Щорічно у другу суботу вересня відзначається День українського кіно. Навздогін Mind пропонує згадати кілька найяскравіших стрічок останніх років, які варті вашого перегляду.
Докладніше – в нашому матеріалі.
Події розгортаються в Карпатах на початку XVIII століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори.
Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків брати стають ворогами один одному. Один прагне грошей, другий – справедливості. Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса, а шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша.
І розрослася легенда про карпатського лицаря. Легенда, що надихає покоління тих, хто бореться за свободу рідної землі. Про силу і любов Олекси Довбуша, про зраду і кривду. Про те, як він жив і як обманув смерть.
Довбуш – втілення архетипу українця з почуттям власної гідності, українця, що не є войовничим за своєю природою і понад усе мріє про мирне, вільне та щасливе життя на своїй землі.
«Довбуш» ‒ одна з найдорожчих стрічок в історії українського кіно з бюджетом у 120 млн грн (державна частка – 65 млн грн). Автором ідеї, співавтором сценарію та режисером картини є Олесь Санін, який свого часу зняв такі вітчизняні хіти, як «Поводир» і «Мамай».
Коли брати-близнюки дізнаються, що їхній давно зниклий батько захворів у Люксембурзі, вони вирушають у подорож, аби побачити його востаннє. Та чи буде чоловік, якого вони там зустрінуть, таким само крутим татом, яким вони його пам’ятають?
«Люксембург, Люксембург» – це другий повнометражний фільм українського режисера Антоніо Лукіча у жанрі трагікомедії, який також виступив сценаристом картини. Створена за підтримки Держкіно дебютна стрічка режисера, комедія «Мої думки тихі» з Ірмою Вітовською та Андрієм Лідаговським у головних ролях стала лауреатом Національної кінопремії «Золота Дзиґа», Національної премії кінокритиків «Кіноколо», а також отримала спеціальний приз журі Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах.
Драма, знята Вікторією Трофіменко за мотивами роману «Джмелиний мед» шведського письменника Торґні Ліндґрена. Стрічка розповідає історію любові та ненависті двох братів-гуцулів, які доживають віку в гірському українському селі. Місце подій тут змінено зі скандинавських гір на Карпати.
Історія про маніпуляції, ворожнечу, здавалося б, рідних людей, а також суперництво з відсиланнями до біблійних історій.
Фільм культового українського режисера та сценариста Романа Балаяна з Ахтемом Сеітаблаєвим і Катериною Молчановою в головних ролях.
Головний герой – Олексій, хірург, який втрачає хрещеного сина під час операції. Лікар картає себе через смерть хлопчика, тому полишає роботу та блукає містом, не маючи змоги втекти від думок про трагедію. Коли чоловік виїжджає у тихе місце, з яким пов’язані особливі для нього спогади, він раптово зустрічає Маріанну, яка голою виходить із води. Її загадковість привертає увагу героя, він навіть намагається допомогти незнайомці, відкриваючи в собі бажання оберігати людину, яку він зовсім не знає.
Пересічна українська родина, аби дати раду фінансовій скруті, пристала на пропозицію стати учасниками програми з євроінтеграції «Уроки толерантності». Чи вдасться провінційній вчительці, її безробітному чоловікові та дітям приборкати власні стереотипні погляди й подивитися на світ очима тих, кого обходили десятою дорогою?
Режисером виступив Аркадій Непиталюк («Припутні», «11 дітей з Моршина»). В основу сюжету покладено п’єсу «Гей парад» Ігоря Білиця, за якою з 2018 року також іде однойменна вистава у київському «Дикому театрі».
Стрічка розповідає історію дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х. У центрі сюжету – його стосунки із сім’єю, друзями, першим коханням, а також із колишнім контррозвідником Феліксом, який служив під час війни в Афганістані.
Фільм поєднує події книги «Хто ти такий?» письменника й військовослужбовця Артема Чеха з власними спогадами письменниці та режисерки Ірини Цілик (а також дружини автора).
А син Ірини Цілик й Артема Чеха – Андрій Чередник – зіграв у фільмі 7-річного Тимофія.
Драма режисерки Катерини Горностай, що розповідає про 16-річну старшокласницю-інтровертку звичайної київської школи. Не почуватися дивно та відсторонено в колективі їй допомагають близькі друзі, які по-своєму переживають напружену шкільну буденність. Окрім майбутніх екзаменів, вийти із зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника. Вона розуміє, що, коли не наважиться на діалог – ніколи не знатиме, чи є взаємним її почуття.
Шалені 90-ті. За три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старій «Побєді». Кажуть, там є колекціонер, готовий обміняти жовту бестію на шестисотий «Мерс». Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій тачці, а хлопцям із гурту – встигнути на виступ. Вже з перших хвилин подорожі все, звісно, йде не за планом. Проте точно відомо одне: пригода допоможе героям знайти справжнє призначення.
Пригодницьку комедію «Я, «Побєда» і Берлін» зняли за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна. Режисеркою виступила Ольга Ряшина («Секс і нічого особистого»). Понад пів року вибирали актора на головну роль. Творці наголошують, що це не документальний фільм-біографія, а художній твір. Знімали у Львові, Києві та Берліні. У фільмі звучать кавери на відомі пісні Кузьми.