Книжка тижня: «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуази Барб-Ґалль

«Нам у світі живопису все ще якось боязко. Найочевидніші питання не так просто вкладаються у слова. Ми не наважуємося визнати, що нічого не тямимо у творі, від якого всі в захваті, і не завжди легко визначити, що нам подобається в іншому. Питання, особливо найлогічніші, найчастіше лишаються без відповіді – але тільки тому, що ми не наважуємося їх ставити, гадаючи, що ми – єдині, хто цього не знає. Це, безумовно, не так. Тож ці питання сформульовано тут. І хоча пояснення не претендують на вичерпність, їх викладено якомога ретельніше й доступніше», – наголошує авторка книжки «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуаза Барб-Ґалль.

Докладніше про те, як висловити простими та зрозумілими словами, що можна розгледіти в картинах, а також секрети успішних відвідин музею, виставки чи картинної галереї – в огляді Mind.

Бекграунд. Франсуаза Барб-Ґалль – французька письменниця, мистецтвознавиця, консультантка Міністерства освіти Франції.

Вивчала історію мистецтв та археологію у Школі Лувру та Сорбонні. Авторка книжок «Як розглядати картину», «Розуміння символіки картин та сучасного мистецтва», «Як розмовляти з дітьми про мистецтво».

Видавництво: «Видавництво Старого Лева»

Сюжет. Простими словами та у зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати. На найпоширеніші й найактуальніші запитання запропоновано лаконічні відповіді, покликані задовольнити цікавість і заохотити до нових пошуків. Це конспект, путівник, довідник і мистецький альбом водночас, який можна ретельно вивчати вдома, нашвидкуруч гортати у транспорті чи розглядати в парку.

Щоб відвідини музею, виставки чи картинної галереї були водночас приємними та корисними, варто взяти до уваги кілька простих правил:

• Не йдіть в музей у дощову погоду: «Ніщо так не гнітить, як черга в гардероб, куди здають дощовики й парасолі, з яких тече... Для налаштованого на огляд поціновувача ці деталі значення не мають, але можуть безповоротно зіпсувати перші дитячі враження».
• Обирайте не надто довгий маршрут: «Якщо обрані вами музей чи галерея далеко, краще туди не рушайте: втомлена й знервована дитина не почуватиметься комфортно».
• Не будьте в музеї надто довго (не сподівайтеся побачити все за один раз): «Огляд картин вимагає уваги, а та буде живіша, коли не затягувати час. Набагато краще присвятити одній картині п’ять хвилин, аніж топтатися годину, як перед вітринами магазинів. Щоб уникнути крайнощів, пам’ятайте: і півгодинних оглядин вашій дитині може бути забагато».
• Поясніть дитині правила поведінки в музеї: «У всіх музеях базові засади однакові. Твори не можна чіпати, – навіть підходити не можна надто близько, а ще – фотографувати зі спалахом. Дітям такі жорсткі правила не до вподоби. Варто їм пояснити, що це потрібно, аби картини якомога довше збереглися в доброму стані».
• Станьте на місце дитини (на рівень її зросту): «Розміщення картин у музеях розраховане на дорослих відвідувачів. Якщо ж опуститись на рівень зросту дітей, стає ясно, що вони не можуть бачити те саме, що й ви. Врахуйте це».
• Користуйтеся планами й читайте описи: «У більшості музеїв план експозиції можна взяти із собою. Діти матимуть за щастя з’ясувати все самотужки – дайте їм цю можливість. Трохи старшим буде цікаво зрозуміти принцип, за яким експонати розподілено в залах».
• Не цурайтеся вже оглянутих картин: «Діти, що люблять по сто разів слухати одну й ту саму казку чи нескінченно дивитися одне й те ж відео, так само, побачивши раз якусь картину, захочуть глянути на неї ще раз. Не думайте, що ви зациклились, коли щоразу обходите музей тим самим маршрутом. Хай це потриває якийсь час: напочатку цей ритуал – важливий».
• Не забудьте придбати листівки наприкінці: «Знайдіть час, щоб купити кілька листівок-репродукцій. Іноді процес вибору може затягнутися... Та, якщо спогад про відвідини можна забрати із собою – це величезний плюс».
• Не оминайте кафе: «Якщо в музеї немає кафе, знайдіть його поблизу. Що менші діти, то важливіше це зробити. Так похід у музей стане справжнім «виходом у світ». 

Вам сподобається, якщо: ви любите живопис і хочете полегшити собі життя, бо не зовсім знаєте, як оглядати мистецькі твори і як поділитися цією приємністю з дітьми. Ця книжка дає правильні підказки.

Вам не сподобається, якщо: ви думаєте, що для пояснення мистецтва дітям потрібні особливі знання, володіння історичною і мистецькою термінологією або особливі педагогічні уміння – це не підручник з історії мистецтва. Тож тут ви не знайдете ані звичної хронологізації, ані нанизування термінів, які розхолоджують зацікавлення читача.

Головна причина прочитати: книжку адресовано не лише батькам і педагогам, які хочуть зацікавити дітей світом мистецтва, вона підійде й для тих допитливих читачів, що ніяк не знаходили часу його пізнати.

Дана Арнольд «Коротка книжка про мистецтво» 

Книжка британської мистецтвознавиці Дани Арнольд – своєрідний вступ до історії мистецтва, написаний стисло та доступно. Авторка пропонує свіжий і нетривіальний погляд на твори мистецтва від печерних малюнків доісторичних людей до скандальних інсталяцій сучасних майстрів.

Професорка Арнольд проводить читачів віртуальною галереєю і переконливо доводить, що будь-хто може навчитися розуміти мистецтво й отримувати насолоду від його шедеврів.

С'юзі Годж «Коротка історія мистецтва»

Для розвитку західного мистецтва – від первісних часів і до сьогодення – характерне розмаїття течій і стилів, технік і матеріалів, розвиток нових ідей та новаторських стилістичних прийомів і взаємні мистецькі впливи.

Завдяки цьому кишеньковому пораднику читачі зможуть відстежити розвиток мистецтва від найдавніших часів, дізнатися про найвидатніших представників культурних епох і мистецьких рухів і переглянути їхні найвідоміші роботи. Кожну з них розглянуто в історичному контексті, а короткі біографічні анотації дають ширше уявлення про авторів і першоджерела їхньої творчості.