Чому приватизація держбанків вигідна українцям
І на які перестороги варто звернути увагу
Усі державні банки будуть повністю або частково приватизовані вже у перспективі п'яти років. Такий план для чотирьох банків країни – Ощадбанку, ПриватБанку, Укргазбанку, Укрексімбанку – напрацювали чиновники у Міністерстві фінансів. Про те, чому це рано чи пізно все-таки доведеться робити, та до яких складнощів слід бути готовими, Mind запитав у заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії Дмитра Яблоновського.
Ми у Центрі економічної стратегії у цілому погоджуємось з цими планами, втім, є декілька «але». І вони можуть значно вплинути на результативність впровадження запропонованої стратегії, а отже – матимуть наслідки і для звичайних українців.
Найперше та найголовніше – розробити реальні покрокові сценарії повного, стовідсоткового виходу держави із капіталів перелічених банків.
Навіщо це потрібно? Чим швидше держава повністю приватизує банки, тим швидше назавжди зникне потреба їхньої докапіталізації за рахунок бюджету. За нашими оцінками, починаючи із постреволюційного 2014 року держава «влила» у підконтрольні банки понад 200 млрд грн. А якщо згадати, що держава у більшості випадків є менш ефективним власником, ми розуміємо, що ця сума може і далі зростати.
Отже, чим швидше держава продасть свої банки, тим менше коштів нам потенційно доведеться заплатити через механізми поповнення капіталу.
Другий важливий аспект – це збереження банківського ринку конкурентним.
На жаль, відома зараз банківській та експертній спільноті інформація щодо бізнес-моделей двох найбільших банків – «Привату» та «Ощаду» – дає підстави перейматися ризиками можливого погіршення правил гри для інших банків.
Третє «але» – плани держави щодо «розгрібання» проблемної заборгованості.
Зрозуміло, що 600 млрд грн «поганих» кредитів, накопичені у держбанках та Фонді гарантування, виникли не в один день – погіршення економічної ситуації, втрати від військових дій на Донбасі, розрив економічних зв’язків із північним сусідом – усе це, безумовно, вплинуло на фінансове становище позичальників. Однак чіткий зв'язок цих кредитів із деякими політично пов’язаними особами не можна не помітити. І буде вкрай неприємно, якщо ці величезні гроші будуть просто списані з балансів банків.
Як вписати держбанки у сьогодення? Державні банки, як і будь-які інші держпідприємства, мають виконувати соціальну місію, приносити додаткову суспільну користь. Для державних банків така місія – це забезпечення фінансової інклюзії, тобто доступності фінансових послуг для українців. У часи Amazon та NFC-технології українці, які мешкають у селах, продовжують залишатися поза межами глобальної фінансової системи та залежати від умовної Надії Степанівни, яка саме сьогодні відкрила чи не відкрила місцеве банківське або поштове відділення.
Відповідно до дослідження G20 Financial Inclusion Indicators, в Україні мають банківський рахунок лише 53% населення – проти, наприклад, 78% у Польщі.
Відтак, чиновникам та управлінцям держбанків варто звернути особливу увагу на необхідності інтенсифікації зусиль із забезпечення якнайбільшого проценту українців банківськими послугами.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
