Українська перемога і тріумф «Оппенгеймера»: яким був «Оскар»-2024?

Про те, хто, за що і як отримував статуетки Американської кіноакадемії, ексклюзивно для Mind розповідає кінокритик Ігор Кромф. 

Тріумфатором 96-ї церемонії став фільм Крістофера Нолана «Оппенгеймер».

Тригодинна стрічка, яка поєднала в собі історичний байопік про фізика-теоретика та творця ядерної бомби Роберта Оппенгеймера, була від моменту запуску під пильною увагою глядачів і кінокритиків.

Фільм Нолана разом із постмодерновою казкою Ґрети Ґервіґ «Барбі» створив феноменом «Барбінгеймер» – протистояння двох великих літніх прем’єр, які одночасно вийшли у прокат.

Враховуючи, що «Барбі» програла в номінації за «Найкращий фільм» та «Найкращу режисуру», можна сказати, що це протистояння вийшло на користь «Оппенгеймера». Останній здобув перемогу в семи номінаціях: «Найкращий фільм», «Найкраща режисура», «Найкраща акторська робота» та «Найкраща акторська робота другого плану», а також за операторську роботу, монтаж і музику.

«Оскар» за режисуру довго оминав Крістофера Нолана, який зумів успішно адаптувати авторську кіномову та складну тематику в масовий кінопродукт. В «Оппенгеймері» режисеру вдалося розповісти біографію творця ядерної бомби через жанри політичного трилера й судової драми, створивши історію протистояння геніальності, яку уособлював Роберт Оппенгеймер, і посередності, яка дісталася його фактичному начальнику й головному опоненту – Льюїсу Штраусу. Тобто вкотре режисер працює з перебудовою жанрового кіно.

Тож «Оппенгеймер» – це однозначно найкраща робота у фільмографії Нолана, яку режисерові важко буде перевершити.

Номінацію за «Найкращий фільм» забрала дружина Крістофера Нолана Емма Томас, яка є багаторічною продюсеркою фільмів свого чоловіка, починаючи з дебюту «Переслідування», бюджет якого складався з особистих $6000, і завершуючи багатомільйонним «Оппенгеймером». Історія подружжя Нолана та Томас однозначно варта окремої екранізації. 

Дістались «Оскари» і чоловічій акторській складовій. Кілліан Мерфі знімається у Нолана з 2005 року. Актор працював із режисером у трилогії про Бетмена, а також у стрічках «Початок» та «Дюнкерк» на ролях другого плану чи камео. Однак в «Оппенгеймері» Мерфі, який уже здобув популярність завдяки серіалу «Гострі картузи», отримав головну роль і бажану оскарівську статуетку. 

Забрав «Оскар» за «Найкращу чоловічу роль другого плану» Роберт Дауні – молодший, який зіграв головного антагоніста Оппенгеймера Льюїса Штрауса. Ця перемога однозначно є прикладом «Голлівудської мрії», адже Роберт Дауні – молодший пройшов складний шлях аб’юзивного дитинства, наркозалежності й тюремного ув’язнення перед тим, як стати зіркою та оскарівським лауреатом.

На відміну від Мерфі, який де-факто не мав конкурентів, Дауні-молодший мав потужну конкуренцію, адже за цю статуетку боровся також Раян Ґослінґ, який зіграв Кена в «Барбі». 

Актор другого плану перетягнув там майже всю ковдру глядацької уваги на себе та видав неймовірний комедійний перформанс з уже культовою піснею «I’m Just Ken».

Вона також була номінована як краща пісня, однак програла цю номінацію Біллі Айліш.

«Оппенгеймер» часто називають ідеальним втіленням синтезу чистого візуалу та звуку. Тому не дивно, що оператор Хойте Ван Хойтема, режисерка монтажу Дженніфер Лейм і композитор Людвіг Йорранссон здобули свої заповітні статуетки. Останній, до речі, вдруге визнається кращим кінокомпозитором, і вдруге за роботу з Ноланом. Попередній «Оскар» він одержав за музику до фільму «Тенет». 

Головним аутсайдером «Оскара» став Йоргос Лантімос, чий фільм «Бідолашні створіння» хоч і зібрав заслужені премії за найкращий грим, костюми та роботу художника-постановника, однак сам режисер не одержав бажаної статуетки ні в режисурі, ні в головній номінації. За бортом лишився і сценарист фільму Томас Макнамара.

Натомість неочікуваною перемогою стала друга оскарівська статуетка за «Найкращу жіночу роль» для Емми Стоун, яка зіграла головну роль у «Бідолашних створіннях». Критики й букмекери пророкували цю перемогу Лілі Гладстон, яка зіграла головну жіночу та й загалом центральну роль у неовестерні Мартіна Скорсезе «Вбивці квіткової повні». Однак видно, що «прокляття Скорсезе» щодо оскарівських перемог перенеслося не лише на Леонардо Ді Капріо, а й на Лілі Гладстон. 

Щодо Емми Стоун, то можна сміливо стверджувати, що це головна акторка свого покоління. Пройти складну еволюцію від шаблонних ролей у ромкомах 2000-х років до складних драматичних ролей у європейському кінематографі та здобути два «Оскари» у віці 35 років – це дійсно заслуги, які викликають захват. Роль у «Бідолашних створіннях» стала справжнім акторським бенефісом для Стоун. Одержуючи нагороду, вона насамперед виказала повагу своїм конкурентам у номінації, зазначивши зокрема, що «розділяє свою перемогу з Гладстон».

А от статуетку за «Кращу жіночу роль другого плану» отримала Да'Він Джой Рендольф з комедійної драми «Залишенці». Акторка зіграла шкільну кухарку, яка переживає втрату сина у В’єтнамській війні. Ця сповнена теплоти роль одразу була в топах на цю номінацію, тому нічого неочікуваного тут не було. 

Адаптований сценарій дістався драмеді Корда Джефферсона «Американське чтиво». Це дуже саркастична історія про політкоректність, расизм та явище позитивної дискримінації. Занадто «американське» кіно, яке, однак, цілком заслужено має свою нагороду. Сценарій заснований на романі Персіваля Еверрета «Стирання». І саме сценарій відіграє тут важливу роль, адже сюжет фільму фактично рухають лише його просочені іронією, сарказмом і пасивною агресією діалоги. «Американське чтиво» – це фільм, успіх якого повністю залежав від якості сценарію, як будь-якої «розмовної» стрічки.

А от приз за оригінальний сценарій дістався торішньому переможцю Канн – французькій судові драмі Жюстін Тріє «Анатомія падіння». Складна й заплутана «розмовна» стрічка у стилі французької юридичної драми – ще один фільм, де рух сюжету напряму залежить від якості діалогів. Як бачимо, цьогоріч діалог став наріжним каменем в обранні переможців. 

Перемогу в номінації «Найкращий міжнародний фільм» забрала собі Британія. Ця номінація – єдина, де перемагає країна, а не конкретний митець. Британія висунула на «Оскар» воєнну драму «Зона інтересу» Джонатана Глейзера.

Це історія про коменданта концтабору «Аушвіц» Рудольфа Гьосса, який проживає з родиною своє найкраще життя по іншу сторону паркану від головного табору смерті у Другій світовій. Глейзер створює імерсивний простір Голокосту, занурюючи в цю антилюдяну безодню глядача, грамотно вибудовуючи кіномову. Фільм Глейзера необхідно слухати, недарма він одержав відзнаку за найкращий звук.

«Зона інтересу» говорить про банальність зла, знаходячи оригінальний варіант того, як говорити про травму та злочин Голокосту.

«Оскар» у категорії «Найкращий короткометражний фільм» дістав Вес Андерсон за екранізацію казки Роальда Даля для Netflix «Чудова історія Генрі Шугара» з Бенедиктом Камбербетчем.

Ікона інді-кіно 2000-х залишилась у своєму обсесивно-компульсивному стилі, знімаючи з різних ракурсів ту саму історію про дисфункціональну родину. Видається, що ця нагорода – відзнака за найдорожчий у світі рілз, щоб нарешті заспокоїти колись цікавого режисера.

Найкращий короткометражний документальний фільм – «Останній ремонт» Бена Праудфута та Кріса Бауерса про майстерню, що безплатно ремонтує музичні інструменти для шкільних оркестрів. Це незвично, адже часто у цій номінації перемагають фільми на екологічну тематику.

Найкращий анімаційний фільм – «Хлопчик і чапля», робота Хаяо Міядзакі. Фільм не мав жодної промокампанії, окрім постера, і наголошувалось, що це остання робота видатного режисера анімаційних фільмів, який відкрив світ японської анімації західному глядачеві. Щоправда, в український прокат фільм не потрапить, тому що права на творчість Міядзакі зараз у російських компаній.

96-та церемонія вручення премії «Оскар» однозначно стане важливою для історії української культури. Адже саме на ній відбулося перше нагородження українців «Оскаром» за фільм.

Документальна стрічка відеографа Associated Press Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» здобула премію «Оскар» у категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм». 

Чернов разом із фотографом АР Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко були останніми журналістами, які продовжували працювати в оточеному Маріуполі та зламали інформаційну блокаду, передавши фото й відео про воєнні злочини російської армії у місті.

Фільм Чернова став великим документальним полотном про те, як переживав російське вторгнення Маріуполь у перші тижні кривавих бойових дій.

«Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які у їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле. Проте ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу, ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоб правда перемогла. І щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, щоб їх ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, спогади формують історію», – зазначив режисер у своїй промові.

Стрічка була створена у співпраці з Associated Press та Frontline. Прем’єра фільму відбулася на кінофестивалі «Санденс» 21 січня 2023 року. В український прокат фільм вийшов 31 серпня 2023 року.

14 березня документальний фільм повертається у повторний вітчизняний прокат в обраних українських кінотеатрах, а на онлайн-платформах стане доступним з 21 березня.

96-та церемонія нагородження кінопремією «Оскар» була насправді досить очікуваною та стерильною. Більшість перемог здобули номінанти, які перед цим були відзначені преміями профільних гільдій чи кінокритичних товариств.

Можна сказати, що цьогорічний «Оскар» – це велике шоу з наперед відомими переможцями, яке існувало лише для того, щоб продовжувати багаторічну традицію відзначення найпрестижнішої кінопремії у світі.