Майже три тижні – на акумуляторах. Так із 17 листопада отримують доступ до інтернету абоненти провайдера «Білінк», що мешкають у столичному ЖК San Francisco Creative House. Цей блекаут спричинили не російські ракети або дрони, а «барабашка».
Управляюча компанія «Атмосфера» в офіційному листуванні запевняє провайдера, що немає відношення до незаконного відключення його мережі від енергоживлення та взагалі не є власником інфраструктури будинку.
Абонентам пропонується інша версія: начебто провайдер відмовляється платити. «Це, м’яко кажучи, недостовірна інформація. «Атмосфера» в односторонньому порядку та без пояснення причин розірвала з нами договір. Наші пропозиції подальшої співпраці відкидає. Прохання пояснити причини ігнорує. Щоб не залишити абонентів без доступу до інтернету, працюємо на акумуляторах. Так, це додаткові витрати коштів і часу наших аварійних бригад», – розповідає Mind керівник «Білінк» Євген Ющенко.
Від управителя ЖК San Francisco Людмили Четвертухиної Mind почув третю версію: «Провайдер не уклав із нами договір. Так, з нами – це з «Атмосферою». Хто це сказав, що «Атмосфера» – не власник будинку?! Ми сказали?!» На подальші запитання вона відмовилася відповідати та кинула слухавку.
Тим часом у ЖК San Francisco продовжують безперешкодно працювати ще три інтернет-провайдери. Чи пов’язаний «барабашка» із змовою та хабарами управляючій компанії – на це запитання має відповісти слідство. Інтернет асоціація України (ІнАУ) направила листи до Мінцифри та Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (НЦУ) з проханням припинити неправомірні дії «Атмосфери».
Цей кейс – не поодинокий приклад незаконного «відключення» телеком-мереж під час війни з боку власників інфраструктури. В ІнАУ Mind розповіли, що отримують безліч скарг від гравців ринку. Абонентам «Білінк» ще пощастило: здебільшого «самоуправлінці» взагалі демонтують мережі – і тоді акумулятори та генератори вже безсилі.
Як наразі вирішують цю проблему інтернет-провайдери та мобільні оператори? Чого вимагають власники інфраструктури? Чи допоможе прийняття законопроєкту №9593? На ці та інші запитання шукав відповіді Mind.
Чому взагалі така проблема виникає? Багато років тому парламент ухвалив закон «Про доступ до інфраструктури». Його норми зобов’язують власників інфраструктури – обленерго, керуючі компанії забудовників, транспортників тощо – виконувати дві прості «речі». Перша – безперешкодно надавати свої об’єкти для прокладання телеком-мереж (тобто не вимагати хабарів, не просувати тільки «своїх» провайдерів тощо). Друга – виставляти тарифи за користування за граничними нормами, а не як заманеться.
Втім за ці роки власники інфраструктури періодично вигадують нові лазівки для обходу норм закону. Їм це вдається не лише через дірки в законодавстві: деякі провайдери вирішують, що краще поступитися шантажу та «домовитися», ніж витрачати час і гроші на суди.
Що відбувається зараз? Велика війна стала ще одним козирем для власників інфраструктури. У ситуації, коли інтернет потрібен тут і зараз, погроза демонтажу стала гарним «приводом» підняти тарифи за доступ. Ні, не на рівень інфляції, а шонайменше в декілька разів. Є випадки, коли тільки за вхід у багатоповерховий будинок вимагають «платіж» 100 000 грн, а далі – 20% від обороту щомісяця, розповідають Mind в ІнАУ.
«Конфліктні ситуації виникають у двох випадках. Перший, коли провайдер збирається прокласти телеком-мережу – йому виставляють тарифи «на свій розсуд» усупереч закону «Про доступ до інфраструктури». Якщо гравець не погоджується на такі умови – з ним не укладають договір, знову ж таки всупереч закону. Другий випадок, коли провайдер уже інвестував у мережу та обслуговує абонентів – йому волюнтаристським чином нав’язують нові значно підвищені тарифи. Якщо оператор не «домовляється» – демонтують кабелі й обладнання без рішення суду», – пояснює голова правління ІнАУ Олександр Савчук.
Під час повномасштабної війни гучні скандали виникали з КП «Луцьксвітло», АТ «Чернівціобленерго», КП «Київпастранс», «Інвестбудгаличина», «Ковальська-Житлосервіс» тощо.
«Найчастіше проблеми – з керуючими компаніями забудовників. Інтернет-провайдери – як і енергетичні компанії, постачальники централізованого опалення, водоканали – пропонують послуги мешканцям будинків. Але тільки з перших керуючі компанії збирають платню – по суті, за право надавати мешканцям доступ до інтернету. Чому? Тому що всі інші – монополісти, з ними шантаж не мінеться. А на телекомниках можна сколотити окремий бізнес. Якщо якась інфраструктура поліпшує життя мешканців, то навіщо додатково брати гроші? Ці ж витрати провайдерів перетікають у тарифи для абонентів. Тобто керуючі компанії, які голосно заявляють турботу про мешканців, насправді стимулюють підвищення тарифів і забирають частину коштів собі», – пояснює Олександр Савчук.
«Високі стосунки» з власниками інфраструктури не лише в інтернет-провайдерів, а й у мобільних операторів. Їм погрожують демонтувати цілі базові станції. У цьому разі без інтернету та голосового зв’язку відразу можуть залишитися десятки тисяч абонентів. «Проблема вимушених демонтажів нагальна на ринку через відмову окремих балансоутримувачів продовжувати договори оренди», – розповідають у «Київстар» і lifecell.
У «Vodafone Україна» доповнюють: останнім часом випадків демонтажу побільшало. Приміром, на заході країни минулого року оператору довелося демонтувати вісім об'єктів, цьогоріч – 12. «Причини можна умовно поділити на дві категорії: аварійний стан конструкцій, які ми орендуємо, і бажання орендодавців використовувати надані нам площі для власного бізнесу – особливо після релокації бізнесів (збільшення поверховості будівлі, розміщення нових будівель на займаних нами площах тощо)», – пояснює начальник відділу зв'язків із громадськістю «Vodafone Україна» Вікторія Рубан.
Друга причина: інколи вимогами демонтажу орендодавці намагаються підвищити орендну плату. «Ми так просто не «здаємось». Навіть у складних ситуаціях намагаємося знайти компроміси. Адже демонтаж обладнання та пошук нових майданчиків – це додаткові витрати. Ці кошти краще було б спрямувати на нове покриття», – додає Вікторія Рубан.
Чи є вихід, окрім компромісів? Нещодавно профільні асоціації – ІнАУ, Асоціація правовласників та постачальників контенту (АППК) і Телекомпалата України – надіслали листи до голови ВР та очільників політичних партій із проханням терміново ухвалити законопроєкт №9593, який «завис» у парламенті із серпня 2023 року.
«Під час воєнного стану ми стикнулися з кричущими випадками незаконного демонтажу українських мереж електронних комунікацій так званими українськими володільцями інфраструктури. Це обленерго, окремі «гарячі» голови ОСББ і управителі багатоповерхівок. Результат їхніх руйнівних дій такий самий, як від ворожих атак російськими ракетами і БпЛА», – йдеться в листах.
Що в законопроєкті? По суті, там одна норма: заборона демонтажу телеком-мереж під час воєнного стану без рішення суду. «Надзвичайні заходи з вирішення суперечок між володільцями інфраструктури та постачальниками послуг електронних комунікацій мають вирішуватися цивілізовано в судовому процесі. Національна безпека та оборона, інформаційна безпека не має залежати від бажання володільців інфраструктури дотримуватися законодавства про доступ», – наголошує голова правління АППК Наталія Клітна.
Чи потрібні правки до законопроєкту? Так. Про це йдеться у висновку головного комітету про розгляд документа. Там Міністерство енергетики нагадує, що порушують закон не тільки власники інфраструктури: «є непоодинокі факти розміщення технічних засобів електронних комунікацій… без укладення договору з доступу». Тому пропонується прийняти законопроєкт у першому читанні, а до другого – внести деякі правки. Ключова: заборонити демонтаж – окрім випадків самовільного розміщення.
З цією правкою згодні й на телеком-ринку. «У разі повної заборони демонтажу преференції отримають ті, хто розміщує мережі без дотримання будь-яких стандартів», – вважає заступник гендиректора з корпоративних відносин АТ «Укртелеком» Іван Коломоєць.
Чи буде ефективним новий закон, якщо норми старого ігноруються? Гравці телеком-ринку вважають, що в них з’явиться більше важелів відстоювати свою позицію в судах. Втім наразі не завжди це вдається. «Проблема демонтажу для нас актуальна, але не зовсім зрозуміло, як цей законопроєкт допоможе її вирішити. Наприклад, у нас закінчився договір оренди. Власник продовжувати його не хоче. Ми не демонтуємо. Власник подає позов до суду, отримує рішення, і ми все одно змушені провести демонтаж. Тобто все одно в підсумку все завершується рішенням суду», – наводять приклад у lifecell.
На думку Івана Коломойця, навряд чи в цьому питанні має сенс впроваджувати тимчасові норми: «Розв'язувати проблему потрібно системно. Уже є закон, який визначає правила доступу операторів до інфраструктури. Якщо власники інфраструктури порушують його норми, то потрібно йти до суду й захищати свої права».
«Законопроєкт пропонує припинити демонтаж без рішення суду тільки на воєнний час. А далі конструктивним рішенням цього питання бачу вдосконалення закону «Про доступ до інфраструтктури» і розроблення таких методик нарахування тарифів, які будуть прийнятними як для провайдерів, так для власників інфраструктури», – пропонує компромісне рішення голова правління ІнАУ.