Експорт товарів протягом І кварталу 2023 року скоротився на 26,1%. Так, за три місяці цього року Україна поставила на зовнішні ринки товарів на $10,3 млрд, тоді як ввезено було на $15,7 млрд. Водночас імпорт збільшився на 10,9%. Проте для підтримки нашої економіки потрібно продовжувати торгівлю на світових ринках. Що відбувається зараз з експортом, як його підтримати і які три головні умови допоможуть виконати це завдання, розповів Mind керуючий партнер Бюро Інвестиційних програм Олександр Бондаренко.
Українські експортери та українська економіка за рік повномасштабної війни втратили близько $22 млрд. У 2022 році експорт впав на 35% Якщо 2023 року український експорт зросте на 10–12%, до $50 млрд, то в цілому наша економіка не вийде навіть на рівень 2020 ковідного року за рівнем експорту та ВВП. І це досить великий виклик. Адже саме експорт є і буде тим самим «планом Маршалла» для української економіки.
Читайте також: Сезон закінчено: як аграрний експорт зміг утриматися на довоєнних показниках
В України великий експортний потенціал. Наприклад, у 2007 і 2008 роках експорт становив близько $65 млрд і $85 млрд відповідно. А за минулий рік повномасштабного вторгнення рф він впав до $44 млрд (на 35% проти 2021-го). Це досить драматичне падіння саме через повномасштабну війну та порушення логістичних шляхів.
Лідерами за обсягами експорту останні 11 років поспіль (з 2012 до 2022 року) є аграрії та гірники/металургійники. Але за рік повномасштабної війни експорт у агропромисловому секторі становив $ 20,9 млрд, що на 13% менше, ніж у 2021 році. У 2023-му ми прогнозуємо агроекспорт десь на рівні $ 22–23 млрд.
І річ тут не тільки в порушенні логістики. Негативно впливає у 2023 році блокування експорту зернових польськими та іншими європейськими фермерами (Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини з 2.05.2023). Дозволили тільки транзитний експорт сировини через ці країни (заборона діє наразі до 15.09.2023). Це дуже гальмує розвиток експортної галузі.
Тож саме час нашим експортерам думати саме про виробництво упакованих і брендованих товарів для ритейлу з великою доданою вартістю. Адже блокувати брендовану продукцію урядам набагато складніше, ніж сировину.
Читайте також: Made in Ukraine: як підприємництво та експорт можуть підняти економіку з руїн
У гірничо-металургійній галузі ситуація за 2022 рік ще більш кризова – $ 9,1 млрд експортного виторгу за минулий рік. А це на 61% менше, ніж у 2021 році. На жаль, ми втратили два найпотужніших експортера – «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча. За нашими розрахунками, протягом останніх 11 років (2012–2022) експортери заробили $760 млрд.
Треба розуміти, що експорт – це на сьогодні єдине джерело зростання економіки та стимул для розвитку промисловості, а під час повномасштабної війни, коли внутрішній платоспроможний попит впав, і поготів. І я наголошую саме на промисловому експорті. Адже виробничі компанії вже далі по ланцюжку підтягнуть сервісні галузі бізнесу. Простий приклад, як це працює.
Період І–ІІ кварталів 2023 року показав зниження попиту на IT-послуги з боку світових hardware-виробників (передусім американських), тому що вони були в очікуванні світової рецесії, скорочували кости через підвищену інфляцію промислових цін (16,3% у 2022 році в США). Як наслідок, виробники менше замовляють сервісних послуг, зокрема в українських ІТ-розробників. Тобто драйвлять весь сектор експортних IT-послуг виробники технологічної галузі – а це промислові заводи реального сектору.
Тож зрозуміло, що зараз Україні треба розвивати виробничий сектор економіки, який орієнтується на експорт. Для нашої економіки це, по суті, «план Маршалла» для зростання добробуту українців та українського МСБ.
Читайте також: Вибір ринків для міжнародної експансії: фокусування обмежених ресурсів
Насамперед економічна безпека. Я б навіть сказав, режим Чінвестиційної недоторканості». На всіх бізнес-заходах, конференціях чую те саме від потенційних інвесторів: потрібна впевненість, що твій бізнес не відберуть, що в якийсь момент не завітають на підприємство правоохоронці та не заблокують твою господарську діяльність без суттєвих на то підстав.
Мотивація інвесторів щось будувати в Україні різко падає після чергових обшуків у колег-підприємців, агресивних дій правоохоронців тощо. Кожна публічна історія з обшуками, «віджиманням» бізнесу й неможливістю в судах швидко довести свою позицію вбиває експортний потенціал України.
Читайте також: Косован, Хмельницький, Мазепа: як не стати наступним та захиститися від обшуків
Другий не менш важливий за економічну безпеку момент – сприятливі умови для будівництва заводів. У першу чергу потрібна територія (облаштований простір), бажано недалеко від кордонів із країнами ЄС, із зручною логістикою, у безпечному місці з усіма комунікаціями: електроенергією, водою, каналізацією.
Важливі також економічні стимули та податкові пільги. Наприклад, у межах індустріальних парків на законодавчому рівні є податкові пільги, наприклад, 0%-ва ставка податку на прибуток на 10 років для виробничих компаній. Відсутність податку на прибуток суттєво допомагає виробникам пришвидшити окупність інвестицій. Якщо окупність (залежно від бізнесу) може становити в середньому 6–7 років, то з урахуванням цієї податкової пільги та решти економії строк окупності для власників бізнесу може скоротитися до 4,5–5 років.
Нагадую, резиденти індустріальних парків не платять ПДВ та мито на ввіз імпортного обладнання. Це теж важлива пільга, бо експортери зазвичай користуються сучасним імпортним обладнанням, адже це гарантія якості продукції та її конкурентоздатності (окреме питання, чому немає українських аналогів).
Крім того, у резидентів індустріальних парків є пільги від громади або міста, де розташовано індустріальний парк: пільгові ставки податку на нерухомість і плати за землю.
За нашою оцінкою, усі ці преференції дозволяють економити 25% інвестицій у будівництво заводу на території індустріального парку.
Третя необхідна умова для розвитку експорту – доступ до капіталу. Зараз експортерам, і не тільки їм, критично не вистачає обігових коштів та інвестиційних фондів.
Банки кредитують під 27–30% у гривні. А український бізнес зараз стільки не заробляє, щоб брати на таких умовах кредити. Ба більше, банки вимагають твердої застави, на кшталт власного будинку підприємця, офісу або самого заводу. Тобто бізнесмен має заручитися власним майном. Загалом це не дуже лояльні умови, адже в країнах ЄС можна взяти кредитну лінію під чинні контракти з клієнтами. Тож високі відсотки та такі умови стримують власників бізнесу брати кредити під час війни.
Кредитна программа «5-7-9» працює здебільше тільки для аграріїв і великих компаній. І там є ліміт – 60 млн грн на компанію. Обсяги фінансування програми «5-7-9» Мінфіном теж обмежені, банки швидко видають ці ліміти своїм клієнтам і закривають фінансування.
Є ще один інструмент для компаній. Державне експортно-кредитне агентство України (ЕКА) не кредитує бізнес, проте воно виступає містком між компаніями та банками, забезпечуючи доступність кредитів через страхування ризиків банку. Договір страхування з ЕКА слугує належним видом забезпечення передекспортного кредиту, а оскільки внаслідок змін продукти ЕКА можуть поєднуватися з державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%, то це стає варіантом полегшення фінансування власникам бізнесу.
Отже, потрібен доступний капітал для бізнесу. І це має бути пріоритетом роботи уряду, Мінекономіки, Міністерства фінансів тощо.
Наведу приклад. У рамках індустріальних парків NOVO на Волині, завдяки партнерству керуючої компанії індустріальних парків з державним експортним банком Укрексімбанком резиденти парків мають фінансову підтримку та пріоритетний доступ до міжнародних і державних кредитних програм для експортерів.
Крім того, експортно-кредитне агентство України страхує резидентів цих парків, надає доступ до трьох спеціалізованих фінансових продуктів, які знов-таки полегшують життя експортерам. Це приклад, коли особливі умови для бізнесменів створює професійна керуюча компанія, щоб залучати інвестиції. Але треба розуміти, що подібна підтримка потрібна підприємцям на державному рівні.
Читайте також: Український бізнес у Європі: вихід на нові ринки варто спланувати, але не вагатись
Зазначимо, що останні 10 років понад 60% експорту України забезпечують чотири галузі: агропромислова, гірничо-металургійна, машинобудівна та IT.