Розвиток громад та їх відновлення, зокрема після окупації або руйнувань, спричинених війною, розв'язаною росією на території України, – справа не з легких. Завдяки наявності необхідних ресурсів на ці потреби можливо розв'язати частину питань. Місцевий бюджет або виділення коштів міжнародних партнерів або грантові програми – основні джерела, що зазвичай використовують громади. Водночас часто перелік потреб значно перевищує наявні можливості. У цьому разі громадам можуть стати у пригоді залучені зовнішні запозичення. Як це працює, якою має бути боргова політика громад, що варто взяти до уваги в роботі із цим фінансовим інструментом, розповів Mind аналітик політики й даних Інституту аналітики та адвокації Віталій Набок.
Читайте також: Обережні оптимісти. Як розвивається Ладанська громада попри війну та інші обставини
Ефективне управління місцевим боргом стає стратегічно важливою складовою для фінансової стійкості та розвитку громад у період їх відновлення. Чинна боргова політика може бути дороговказом до дій громади на найближчі роки разом зі середньостроковим бюджетним плануванням, яке незабаром планують відновити на місцевому рівні. Напрацювання таких документів робить бюджетний процес більш зрозумілим та передбачуваним і дозволяє забезпечувати наступність попри можливі політичні зміни.
У нашому аналітичному дослідженні ми з’ясували, що громади фактично не залучали запозичень (кредитів, облігацій місцевих позик чи гарантій) для відбудови та відновлення. Вдалося ідентифікувати лише три кредитні угоди, два з яких були спрямовані на мінімізацію наслідків війни й один договір (частково) – на облаштування захисних споруд для укриття.
Така низька активність на ринку місцевих запозичень зумовлена низкою проблем місцевого боргового ринку:
У цих умовах політика громади щодо місцевих запозичень може відігравати вирішальну роль для належного обслуговування місцевого боргу.
Читайте також: Злетить чи не злетить: держбанки пропонують кредити на розмінування, а фермери не впевнені, що зможуть їх погасити
Згідно з Бюджетним кодексом України, «управління місцевим боргом» – це сукупність дій, пов'язаних зі здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням місцевого боргу, інших правочинів із місцевим боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.
Тобто громада як відповідальний менеджер має дбати про те, аби за взятими запозиченнями були виплачені всі належні платежі й унаслідок будь-яких дій із боргом бюджет залишався збалансованим, а боргове навантаження не було надто обтяжливим для громади.
В ідеалі ж кожна громада має працювати над втіленням так званого золотого правила щодо залучення запозичень – кошти, взяті в позику, мають працювати на громаду (тобто стати інвестиціями, а не фінансувати поточні видатки). Натомість навантаження на бюджет від боргів не має бути надто обтяжливим і не має вводити громаду в більш скрутне становище, ніж до залучення запозичення.
Інакше на громаду може очікувати потрапляння до боргового циклу, коли запозичення фінансують покриття дірок у бюджеті, а платити за попередньо взятими кредитами доводиться з нових.
Борговий цикл громади. Складено автором згідно з даними про боргові спіралі
Читайте також: «Тримаємо людей». Як зберегла єдність окупована Чернігівська громада із Запоріжжя
Найбільш важливим документом місцевого боргового менеджменту є програма управління боргом.
Таку програму приймають впродовж місяця з початку бюджетного періоду (з 1 січня) з публікацією в офіційному друкованому виданні органу місцевого самоврядування.
У різних країнах практика показує, що доцільними структурними блоками такої програми є:
Законодавство України не визначає обов’язкові елементи програми управління боргом, натомість визначає вимоги за звітом щодо її реалізації.
Останні передбачають оцінки:
Читайте також: Стратегічна сесія: як згуртувати громади та виявити можливості для розвитку
Також програма з управління боргом мала б відповідати на те, як саме буде мінімізовано ризики, пов’язані з місцевим боргом. Ними є:
Поточна версія ризиків не враховує деякі з ризиків, як-от політичний ризик, ризик зміни рейтингу кредитоспроможності. Оцінка цих ризиків полягає у здійсненні контролю за їх показниками.
Даними, на основі яких має здійснюватися оцінка ризиків, є:
Варто зауважити, що перелік даних для оцінки ризиків може бути розширений, наприклад оцінкою наявних ліквідних активів громади, кадрового забезпечення, можливості оптимізації витрат місцевого бюджету.
Читайте також: Індустріальні парки: чим цікаві для малого та середнього бізнесу
Для здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням місцевим боргом, можна проводити операції з:
Зважаючи на різну структуру кредитного портфеля громад, важко обрати найкращу практику, яка була б релевантною для кожного органу місцевого самоврядування в питанні управлінні боргом.
Громади мають подбати про рівномірне надходження кредитних коштів і виплату відсотків за ними. Крім цього, нагромадження боргу є небажаною ситуацією, у разі виникнення якої можливі незворотні зміни та посилення бюджетного навантаження.
Для якісного процесу управління боргом громади розробляють відповідні програми, що мають давати відповідь на низку запитань, зокрема:
Задля цього процес розробки такої програми має бути відкритим та інклюзивним для учасників бюджетного процесу й зацікавлених осіб. Він має враховувати стратегічне бачення розвитку громади та бути орієнтованим на досягнення довгострокових сталих результатів.
Матеріал підготовлено в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.