В. о. голови ФДМУ: «Якщо я вивчатиму історію невдач продажу ОПЗ, то відразу зрозумію – хто і як маніпулював на підприємстві всі ці роки»

Вже майже рік Іванна Смачило є в.о. голови Фонду державного майна України (ФДМУ) після того, як попереднього керівника – Віталія Коваля – призначили міністром аграрної політики. Нова очільниця відомства продовжила політику свого попередника: зокрема, в активному просуванні земельного напрямку діяльності («Земельного банку» – системи, через яку державні сільгоспземлі переходять під управління ФДМУ й потім виставляються на аукціони) та продовженні малої та великої приватизації.

Mind зустрівся з Іванною Смачило й детально розпитав про приватизаційні успіхи й невдачі обох форматів і плани на 2025 рік, про скандальний продаж ОГХК та чергову підготовку до приватизації Одеського припортового заводу. А також – про труднощі з реалізацією підсанкційних російських активів і конфлікт Національної аграрної академії з ФДМУ, про травнево-червневі аукціони з продажу КАРЗ, «Сумихімпром», «Вінницяпобутхім, «Укрсприрт», КаТЗ й «Укрбуду» і про можливість продажу українських ГТС і ПСГ.      

Про успіхи й проблематику малої приватизації

– Поговоримо про процеси великої та малої приватизації. Почнемо з результатів малої приватизації: які успіхи на цьому шляху й чому далеко не всі активи вдається реалізовувати (адже приватизаційні аукціони по багатьох об’єктах постійно переносяться)? На що саме й чому формується найбільший попит?

– Загалом минулого року було продано 389 об’єктів малої приватизації. Це єдині майнові комплекси (ЄМК), пакети акцій, окремі нерухомі споруди/об’єкти, гаражі тощо. Ми виставили майна стартовою ціною на 1 млрд 260 млн грн. А в результаті на Prozorro отримали 3 млрд 383 млн грн.

Стосовно того, чому не всі об’єкти продаються. По-перше, вони різні. По-друге, багато з них розташовані на тимчасово окупованих територіях і в зоні бойових дій.

Якщо говорити про ЄМК – а їх приблизно 50%, слід розуміти, що за багато десятків років більшість із них доведена до критичного боргового стану – і попиту на них значно менше. Бо покупець має сплатити борги (у тому числі заборгованість із зарплати) – й інколи ці борги «дорожчі», ніж сам об’єкт.

Тому ми виступили з ініціативою до уряду – дозволити ФДМУ на повторному аукціоні по таких проблемних комплексах автоматично зменшувати ціну не лише на 50%, а й на 25%. Адже ми бачимо, що у випадку ЄМК із заборгованістю вище стартової ціни саме при «мінус 25%» є шанси не лише продати цей об’єкт і дати йому нове життя, а й сплатити податки до держбюджету та розрахуватися з працівниками.

Тому ФДМУ зацікавлений, аби всі непрофільні державні активи розпродати. Адже це нові інвестиції, робочі місця. Бо кожен день перебування в держвласності таких занедбаних підприємств призводить до нарощення боргів і генерує збитки держави.     

З об’єктами нерухомості справи просуваються значно легше: вони не спричиняють боргових зобов’язань, тому інвестор охоче їх купує. Зазвичай покупці – представники малого або середнього бізнесу.

– А які плани на 2025 рік по малій приватизації, і що вдалося реалізувати у 2024 році?

– На сьогодні у ФДМУ перебуває понад 2000 підприємств (переданих фонду від різних міністерств і відомств). Загальний план на 2025 рік по малій та великій приватизації – 3 млрд 200 млн грн.

По малій приватизації ми вже не лише наторгували, а й забезпечили надходження до держбюджету в пів мільярда гривень. Серед об’єктів малої приватизації цьогоріч цікавими об’єктами є ДП «Укрспирт», а також інші об’єкти малої приватизації.

Зокрема, 5 найцікавіших:

• Єдиний майновий комплекс державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості»;
• Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Завод порошкової металургії»;
• Єдиний майновий комплекс структурного підрозділу Філії «Київський завод шампанських вин» державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України»;
• Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»;
• Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут».

А загалом, якщо говорити про надходження від всіх напрямів ФДМУ, з початку 2025 року до держбюджету вже надійшло понад 4 млрд грн.

Якщо говорити про підсанкційні російські об’єкти – це ТОВ «Калуський трубний завод» (ТОВ «КаТЗ») російського олігарха Мирона Горіловського. Також ми отримали буковельський готель AmstelSki, що належав ексохоронцю Віктора Януковича В’ячеславу Заневському, разом із земельною ділянкою. Ми займаємося підготовкою цього об’єкта до приватизації. Гадаю, за нього розгорнеться неабияка боротьба на торгах.

Загалом у ФДМУ на сьогодні понад 1000 об’єктів, які розглядаються на малу приватизацію. Це нерухомість, ЄМК, корпоративні права тощо.

– А коли буде старт торгів по ТОВ «КаТЗ», готелю AmstelSki та «Укрспирту»?

– По КаТЗ ми вже підготували майже всі документи – багато часу пішло на очищення від обтяжень. Адже, коли ФДМУ передає об’єкт на аукціон, слід зняти всі арешти, а специфіка підсанкційних активів відрізняється тим, що там безліч обтяжень. Тому ми маємо подати на аукціон об’єкт уже в чистому вигляді, аби майбутній покупець потім не мав клопоту. Думаю, у червні вже виставимо Калуський трубний завод на торги.

Підприємство «Укрспирт» теж плануємо подати на приватизацію на початку червня. Щодо готелю AmstelSki у Буковелі – розраховуємо виставити його на продаж до кінця цього літа.

Проте об’єктів, які виставлятимуться найближчим часом на торги, значно більше. Наприклад, готуємо до приватизації АТ «Завод «Квант» у Києві, де є державна частка – тому маємо надію, що вдало його продамо. Також на початку травня в нас на аукціоні з’явився великий актив – КАРЗ (Київський автомобільний ремонтний завод). Можливо, реалізуємо його навіть за ціною об’єктів великої приватизації – тобто у 2–3 рази дорожче (порівняно зі схожими лотами малої приватизації).

Ринок сам формує цінову політику та рівень попиту на об’єкти. Навіть експертам іноді важко спрогнозувати – продасться об’єкт чи ні та за які гроші. Нещодавно ФДМУ успішно продав інші активи в Києві (ЄМК) – зростання ціни було в 7–11 разів. До речі, 2024 року санкційне ТОВ «Аерок» (газобетонний виробник) ми продали за 1 млрд 890 млн грн при стартовій ціні в 900 млн грн. 

Про дискусії навколо ціни продажу ОГХК

– Перейдемо до процесів великої приватизації. У жовтні 2024 року в Україні відбувся аукціон із приватизації державної Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Один із найбільших активів у світі з видобутку титанових руд продали за 3,94 млрд грн (при стартовій ціні 3,90 млрд грн). Економічні експерти вважають, що завод «пустили з молотка» всього на 3% дорожче від його реальної вартості. До того ж аукціон виграла компанія «Цемін Україна» азербайджанського бізнесмена Насіба Хасанова (власника «Vodafone Україна»), яка була єдиним учасником торгів.  Чому на торги прийшов лише один учасник, хто ще претендував / проявляв інтерес до підприємства та чи не вважаєте ви, що це низька вартість для такого активу? 

– Стартову ціну ОГХК встановлювала аукціонна комісія й затверджував уряд. За законом, Велика приватизація не передбачає зниження цієї ціни. Тому ми вважаємо, що вартість продажу ОГХК є адекватною й навіть вищою за ринкову, бо цей актив має борги й зобов’язання щодо інвестицій. Загалом наразі в нас дуже позитивний механізм великої й малої приватизації: зокрема, торік вперше в Україні об’єкти великої приватизації почали продаватися через Prozorro.

Щодо кількості учасників торгів, то ми лише перед аукціоном знаємо їхню чисельність, проте хто вони, дізнаємося вже після завершення аукціону. Потенційні покупці можуть цікавитися об’єктом, писати офіційні листи до ФДМУ, просити додаткову інформацію по лоту, але це не означає, що вони остаточно вирішать брати участь у фіналі.

Такий алгоритм убезпечує від корупційних ризиків і маніпуляцій усередині самого процесу. Ба більше, за законом, якщо є лише один учасник торгів – аукціон відбувається шляхом викупу. Тому які підстави були у ФДМУ не продати ОГХК єдиному учаснику аукціону? Якщо претендент не є підсанкційною особою, немає проблем із законом – ми не в змозі в ручному режимі регулювати / обирати, хто нам подобається, хто ні. Інакше зруйнується вся система прозорих аукціонів.

Проте акцентую, що після проведення кожного аукціону ФДМУ робить запити по інвесторах у різні правоохоронні органи. І лише після отримання підтверджувальних документів, що особа немає законодавчих застережень – вона має право укласти договір купівлі.

Про нові приватизаційні шанси Одеського припортового

– У грудні уряд і ФДМУ розпочали підготовку до виставлення на продаж усіх акції й боргів Одеського припортового заводу. Це вже не перша спроба продати ОПЗ з 2009 року. Нардеп Олексій Гончаренко (фракція «Євросолідарність») уже висловився, що «остаточну ціну, за якою продадуть завод, визначать на аукціоні, але вона має бути не нижчою за 4 673 785 млн грн». Чому саме така вартість (якщо цифра відповідає дійсності) і в чому причини попередніх невдач приватизації, які висновки з них зробив ФДМ?

– Ціна не така, як озвучив нардеп Гончаренко, – вона дещо вища, але близька до цього рівня. Поки що немає остаточної цифри, бо за останньою фінансовою звітністю аукціонна комісія має сформувати стартову ціну, яку потім уряд має затвердити. Але хочу наголосити, що на приватизацію виставляється не 100% ОПЗ, бо підприємство має державну частку (99,56%).

Щодо причин попередніх невдач із продажем ОПЗ – не можу прокоментувати. У ті роки я не працювала у ФДМУ. До того ж, якщо вивчатиму історію невдач продажу ОПЗ з 2009 року, тоді відразу зрозумію – хто і як маніпулював на цьому підприємстві всі ці роки. Але я не правоохоронний орган. Тому констатую інше: ОПЗ вперше в історії буде виставлено на онлайн-платформі Prozorro, і не буде жодної спокуси комусь втрутитися в процес.

– А який обсяг боргів ОПЗ на сьогодні, коли планується офіційний старт приватизації, і на яку ціну орієнтується ФДМУ?

– У підприємства дуже багато боргів. Лише заборгованість зі сплати ЄСВ – 21,616 млн грн, а по зарплаті борг становить 101 000 грн.

Законодавство передбачає обов’язок покупця сплатити борги із зарплатні, комунальні борги, виконати інвестиційні зобов’язання (у випадку ОПЗ – вони є). До речі, покупець звільняється від виплати боргових зобов’язань перед підсанкційними особами. Але, якщо є спірні борги, це вже проблеми нового інвестора незалежно від того, готовий він оскаржувати їх чи ні.

Загалом усі приватизаційні умови й інвестиційні зобов’язання визначаються аукціонною комісією, куди входять представники підприємства, ФДМУ та правоохоронних органів. Попри все до кінця літа ми плануємо виставити ОПЗ на торги.

– А чи вже є зацікавлені в купівлі ОПЗ компанії: з яких вони регіонів, у яких галузях спеціалізуються, і чи є серед претендентів на купівлю компанії з українським капіталом?

– Наразі ОПЗ цікавляться польські компанії (проте ми не можемо розголошувати детальнішу інформацію про зацікавлених інвесторів до проведення аукціону) та представники уряду Саудівської Аравії. Ми ведемо з ними офіційне листування, надаємо додаткову інформацію щодо об’єкта.

Стосовно інтересу українських компаній до приватизації ОПЗ, то поки що такі запити до нас не надходили.

Про приватизацію проблемних підсанкційних російських активів

– Яка доля колишніх крупних активів російських олігархів «під опікою» ФДМУ (столичний ТРЦ Ocean Plaza підсанкційного росіянина Аркадія Ротенберга, Демурінський ГЗК російського олігарха Михайла Шелкова, Миколаївський глиноземний завод Олега Дерипаски, які планували продати ще 2024 року)?

– Щодо Демурінського ГЗК та Миколаївського глиноземного заводу – це були перші рішення по санкційних активах, і до ФДМУ стягували все окремо (зараз такої практики вже немає). Тобто корпоративні права окремо, і кожну одиницю рухомого / нерухомого майна заводів – теж окремо. Це означало, що в нас є корпоративні права, які умовно «голі». Тому довелося всі ці окремі активи знаходити, оцінювати й знімати з них арешти. Наприклад, слід було зняти арешти не лише з ТОВ «Демурінський ГЗК», а й зі всіх позицій цього майна. А цьогоріч нам стягнули ще й права вимоги за кредитними договорами.

Тобто у ФДМУ наразі два активи: ТОВ «Демурінський ГЗК» і права вимоги за кредитами. А ці права вимоги коштують стільки ж, скільки й сам завод… Тому зараз готуємо проєкт-розпорядження Кабміну, аби розв'язати це складне питання. Тому поки ми не можемо продати Демурінський ГЗК, адже той, хто купить, буде винен державі ще й борг (тобто ще одну таку суму).

У випадку з МГЗ – це кілька сотень окремих активів (його роздрібнили за рішенням суду, і кожен актив став одиницею держвласності). Зараз усе це майно ФДМ збирає докупи та має внести у статутний капітал корпоративних прав (а це арешти, суди – і не один). Активів багато. Зараз ми у процесі наповнення корпоративних прав, щоб підготувати активи до продажу – але це забирає дуже багато часу.

Щодо Ocean Plaza – така сама ситуація. Хоча тут у нас не 100%, а лише частка (66,65%). Але нам теж стягнуто права боргів по кредиту, які коштують усі 100% активу. Тобто тепер цей борг перед державою, а раніше – перед офшорною компанією – більший, ніж частка ФДМУ в ТОВ Ocean Plaza.

Якщо говорити мовою цифр, то приблизна вартість активу доходить до 5 млрд грн, а борг ТОВ Ocean Plaza перед державою – понад 9 млрд грн. Проте ФДМУ готує об’єкт до приватизації, але не слід забувати про права вимоги за кредитами. І зараз ТОВ Ocean Plaza (яке має у складі ТРЦ Ocean Plaza) починає вже сплачувати частину цих боргів за рахунок усіх коштів (не з чистого прибутку) – зокрема, за чотири місяці 2025 року у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії (ФЛНЗА) перераховано 1,4 млрд грн. Тобто кожен, хто ходить за покупками у ТРЦ Ocean Plaza, залучений до процесу накопичення ФЛНЗА.

– Тобто причина того, що торік ФДМУ не реалізував ці три активи – саме в позовах про стягнення кредиту за ними?

– Так. Бо ми повністю підготували до продажу ТОВ «Демурінський ГЗК» і ТОВ Ocean Plaza, але, оскільки Мін'юст подав позов про стягнення кредиту за цими об’єктами, така ситуація була б несправедливою щодо майбутнього інвестора, якому б довелося – у разі задоволення судом позову – мати зобов’язання сплатити державі ще й кредит у розмірі вартості вже купленого активу.

Щодо МГЗ – він немає кредиту, але там безліч окремо виведених активів, які треба повернути, – а на це потрібен час. Наприклад, нещодавно в рамках великої приватизації до нас прийшов цікавий підсанкційний актив – «Вінницяпобутхім», але вже разом із корпоративними правами. Тобто ми отримали все пакетом і не витрачаємо час на пошук розпорошених активів.

До речі, скоро буде оголошено аукціон по «Вінницяпобутхіму» (ТМ «Вухастик», раніше – «Ушастый нянь») – це готовий бізнес, там одні з найкращих промислових потужностей. Аукціонна комісія оцінила об’єкт у 301 406 млн грн, і ми сподіваємося, що торги матимуть успіх. Наразі чекаємо затвердження урядом у найближчі тиждень-два й потім протягом трьох днів виставимо його на аукціон. Тобто торги по «Вінницяпобутхіму» чекаємо у травні.

– А коли буде виставлено на торги МГЗ, Ocean Plaza і Демуринський ГЗК?

– Дуже хочемо приватизувати Ocean Plaza цього року. Стосовно МГЗ і Демурінського ГЗК – у міру готовності, але точно влітку не встигнемо (наприклад, по миколаївському об’єкту ще тривають судові справи й не всі арешти знято). Взагалі в нас є кейси – особливо санкційні, де на один актив може бути накладено до 10 арештів, а це 10 судів. Звісно, такі нюанси затягують приватизаційні процеси.

По Демурінському ГЗК – там є права вимоги за кредитами. І слід вирішувати, що із цим робити – бо ми не можемо продати окремо об’єкт і окремо кредит. Тому ФДМУ пропонує внести кредитну вимогу в статутний капітал (оскільки держава має 100%) і привести цей актив до ринкової вартості.

Тож наразі складно анонсувати дату винесення Демурінського ГЗК на аукціон, хоча б ми встигли до кінця цього року. Загалом велика приватизація вимагає більше підготовки й потребує ще до аукціону двох урядових рішень. По малій приватизації таких вимог немає, тому там ми рухаємося швидше.

Про нові активи в розпорядженні ФДМУ та їхні шанси на продаж

– У березні ФДМУ отримав в управління 51 новий актив, стягнутий у дохід держави на підставі санкцій. Яка їхня частка припадає саме на об’єкти російських власників, їхня попередня загальна оціночна вартість і які з них фонд виставлятиме на торги першочергово?

– Якщо говорити саме про нові стягнені в дохід держави підсанкційні російські активи, то в рамках великої приватизації ФДМУ збирається виставити на аукціон підприємство «Вінницяпобутхім» олігарха Володимира Плесовських (один із провідних виробників мийних засобів в Україні) і «Мотордеталь-Конотоп» росіянина Сергія Калашніка, (раніше об’єкт уже був на торгах, але не продався).

А також ПАТ «Сумихімпром» (колись підконтрольне олігарху Дмитру Фірташу) і ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд». По «Сумихімпрому» аукціон заплановано на 11 червня, стартова ціна – 1 млрд 158 млн грн. Звісно, цей актив має борги, але їх основний обсяг – близько 2 млрд грн – перед підсанкційною особою, а ми в аукціонних правилах прописали заборону сплачувати санкційний борг. На жаль, сьогодні зацікавленість до «Сумихімпром» не виявили іноземні гравці – мабуть, їх відлякує розташування об’єкта в прифронтовій зоні.

Також на початку травня за рішенням суду у ФДМУ стягнули українські активи російської компанії «Татнєфть». Там три підприємства: наразі ми знімаємо арешт, щоб зареєструвати за державою ці активи й мати доступ до фінансових документів. Проте слід розуміти, що з цих трьох пов’язаних між собою активів по одних корпоративних правах у ФДМ стягнули 100%, а по інших – лише переважну частку.

Там є одне підприємство, яке мало ліцензії (зараз вже прострочені) і не мало жодних активів. А у двох інших підприємств є нафтобази й заправки в Полтавській і Харківській областях. Частина активів у Харківській області зазнала пошкоджень або знищена внаслідок бойових дій. Тому ми наразі вивчаємо стан активів «Татнєфті».    

– Ви вже згадували компанію «Укрбуд» у контексті червневого аукціону. Але в медіа є публікації щодо можливих махінацій навколо оренди площ, що належать ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд». Як прокоментуєте таку інформацію та чи проводилося внутрішнє розслідування щодо дій його керівника Івана Котяша? І як оцінюєте шанси продати «Укрбуд» за адекватною ціною з таким корупційним шлейфом (плюс там величезні борги із зарплати)?

– Не знайома з цими публікаціями. І це питання до правоохоронних органів. Проте, якби керівник «Укрбуду» робив щось незаконне – правоохоронці б уже спрямували запит до ФДМУ. Думаю, що ці публікації авторства тих, хто чимось незадоволений.

Стосовно шансів на вдалий продаж «Укрбуду» на аукціоні 18 червня, то я не розумію, як ці публікації можуть вплинути на процес приватизації. Якщо об’єкт уже виставлений на Prozorro, це означає, що документи в порядку.

Вважаю, що «Укрбуд» зі стартовою ціною 262,6 млн грн – інвестиційно привабливий кейс, адже там безліч достойних об’єктів по всій території України (зокрема, у найбільших містах). До того ж, мабуть, новий власник «Укрбуду» не акумулюватиме в себе всю безліч його активів і нерухомості, а більшість із них реалізує на ринку. І така формула для потенційного покупця вигідна: адже ФДМУ продає весь майновий комплекс. За законом, ми не можемо окремо його розпродати, бо там є борги. А потім власник вже може поодинці реалізовувати майно, не потрібне для виробничої діяльності.

Про звинувачення аграрної академії на адресу ФДМУ

– У Національної аграрної академії наук назріває конфлікт з ФДМУ щодо земель сільгосппризначення, які перебувають у її підпорядкуванні. Торік на виконання відповідних розпоряджень уряду до сфери управління ФДМУ було передано 210 тис. га землі з 462 тис. га. Проте фонд ініціював підготовку проєкту розпорядження Кабміну, яким передбачається вилучення земельних ділянок не лише в дослідних господарств НААН, а й у науково-дослідних установ і передача їх у постійне користування ДП «Резерв». А це ще 135 тис. га. Є побоювання, що це призведе до обезземелення наукових установ, яким залишаться винятково будівлі й території, де вони розташовані. Як прокоментуєте цей конфлікт із НААН: чи є можливість зберегти земельний ресурс за науковими установами?

– Сьогодні дуже багато маніпуляцій із приводу Земельного банку. Хтось ретранслює, що ФДМ знищує науку, а хтось каже, що ми приватизовуємо й продаємо землі сільгосппризначення тощо. Це все свідомі маніпуляції. По-перше, вся державна земля сільгосппризначення не продається. По-друге, земля, яку ФДМ і Земельний банк вилучають, йде через Prozorro в суборенду (залишаючись у держвласності). По-третє, це довгострокова оренда, яка дає можливість фермерам інвестувати й планувати на довгострокову перспективу.

По-четверте, ніхто спочатку не вірив, що на платформі Prozorro буде така висока орендна ринкова вартість за 1 га (середня ціна без ПДВ – 30 000 грн/га, а деякі ділянки сягають 50 000 грн/га). Це ціни європейських країн. І ми показали, що оренда української землі сільгосппризначення майже вдвічі дорожча, ніж була раніше. Звісно, це мало кому подобається, бо така ситуація тягне за собою руйнування багаторічних тіньових схем.

ФДМУ спілкувався й листувався з представниками НААН: ми пропонували, щоб академія сама окреслила ділянки землі, які потрібні для науки, а які – можна здати в суборенду на Prozorro, щоб вони не пустували (бо наразі чимало малих і середніх фермерів вкладаються в ці землі). Розмови тривали довго, але результату не принесли. Проте ми хочемо, щоб між нами була взаємодія й не прагнемо руйнувати науку.

Водночас ФДМУ розуміє, що левова частка сільгоспземель НААН використовується «в сіру». Тому треба знайти консенсус. А Земельний банк і наші аукціони на Prozorro дали б доступ малим і середнім фермерам до цієї землі, плюс постійне надходження коштів до держбюджету тощо.

– Але в академії інше бачення розвитку подій. Зокрема, головний вчений секретар НААН Валерій Адамчук заявив, що наразі ФДМ не оприлюднив інформацію щодо приватизації та її ефективності вже переданих раніше державі сільгоспземель Академії. Більше того, в НААН наголосили, що передані ФДМ 210 тис. га земельного ресурсу не повністю використано і наразі на аукціони виставлено лише близько 40 тис. га. Чому ФДМ не оприлюднює інформацію щодо приватизації вже відчужених земель НААН і скільки гектар з вже переданого ФДМ ресурсу виставлено на торги?

– По-перше, Земельний банк надає звіти кілька разів на тиждень – по кожному кейсу, області, земельній ділянці. По-друге, частина сільгоспземель, які надходять до нас за розпорядженням Кабміну – перебуває під арештами, виконавчими провадженнями, судами, законодавчими обмеженнями, без технічної документації (взагалі, у більшості випадків, документації на землю немає – її ніхто ніколи не готував). А щоб привести такі землі до належного стану й спрямувати їх на аукціон Prozorro – потрібно чимало часу.

Також акцентую, що ми не приховуємо інформацію щодо вилучених земель НААН: надаємо її нардепам і відповідаємо на запити академії. Зокрема, оприлюднюємо дані про кількість гектарів, переданих в оренду, по яких із них вже сплачено борг, а які ще «висять» на аукціонах. Ця інформація доступна на сайтах Земельного банку і ФДМУ. Ба більше, щоп’ятниці ми звітуємо про все, що відбулося протягом тижня в Земельному банку.

ФДМУ готовий надати НААН будь-яку інформацію, яка її цікавить. А отже, очікуємо на взаємодію. Бо, коли ми «стукаємо в двері», а нам їх не відчиняють і блокують проєкт, при цьому стверджуючи, що ФДМУ приховує інформацію – це маніпуляція.

Якщо говорити мовою цифр – у першому пулі є 29 700,4495 га земель, які раніше були в НААН. З них вже виставлено на торги земельні ділянки загальною площею 12 991,3237 га. Підписано 89 договорів суборенди на загальну площу 9 300,3430 га та сплачено суборендну плату в розмірі 136 818 843,57 грн.

Але хочу зазначити, що не всі вилучені землі підуть у Земельний банк: частина їх залишиться в підпорядкуванні переданих нам підприємств. Ми зацікавлені в тому, щоб наука розвивалася, але проти того, аби земельні ділянки простоювали тоді, коли їхня оренда приносила б прибуток до держбюджету. До речі, до нашої дискусії можна залучити ще третю сторону – Державну аудиторську службу України, яка на початку цього року опублікувала свій звіт про те, як у НААН займаються неефективним «тіньовим» агробізнесом.

Про можливу приватизацію ГТС і ПСГ та програш у суді Рінату Ахмєтову

– З кінця минулого року в політичних кулуарах з’явилася інформація про те, що українську ГТС і ПСГ готуватимуть до приватизації. Як прокоментуєте: наскільки можлива така опція, коли це може статися і за яких умов?

– Таку інформацію я вперше чую. Наразі це заборонено законом (стаття 4 ЗУ «Про приватизацію державного й комунального майна»). Звичайно, закон можна змінювати…

– Наприклад, та ж угода по надрах між Україною та США підписана й уже ратифікована Верховною Радою, то чому так не може статися з ГТС і ПСГ?

– Це питання не в нашому підпорядкуванні. 

– У січні Верховний Суд відхилив вимогу ФДМ щодо скасування приватизації «Укртелекому». Чи продовжуються судова тяжба між ФДМУ та SCM Ріната Ахмєтова щодо приватизації «Укртелекому»?

– Ні, це вже було остаточне рішення суду. Ми оскаржували невиконання інвестиційних умов. У ФДМУ була своя правова позиція, і суди тривали не дарма. Проте наші опоненти змогли переконати Верховний Суд у протилежному – і він ухвалив рішення про те, що інвестиційні умови виконані. Тому суди по цій справі завершено. Це була остання інстанція, і вона винесла вердикт не на користь ФДМУ.