частка таких позик у банківській системі знизилася на 3,4 в. п., до 26,6%. Це сталося у зв'язку з відходом з ринку банків з російським капіталом – Міжнародного резервного банку («ексдочка» Ощадбанку) та Промінвестбанку. Нацбанк ухвалив рішення ліквідувати ці банки та забрав у них ліцензії. У результаті обсяг портфеля NPL скоротився більш ніж на 46 млрд грн.
Але ця статистика не враховує впливу бойових дій, які тривають уже понад два місяці. За цей час платоспроможність багатьох позичальників погіршилася. Навіть у бізнесу, який був змушений згорнути або заморозити діяльність. Тому до літа картина NPL може значно погіршитися.
Тягнуть з останніх сил. Якщо виходити з даних NPL на 1 березня 2022 року, загальний обсяг непрацюючих позик становив 305 млрд грн. З цієї суми 43 млрд грн – проблемні кредити фізичних осіб та 262 млрд грн – кредити юросіб. Тобто частка NPL бізнесу сягає 86%.
Неважко здогадатися, що саме платоспроможність корпоративних позичальників хвилює банкірів найсильніше. Бізнесу належить велика частка в сукупному портфелі всіх виданих кредитів, близько 72%. І в цьому портфелі чимало не лише короткострокових позик (овердрафтів, кредитів на поповнення оборотних коштів), а й кредитів, виданих на розвиток бізнесу.
Зокрема на придбання основних фондів, різноманітної спецтехніки, обладнання, нерухомості. Такі позики мають термін 3–5 років та більше. Відповідно, для банків буде головним болем, якщо в корпоративних позичальників почнуться масові складнощі з погашенням кредитів.
Утім бізнес продовжував повертати кредити навіть після початку воєнного конфлікту, за інерцією. «У березні в більшості позичальників проблем не виникло, оскільки компанії наперед сформували резерви, необхідні для виплати заборгованості. Зокрема, це ті підприємства, які перебували на території, де велися активні бойові дії», – розповідає Андрій Волков, засновник та партнер групи компаній Investohills.
У квітні ситуація із поверненням корпоративних позик змінилася. І не на краще, хоча й вона наразі не здається загрозливою. Повністю перестали сплачувати борги позичальники з «гарячих» регіонів. Це ті підприємства та компанії, які через зрозумілі причини припинили свою діяльність. Їхні активи або повністю знищені, або опинилися на тих територіях, що потрапили під окупацію. Але таких позичальників, за оцінками експертів, не дуже багато, близько 10–20% всього кредитованого бізнесу.
«Близько 80–90% компаній (за винятком тих, які серйозно постраждали від бойових дій) продовжують виконувати свої зобов'язання перед банками. Але не в повному обсязі. Як правило, вони сплачують лише відсотки, призупинивши повернення тіла кредиту. Також багато позичальників звертаються за реструктуризацією, запитуючи у банків кредитні канікули чи перегляд графіка виплат», – каже Андрій Волков.
Найуразливіші. Погашення кредитів у нинішніх умовах залежить не так від галузі, як від регіональної прив'язки компанії і від того, де знаходяться її виробничі потужності.
«На обслуговування кредитів впливає територіальне розташування бізнесу та те, в яких сферах працювали клієнти до початку війни. Звичайно, у найгіршому становищі позичальники в тих районах та областях, які знаходяться під тимчасовою окупацією. Решта всіх регіонів і секторів насправді показує позитивну тенденцію погашення боргів», – розповідає Тетяна Поплавська, заступник голови правління з корпоративного бізнесу банку «Кредит Дніпро».
Водночас є галузі, які перебувають у групі підвищеного кредитного ризику. Насамперед, це підприємства АПК. Так, посівна кампанія йде, проте багато аграріїв мають проблеми з грошима. Через блокування портів порушено логістику сільгосппродукції. Відповідно, сільгоспкомпанії не можуть укладати форвардних контрактів, за рахунок яких фінансують посівну. Не кажучи про те, що площа засіяних угідь через бойові дії в принципі скоротиться «на кілька сотень тисяч гектарів». Про це заявив заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
Повністю зупинилася будівельна галузь. Попри те, що в уряду наполеонівські плани щодо відновлення країни, будівництво досі заморожене. Як житлове, так і комерційне. Хоча надія на пожвавлення в цьому секторі є, оскільки уряд уже озвучив плани забезпечення житлом переселенців. І це житло має хтось будувати. Крім того, до кінця квітня було заблоковано будь-які угоди з нерухомістю. З травня вони знову поновилися, але в обмеженому форматі.
У тяжкому становищі опинилася промисловість. Металургійні компанії, які в основному знаходяться на сході України, зруйновані або не функціонують через неможливість отримати сировину. До того ж у металургів великі складнощі з експортом. Патова ситуація в машинобудівних підприємств. Вони здебільшого постачали продукцію на територію країн СНД. Тепер вони такої можливості не мають. А щоб переорієнтуватися на інші ринки, потрібен час. І немає гарантій, що така переорієнтація буде успішною.
Серйозно постраждав паливно-енергетичний комплекс. Як від обстрілів, що знищують переробні потужності та інфраструктуру, так і від розриву логістики, що була зав'язана на ринках РФ та Білорусі.
Крім цього, під загрозою знаходяться бізнес, пов'язаний з вантажоперевезеннями, а також сфера послуг і навіть торгівля, яка дуже залежить від того самого АПК та від переробки сільгосппродукції. Чимало компаній із згаданих галузей не тільки не зможуть повноцінно кредитуватися, а й погашати «старі» позики.
Рятівне відтермінування. «Багато чого залежить від політики НБУ та Кабміну і тієї підтримки, яку вони нададуть банківській системі та економіці загалом: надання ліквідності банкам, компенсація частини відсоткових ставок позичальникам та надання гарантій банкам, спрощення проведення реструктуризації позик, надання державної підтримки пріоритетним галузям економіки», – вважає Андрій Волков.
На думку фінансового аналітика Василя Невмержицького, найважче погашати кредити позичальникам великого калібру. «Це компанії, які показували велику ліквідність, рентабельність та прибуток. Причина в тому, що весь їхній бізнес безпосередньо залежить від кредиторів, дебіторів, логістики, підрядників, мережі дистрибуції тощо. Нинішня криза б'є по них найсильніше», – пояснює Невмержицький.
Ускладнює ситуацію для корпоративних позичальників і те, що воєнний стан не дає їм права вимагати від банків реструктуризації боргів. Тобто погоджуватись на відтермінування погашення кредиту або переглядати графік його погашення – виключно добра воля кредитора. Хоча банкіри запевняють, що із сумлінними клієнтами вони завжди готові шукати компромісу.
«У кожного бізнесу своя окрема ситуація, і всі рішення по кожному позичальнику приймаються індивідуально», – каже Тетяна Поплавська.
Трохи легше тим позичальникам, які кредитуються у державних банках. З ними простіше домовитися про реструктуризацію боргів. А ось банки з приватним капіталом згодливі далеко не завжди.
«Держбанки переважно пристають на бік клієнта, оскільки позиція Кабміну та Офісу Президента зараз – всіляко підтримувати бізнес. А ось власники багатьох комерційних банків дали вказівку менеджменту за будь-яку ціну вимагати виплати хоча б відсотків. Але це не означає, що комерційні банки не йдуть на контакт із клієнтом, не погоджуються обговорювати та шукати варіанти реструктуризації», – розповідає Невмержицький.
За даними НБУ, за I квартал українські банки показали збиток у 160 млн грн. Він пов'язаний як із падінням доходів банківського сектора, так і з формуванням резервів під непрацюючі кредити. Це ще одне підтвердження, що збільшення NPL у банківській системі неминуче. Питання лише в тому, наскільки банки і НБУ зможуть контролювати цей процес, і чи вдасться в майбутньому повернути хоча б частину проблемних кредитів.
Адже одна справа, коли позичальник не може платити за кредитом через тимчасові проблеми у бізнесі, і зовсім інша – коли підприємство фізично знищено в ході бойових дій і сплачувати борги просто нікому.