Минулого тижня Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт путіна. Це не перше подібне рішення суду проти диктатора. Проте вже розпочалися дискусії в суспільстві, як можна виконати рішення щодо російського президента. Зі свого боку у рф, звичайно, відреагували на це рішення, заявивши, що ніхто його виконувати не збирається. Про те, які саме юридичні наслідки матиме такий прецедент як для путіна, так і для України, розповіла Mind адвокатка, експертка з питань ЄСПЛ та судової практики, сертифікований медіатор Тетяна Ігнатенко.
Про точку зору західних аналітиків читайте в матеріалі Mind «Послання з Гааги: ордер на арешт путіна може стати поворотним моментом у війні. Що й кому цим хотів переказати Захід?»
Видача ордера на арешт путіна є вагомим міжнародним політичним рішенням і є показником того, що світ визнає путіна та його поплічників причетними до вчинення злочинів міжнародного рівня й посилює їх ізоляцію.
Ордер на арешт свідчить про те, що в Палати досудового провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) є обґрунтовані підстави вважати, що путін вчинив злочин, який підпадає під юрисдикцію МКС, у зв’язку з чим його арешт є необхідним (ст. 58 Римського статуту МКС).
Звичайно, рішення про арешт путіна сама росія та її політичні лідери не визнають, оперуючи тим, що їхня держава не є учасником Римського статуту і відповідно всі процесуальні дії та рішення МКС на них не розповсюджуються.
Однак це не має значення, оскільки в разі, якщо путін перетне кордон однієї із 123 держав, що ратифікували Римський статут і визнають юрисдикцію МКС, така держава має заарештувати путіна. Інакше це матиме негативний іміджевий наслідок для такої країни, бо свідчитиме про підтримку путіна та його режиму.
Кримінальне переслідування глави держави є достатньо серйозним кроком на міжнародному рівні. Безсумнівно, це велика робота українських і міжнародних правників щодо збирання доказів про злочинні дії путіна та його оточення.
Читайте також: Створення трибуналу щодо вторгнення рф в Україну: знову «засудження» чи реальні дії ЄС
Для того щоб притягнути путіна та його поплічників до реальної відповідальності, вони мають бути присутніми в МКС.
Проте всі ми розуміємо, що путін не з’явиться добровільно до суду, а тому лише залишиться «вигнанцем міжнародного рівня». Сподівання, що ордер на арешт припинить путінську агресію, звичайно, є марними. Ба більше, усе це може спровокувати в нього ще більшу агресію.
Якщо ж говорити про «ідеальну» міру відповідальності для путіна за вчинені злочини, то найсуворіший вирок МКС – це довічне ув’язнення злочинця.
Прикладом видачі ордеру МКС на арешт глави держави є таке рішення щодо президента Судану Омра аль-Башира, який звинувачувався в геноциді.
Проте ордер так і не було реалізовано і президент Судану продовжував здійснювати закордонні поїздки.
У мережі інтернет поширюється інформація, що поїздки здійснювалися й до країн, які ратифікували Римський статут. Якщо це дійсно так, то виникає запитання, чому ці країни не заарештувати президента Судану.
Можливо зараз потрібно підняти це питання, щоб дійсно розуміти реальність ордеру МКС у разі, якщо все ж таки путін насмілиться перетнути кордон однієї із 123 країн.
Одним із прикладів такого провадження можна назвати і справу експрезидента Югославії Слободана Мілошевича, проти якого Гаазький трибунал висунув обвинувачення у вчиненні низки військових злочинів.
При цьому за рішенням уряду колишньої Югославії Мілошевича було передано до Гаазького трибуналу. Проте вирок так і не було винесено з огляду на те, що Мілошевич помер у тюрмі від сердечного нападу, відповідно справу було закрито.
Також відома у світі справа Гаазького трибуналу щодо колишнього генерала боснійських хорватів Слободана Праляка. Проте генерал так і не відбув покарання відповідно до вироку МКС – він покінчив життя самогубством, випивши отруту під час судового засідання трибуналу, який розглядав апеляційну скаргу на вирок щодо засудження Праляка до 20 років позбавлення волі.
Як бачимо, вчинення злочинів і без відбування покарань призводить у будь-якому разі до негативного кінця. Тому всі висновки та насміхання російських діячів щодо ордеру на арешт путіна не минуться безслідно для держави-агресора.