Книга місяця: що може розповісти про в’єтнамську війну роман Кім Тхюї «Ru»

Сюжет: Оповідачка Нгуєн Ан Тінь народилася 1968 року під звуки новорічних петард і реактивних снарядів. Жах перед комуністами змусив її родину тікати з батьківщини. Із заможного життя дочки адвоката й онуки префекта вона перепливла на старому човні до табору біженців, а потім ‒ у незнайомий світ із чужою мовою, звичками і необхідністю пристосовуватися.

Усе, що бачила й відчувала Нгуєн Ан Тінь дитиною, вкладається лише в одне слово ‒ «страх». Вона розповідає про смертельно небезпечні пригоди своєї родини через 30 років по тому, наголошуючи на своєму прагненні повернутися до В’єтнаму, відчути себе там удома, але це неможливо. Надто багато часу минуло, надто багато отримано травм і втрат. Свій через чужих, чужий серед своїх  ‒ внутрішній конфлікт Нгуєн Ан Тінь не має вирішення. Завдяки порядності сусідів, які знайшли заховані коштовності родини оповідачки, їм вдається втекти, щоб дізнатися, що існують інші рівні любові, такі, що розкриваються у турботі, щирості, відчутті безпеки, вдячності.

Вечірки, дорогий посуд, суперечки з кухарем залишаються у минулому. Батьки Нгуєн Ан Тінь не цураються будь-якої роботи, щоб забезпечити сім’ї достойне життя, адже воно ‒ це боротьба, в якій журба веде до поразки. Вони вціліли, бо трималися купи, але й не стали заперечувати новий світ, у якому опинилися. В романі «Ru» йдеться про дуже глибокі рани, фантомний біль яких формує оповідачку такою, якою ми з нею знайомимося: непостійною у стосунках, але шалено відданою своїм синам, непосидющу, але міцно переплетену корінням зі спогадами про В’єтнам…

«Війна і мир ‒ це, по суті, друзі, які над нами насміхаються. Вони ставляться до нас, як до ворогів, коли це їм подобається чи підходить, і ніяк не переймаються визначенням чи роллю, яку ми їм відводимо», ‒ підсумовують вони вдвох, авторка та її героїня, яким вдалося зробити правильні висновки з непростого досвіду.  

Видавництво: Видавництво Анетти Антоненко

Наклад: 1800 примірників

Бекґраунд: канадська письменниця, якій вдалося зацікавити як франкомовних, так і англомовних читачів країни, що стала для Кім другою батьківщиною. Такий успіх, як виявляється, до снаги не кожному літератору, адже смаки канадців з Квебеку чи, наприклад, Онтаріо дуже різняться. Кім Тхюї народилася у В’єтнамі. Вона була однією з boat people ‒ біженців, які тікали човнами від війни та встановленого потім політичного режиму до Індонезії, Таїланду, Сингапуру, щоб потім переселитися до США, Канади та країн Європи. Роман «Ru» ‒ дебютний твір авторки. В оригіналі текст вийшов 2009 року, отримавши низку престижних літературних відзнак.

Вам сподобається, якщо: вам до вподоби емоційні оповіді, що лаконічно й водночас змістовно порушують низку складних тем; ви цікавитеся альтернативними поглядами на історичні події, які встигли порости штампами та упередженнями.  

Вам не сподобається, якщо: ви волієте довіряти хронікам і документам, а не художнім переосмисленням; вам хочеться від твору чіткої хронології, розширеного кола персонажів й докладного змалювання побуту.

Головна причина прочитати: сучасні українські реалії привчили нас, що війна є фоном, причиною загибелі військових. Книжка Кім Тхюї робить акцент на тому, що війна ламає долі не лише тих, хто тримає у руках зброю, що героїзм в умовах найбільшої концентрації злості полягає у здатності зберегти у собі людяність. Втрата батьківщини, «трансплантація» в інше середовище ‒ напрочуд актуальні теми для світу, країни в якому поділяються на ті, що приймають біженців, і на ті, що провокують їхню появу. Тхюї емоційна та справжня. Частини її роману ‒ смальти, що складаються у мозаїку, яскравість якої виблискує як смутком, так і радістю.

Ще кілька новинок березня

Алі Сміт, «Як бути двома»

Фабула

Користуючись тим, що у 2014 році, коли вийшов роман, літературний світ вже погано пам’ятав стандартні прийоми модернізму, книжка шотландської письменниці Алі Сміт «Як бути двома» майже без зауважень стала гучним явищем. Короткий список Букерівської премії, перемога у Goldsmiths Prize, премії однойменного лондонського університету, та ще кілька відзнак засвідчили, що потік свідомості, дуальність сюжету, пошук власної ідентичності й сексуальності нікуди не ділись з літератури й у 21 сторіччі. Як і конфлікт батьків і дітей.

Поєднуючи наш час, в якому 16-річна Джордж намагається пережити смерть матері й з’ясувати, якою ж людиною та була насправді, з добою італійського Ренесансу та митцем Франческо дель Косса, авторка прагне відповісти на запитання: чому у людини так мало можливості бути собою? Причини вдавати із себе когось іншого можуть бути різними, але від відчуття штучності, що стоїть за цим, не рятує ані слава, ані гроші, ані кохання.    

Вільям Фолкнер, «Шум і лють»

Видавництво Жупанського

Вільям Фолкнер ‒ митець-важковаговик, письменник, без якого література США однозначно була б іншою. Роман «Шум і лють», що з’явився 1929 року, він вважав своїм найкращим твором. Складність цього тексту є справжньою насолодою. Розгадувати замисли Фолкнера з кожним прочитанням стає все цікавіше, бо до літератури такого рівня треба ще дорости.

Перше, що ми бачимо, ‒ критика старого суспільного порядку, де панували заможні родини Півдня. Але програш у громадянській війні веде до їхнього неминучого зубожіння, і річ тут не стільки у статках, скільки у невідповідності часу. На прикладі родини Компсонів Фолкнер подає процес розпаду, який триває кілька десятиріч. Реакція на нього ‒ шум і лють, порожні й непродуктивні. Друге, у що варто вчитуватися якомога уважніше, ‒ це реалізація письменником персонажів книжки, чотири частини якої мають різних оповідачів. Тут Фолкнер не просто експериментує, він дає можливість читачеві влізти у голову героя твору, щоб більш знати й розуміти.

Джерард Стембридж, «Що ж вона бачила»

Нора-Друк

Детектив ірландського письменника та режисера про випадкові пригоди американки Лани Тернер у Парижі. Одна доба, одне місто, але безліч небезпек. Дружина заможного бізнесмена тікає від сварок і родинної рутини, щоби подивитися масштабну ретроспективу Едварда Гоппера. Відчуття свободи, спогади з минулого збуджують жінку, якій кортить пригод. Випадково вона бачить у барі чарівну молоду француженку, намагається до неї заговорити, але дівчина ігнорує Лану та йде з незугарним парубком до приватного ліфта. Тернер піддається цікавості й крокує за ними...

Раптом двері ліфта відчиняються, він везе Лану на сьомий поверх у шикарні апартаменти. Опинившись там, жінка бачить справжню оргію та красуню з бару, яка б’ється з чоловіком із довгим сивим волоссям. Лана робить кілька знімків на телефон і тікає. Після цієї події її подорож до Парижа перетворюється на карколомну пригоду з підставними поліціянтами, скандальними громадськими діячами, бійками та погонями. Сюжет роману Стембриджа дуже кінематографічний, майже всі сцени легко вибудовуються в уяві. Стосовно персонажів, то письменник свідомо не створює симпатичних, адже в неоднозначності й полягає складність характерів.