Президент України Петро Порошенко 15 квітня підписав Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс про банкрутство). Цей документ багато обговорювався бізнес- та юридичною спільнотою. Не всі моменти нового законодавчого акту були однозначно та схвально сприйняті експертами, однак сам факт його затвердження вже є великим кроком для вітчизняного правового поля. Богдан Дутковський, радник OSTIN Law Firm, спеціально для Mind пояснив основні деталі закону, а також те, як він працюватиме.
Коли закон набирає чинності. Через шість місяців з дня його офіційного опублікування, крім положень, які визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, які набирають чинності та вводяться в дію через три місяці з дня офіційного опублікування цього Кодексу.
Тож чекаємо дії нових правил у банкрутстві ближче до кінця жовтня цього року. Коли вони набудуть чинності, всі справи про банкрутство, які розглядатимуться на той час, автоматично перейдуть у площину регулювання Кодексу, окрім справ, що перебуватимуть на стадії санації.
Про банкрутство фізичних осіб. Ініціювати його може виключно сама фізична особа. Таке банкрутство розділяється на дві процедури: реструктуризація боргів, яку за своєю суттю можна порівняти з процедурою санації для юридичних осіб, та погашення боргів, що вводиться одночасно з визнанням фізичної особи банкрутом (є по суті аналогом ліквідації юридичної особи).
Метою такого банкрутства для фізичної особи є визнання боржника – фізичної особи звільненою від боргів. Причому таке визнання буде досягнуте у будь-якому випадку: чи то успішне завершення процедури реструктуризації її боргів (відновлення платоспроможності боржника – фізичної особи), чи то визнання її банкрутом.
Єдине, у другому випадку Кодекс про банкрутство визначає деякі негативні наслідки для банкрутів: протягом п’яти років після такого визнання фізична особа не зможе отримати відкриття ще однієї справи про своє банкрутство, а також протягом цього ж періоду буде зобов’язана перед укладанням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності; додатково така фізособа три роки з моменту визнання її банкрутом не вважатиметься такою, що має бездоганну ділову репутацію.
Про банкрутство юридичних осіб. Одна з основних новацій – відсутність необхідності відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника 300 розмірів мінімальних заробітних плат. До того ж Кодекс про банкрутство не містить розміру заборгованості, яка би була необхідною для відкриття такої справи. Отже, маємо наступні висновки: безспірність вимог, все-таки, повинна бути присутня, оскільки, якщо вимога кредитора свідчитиме про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, суд відмовлятиме у відкритті справи. А також така безспірна вимога не повинна бути погашена до підготовчого засідання суду.
Що скасовує та які нововведення містить Кодекс про банкрутство. Скасовується мирова угода – тепер її елементи розглядатимуться як складові плану санації, адже відповідно до ч. 2 ст. 51 Кодексу про банкрутство останній може містити такий захід щодо відновлення платоспроможності боржника як відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини.
Звичайно, Кодекс про банкрутство має багато інших нововведень (система призначення арбітражного керуючого у справу про банкрутство, принципи формування комітету кредиторів боржника, продаж майна у справі про банкрутство), аналізувати які можна детальніше. Проте, залишаючи це на перспективу, варто звернути увагу на новелу «духу» цього нормативно-правового акту.
Його можна охарактеризувати як «кредитороорієнтований» – вектор регулювання відносин неплатоспроможності спрямовується на переважний захист інтересів кредитора, аніж боржника (кредитору не потрібно забезпечувати законодавчо встановлений мінімум безспірної суми заборгованості, а тим більше, займатися відкриттям виконавчого провадження). Саме розуміння ризику легшого доступу кредитора до відкриття справи про банкрутство має підштовхувати боржника до активніших розрахунків за своїми зобов’язаннями.
З іншого боку, інститут банкрутства фізичних осіб, якого раніше не було в українському законодавстві, є яскравим прикладом цивілізованості підходу української влади до формування «чистоти» фінансового іміджу фізичної особи. Адже, як мінімум, відсутність самої справи про банкрутство (не кажучи вже про успішну реалізацію процедури реструктуризації її боргів) вже буде елементом її позитивної фінансової історії.