Відновлювальна енергетика: чи є перспективи для інвестування

Україна з 2014 року отримала 3,3 млрд євро інвестицій у сферу відновлюваної енергетики (ВДЕ). Водночас для виконання Енергетичної стратегії нам потрібно залучити до 2035 року ще 30 млрд євро.

Тим часом з 1 липня 2019 року в Україні стартував другий етап переходу на новий ринок електроенергії. Згідно з новою моделлю,  електрику, вироблену «зеленими» електростанціями, викуповуватиме новостворена державна компанія під умовною назвою «Гарантований покупець». При цьому платити за вироблену з альтернативних джерел енергію будуть за «зеленим» тарифом, який в Україні є одним з найвищих у Європі.

У той же час, днями директор Energy и Utilities IT-компанії Luxoft Дмитро Вільчинський заявив,що закон про «зелений» тариф, хоча й інтенсифікував надходження інвестицій в енергетику, є якщо не «виключно корупційною схемою», то «дуже не прозорою».

Про те, чи вигідно вкладати кошти у виробництво електроенергії з ВДЕ, та чи є шанс у України виконати власні амбітні плани щодо обсягу інвестицій у цю сферу, розповіли Mind експерти KPMG Law Ukraine – радник Ярослав Чекер та юрист Вікторія Кулініч.

За останні роки у світі спостерігається швидке та постійне зростання виробництва електроенергії (е/е) із відновлювальних джерел енергії. Така ж тенденція спостерігається і в Україні. Наприклад, лише за 2018 рік загальна потужність об'єктів ВДЕ збільшилася на понад 10%  –  до 1,5 ГВт (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим). З огляду на швидкі темпи розвитку, очікується, що тенденція до збільшення потужностей з ВДЕ зберігатиметься й надалі.

Зі збільшенням потужностей ВДЕ зростає і потреба у відповідних заходах щодо диспетчеризації об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) для збалансування попиту і пропозиції на ринку електроенергії та її стабільної роботи. Розв'язання цієї проблеми можливе шляхом забезпечення системи достатніми резервними, маневровими потужностями та системами акумулювання енергії.

Акумулювання енергії широко використовується для масштабного зберігання е/е безпосередніми виробниками, включно з виробниками з ВДЕ. Крім того, виробники надають необхідну потужність та додаткові допоміжні послуги, зокрема, з регулювання частот, потужностей, здійснення аварійних запусків та надання резервного живлення тощо. Також вони можуть використовуватися не лише суб’єктами господарювання, але і звичайним споживачами – фізичними особами.

Переваги акумулювання електроенергії

Наразі існують різні види систем акумулювання енергії – від різного виду батарей чи маховиків до систем стисненого повітря чи гідроакумулюючих систем. Вибір залежить від масштабів, доцільності її встановлення на певній території та проблем, які вона повинна вирішувати.

У першу чергу системи акумулювання енергії мають суттєве значення для виробників електроенергії із ВДЕ, адже можуть допомогти їм:

• нівелювати піки виробництва та споживання е/е. Надлишок у найменш потрібний для споживачів час акумулюватиметься в системі. Розподіл відбуватиметься, коли попит перевищуватиме обсяги виробленої на той час енергії. Так, виробник має можливість перерозподіляти та продавати е/е за найвигіднішою для себе ціною;
• уникнути фінансової відповідальності за небаланси. Небаланс е/е – різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту е/е сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої та проданої е/е зареєстрованими виробниками. Згідно з останніми змінами до Закону України «Про ринок електричної енергії», виробники зобов’язані нести фінансову відповідальність за небаланс е/е, у разі невиконання ними погодинних графіків її передачі;
• підвищити безпеку постачання е/е. У випадку якщо обладнання, пов’язане з виробництвом е/е із ВДЕ, вийде з ладу на певний час чи виробник не зможе тимчасово виробляти е/е – системи акумулювання е/е зможуть забезпечити її безперебійне постачання на достатній проміжок часу.

Системи акумулювання енергії мають свої переваги і для споживачів, адже вони так само дозволяють:

• зменшувати витрати на е/е. Накопичувати, коли вона продається за найнижчою ціною, а використовувати – коли ціна на неї найвища;
• бути автономними. У випадку виникнення збоїв у роботі мережі буде забезпечено безперебійне споживання е/е. Також останнім часом все більшої популярності набирають так звані енергонезалежні будинки, що здатні за допомогою власних інтегрованих сонячних панелей використовувати та зберігати вироблену домашньою електростанцією електроенергію. Такі проекти досить поширені за кордоном і вже мають аналоги в Україні.

Про правила гри з новими технологіями 

У той час, коли технології пішли набагато вперед, правове регулювання акумулюючих потужностей лише набирає своїх обертів. В Європейському союзі нещодавно були прийняті Директива про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії 2019/944 (Common rules for the internal market for electricity Directive) від 5 червня 2019 року та Регламент про внутрішній ринок електроенергії 2019/943 (Regulation on the internal market for electricity) від 5 червня 2019 року, які направлені на регулювання енергоакумулювання.

Директива вперше визначила термін зберігання е/е як «відкладання кінцевого використання електроенергії на більш пізній момент, ніж коли вона була створена, або перетворення електричної енергії в іншу форму енергії, яку можна зберігати, зберігання цієї енергії і подальше перетворення цієї енергії назад в електричну енергію або використання як іншого енергоносія».

Основний принцип – правове регулювання на балансуючих ринках повинно бути технологічно нейтральним, сприяти інноваціям і дозволити різноманітним технологіям конкурувати на рівних. Також директива передбачає, що держави-члени повинні забезпечувати, що суб’єкти, які володіють установкам акумулювання енергії:

• мають право на підключення до електромережі протягом розумних строків після запиту, якщо всі необхідні умови, такі як відповідальність за балансування та належний облік, виконуються;
• не підлягають жодним подвійним нарахуванням, включаючи плату за користування мережею, збережену е/е, що залишилася в установці, або при наданні послуг з маневрування навантаженням операторам системи;
• не підлягають непропорційним вимогам до ліцензування або зборам;
• можуть одночасно надавати декілька послуг, якщо це технічно можливо.

Передбачаються в директиві й правила відокремлення. Зокрема, оператори мережі (оператор системи передачі та оператори системи розподілу) не можуть одночасно здійснювати іншу діяльність, ніж робота мережі, і не можуть здійснювати енергоакумулювання.

Однак існують винятки. Держави-члени можуть відступити від цього правила, якщо установки зберігання е/е є повністю інтегрованими компонентами мережі, а регулюючий орган надав своє схвалення. Також можна не дотримуватись правила, якщо виконуються наступні умови:

• інші сторони, після відкритої, прозорої та недискримінаційної процедури закупівлі, яка підлягає розгляду та затвердженню регулюючим органом, не отримали права володіти, розробляти, управляти та експлуатувати такі об'єкти або не змогли надавати ці послуги своєчасно та за розумною ціною;
• такі установки (або нечастотні допоміжні послуги) є необхідними операторам систем розподілу/передачі для виконання їхніх зобов'язань для ефективного, надійного та безпечного функціонування цих систем, а установки не використовуються для купівлі або продажу е/е на ринках електроенергії;
• регулюючий орган оцінив необхідність такого відступу і провів оцінку процедури торгів, включаючи умови процедури торгів, і надав своє схвалення.

При цьому регулюючі органи мають через регулярні проміжки часу або щонайменше кожні п'ять років проводити публічні консультації щодо функціонуючих установок зберігання енергії з метою оцінки потенційної доступності та зацікавленості в інвестуванні в такі об'єкти іншими суб’єктами. Так, якщо зацікавленість буде, то гарантується, що діяльність операторів систем у цій сфері припиняється протягом 18 місяців.

Що передбачає українське законодавство у цій сфері

На сьогодні чинна нормативно-правова база України поки не містить визначення таких систем та не передбачає детального регулювання правового режиму систем акумулювання е/е.

Однак відповідно до закону України «Про ринок електричної енергії», державна політика в електроенергетиці спрямована на сприяння виробництву е/е з альтернативних джерел енергії та розвитку розподіленої генерації і обладнання для акумулювання енергії.

Також вже зараз у законі України «Про альтернативні джерела енергії» щодо надбавки до «зеленого» тарифу, аукціонної ціни передбачається надбавка за використання на об’єктах електроенергетики, у тому числі на  електричних станціях (пускових комплексах), які виробляють е/е з енергії сонячного випромінювання, систем акумуляції енергії українського виробництва.

А нещодавно прийнятим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 25 квітня 2019 року на Кабінет міністрів України покладено обов'язок впродовж шести місяців з дня набрання ним чинності розробити та подати до Верховної Ради України законопроект про запровадження стимулюючих механізмів встановлення на електростанціях потужностей для акумуляції е/е.

Робота в цьому напрямку лише починається, тому уряд може обрати різні способи стимулювання, починаючи від звільнення від оподаткування імпорту обладнання для спорудження таких об’єктів і закінчуючи «зеленим» тарифом для енергії, яку вони продаватимуть.

Для прикладу, можна передбачити на законодавчому рівні такі механізми:

• механізм податкового стимулювання для розвитку енергоакумулюючих систем. Варіант – інвестиційний податковий кредит, який дозволить інвесторам та виробникам відстрочити сплату податку на прибуток та використати ці кошти для встановлення енергоакумулюючих систем. Відстрочені суми будуть компенсовані інвесторами та виробниками завдяки зростанню прибутку, отриманого внаслідок встановлення згаданих систем. Інший варіант – звільнення від оподаткування імпортного устаткування для цих систем;
• механізм часткової або повної компенсації відсотків за користування кредитами промисловими компаніями та індивідуальними господарствами для встановлення енергоакумулюючих систем;
• механізм звільнення від оподаткування імпортованого обладнання для енергоакумулюючих систем тощо.

Також варто здійснити транспозицію положень директиви, які стосуються гарантій для установок акумулювання енергії щодо термінів підключення, уникнення подвійних нарахувань, можливості надання декількох послуг тощо, задля створення сприятливих умов інвестування в такі установки.