Витончене пограбування: як «чорні реєстратори» допомагають рейдерам відбирати бізнес

Mind продовжує серію матеріалів у рамках спецпроекту Smart Power, в яких ми розбираємо приклади «схематозу» – узгоджених злочинних дій групи держслужбовців. Нагадаємо, що редакція спільно з платформою «Скажи.ua» регулярно відбирає скандальні кейси, в яких є ознаки схемних дій з боку контролюючих органів. За результатами голосування серед читачів редакція визначає тему, по якій проводить окреме розслідування. В останньому голосуванні найбільше голосів набрав кейс з «чорними реєстраторами».

У листопаді набрав чинності закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності. Законопроект №1056-1, що передбачає значне зменшення можливості для незаконного заволодіння бізнесом і активами за допомогою втручання в держреєстри, був прийнятий парламентом місяцем раніше. Mind розбирався, чому цей крок важливий для українського бізнесу і до чого призвела чехарда з реалізацією делегованого державою права здійснювати реєстраційні дії.

Що закладено в новому законі?

Як уже писав Mind, головна зміна – повна ліквідація інституту акредитованих суб'єктів. Відтепер реєстраційні дії проводитимуть тільки державні реєстратори та нотаріуси, а всілякі комунальні підприємства відімруть як клас.

Крім того, остаточно скасовано принцип екстериторіальності. Щоб провести реєстрацію, знову потрібно буде звертатися до реєстратора або нотаріусу за місцем знаходження бізнесу, що, на думку розробників, ускладнить для рейдерів пошук «лояльних» реєстраторів.

«Підставою для відмови в реєстрації також може бути наявність записів у реєстрі судових рішень про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, або про визнання недійсними рішень засновників чи змін до установчих документів», – уточнює Мар'яна Горецька з юридичної фірми «Горецький і Партнери».

До того ж закон зобов'язує державних реєстраторів перевіряти правоздатність осіб і наявність повноважень представників. При цьому, якщо документи для проведення реєстраційних дій подають за дорученням представники, вони обов'язково повинні будуть мати нотаріальне посвідчення, що також охолодить запал рейдерів.

Як діяли рейдери?

З 2016 року Україною прокотилася справжня хвиля рейдерства. Причому організовано все було досить «технологічно» – за допомогою послуг акредитованих Мін'юстом осіб, що мають доступ до держреєстру, так званих чорних реєстраторів.

Влітку 2019 року на цю проблему звернув увагу президент Володимир Зеленський, заявивши, що в Україні принаймні двічі-тричі на день незаконно змінюють власників компаній через втручання в держреєстри. Іншими словами, у країні відбувається близько 1000 випадків крадіжок бізнесу на рік.

Хоча це відкриття президента давно вже не новина для бізнесу. Іноземні інвестори також називають це однією з причин, чому вони побоюються заводити капітали в Україну.

Хто винен?

Благодатний ґрунт для рейдерів створила своїми руками наприкінці 2015 року Верховна Рада, коли прийняла нову редакцію закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Закон набрав чинності 1 січня 2016 року і мав істотно спростити процедуру внесення змін до реєстру, позбавити бізнес від зловживань держреєстраторів і виснажливих черг.

По-перше, повноваження на реєстраційні дії отримали не тільки держреєстратори, як було раніше, а й нотаріуси, а також акредитовані суб'єкти. Останніми могли виступати юридичні особи публічного права, як, наприклад, комунальні підприємства. Станом на середину липня 2019 року в Україні нараховувалося 277 комунальних реєстраторів.

По-друге, з 2016 року почав діяти принцип екстериторіальності, який надав можливість проведення реєстраційних дій будь-якому реєстратору, нотаріусу або акредитованому суб'єкту в будь-якому населеному пункті України без прив'язки до локалізації бізнесу.

По-третє, передбачалося, що реєстратори не зобов'язані були видавати виписку з ЄДР у паперовій формі та робити офіційні позначки про реєстрацію на оригіналі статуту юрособи. Як після реєстрації нового бізнесу, так і при внесенні суттєвих змін до відомостей про ФОП або юрособу, передбачався механізм автоматичної генерації виписки і публічного доступу до сканкопіям статуту. Оскільки вся інформація зберігалася в електронному вигляді, побачити конкретні зміни можна було лише в самому державному реєстрі.

Ці зміни не були першими: істотні спрощення відбулися ще декілька років до того, коли для внесення змін до ЄДР скасували обов'язкове подання нотаріально завірених протоколів зборів учасників і статуту підприємства. Однак благі наміри реформаторів розбилися об сувору реальність українського капіталізму – і стимулювали небувалий розквіт рейдерства.

Уже через рік законодавець терміново повернув виписки з «мокрими печатками», а принцип екстериторіальності був обмежений межами регіону. Ніхто не заперечував уже проти відновлення нотаріальних витрат на засвідчення підписів на протоколах.

Причому відбитки печатки нотаріуса і раніше не були перешкодою для зловживань. Але з впровадженням електронних технологій у сферу права власності, коли визначальним для появи юридичного факту стала наявність електронного ключа, маховик «чорного регістраторства» заробив у посиленому режимі.

Як це працювало?

У реалізації «схемних» реєстраційних дій зазвичай беруть участь три сторони: власники компанії або підприємства, рейдери і так звані чорні реєстратори, які допомагають рейдерам перереєструвати на них бізнес.

Далеко не завжди рейдери – люди зі сторони. «У 70% випадків це дії бізнес-партнерів, які не змогли знайти спільної мови, або підступи скривджених контрагентів. Лише 30% випадків припадає на осіб, що професійно «віджимають» чужу власність», – каже Євген Ріяко, адвокат юридичної компанії Riyako & Partners.

Можливий варіант, коли у реєстратора «вкрали» його флешку-ключ з електронно-цифровим підписом і від його імені провели незаконні дії. Але таке відбувається вкрай рідко.

Практично всі випадки рейдерських дій починаються з того, що реєстратору надають підроблені документи, які той свідомо реєструє, «не маючи» можливості перевірити ще раз. Як правило, це реєстратори, що мають особливу ​​«індульгенцію» від Мін'юсту на випадок скарг з боку інвесторів, які втратили право власності.

«Якщо потрібен контроль над підприємством, частіше використовують підробку документів і подальшу їх реєстрацію лояльним нотаріусом. У результаті відбувається зміна директора або власників. Для цього використовуються вклейки в паспорти, фальсифікація підписів у договорах і протоколах загальних зборів учасників і, звичайно ж, допомога «свого» реєстратора. Але якщо використовуються підроблені паспорти, то спектакль розіграти можна у будь-якого реєстратора», – наводить приклад Євген Ріяко.

Звичайно, далеко не всі випадки рейдерства за участю «чорних» реєстраторів набувають розголосу. Є інциденти, які наочно демонструють недосконалість чинного законодавства та ризики, які можуть торкнутися практично будь-якого бізнесу.

Mind зібрав топ-5 найбільш резонансних рейдерських інцидентів на українському ринку за останні три роки, що підтверджують розмах подібного явища і абсолютну безкарність ініціаторів схем.

Захоплення компанії «ТК-Домашній текстиль»

«Якось у п'ятницю ввечері до реєстратора прийшли з договором купівлі-продажу корпоративних прав, підробленими підписами засновників та директора. Була нова редакція статуту з нотаріально завіреним підписом новоспеченого засновника-директора, а також довіреність і протокол зборів засновників. Усе було завірено фейковою печаткою», – розповідає Соколовський.

За його словами, рейдери були озброєні повним пакетом документів. Але в цьому майже винятковому випадку для «Домашнього текстилю» все закінчилося вдало – статус-кво було відновлено після того, як правоохоронці виявили, що учасники схеми були оформлені директорами і власниками багатьох інших компаній.

Але було б дивно, якби правоохоронці довели справу до суду, продемонструвавши приклад ефективності державних гарантій бізнесу. Як «заведено» в Україні, справу було спущено на гальмах, висновків ніхто не зробив.

Захоплення Одеського медуніверситету

«Перевірка показала, що більша частина закупівельного бюджету університету була витрачена на обладнання для кафедри Запорожана, де надавалися приватні послуги. Це – 220 млн грн з 334,6 млн грн, передбачених на потреби навчального закладу в цілому», – заявила тоді в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун.

Запорожан не змирився зі своїм звільненням. Працівники університету, що його підтримували, зібрали в серпні 2018 року вчену раду, обрали Запорожана її главою, а в. о. ректора призначили Юрія Сухіна, внісши його як керівника вузу в держреєстр.

МОЗ назвало ці рішення незаконними, оскаржило призначення Сухіна в Мін'юсті і призначило в. о. ректора Владлену Дубініну, а потім замінило її Костянтином Аймедовим. Проте Сухін продовжував виконувати свої обов'язки на новій посаді, а МОЗ неодноразово оскаржувало його дії.

Наприкінці 2018 року Сухін разом зі своїми прихильниками спробував буквально силою захопити ректорат. МОЗ і призначений ним ректор назвали цей вчинок рейдерством, бо, за заявою Аймедова, ім'я Сухіна з'явилося в реєстрі за сприяння «чорних нотаріусів». Станом на кінець листопада 2019 року роботу університету так і не було нормалізовано.

Земельні махінатори в Київській області

«Оперативники спецслужби задокументували, що для протиправної діяльності організатори створили фіктивне реєстраційне підприємство «Петрівське» на території Васильківського району Київської області. Фактично реєстраційні дії відбувалися за різними адресами в Києві. Механізм рейдерського заволодіння нерухомістю передбачав внесення реєстраторами фіктивного підприємства недостовірних відомостей до держреєстру», – йшлося в повідомленні СБУ.

Організатори та безпосередні виконавці цієї схеми без згоди власників відчужували земельні ділянки, об'єкти нерухомості та корпоративні права, використовуючи незаконно отримані ключі доступу з електронним цифровим підписом.

«Встановлено, що зловмисники активно використовували фіктивні рішення судів, підроблені документи, печатки, бланки і штампи підприємств, установ і організацій різних форм власності та судів», – уточнили в СБУ.

Рейдерів накрили, коли ті засвітилися на спробі захопити мережу АЗС. Це були «хакери», які з 2015 року за допомогою шкідливого ПЗ отримували віддалений доступ до держреєстру, і за винагороду в сумі від $7000 до $50 000 здійснювали перереєстрацію рухомого і нерухомого майна, накладали і знімали арешти, переписували на нових власників бізнес.

Загалом, за даними Нацполіції, зловмисникам вдалося вчинити незаконні реєстраційні дії більш ніж по тисячі об'єктів.

Рейдери з «вулиці Крупської»

У грудні 2018 року Арутюнов виграв один із судів за приміщення заводу і відразу перереєстрував нерухомість на себе в Держреєстрі майнових прав. Підприємець також заручився трьома судовими заборонами на перереєстрацію. Однак не допомогло...

Уже через тиждень працівник КП «Реєстратор» Юлія Нікітіна, незважаючи на чинні арешти, увійшла до реєстру і змінила власника приміщення – з Арутюнова на ПАТ «Експериментальний механічний завод».

Бізнесмен встановив, що дане КП було зареєстровано нібито на підставі протоколу зборів мешканців будинку по вулиці Крупської, 10, у Дарницькому районі Києва. Однак насправді ніяких зборів мешканці не проводили і рішень про створення комунального підприємства не ухвалювали. Та й самого реєстратора фізично за цією адресою ніколи не було.

Директор КП «Реєстратор» Катерина Борисівна Гармаш живе в селі в Сумській області та періодично підписує документи, за що отримує фіксовану винагороду, запевняє бізнесмен. На Крупської вибудувана ціла система, підконтрольна вищому керівництву Мін'юсту, передає думку бізнесмена сайт «Наші гроші».

Судовий спір у результаті Арутюнов виграв, а Нікітіна подала до суду заяву, в якій просила її «зрозуміти і пробачити», оскільки приміщення заводу на іншого власника вона перекинула «помилково».

ICDI і «вуха» з Мін'юсту

Акціонерами ICDI станом на початок 2019 року з рівними частками участі були Андрій Козюк, Андрій Фаль, Іван Войтович та Олександр Фоменко. Згідно із DoZorro, проектний пакет компанії на початок 2019 року перевищував 300 млн грн. За даними YouControl, протягом 2019 року пропорції учасників декілька разів змінювалися як в один, так і в інший бік, демонструючи наявність певного корпоративного конфлікту. Mind постарався розібратися, чи була така чехарда ознакою маніпуляцій з держреєстрами і хто є потенційними бенефіціарами конфлікту.

Так, Козюк і Фоменко, чия сукупна частка двічі за рік виростала до 90%, заявили, що стали жертвами рейдерської атаки, яку відчули на собі після того, як категорично відмовилися від пропозиції продати частки в компанії за безцінь, що надійшла їм у 2018 році.

«До нас вийшов з пропозицією якийсь Євген Петрощук, партнер по бізнесу відомого столичного забудовника і лобіста Андрія Вавриша. Отримавши відмову, Петрощук створив клон компанії, ТОВ «Міжнародний проектний інститут» (МПІ), запросивши на керівні посади наших партнерів Войтовича та Фаля», – розповідали вони в коментарі ЗМІ.

Через деякий час Козюк і Фоменко виявили, що активи компанії істотно скоротилися. На балансі значилося майно, відсутнє за фактом. При цьому персонал, офіс та майно ICDI стали належати МПІ, якими, як і ICDI, керували Войтович та Фаль.

«Вони перевели активи фактично, а не юридично. Тобто приходиш до офісу, в якому знаходилася твоя компанія, там сидять ті самі люди за тими ж десктопами, тільки охоронець відкриває двері й запитує: «А ви хто?», – розповідає Андрій Козюк.

Не останню роль у виведенні активів з компаній, на думку Козюка, зіграв керівник будівельної компанії SAGA Development Андрій Вавриш, бо у 2018–2019 роках саме ТОВ «Ріверсайд девелопмент» (перейменована в листопаді 2018 року в SAGA Development. – Mind) отримала від ICDI безпроцентну поворотну фіндопомогу на суму близько 3 млн грн.

«Водночас на ICDI була нібито перерахована поворотна фіндопомога від людей, які неодноразово нам представлялися як люди від Андрія Вавриша. І в цьому явно було прагнення штучного створення боргів з метою подальшого банкрутства», – запевняє Козюк. За його підрахунками, загалом з ICDI було різними способами виведено понад 17 млн ​​грн.

Редакція відправила на ім'я Андрія Вавриша запит через head-office компанії SAGA Development з проханням уточнити фінансові відносини з ICDI і прокоментувати наведену думку Андрія Козюка. На момент виходу матеріалу відповіді не отримали. Нам також не вдалося додзвонитися на особистий телефон Андрія Вавриша.

З огляду на фіктивні розтрати наприкінці травня 2019 року Войтович був звільнений з посади генерального директора ICDI, а на його місце призначений Козюк. Однак Антирейдерська комісія Мін'юсту на закритому засіданні скасувала реєстраційні дії щодо зміни керівництва компанії. Мін'юст також проігнорував рішення Адміністративного суду, який призупинив дію наказу міністерства про скасування реєстрації зміни керівництва.

Це було тільки початком «війни в реєстрах». Коли Козюк домігся, щоб його на посаді гендиректора на підставі офіційних документів відновила реєстратор Ірина Грачова, останній був заблокований доступ до реєстраційної діяльності.

У той самий момент протилежна сторона звернулася в уже згадане вище КП «Реєстратор», зареєстроване в Києві на вул. Крупської, 10. У результаті реєстратор Катерина Гармаш видалила інформацію про призначення Козюка з держреєстру. Того ж дня повернувся рівномірний розподіл часток серед акціонерів компанії.

Дії КП «Реєстратор» акціонери ICDI Козюк і Фоменко спробували оскаржити через Мін'юст, але міністерство відхилило заяву. Навіть після скандалу з КП «Реєстратор», описаному в попередньому кейсі бізнесмена Арутюнова, Мін'юст не позбавив підприємство прав здійснювати реєстраційні дії.

Фаль, Войтович та Петрощук свою провину заперечують і кивають на опонентів. «Вони (Козюк і Фоменко. – Mind) присвоїли 90% інституту – підробили документи про збори учасників. Насправді цих рішень не було, і Мін'юст скасував цей указ. А вони через реєстр поміняли директора, і той вивів кошти», – запевняє Євген Петрощук.

Іван Войтович також уточнює, що справу про розкрадання і захоплення, відкриття якої ініціювали Козюк і Фоменко, 30 жовтня 2019 року було закрито, бо факти рейдерства не підтвердилися: «Я був на допитах, ми надали всі необхідні документи. Тепер я подав зустрічний позов», – повідомив Войтович. Водночас він не зміг пояснити, яким чином у офісі ICDI фактично знаходиться інша компанія і користується ІТ-інфраструктурою ICDI.

Факт закриття справи про рейдерство адвокат Олександр Гайдаш підтвердив, але з уточненням, що справу закрили в іншому районному управлінні Нацполіції, а не в тому, яке відкривало і розслідувало, що, на його думку, безпосередньо свідчить про чийсь адміністративний тиск. «Справа про закриття також очікує розгляду в суді», – додав він.

Поки сторони обмінюються позовами, офіційний сайт компанії «прикрашає» заява про рейдерство і призупинення господарсько-економічної діяльності до врегулювання конфлікту.

По суті, у цьому кейсі проявилася колізія, коли дії одних держреєстраторів можуть бути анульовані акредитованими Мін'юстом юрособами із сумнівною правовою ідентифікацією, як, наприклад, КП «Реєстратор». Причому Мін'юст явно опинився на боці такого роду суб'єктів реєстраційних дій, ігноруючи як рішення судів, так і саме право постраждалої сторони на розгляд її скарги.

Нагадаємо, в інтерв'ю для сайту «Наші гроші» заступник міністра юстиції Ольга Онищук заявила про маніпуляції, що їх вона виявила в протоколах засідання антирейдерської комісії.

Що не враховано в новому законі?

Незважаючи на всю прогресивність заявлених змін, білі плями в законодавстві все ж залишаються. Наприклад, не вирішена проблема з можливою підробкою документів, бо законодавство, як і раніше, не вимагає нотаріального посвідчення угод, що передбачають перехід частки в статутному капіталі. Потрібно лише засвідчити нотаріально підписи в акті приймання-передачі й на відповідному рішенні юридичної особи. Для такого переходу частки в статутному капіталі досить сфальсифікувати печатку нотаріуса, чим досі активно користуються рейдери.

«У першій версії законопроекту №1056-1 містилася норма, що передбачала обов'язкове нотаріальне посвідчення переходу частки в статутному капіталі, але в останній редакції її виключили», – каже адвокат Дмитро Новицький, керівник практики нерухомості і будівництва адвокатської компанії «Борисенко і Партнери».

І ще один нюанс, здатний стати негативним прецедентом: новий закон не вимагає доводити справжність підписів на бланках для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які вносяться на підставі документів, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. «Це може породити появу додаткових схем для рейдерських захоплень», – вважає Новицький.

У Mind також залишилися питання щодо технічного боку ліквідації акредитованих суб'єктів доступу в держреєстри. Зокрема, що відбувається з електронними ключами і чи існує процедура їх девалідації? І що відбувається з реєстраційними діями реєстраторів, за якими Антирейдерська комісія не встигла розглянути скарги на момент, коли новий закон набрав сили?

На час публікації матеріалу відповіді від Мін'юсту на ці питання в передбачений законом термін редакція не отримала.