Місія африканських «миротворців» в Україні та росії провалилася. Навіщо взагалі приїжджала ця делегація?
І чи мала вона шанси на успіх
16 і 17 червня пройшли під знаком візиту в Україну, а згодом й у рф, колективної делегації з Африки. Початково заявлена мета – посприяти (або принаймні спробувати це зробити) врегулюванню у війні росії проти України. Mind розбирався: що передбачав африканський «мирний план» і чи мав він шанс на здійснення.
Хто увійшов до «африканського альянсу» і хто є його лідером? Загалом до делегації, що відвідала 16 червня Україну та днем пізніше – рф, входили сім лідерів африканських держав – ПАР, Єгипту, Сенегалу, Конго-Браззавіля, Коморських островів, Замбії та Уганди.
Попри те що делегати транслюють спільну позицію і виступають єдиним фронтом на рівних, визнаним лідером ініціативи є президент Південно-Африканської Республіки Сіріл Рамафоса. Саме він ще кілька місяців тому почав готувати підґрунтя для миротворчого плану, порушував теми війни в Україні у своїх виступах, а також телефонував президентам Зеленському й путіну, погоджуючи деталі візиту, а також доносив свою позицію до функціонерів ООН.
Наскільки очікуваним був такий «політичний крок»? Президент ПАР, який приміряє на себе роль миротворця двох протиборчих сторін у далекому для нього європейському «конфлікті», – не найочевидніший і не найочікуваніший вибір. Особливо якщо врахувати, що від цього «конфлікту» його країна неодноразово відмежовувалася.
Папа Римський з аналогічними закликами був органічний через свою гуманітарну функцію, посередництво президента Туреччини Реджепа Ердогана пояснюється його домінувальним впливом на Чорному морі, Китаю – масштабом держави. А от делегація, що складається із семи африканських лідерів, яка відвідала Україну та росію наприкінці минулого тижня з «мирним планом», такого очевидного мандата на перший погляд не мала.
Але це лише на перший погляд.
Навіщо тоді приїжджали африканці? Африканські країни – як із числа найбідніших, так і відносно благополучні (наприклад, Єгипет) – основні постраждалі від російсько-української війни, окрім, звісно, самої України. Будучи залежними від імпорту продовольства й маючи обмежені бюджети на його закупівлю, вони є вкрай чутливими до найменших коливань світових цін на зернові.
Нагадаємо, що на старті російського вторгнення в Україну через блокаду чорноморських портів і загалом загальносвітовий шок від ситуації вартість пшениці досягла рекордних $500/тонна, що зробило її недоступною для країн африканського континенту й поставило населення перед реальною загрозою голоду. Проблема ускладнювалася тим, що для більшості з них доступне продовольство – це ще й запорука політичної стабільності. Як правило, доволі крихка в країнах цього регіону.
За даними ФАО, ціни на продовольство після торішнього шоку знижуються вже 13 місяців поспіль. У травні Індекс продовольчих цін ФАО знизився ще на 2,6% порівняно з квітнем і на 22,1% проти рекордно високого показника в березні 2022 року.
Однак занепокоєння африканських лідерів це не зменшує. Щоб знизити залежність від дорогого імпорту зерна, навіть дешевшого, країни намагаються наростити внутрішнє виробництво агропродукції. Зробити це непросто, враховуючи, що регіон належить до зони ризикованого землеробства, де ефективне агровиробництво неможливе без внесення добрив та активних речовин.
Минулої весни постачання добрив на світовий ринок також виявилися заблокованими – частково штучно самою росією, що підняло ціни на них. Хоча добрива не підпадають під санкції, москва стверджує, що логістичні та фінансові обмеження унеможливлюють торгівлю ними. Отже, обидві складові продовольчої безпеки Африканського континенту виявилися заручниками російської агресії, яку самі лідери цих держав вважають за краще атестувати як «конфлікт».
Чи всі учасники однаково нейтральні? Ні. Є думка, що на росію орієнтується ПАР та Уганда, а в Замбії та на Коморських островах переважає Захід. ПАР до того ж підозрюють у постачанні зброї росії. Ці підозри настільки обґрунтовані, що США розглядають можливість накладення санкцій на ПАР або щонайменше позбавлення її торгових преференцій.
Єгипет, Сенегал і Конго-Браззавіль можна віднести до нейтральних.
Спроба «розрулити на місці» – це проста тактика африканських країн? Ні. Ба більше, цей вояж – безпрецедентний випадок, коли африканські лідери виявляють таку дипломатичну активність на іншому континенті.
Через відокремленість Африки її порядок денний мало відомий європейцям, і африканські жителі платять тією самою монетою. Наприклад, зараз одна з основних тем в африканському сегменті твіттера – розстріл учнів школи в Уганді, внаслідок якого загинуло понад 40 людей. В Україні про це мало хто чув. Тому складно звинувачувати африканські країни, що вони не сприймають війну в Україні як цивілізаційну, а розглядають її виключно з погляду впливу на власну економіку та добробут.
Найправдоподібніша версія щодо підґрунтя візиту, окрім економічної – спроба наростити свою міжнародну вагу й конвертувати її, зокрема, у збільшення голосів в ООН. Схема працює: раніше в такий спосіб поліпшив свій міжнародний престиж Реджеп Ердоган.
Що було обговорено? Один із пунктів, який, власне, і виправдовував віднесення візиту до миротворчого – можливий обмін «усіх на всіх» українських і російських військовополонених. Також було озвучено бажання повернути сім'ям українських дітей.
Але домінували прагматичні інтереси: африканські лідери намагалися отримати гарантії постачання зерна й добрив. Зокрема, завдяки продовженню Стамбульської угоди, у рамках якої Україна експортує, хоч і з перебоями, зернові морем.
«Цей конфлікт негативно впливає на Африку», – заявив президент ПАР Сіріл Рамафоса, і це найчесніше комюніке за підсумками візиту. Війна в Європі зачіпає від 1,2 до 1,3 млрд людей в Африці.
«Ми прийшли сюди, щоб вислухати вас, а через вас і російський народ, і закликати вас розпочати переговори з Україною, щоб покласти край тяжкому випробуванню. Ми поставили перед собою цю місію, тому що як африканцям, на жаль, нам доводилося справлятися з численними конфліктами, і саме через діалог та перемовини нам вдалося їх вирішити», – сказав президент Коморських островів Азалі Ассумані, виступаючи 17 червня в санкт-петербурзі. І додав, що війна «має бути врегульована» шляхом переговорів і дипломатичних засобів.
Які основні мотиви рф та України під час візиту делегації з Африки? Ніхто не збирається миритись. Втім, на це ніхто з візитерів, схоже, від самого початку й не розраховував.
Для росії візит такої масштабної і високопоставленої делегації у розпал санкт-петербурзького економічного форуму – це можливість показати світові, що не така вже вона й ізольована.
Для України це можливість надолужити втрачене іта хоча б мінімально відстояти свої інтереси в Африці, бездарно «злиті» попередніми роками бездіяльності. Основна дипломатична мета – відмовити африканських гостей від участі у профільному російсько-африканському саміті в липні. Шанси на те, що це вдалося, прямо скажемо, не надто високі.
Який офіційний підсумок місії? Ще раз варто наголосити, що мирний план – це не більше ніж привід для візиту, хоч і цілком гідний.
Володимир Зеленський заявив, що Україна потребує реального миру й це передбачає виведення російських військ із її території.
владімір путін взагалі не дав гостям закінчити вступне слово, заявивши, що «росія ніколи не відмовлялася від переговорів з українською стороною».
Загалом, у мирній частині – повний провал.
Що зі Стамбульською угодою – вона зміцнилася на прохання Африки? Радше навпаки.
Офіційно озвучена позиція рф – «експорт українського зерна з чорноморських портів ніяк не допомагає полегшити труднощі Африки з високими цінами на продовольство, тому що воно переважно йшло до багатих країн». Прессекретар президента росії дмітрій пєсков пізніше уточнив, що «за його відчуттями» у зернової угоди мало шансів.
Термін дії угоди може скінчитися 17 липня. За даними ООН, у її рамках було експортовано понад 31 млн тонн зерна, з яких 43% – до країн, що розвиваються. росія вважає, що на Африку припало менше 4% постачань. Всесвітня продовольча програма ООН надіслала понад 625 000 тонн зерна для операцій із надання допомоги африканським голодуючим.
«Дорога до миру непроста», – резюмував президент Рамафоса.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
