Мирні перемовини щодо завершення війни в України – одна з болючих та складних тем для обговорення. Недарма їй було присвячено кілька заходів у різних куточках світу. Останній відбувся на початку серпня в Саудівській Аравії і отримав неабияку увагу світової спільноти, зокрема через велику кількість учасників із різних країн (росію не запрошували). Головні 10 вимог з боку України, які висунув ще наприкінці минулого року президент Зеленський, лишаються незмінними, що дає привід для нових обговорень і надію на їх виконання. Проте трактування цих вимог може відрізнятися в різних країнах світу. Як ці вимоги сприймають у США пересічні громадяни та політики, розповів Mind політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США), адвокат Юрій Ванетик.
«Мирний план Зеленського» вперше пролунав у середині листопада 2022 року під час 17-го саміту G20, який пройшов на індонезійському Балі.
План складається з 10 пунктів, які, на переконання влади України, поклали б кінець війні, розпочатій росії.
Нижче про ключові пункти цього плану з погляду того, як зараз американці оцінюють його реальність і перспективу реалізації.
Безперечно, усі на Заході хочуть, щоб росіяни залишили ЗАЕС. Інше питання, як їх змусити це зробити?
У США продовжують обговорювати нещодавню зустріч у Саудівській Аравії, де головною темою якраз і був «мирний план Зеленського» та його основні пункти. У Штатах обговорюється варіант, що можливий масовий тиск на рф у тому числі з боку Саудівської Аравії та обмін чогось на щось.
Саудівська Аравія сьогодні багато робить для того, щоб зблизитися із США. Вона хоче розвивати туризм і дещо пом'якшує свої правила щодо залучення туристів з усього світу, щоб отримати аналогічний бенефіт, який одержують ОАЕ, куди приходять величезні гроші від іноземців, зокрема американців. На тлі цього Саудівська Аравія хоче виглядати гуманнішою за мірками Заходу.
Тому як росіяни можуть покинути ЗАЕС, сказати досить складно. Чим більше різних країн світу тиснуть на рф за різними напрямками, тим більша ймовірність, що в результаті російські військові залишать українську атомну станцію. Так у всякому разі вважають у США.
Сьогодні розширюється коаліція проти рф саме через те, що росіяни блокують рух продовольства в країни, які на нього чекають і на нього розраховують. І Африка, і Китай зараз почнуть більше критикувати росію та висувати певні умови.
Це питання інвестицій Заходу у відновлення України. Природно, це більше проявиться тоді, коли буде більше стабільності, коли настане холодний період конфлікту або ж він вважатиметься закритим. Офіційно закритим.
Окрім фізичного відновлення інфраструктури України, потрібно, скориставшись технологіями, вдосконалювати захист, зокрема від хакерів та інших ризиків. Створити як фізичну стіну, так і захист у віртуальному просторі, щоб не лише відновлювати Україну, а й гарантувати їй максимальну безпеку у всіх сферах. У цьому процесі основну роль відіграватимуть інвестиції західних країн та їхня безпосередня участь у питанні безпеки української інфраструктури.
Мабуть, це найскладніше у плані Зеленського. Повернення людей – це визнання злочину. рф його не визнає, оскільки її риторика в цьому питанні відома – «ці люди самі захотіли виїхати», вони нібито були «звільнені від утисків в Україні» тощо. росії недостатньо того, щоб їй щось запропонували натомість за такий крок. Тут питання для кремля дуже скрупульозне, адже потрібно зберегти обличчя. А як це зробити, якщо люди масово повертатимуться в Україну?
Тому так, це робиться, але закулісно, без ЗМІ та розголосу. Нишком відкриваються якісь шляхи, і люди мають можливість повертатися. Поки що це єдиний варіант. Адже росія ніколи офіційно не визнає, що у них є захоплені та утримувані проти власної волі люди.
Владі путіна важко щось пояснювати тоді навіть через свою пропаганду своїм же росіянам, більшість з яких свято вірять, що вони Україну «звільняють». І важко буде йти проти своєї ж пропаганди, яка тільки й сурмить про «звільнення» і ніяк інакше.
У США з'явилися певні вагання щодо цього питання. Зараз у Штатах, згідно з різними соцопитуваннями, зріс відсоток тих, хто хоче, щоб США зменшили допомогу Україні. Але, таке зростання наразі дуже незначне. І головна причина тут не так в американцях, як у тому, що зараз відбувається в самій Україні.
Наші люди чують про військовиків-корупціонерів, депутатів-хабарників, олігархів-злодіїв, бізнесменів-втікачів. Так, кількість тих, хто пропонує США згортати допомогу Україні, збільшилася на 5%. Це не радикальна зміна. Можу припустити, що це може бути маніпуляцією. Але такі настрої є: «скільки можна фінансувати війну», «треба більше думати про Америку, а не вливати у конфлікти, які США безпосереднього не стосуються» і що «треба якось домовлятися».
Щодо «домовлятися» більшість людей у США – і демократи, і республіканці – вважають, що рф не піде на повернення до визнаних кордонів України 1991 року. У Штатах розуміють, що кремль наполягатиме на тому, що окремі території України повинні залишитися в складі рф.
Це той погляд, який звучить як серед народу, так і серед політиків. Водночас у нас чудово розуміють, що, коли росія не залишить захоплені території і ситуація на якийсь час «заморозиться», партизанська війна з боку України триватиме постійно і українці ніколи не змиряться з тим, що хтось у них забрав їхні законні землі.
Будуть у бік рф летіти дрони, діятимуть партизани, відбуватиметься «бавовна», як вони називають вибухи. Це вже ніколи не припиниться. Буде як між Ізраїлем і Палестиною – горіти та палати дуже і дуже довго.
У США цього хочуть. Раніше можна було маніпулювати й щось приховати, зараз технології розкриють усе. Можна, звичайно, за допомогою фотошопу або штучного інтелекту щось спотворити, але все одно багато чого фіксується й документується.
Нині можна отримати будь-яку інформацію звідусіль, якщо поставити мету. Отже, підтвердження злочинів рф будуть знайдені. Злочини будуть доведені і трибунали також будуть як в Україні, так і в Європі.
Однак навряд чи якийсь осуд можливий у росії. Щоб там щось подібне сталося, має радикально змінитися влада. Має прийти хтось взагалі новий у кремль і сказати, що «ми зробили величезну помилку, вина повністю на попередниках» і таке інше. Імовірність така є, адже ніхто не очікував, що колись СРСР розпадеться. Але, гадаю, що чекати такого від нинішньої росії нереально. Тим більше, що країни, які з нею в якійсь солідарності перебувають, не підтримуватимуть проведення таких трибуналів.
Реальні гарантії безпеки України – найпроблемніше з погляду здійснення. Жоден договір цього не забезпечить практично.
Так, договір – важливий фактор, протокол, але йдеться про реальну ситуацію. Це, як, наприклад, бізнесмени підписують якийсь документ, наприклад договір про нерозголошення. Але якщо хтось його порушив, то що тоді? Хтось судитиметься через це з порушником? Може й буде, але це довго, дорого та дуже клопітно. А в цьому випадку позиватися з ким, як і де? З агресором, який уже напав і вже нині знищує, роками позиватися?
Тому будь-який договір – більше психологічний фактор. Найсильніша гарантія – це радикальна зміна в самій росії. Це єдина реальна гарантія.
Певний акт про кінець війни можливий. Але він буде важливим суто символічно. Імовірно це буде компроміс, який дасть можливість рф сказати своїм громадянам, мовляв, «ми досягли своєї мети».
Україні він також дасть можливість говорити про те, що українці досягли мети та продовжуватимуть домагатися її далі. Це буде і для Заходу можливість сказати, що начебто «усе обернулося на нашу користь і зараз розпочнеться відновлення України».
Проте такий документ стане символічним інструментом, який все одно буде підданий маніпуляції в росії. кремль все одно привнесе туди якісь речі, які будуть важливими для роспропаганди. Як інакше вони зможуть зберегти своє обличчя? Ніяк. Вони точно не підуть на документ, який однозначно зафіксує капітуляцію росіян.
Тому це буде акт чисто для історії. Його по-своєму інтерпретує CNN, знайде щось своє у ньому «Аль-Джазіра». А у рф буде суто кремлівська інтерпретація, як би однозначно для всіх осудних не був би виписаний такий документ. росія інтерпретуватиме його через свою пропаганду. Вони звикли багато що ставити догори дриґом. Інакше вони, схоже, просто не вміють.