«Тримаємо людей». Як зберегла єдність окупована Чернігівська громада із Запоріжжя
Та як їй допомогла в цьому програма «U-LEAD з Європою»
3 квітня 2024 року виповнюється рівно два роки, як Чернігівську громаду на Бердянщині Запорізької області було остаточно окуповано. Одна з найбільших громад в області: 41 населений пункт, майже 15,9 тис. мешканців, добре розвинена інфраструктура. Лише в головному селищі Чернігівське проживали 6200 мешканців.
З 24 лютого 2022 року люди бачили, як колони танків та іншої військової техніки рф проходили повз них і сусідні села, але транзитом. Колони рухалися на Запоріжжя та Миколаїв. Люди сиділи в льохах і «між двох стін» та дуже добре чули вибухи всіх видів бомб у напрямку Гуляйполя та Запоріжжя, і вже ні в кого не було сумніву, що це війна. А 3 квітня 2022 року в селище заїхали «чиновники» з рф і захопили всі адміністративні будівлі.
З 15,9 тис. мешканців громади зараз в окупації залишилося близько 11 тисяч. Уся молодь і працездатні люди виїжджали при першій ліпшій нагоді. «Ми, слава богу, виїхали на початку весни, ще коли був коридор, хоча насправді його ніколи не було. Люди виїжджали на свій страх і ризик, дорогою через селище Пологи. Ми виїхали зранку й до обіду були вже в Запоріжжі. А от люди, які їхали пізніше на пару місяців, застрягали в дорозі й по 10 днів. Уже було літо, жарко, і помирали в дорозі, дуже страшно», – згадує Альона Одаренко, керівниця відділу культури і туризму Чернігівської громади.
Однак Чернігівська громада змогла зберегти свою єдність. Багато кого «розкидало по світу», але найбільша кількість людей перебуває у Запоріжжі. За підрахунками Людмили Веремій, заступниці голови селищної Ради Чернігівської громади, зараз там зареєстровано понад 2000 осіб, враховуючи дітей. Майже все керівництво громади виїхало на вільну українську територію. Завдяки організації «U-LEAD з Європою» громада змогла налагодити допомогу та підтримку для людей з окупованих територій.
Створена система адміністративної допомоги
«Після вимушеного виїзду з території в апарату селищної ради на чолі з головою громади виникла нагальна необхідність у підтримці жителів громади, які виїжджали з окупації на підконтрольну територію. Питання, з якими стикалися люди, були найрізноманітніші – від необхідності поселення, забезпечення елементарними продуктовими наборами, гігієною тощо», – згадує Людмила Веремій.
Тож навесні 2022 року «U-LEAD з Європою», що є давнім партнером Чернігівської громади, надала консультативну допомогу співробітникам селищної ради в організації роботи відділів та інших структур в умовах окупації. Координували роботу фахівці регіонального представництва U-LEAD на чолі з Тетяною Бордюг. Допомогу переселенцям почали видавати ще з квітня 2022 року. Але була проблема: відсутність стаціонарного місця для допомоги. Локацію знайшли.
«Влітку 2022 року було ухвалено рішення зі створення гуманітарного хабу Чернігівської громади. На базі хабу вже надається гуманітарна, юридична, соціальна допомога ВПО Чернігівської громади. У приміщенні також працює фахівець ЦНАПу, який надає адміністративні послуги; організовано роботу медичного консультаційного пункту, – розповідає Людмила Веремій. – Також, на базі хабу за підтримки благодійних організацій проводяться консультації психологів, юристів для жителів громади. Всі мешканці громади, у тому числі з окупованої території, можуть звернутися за консультаційною підтримкою через месенджер офіційної сторінки громади у фейсбуці https://www.facebook.com/chegromada/, та за телефоном гарячої лінії.
Підтримка культури – підтримка української ідентичності
Ще один із важливих напрямків співпраці Чернігівської громади та «U-LEAD з Європою» – підтримка та розвиток культури. У громаді була колосальна кількість культурних закладів: 16 клубів, 18 бібліотек, 1 історичний музей та 1 школа мистецтв. Зараз культурний напрямок громади очолює Альона Одаренко. До окупації вона працювала на адміністративній посаді в органах місцевого самоврядування. Тож, коли виграла конкурс на посаду чиновника, що відповідатиме за культурний напрямок громади, відразу погодилася. «До нашого культурного життя у громаді, може, я й не мала прямого відношення. Але завжди займалася творчістю», – каже пані Альона.
Навіть попри серйозні проблеми керівництво Чернігівської громади намагається підтримувати зв’язки з тими, хто залишився в окупації. За словами пані Альони, у неї у підпорядкуванні є: директор центральної бібліотечної системи, директор музею, директор Центру культури і дозвілля та директор музичної школи.
«Один з їхніх обов’язків – є тримати зв’язок і спілкуватися з нашими людьми культури, хто залишився в окупації. Кожного понеділка вони виходять на зв’язок по вайберу, телеграму, або просто списуються, якщо немає можливості спілкуватися. У нас немає такого, щоб забули про людей», – зауважує пані Альона.
Завдяки підтримці «U-LEAD з Європою» вдалося налагодити організаційну роботу, звітність і підконтрольність роботи з переселенцями. Насправді людей зі сфери культури з Чернігівської громади в Україні, а в Запоріжжі й поготів, залишилося зовсім мало. Але Запоріжжя не здається.
Творчість завжди підтримує вільну душу
На підтримку окупованим громадам прийшла область, а саме Обласний методичний центр культури і мистецтв, який створив Асоціацію працівників культури окупованих громад Запорізької області.
За їхньої організації та підтримки «U-LEAD з Європою» вдалося провести вже другий поспіль фестиваль «Чернігівські зорі». Це конкурс солістів-вокалістів та ансамблів сільських громад Запорізької області. Цього року він відбувався 23 березня, туди з'їхалися всі артисти Запорізької області. На жаль, завершувати його довелося вже в бомбосховищі.
Всі учасники культурного життя Чернігівської громади беруть участь у роботі асоціації. Обов’язково ходять на всі репетиції та готують нові номери. Адже їх обов’язково запрошують на всі свята й заходи в Запоріжжі: а це і виступи в лікарнях для наших поранених бійців, і концерти для зборів на ЗСУ. Зараз іде підготовка до Великодніх свят. Завжди в Чернігівському хабі вітають діток з усіма значними святами. Тримають зв’язок і з тими, хто за кордоном провадить нашу культуру.
«Є у нас завідувачка просторівського Будинку культури Ірина Гонтарь, вона зараз у Німеччині. Там продовжує творити, ляльок виготовляє, витинанки на вікна в новий рік, інші різні вироби. Дещо й продає, знайомить німців із нашою культурою. Творчі люди – вони не гаснуть», – ділиться Альона Одаренко.
Створити творче об’єднання та зібрати людей культури, не дати занепасти духом, допомогти не посуватися покинутими, об’єднати у творчі колективи – це велика й гідна справа. Мешканці громади продовжують нести автентичну українську культуру, даруючи промінці надії.
Чому важлива підтримка міжнародних інституцій
Сьогодні більшість Чернігівської громади на окупованій території становлять люди поважного віку, які тяжким трудом наживали своє майно. Вони не хочуть виїжджати, а хочуть померти на своїй землі й у своєму домі, який роками будували своїми руками, і хочуть полягти поряд зі своїми дідами-прадідами. Діти переважно виїхали, а батьки залишилися.
Робота гуманітарного хабу в Запоріжжі та культурний напрямок є одними зі значних, бо хаб важливий тим, що люди завжди можуть прийти, побачитися із сусідами, колегами, знайомими. Це завжди теплі зустрічі та моральна підтримка, навіть при видачі простої гуманітарної допомоги.
«Ми не покидаємо людей на окупованих територіях, бо культура це не просто витвори мистецтва, вона ще й у людському факторі, стосунках. Ми спромоглися об’єднати людей, щоб десь привітати, згрупувати їх, десь інформацію повідомити. Щоб люди розуміли, що їх ніхто не покинув. Що про них пам’ятають, про них дбають, вірять у них», – каже Альона Одаренко.
А ще пані Альона вже зараз збирає ідеї та ініціативи й складає плани, які заходи треба проводити після деокупації та як відроджувати громаду. Вона чекає, що місцеві люди повернуться і з-за кордону, і з інших куточків України, і привезуть із собою якісь нові цікаві ідеї, щоб впроваджувати їх у громаді.
«Хочеться працювати, щось впроваджувати, і не хочеться брати на себе якісь заслуги, які відбуваються зараз у Запоріжжі. Бо люди, які там залишилися, творці, методцентр – вони молодці, а я переважно займаюся лише документацією, керую, контроль у мене. Проте в майбутньому ми будемо плідно працювати», – підсумовує Альона.
Пані Альона усвідомлює, що від усіх культурних закладів у громаді залишилися самі стіни, усі українські книжки з бібліотек було вивезено та знищено. «Доведеться все відбудовувати. Але стіни легко відбудувати. Головне не втратити нашу українську ідентичність. Я вже розумію, як буде важко після деокупації. Адже люди живуть у російській пропаганді вже два роки, як із ними потім працювати, говорити, жити?» – розмірковує вона.
Втім на сьогодні головне – моральна підтримка людей-переселенців, не дати їм зневіритися, а, навпаки, дати їм зрозуміти, що вони – найцінніший скарб Громади. Більшість людей чекають на повернення додому, бо там домівки, рідна земля, історія предків. Більшість людей уже готові працювати на відновлення та розвиток громади. Люди дуже чекають на повернення України.
