Покарані США російські танкери знову перевозять «криваву» нафту. Що означає відновлення рейсів
Одразу три судна, які перебувають у санкційному списку OFAC, транспортують сировину з рф до Азії
У постачаннях російської нафти Urals до Азії вперше задіяли танкери, які перебувають під санкціями США. Нині відомо про використання трьох суден типу суецмакс російської державної судноплавної компанії «Совкомфлот», які простоювали кілька місяців після внесення до санкційного списку OFAC. Низка чинників вказує, що їхні вантажі шляхом певних логістичних операцій можуть, зрештою, опинитися в Китаї. Mind розбирався, яку роль виконують підсанкційні танкери на азійському напрямку постачань російської нафти та якими можуть бути наслідки цих логістично-торговельних операцій.
Нещодавно підсанкційний нафтовий танкер російського державного перевізника «Совкомфлот» вперше повернувся до перевезень російської нафти після кількамісячного простою. Завантажений суецмакс SCF Primorye дедвейтом 158 000 тонн вийшов із Новоросійська і наприкінці рейсу здійснив приховану перевалку вантажу флагманського сорту Urals на інший танкер у водах поблизу Сингапуру.
Управління контролю над іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США 12 жовтня 2023 року запровадило перші санкції проти судновласників та їхніх танкерів за порушення режиму цінової «стелі». Саме в першому санкційному пакеті фігурував SCF Primorye, а також інший нафтовий танкер – Yasa Golden Bosphorus. Було встановлено, що вони перевозили російську нафту, придбану вище $60 за барель, користуючись послугами компаній із країн «цінової коаліції».
Відтоді SCF Primorye протягом шести місяців перебував поза грою. Лише наприкінці квітня 2024 року танкер завантажив партію Urals у Новоросійську та вирушив до берегів Сингапуру, куди прибув на початку червня.
Судно подолало понад 12 тис. км і дісталося місця приблизно за 110 км східніше Сингапуру поблизу індонезійського архіпелагу Ріау. Невдовзі після прибуття у танкера зник сигнал системи ідентифікації суден AIS. Однак після цього супутникові зображення зафіксували процес рейдової перевалки вантажу на інший танкер – суецмакс Ocean Hermana дедвейтом 159 тис. тонн.
Подробиці цієї операції встановило агентство Bloomberg, користуючись зображеннями супутникового проєкту Copernicus. Факт рейдового трансферу також підтвердив авторитетний галузевий сервіс TankerTrackers.com, що спеціалізується на виявленні танкерів – порушників санкцій на основі супутникового моніторингу.
Супутникове зображення рейдової операції танкерів SCF Primorye та Ocean Hermana
Танкер Ocean Hermana побудований 20 років тому, застрахований у невідомого страховика, а зоною його активності протягом останнього року були Східна та Південно-Східна Азія, зокрема Малаккська та Сингапурська протоки й Південнокитайське море. Такі ознаки засвідчують високу ймовірність належності судна до «темного» танкерного флоту, що працює поза межами західної юрисдикції.
Згодом сигнал SCF Primorye відновився у Південнокитайському морі, показник осадки судна вказував, що воно порожнє. Тим часом Ocean Hermana досі показує місцеположення поблизу Сингапуру, його осадка свідчить про наявність вантажу на борту.
Відтоді переміщення SCF Primorye та Ocean Hermana привернуло особливу увагу галузевої спільноти, яка сподівається відстежити подальші маршрути суден, зокрема альтернативними способами. Тепер важливо встановити – куди зрештою доправить вантаж Ocean Hermana. Тож історія цієї операції наразі не завершена.
Тим часом два інші підсанкційні танкери-суецмакси «Совкомфлоту» вочевидь прямують маршрутом SCF Primorye. Bratsk і Belgorod завантажилися та вирушили з Новоросійська відповідно 23 травня та 7 червня. Танкери мають приблизно однаковий дедвейт – понад 156 000 тонн. Обидва судна на початку рейсів вказували кінцевим пунктом Сингапур, однак згодом змінили місця призначення. На момент публікації матеріалу трекер MarineTraffic вказував статус обох суден «Поза зоною досяжності», при цьому різні морські трекери свідчать, що місцеположення суден оновлювалося кілька днів тому.
Скільки танкерів заблокували США? Починаючи із жовтня минулого року, OFAC помістило до санкційного списку (Specially Designated Nationals List – SDN List) 43 танкери різного призначення, залучені до торгівлі російською нафтою та нафтопродуктами. З них 35 суден спеціалізуються на перевезеннях сирої нафти, вісім – нафтопродуктів. Причина покарання – порушення режиму цінової стелі.
Серед підсанкційного флоту найбільша частина саме нафтових танкерів належить російському «Совкомфлоту» – понад два десятки суден. Найрезонансніше одномоментне блокування суден цього перевізника відбулося 23 лютого 2024 року, коли до санкційного списку потрапило відразу 14 нафтових танкерів.
А загалом найбільшу групу суден одним рішенням OFAC покарало за місяць до цього – 18 січня. Тоді санкції заблокували 17 танкерів різного призначення еміратського власника Hennesea Holdings Ltd., серед них – 12 нафтових танкерів.
У квітні США доволі несподівано скасували санкції проти нафтового танкера Yasa Golden Bosphorus і його турецького власника, після чого судно зафрахтував енергетичний гігант ExxonMobil. Отже, на сьогодні санкційний список містить 34 нафтових танкери.
Цей список представлений переважно типом афрамакс. Однак у ньому також фігурують більші танкери: п’ять суецмаксів і один великотоннажний танкер (VLCC). І тут відкривається один примітний факт – серед суецмаксів якраз фігурують російські SCF Primorye, Bratsk і Belgorod. Виходить, «Совкомфлот» пріоритетно відновив роботу своїх найбільших танкерів, які доцільно використовувати саме на довгих маршрутах в Азію.
До відновлення рейсів цією трійкою всі підсанкційні танкери простоювали в регіонах своєї звичної активності. Приміром, судна «Совкомфлоту» станом на середину травня перебували в Балтійському, Чорному та Японському морях. Судна Hennesea були ідентифіковані біля берегів Китаю, Південної Кореї, Єгипту. Деякі танкери проходили технічне обслуговування, зокрема, у доках Китаю.
Під час простою підсанкційні судна почали змінювати назви та країну прапора. Зокрема, «Совкомфлот» перейменував понад десять своїх танкерів. Власне, Bratsk і Belgorod – це нові імена суден, які раніше називалися NS Burgas і NS Bravo відповідно. Усі підсанкційні танкери «Совкомфлоту» змінили країну прапора з Габону на росію.
«У списку SDN кожне підсанкційне судно ідентифіковано через номери IMO та MMSI, які на відміну від назви, прапора або класу судновласник змінити не може. Тому, з юридичного погляду, судна не припиняють бути підсанкційними, а будь-який банк (який дотримується санкційного режиму) має відмовити у проведенні платежів, які стосуються такого судна, екіпажу або вантажу, який воно перевозить», – пояснює MIND Артем Волков, адвокат, керівник практики морського права юридичної фірми «АНК».
Загалом у санкційному списку OFAC перебуває лише незначна частина нафтових танкерів, що обслуговували торгівлю російською нафтою – у межах кількох відсотків. І хоча втрата цих суден була відчутною, особливо після кожного «пакетного» рішення OFAC, їх доволі оперативно замінили танкери «темного» флоту, зокрема – судна, що давно обслуговують заборонену торгівлю іранською та венесуельською нафтою.
«росія – не єдина країна, яка використовує «темний» флот. Іран і Венесуела використовують такі танкери, щоб обходити санкції та підтримувати експорт нафти. За оцінками, розмір «темного» флоту становить від 600 до 1400 суден, це приблизно п'ята частина всього світового флоту танкерів для перевезення сирої нафти», – нагадала нещодавно Allianz Commercial, консалтингова структура глобального страховика Allianz Group.
Як пов’язані Іран, Китай та архіпелаг Ріау? Значна частина «темного» флоту активно користується кількома місцями рейдової перевалки нафти в Азії. Одна з локацій розташовується якраз поблизу островів Ріау, де здійснив трансфер російський суецмакс SCF Primorye.
Сервіс TankerTrackers.com цього року візуально зафіксував 221 випадок рейдової перевалки нафти поблизу архіпелагу Ріау. «Цей показник зріс більш ніж удвічі проти аналогічного періоду минулого року через тривале зростання експорту нафти з Ірану», – повідомив сервіс минулого тижня.
Як свідчать дані аналітичного агентства Vortexa, експорт нафти з Ірану в І кварталі сягнув 1,56 млн барелів на добу, що стало найвищим показником майже за шість років. Практично всі постачання іранської нафти здійснювалися до Китаю.
Іранське інформагентство Tasnim повідомило у квітні, що Тегеран знайшов шляхи обходу санкцій і загалом захищений від західного тиску, оскільки основний покупець іранської нафти – Китай. Відомо, що нині перевезення іранської сировини супроводжуються застосуванням технології спуфінгу. «Тепер іранці обманюють систему AIS, створюючи враження, що перебувають в одному місці, коли насправді вони в іншому – тому їх дії складно відстежити», – говорив аналітик Vortexa Армен Азізян виданню FT у квітні.
Звернімо увагу, що зона оперування танкера Ocean Hermana, який забрав вантаж SCF Primorye, потенційно охоплює маршрут з Ірану до Китаю через рейдову перевалку поблизу архіпелагу Ріау. Отже, судно може належати до групи «темних» танкерів, які обслуговують іранські потоки до Китаю.
Власне останнім часом аналітичні центри рідше розділяють «темний» танкерний флот за походженням вантажів, зазначаючи дедалі більш складну переплетену логістику, особливо в перевезеннях російської та іранської нафти. За оцінками галузевого аналітичного сервісу Lloyd's List Intelligence, загалом у транспортуванні російської нафти та підсанкційної іранської нафти нині задіяно понад 630 танкерів, або понад 14% загального світового флоту нафтових танкерів.
Тим часом великотоннажний танкер Rolin, який нещодавно забрав балтійські вантажі Urals у трьох афрамаксів поблизу берегів Марокко, прямує навколо Африки та вказує кінцевим пунктом призначення Сингапур, куди має прибути до 20 липня. Не виключено, що кінцевим отримувачем цього вантажу також буде Китай.
Загалом рейси трьох суецмаксів «Совкомфлоту» і великотоннажника Rolin різними маршрутами до одного пункту призначення – Сингапуру – дуже нагадують пошук варіанту доправлення до Китаю російського сорту Urals, що експортується через західні російські порти. А ланка рейдової перевалки біля архіпелагу Ріау забезпечує «підключення» до діючої логістичної схеми постачання іранської нафти до Китаю з використанням танкерів «темного» флоту.
Що далі? З одного боку, танкери SCF Primorye та Ocean Hermana здійснювали перекачування вантажу з вимкненими AIS, що свідчить про намір приховати операцію. Ймовірно, такої тактики більше потребувало судно Ocean Hermana, щоб приховати походження партії нафти. З іншого – враховуючи безперешкодні постачання іранської нафти до Китаю, сумнівно, що китайські отримувачі російських вантажів матимуть критичні наслідки чи проблеми.
Однак непокараність учасників цих логістично-торговельних операцій може сприяти поверненню до роботи більшої кількості підсанкційних танкерів, зокрема російського державного «Совкомфлоту». «Реакція Заходу неодмінно буде, інша справа – наскільки швидко», – вважає Волков.
Зрештою, відновлення роботи підсанкційних танкерів може означати остаточний перехід цього флоту «на темну сторону» – поза межі західної юрисдикції. «Це цілком можливо. Це може означати, що розрахунки, пов'язані з перевезенням нафти й нафтопродуктів, а також з експлуатацією цього флоту, здійснюються не в доларах або євро, а в іншій вільно конвертованій валюті. Це можуть бути китайські юані, індійські рупії або навіть дирхами ОАЕ», – зауважує Волков.
Таке розширення «темного» флоту за рахунок підсанкційних танкерів «Совкомфлоту» та інших власників означатиме передусім зменшення витрат на придбання старих суден та інші пов’язані видатки, адже створення власного «темного» флоту після повномасштабного вторгнення обійшлося росії щонайменше у $8 млрд.
Та найцінніший підсумок цієї історії криється на її початку: внесення танкерів-порушників до стоп-списку OFAC залишається найдієвішим інструментом фактичного блокування експортної логістики російської нафти. Адже завдяки саме цим санкціям понад три десятки нафтових танкерів залишалися бездіяльними протягом багатьох місяців.