Держбанки беруть реванш: як і чому їм вдається домінувати на ринку

У 2023 році на банківському ринку Україні стався черговий перерозподіл структури власності. У зв'язку з націоналізацією Сенс Банку (колишній Альфа-Банк Україна) кількість державних банків зросла до п'яти, а частка держави в банківському секторі до кінця 2023 року перевищила 56%, якщо оцінювати за сумою активів. Роком раніше частка держави за активами становила приблизно 53%. Отже, приватним власникам (резидентам України та закордонним акціонерам) наразі належить менш ніж 50% банківських активів у нашій країні. Наскільки гарною є ця ситуація, враховуючи війну в Україні, і якими є перспективи розвитку банківської галузі, розбирався Mind.

З одного боку, велику частку держави в банківському секторі цілком можна вважати позитивним явищем, оскільки багато клієнтів банків сприймають державу-акціонера як своєрідну гарантію її стабільності й надійності.

З іншого – висока частка держвласності на фінансовому ринку створює перекоси в конкуренції та призводить до того, що саме держбанки отримують більшу частину накопичень (депозитів) населення і є головними кредиторами економіки, акумулюючи високий кредитний ризик. У разі загострення кризових явищ такі диспропорції можуть стати великою проблемою не тільки для банківського ринку, а й для економіки загалом.

Як відбувалася націоналізація банків України? До грудня 2016 року частка держави в українському банківському секторі становила приблизно 30%. Найбільшими банками, що належали Кабінету Міністрів (саме він виступає акціонером від імені держави), на той момент були Ощадбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк.

На рекапіталізовані (націоналізовані) у кризу 2008–2009 років банк «Київ» і Родовід Банк можна не зважати, оскільки вони були визнані неплатоспроможними. Зокрема, «Київ» був приєднаний до Укргазбанку, а «Родовід», з якого 2011 року Кабмін спробував зробити bad bank (банк токсичних активів) так і не зміг виконати свою функцію «санітара ринку».

У грудні 2016 року відбувається націоналізація ПриватБанку. З огляду на те, що він був найбільшою комерційною фінустановою України (його активи перевищували 20% усіх активів банківського сектору), націоналізація «Привату» одномоментно збільшила частку держави на ринку.

Влітку 2023 року після довгих дискусій і двох ухвалених законів було націоналізовано Сенс Банк. Його акціонери, до яких входили громадяни російської федерації Михайло Фрідман, Андрій Косогов і Петро Авен, а також італійська група Unicredit, передали банк Кабміну за символічну 1 гривню.

І хоча Сенс Банк за обсягом активів не потрапляв навіть у топ-10, його націоналізація призвела до збільшення частки держави на ринку десь на 3 в. п. Водночас Сенс Банк активно накопичував кошти фізосіб на рахунках і кредитував бізнес. Тому після його націоналізації держбанки ще більше наростили (номінально) депозитний і кредитний портфелі.

Хтось ще володіє українськими банками? Крім держави, в Україні 14 банків (тут і далі дані НБУ на 1 грудня 2023 року) належать іноземним фінансовим групам. Найбільші «дочки» – це Райффайзен банк (Raiffeisen Bank International AG, Австрія), Укрсиббанк (BNP Paribas SA, Франція) та Європейський банк реконструкції та розвитку), ОТП Банк (OTP Bank, Угорщина), Сітібанк (Citigroup, США), Кредобанк (PKO Bank Polski, Польща), ПроКредит Банк (ProCredit Holding, Німеччина).

Загалом іноземним акціонерам належить в Україні приблизно 25% банківських активів.

У власності резидентів знаходиться 19% українських банків. Найбільші фінустанови – це ПУМБ (Рінат Ахметов), Універсал Банк (Сергій Тігіпко), банк «Південний» (Юрій Родін, Марк Беккер, Алла Ванецьянц), Таскомбанк (Сергій Тігіпко), А-Банк (Ігор Суркіс, Григорій Суркіс), банк «Восток» (Володимир Костельман, Лія Мороховська), Банк Кредит Дніпро (Олександр Ярославський).

Які банки залучили найбільше депозитів і видали кредитів? За даними Національного банку України на 1 грудня 2023 року, у державних банках було сконцентровано 65% коштів населення. Це як строкові вклади, так і депозити до запитання.

Якщо розглядати топ-10 банків за депозитами, на перших двох місцях розташувалися Приватбанк та Ощадбанк. Тільки в цих двох банках акумульовано 54% усіх коштів фізосіб. Крім держбанків у цій «десятці» є Універсал Банк (фінансовий гарант monobank), Райффайзен Банк, ПУМБ, Укрсиббанк та ОТП Банк.

У корпоративному кредитуванні (портфель бізнесу становить 76% усіх виданих кредитів) також лідирують держбанки. З усіх кредитів, виданих підприємцям і компаніям, понад 50% припадає саме на цю категорію банків. До великих кредиторів економіки – Райффайзен Банк, ПУМБ, ОТП Банк, ПроКредит Банк і Креді Агріколь Банк. Примітно, що серед цих банків лише один з українським акціонером, усі решта належать закордонним групам.

Чому держбанки превалюють на ринку? Незважаючи на високу концентрацію держвласності у банківському секторі України, держбанки не є монополістами. Проте вони мають низку переваг. Насамперед адміністративну підтримку з боку держави.

Капіталізація держбанків відбувається коштом держбюджету. Тому джерело такого капіталу можна вважати умовно нескінченним. Хоча тут криється серйозний ризик. Якщо виникне реальна загроза, то Кабміну доведеться рятувати держбанки за будь-яку ціну (принцип too big to fall, «надто великий, щоб впасти»), аби уникнути ефекту доміно та масових банкрутств на ринку. А це може призвести до того, що навіть у «бездонній» державній скарбниці не вистачить грошей.

Крім того, наявність держави за спиною банків дає їм певні преференції щодо кредитування. Оскільки левова частка кредитів сьогодні видається у рамках державної програми «5-7-9%», саме через держбанки перерозподіляється основний обсяг позикових ресурсів.

За даними Міністерства фінансів, на початок лютого 2024 року Приватбанк, Ощадбанк, Укргазбанк та Укрексімбанк видали приблизно 43% всіх кредитів «5-7-9». При цьому кількість банків – учасників цієї програми сягає 45.

Важливо враховувати й той факт, що держбанки, – «Приват» і «Ощад» у першу чергу – мають найбільші мережі філій. Станом на 1 січня 2024 року, за даними НБУ, ці два банки мали в сукупності 2300 відділень по Україні. Це майже половина чинних філій усієї банківської системи.

Розгалужена мережа представництв допомагає банкам охопити більше роздрібних клієнтів. Також держбанки входять до числа уповноважених структур, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги (зокрема, матеріальної допомоги військовослужбовцям), зарплат працівників бюджетних установ. Очікувано, частина цих коштів осідає на поточних рахунках і конвертується у солідний портфель депозитів населення.

Якими є перспективи приватизації держбанків? Питання переходу державних банків у приватну власність обговорювалося досить давно й неодноразово.

Ще 2019 року Міністерство фінансів і Міжнародна фінансова корпорація (IFC) підписали меморандум про передачу корпорації 20% у капіталі Укргазбанку в обмін на кредит від IFC у розмірі 30 млн євро.

За схожою схемою мала пройти часткова приватизація Ощадбанку. Кабмін планував передати Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) 20–25% акцій банку в обмін на 100 млн євро субординованого кредиту. Сторони дійшли попередньої згоди восени 2021 року.

Зокрема, заступник міністра фінансів Юрій Драганчук в інтерв'ю «Економічній правді» заявив, що є зацікавленість іноземних інвесторів в Укргазбанку та Сенс Банку, і держава активно готує їх до продажу. Водночас Приватбанк поки що залишається «за дужками», оскільки це банк, у який держава готова вкладати гроші та який генерує значні надходження до держбюджету.

Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова зі свого боку повідомила, що НБУ просить IFC та ЄБРР продовжити роботу над приватизацією Укргазбанку й Ощадбанку, яку було розпочато кілька років тому.

Водночас Нацбанк наразі не отримав жодної реальної заявки від потенційних інвесторів, які були б готові стати акціонерами держбанків. І хоча такий прогноз може прозвучати песимістично, дуже мало надій на те, що процес приватизації державних банків зрушить із мертвої точки до закінчення війни. Надто великі ризики й невпевненість у майбутньому відштовхують інвесторів.