Голова Фонду держмайна України: «Цього року плануємо виставити на торги низку активів Дерипаски, у тому числі Миколаївський глиноземний завод»

З початком активних бойових дій усі приватизаційні процеси в Україні було поставлено на паузу. Процес поновився за пів року: першим із 1 вересня 2022-го було розблоковано запуск малої приватизації.  І, якщо вірити заявам Фонду держмайна, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну попит на об’єкти малої приватизації серед вітчизняних інвесторів зріс майже вдвічі.

Велику приватизацію призупинили влітку 2022 року законопроєктом №7451 і відновили лише майже за рік. Розрахунок було зроблено на залучення великих інвесторів – насамперед іноземних. І, дійсно, такими об’єктами, як Одеський припортовий завод (ОПЗ) чи Об’єднаний гірничо-хімічний комбінат (ОГХК), сьогодні переважно цікавляться великі закордонні гравці – навіть попри війну.   

Про особливості приватизаційних процесів під час воєнного стану в Україні, найцікавіші й «гучні» кейси, долю конфіскованих в Україні активів російських олігархів, а також про те, чому державні активи йдуть з молотка за пів ціни, Mind подискутував з Віталієм Ковалем – керівником ФДМУ, який цього місяця звітує про свої перші 100 днів на посаді.

Про «наполеонівські» плани Фонду держмайна

– Заявлений цього року план ФДМУ – заробити від приватизації для державного бюджету понад 4 млрд грн. Не секрет, що ці плани для фонду завжди мали дещо теоретичний характер. Проте скільки плануєте заробити окремо на великій та малій приватизації?

– Справді, ми маємо амбітні плани на цей рік – заробити 4 млрд грн від приватизації та 800 млн грн від оренди майна. Торік від оренди отримали 770 млн грн, а лише за січень 2024 року – 123 млн грн. Думаю, що перевиконаємо план, який аж ніяк не виглядає теоретичним.

Щодо малої приватизації, то січень теж почався дуже успішно: провели 34 аукціони із загальним результатом 534,8 млн грн. З такою динамікою ми впевнено йдемо до виконання плану на рік у 4 млрд грн.

Іноді об’єкти, які зовсім не були «знаковими», стають приємними несподіванками. Як нещодавно проведений аукціон у Львові, де 33 учасники «розігнали» ціну до 205 млн грн за Єдиний майновий комплекс ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств». Там же, у Львові, у нас є приміщення площею майже 1380 кв. м, переможна ціна якого з ПДВ сягнула 102 млн грн, і це набагато перевищило наші очікування. Також радують об’єкти ДП «Ліси України» – переробні комплекси. Буває і навпаки: думаємо, що певні об’єкти відразу матимуть шалений попит – проте продаються вони за середніми цінами.

Завдання ФДМУ – виштовхнути максимальну кількість непрофільних активів держави на прозору приватизацію. Під прозорою я розумію і те, що учасники ринку знають, які ми маємо для них пропозиції. Часи, коли лоти продавалися у вихідні дні та в період неділової активності, давно минули. І сьогодні ефективна кожна гривня, яка приходить від приватизації до держбюджету.           

– Ви сказали, що лише від малої приватизації плануєте заробити 4 млрд грн. Але така сума озвучена від обох видів приватизації на 2024 рік.  У ФДМУ впевнені, що перевиконають план? 

– Якщо я вас приємно здивував, це радує. 4 млрд грн – завдання, визначене урядом, і така сума закладена до бюджету, як очікувані надходження від приватизації. Ми розуміємо, що підготовка великої приватизації – досить довгий часовий проміжок і розраховувати лише на удачу ризиковано. Тому, щодня ФДМУ має робити малу приватизацію і наповнювати бюджет, у такий спосіб досягаючи 4 млрд грн і більше.

Також варто зазначити, що кінцева ціна не формує остаточний ефект для економіки. Наприклад, 1 гривня, отримана від приватизації, зазвичай тягне із собою 4 грн приватних інвестицій. Бо підприємець, який викупив, наприклад, колишній деревообробний цех, наймає туди робітників, купує нове обладнання і фактично на місці занедбаного (пасивного) активу створюється актив, який формує податкову базу для держави та робочі місця для свого регіону.

Держава має зберегти свій вплив лише у ключових галузях, де є стратегічна мета. А яка стратегічна мета, наприклад, у готелях? Якщо державі потрібна послуга з розміщення іноземних делегацій чи своїх працівників – я певен, що вона зможе замовити цю послугу в приватного бізнесу. А приватний бізнес уже конкуруватиме на ринку з іншими готелями.

До речі, крім ключових компетенцій, якими ФДМУ займається вже десятиліттями – приватизації, управління й оренди, у нас з’явилося два нових напрямки на 2024 рік. Є плани стосовно Земельного банку. У нас амбітне державницьке завдання – відкрити ринок оренди державної землі. На сьогодні маємо 386 000 га землі сільгосппризначення, яка належить державі й наразі передана у фонд. Наше завдання – внести зміни в підзаконні акти й законодавство, щоб ці землі стали доступними для фермерів, аграріїв і приносили орендний дохід від державної землі.

Другий наш нетиповий напрям цьогоріч – робота із санкційними активами. Кошти, отримані від продажу таких лотів, підуть у Фонд відновлення ліквідації наслідків збройної агресії. Фактично те, що належало проросійським і російським акціонерам, сьогодні працюватиме на державу та на відновлення наших об’єктів, пошкоджених внаслідок агресії рф.

Про доречність приватизації під час війни та продаж держактивів за пів ціни    

– Повернемося до великої приватизації. Ми розуміємо, що в країні, яка воює, ціни на підприємства будуть вкрай низькими. І є ризик, що великі іноземні або вітчизняні гравці вигідно скуплять усе найкраще за мінімальними цінами. Зокрема, колишній голова ФДМУ Рустем Умеров навесні заявляв, що «за рахунок продажу держкомпаній Україна може заробити понад $400 млн і ще $190 млн може надійти від оренди сільгоспугідь». Але це занадто мізерні цифри, якщо згадати, що до вторгнення рф і періоду пандемії лише за ОПЗ давали $2 млрд.

– Є поняття «ціна старту аукціону» і поняття «ринок оцінює». Що таке приватизація? Це надання рівних можливостей потенційним інвесторам. Тобто завдання сьогодні – не проводити кулуарно «підняття рук», а забезпечити можливість прозорого вибору. Щоб будь-хто прийшов і дав найбільшу ціну.

Можна багато дискутувати на тему «на часі чи не на часі». Але, як голова ФДМУ, я переконаний, що сьогодні не час нарощувати збитки. Якщо об’єкт є пасивом і генерує заборгованості – він амортизується. Є така народна фраза: «Я годував свою собаку потенціалом, а вона взяла й здохла».

Приблизно так і виходить, бо ми все очікуємо найкращих часів. А сьогодні час внутрішнього резерву. І для скептиків чи критиків я скажу: сьогодні краще продати за гарантовану суму коштів на прозорому рівному аукціоні й на ці гроші купити зброю (забезпечити виплати ЗСУ), аніж довго чекати вигідного моменту. Тому приватизація на часі – особливо ті об’єкти, що генерують збитки.

В управлінні ФДМУ на сьогодні 2300 підприємств. З них приблизно 700 уже неактивні понад три-п'ять років – тобто існують лише на папері. Їх слід ліквідувати чи в процесі ліквідації продати, що можна. Адже там балансова вартість активів набагато менше, ніж борги й зобов’язання, накопичені за 15–20 років. До речі, ми чекаємо змін до законопроєкту №9387, що дозволить ФДМУ бути ініціатором ліквідації підприємств.   

– Тобто продаж великих держактивів за заниженими цінами – це «перемога»?

– Ви говорите про це як про аксіому. Будь-який об’єкт оцінюється ринком з точки зору граничної корисності й граничної ціни. Завдання фонду – зробити відкритий вибір, щоб саме ринок оцінив об’єкт. Важливо зрозуміти, що ФДМУ не продає по фіксованій ціні. Якщо на об’єкт будуть десятки охочих інвесторів, то він виросте в ціні. І навпаки.   

– Але такі ж тенденції панують і в ніші малої приватизації. «Житомирторф» (із боргом 35,1 млн грн) продано наприкінці грудня лише за 3,8 млн грн – точніше, його майновий комплекс. Конкуренції на аукціоні взагалі не було, і ТОВ «Меткон Плюс» було єдиним охочим, запропонувавши стартову ціну – 3 805 200 грн, що вдвічі менше ніж ФДМУ планував отримати влітку 2023 року. Вам не здається, що проблема реалізації держмайна за заниженою вартістю в системі «Прозорро.Продажі» останнім часом стає дедалі актуальнішою?  

– Так ринок оцінив цей об’єкт. Той, хто купив «Житомирторф», буде змушений покрити його борг + заплатити державі 3,8 млн грн. Таким чином ми закриємо борги, накопичені роками. А якби «Житомирторф» не був виставлений на продаж зараз, то через рік ціна його боргу збільшилася б до 45 млн грн. І ми продовжили б генерувати збитки. За скільки б ми не продали «Житомирторф» – це нерухомість, і новим власником вона буде реінвентаризована. Там з’являться нові робочі місця, податки й розблокований шлях до нових інвестицій.  

– Ви постійно акцентуєте, що саме ринок оцінює. А якби ринок дав за той же «Житомирторф» лише 1 гривню, ФДМУ продав би й за таку ціну?

– Уточнюю: компенсований борг «Житомирторф» у розмірі майже 36 млн грн + 1 грн. І, відверто скажу, інколи краще продати активи, історично обтяжені боргами, за 1 гривню, ніж не продавати їх взагалі.

Про деякі знакові лоти великої та малої приватизації        

– В управлінні ФДМУ є торф’яні заводи «Київторф» і «Чернігівторф». Наприкінці 2023 року держава розпочала їх приватизацію. Але через втрату спецдозволів на видобуток ці торфопідприємства стали «пустушками» на папері з боргами, і їх зовсім невигідно купувати. Який розмір боргів «Київторф» і «Чернігівторф», і чи є шанси продати їх у рамках малої приватизації цього року?

– Шанси продати, звичайно, є. «Київторф» – підприємство, яке наразі не функціонує та має 3,2 млн грн боргів. На «Чернігівторф» ситуація гірша: з одно боку це підприємство, яке працює, але там аж 50 млн грн заборгованості (з них – 24 млн боргу перед держбюджетом). Проте ми з надією дивимося на ці підприємства. На прикладі минулого року скажу, що на «Рівнеторф» також були нарікання стосовно того, що його виставили на торги за невелику ціну – 47,1 млн грн. Але продали аж за 205 млн грн, бо на аукціоні було понад 10 учасників. На сьогодні там робочі місця збережені, торф продається.  

«Київторф» і «Чернігівторф» будуть виставлені на торги за балансовою вартістю. Зараз триває процес здачі фінансової звітності, і тому багато об’єктів виставлятимуться нами лише з березня. Ми якраз будемо розуміти, як підприємства закінчили 2023 рік та відобразили балансову вартість.

Звісно, становище торфопідприємств в Україні не таке, як мало б бути. Але ми не забираємо можливість у бізнесу займатися торф’яною галуззю. Навпаки, даємо можливість придбати активи, щоб вони приносили дохід, у тому числі створювали дохід державі у вигляді податків.       

– А чому ФДМУ виставляє на приватизацію переважно не підприємства – як юрособу, а майнові комплекси? Може це суто технічний момент, але в чому різниця між продажем умовного ТОВ «ХХХХХ» та єдиного майнового комплексу?

– Діяльність ФДМУ в частині приватизації регулюється Законом України (ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»). У ньому зазначено, що до об’єктів приватизації належать єдині майнові комплекси державних підприємств. Вони включають усі види майна, призначені для діяльності підприємства (структурні підрозділи, будівлі, устаткування, продукцію, борги тощо). А також право на торговельну марку чи інше позначення й інші права.

Вартість часток оцінюється шляхом проведення незалежної оцінки. Якщо учасники не скористаються правом викупу, продаж таких об’єктів здійснюється на аукціоні. У разі ж продажу ЄМК ДП – стартова ціна визначається на підставі його балансової вартості.

– У середині січня ФДМУ анонсував приватизацію київського готелю «Україна», у якого понад 45 млн грн боргів. Чи є вже охочі та скільки плануєте вилучити за цей лот?   

– Ми вже завершили процедуру оцінки готелю – це 1,039 млрд грн без ПДВ. Готуємося наразі до аукціону, який плануємо наприкінці літа – можливо, навіть зайдемо у III квартал.

Проте готель зараз функціонує краще, ніж рік тому: дещо більша наповнюваність і доходи, у ньому стали активно проходити конференції (не менше 15 заходів на місяць). Ми хочемо представити цей готель, як цікавий об’єкт, транснаціональним мережам. Інтерес з боку ринку є, у тому числі з боку іноземних операторів, які вже запитують технічну інформацію по ньому. Ба більше, іноземці розглядають цей готель як перспективну «п’ятірку» (на сьогодні він має 4 зірки).         

– А чому досі не оголошено аукціони з продажу ОГХК, ОПЗ та «Центренерго», хоча їх анонсували у ФДМУ ще 2023 року? Причини, коли це має статися та скільки плануєте виручити коштів?

– Щоб оголосити об’єкт по великій приватизації, слід провести всі етапи підготовки. До того ж має бути інтересант – у вигляді ринку. Якщо будемо бачити, що ринок уже готовий, то сподіваємося, аукціони відбудуться цього року. До того ж ми налаштовані, щоб ОГХК, ОПЗ і «Центренерго» продати за максимальною ціною – навіть в умовах війни. Проте я не хочу називати зараз якісь цифри, щоб не спекулювати. Моє завдання як керівника ФДМУ – залучення максимального числа потенційних інвесторів для відновлення, реінвентаризації та запуску наших підприємств.      

Я був на всіх трьох об’єктах. Ми підготуємо їх до аукціону, а ринок уже оцінюватиме. Але, на мою думку, вони всі інвестиційно привабливі. Приватний інвестор зможе ними управляти ефективніше, і це може бути успішний кейс як для іноземного, так і для вітчизняного інвестора. Наразі цими підприємствами цікавляться ті, хто вже має досвід співпраці з Україною – наприклад, ірландська будівельна корпорація CRH (Cement Roadstone Holding), яка вже має 8 об’єктів в Україні. Вони вже знають принципи роботи тут і не бояться воєнних ризиків.

– Наскільки успішною може бути приватизація об’єктів на прифронтових територіях – які об’єкти ви вважаєте «потужними» для процесу приватизації?

– На прифронтових територіях у нас приблизно 400 об’єктів, які входять до переліку малої приватизації. Звісно, економічна активність через бойові дії там значно зменшилась, але вона є. І щомісяця регіональні відділення фонду подають нам пропозиції по об’єктах, але спочатку дивляться на зацікавленість з боку місцевого  ринку.       

Про роботу ФДМУ з активами підсанкційних осіб

– На початку розмови ви зазначили, що цього року у ФДМУ з’явився нетиповий напрям діяльності – робота із санкційними активами. Яка доля колишніх великих активів російських олігархів «під крилом» ФДМУ? Зокрема, Олега Дерипаски (рекордсмена за кількістю конфіскованих у росіян активів в Україні) – що з його численними промисловими виробництвами, які наразі є власністю держави?

– Наприкінці січня в нас був перший успіх: завдяки спільній роботі уряду, Мін’юсту, ФДМУ, правоохоронних органів і судової ланки ми добилися перерахунку до держбюджету 32 млн грн конфіскованих коштів підсанкційних осіб (колаборанта Дмитра Ворони, так званого голови окупаційної адміністрації Херсонської обл. Володимира Сальдо, російського мільярдера Олега Дерипаски тощо), які підуть на відновлення інфраструктури.

Щодо промвиробництв Дерипаски – вони приймаються у ФДМУ, відбувається відновлення фінансової звітності. Це не проста робота. Для того щоб виставити підприємство на аукціон, слід спочатку привести його юридичну й фінансову звітність до ладу. І ми цим зараз займаємося – перереєстрація, призначення керівника тощо. Це досить складний процес і багатогранна конструкція, яка потребує злагодженої роботи різних міністерств (Мін’юсту, Мінфіну, митниці).

Цього року ми плануємо виставити низку активів Дерипаски на торги (у тому числі Миколаївський глиноземний завод). Але не все так просто. Наприклад, у нас є підсанкційний актив (кар’єр із прифронтової зони), переданий у ФДМУ за рішенням суду. До того як винести його на приватизацію, пройде мінімум чотири-шість місяців, а то й рік і більше. Адже в нас немає ні податкової та фінансової звітності, ні юридичних документів – усе знищено або заховано.       

– А що з активами росіянина Михайла Шелкова (зокрема, з Демуринським ГЗК – найбільшим у світі виробником титану для аерокосмічної промисловості)? Їх серед перших Кабмін передав в управління ФДМУ: перші аукціони були призначені ще на серпень 2023 року, але їх скасували. Зовсім не було попиту? Чи розкрилися якісь юридичні шорсткості, що згодом могли б взагалі «закрити» приватизацію всіх активів росіян?

– Я пропоную говорити про ті події, які відбувалися у ФДМУ після 21 листопада 2023 року – тобто після мого призначення у фонд.

З іншого боку, є політична воля виставляти активи підсанкційних осіб на приватизацію. До того ж ми оцінюємо комплексні ризики щодо санкційних активів, які є. І ці комплексні ризики призводять до певних рішень. А рішенням буде приватизація. І Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат ми теж готуємо до приватизації.

– ТОВ «Аерок» (газобетонний завод, що належав одному з найбільших забудовників рф Андрію Молчанову) готується до приватизації.  Яка буде орієнтовна ціна лоту й коли планується старт торгів? 

– Тут аналогічна ситуація, як і з активами Дерипаски: оформлення документів і вся фінансова звітність відновлюється, щоб відштовхнутися від балансової вартості й потім вже вийти на аукціон із розумінням стартової ціни.

Ринок на цей об’єкт є: зацікавленість і приїзди делегацій до нас уже були. Декілька міжнародних компаній, та й українських, висловлюють свою зацікавленість. Зокрема, зацікавлений ірландський будівельний холдинг CRH і естонська будівельна компанія Bauroc. Тому, я впевнений, що за це підприємство буде «гаряче» змагання на торгах. Якщо говорити про стартову ціну, то вона становитиме декілька десятків мільйонів доларів. Аукціон очікується у другому півріччі 2024 року.                  

– Цікавим лотом є столичний ТРЦ Ocean Plaza: державі зараз належить 66,65% активів ТРЦ (підсанкційного російського олігарха Аркадія Ротенберга), іншою часткою володіють українські бізнесмени Василь Хмельницький та Андрій Іванов. Ще в середині минулого року ФДМУ зазначав, що аукціон по ньому проведуть наприкінці 2023 року або на початку 2024-го та зможуть його продати за 1,3 млрд грн. Але на сьогодні торги так і не відбулися. У чому причина затримки, чому була озвучена саме сума продажу в 1,3 млрд грн і коли відбудеться аукціон?

– Ми йдемо за графіком, і на сьогодні Ocean Plaza включено до переліку великої приватизації. І тому зараз уже маємо там 19 об’єктів. Зараз працюємо над створенням аукціонної комісії. Також чекаємо подання звітності від управляючої компанії за 2023 рік (вона подається до 20 лютого) – тоді ми будемо розуміти підсумки року й балансову вартість активу. Аукціон плануємо на друге півріччя 2024 року. На сьогодні охочих взяти участь у торгах уже більше трьох, є запити від інвестиційних фондів і девелоперських компаній. Адже актив «живий» – він функціонує і приносить прибуток.  

Щодо озвученої суми в 1,3 млрд грн, то є балансова вартість активів і станом на 1 січня 2023 року державна частка від ціни балансових активів була на рівні 1,3 млрд грн. Тому така цифра. Але ринок дасть вищу оцінку.       

– Влітку ВАКС конфіскував дві квартири в центрі Києва (138,5 кв. м та 193,2 кв. м) російського дизайнера Артемія Лебедєва, що перебуває під санкціями РНБО. У вересні їх віддали в управління фонду. ФДМУ збирався перереєструвати ці квартири, а потім приватизувати / здавати житло в оренду – гроші від продажу чи оренди квартир мали піти до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Що зараз зроблено ФДМУ стосовно цих об’єктів, скільки коштів перераховано до ФЛНЗА?

– Наразі ми подали клопотання про зняття арешту й заборони про вчинення реєстраційних дій. А потім уже будемо рухатися далі. Але варто пам’ятати, що в нас є питання з житловим фондом, який не є об’єктом приватизації. Проте стосовно санкційного майна – зараз формується дещо інша система, згідно з якою ми й будемо працювати.