П'ять глобальних наслідків рестарту антикорупційних органів

Через тиждень після ухвалення закону, що істотно звужує повноваження антикорупційних органів в Україні, парламент під тиском громадянських протестів відновив статус-кво. За президентський законопроєкт (№13533), внесений як «невідкладний», проголосував 331 депутат.

Для порівняння: за протилежний законопроєкт, який фактично ставив Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), у підзвітність генеральному прокурору, було віддано 263 голоси. Як і тиждень тому, ухвалений законопроєкт того ж дня підписали спікер ВР і  президент.

Попри те що ситуація фактично повернулася до статус-кво тижневої давності, ці сім днів матимуть серйозні наслідки. Mind виділив основні з них.

Висока підтримка протестів

Спочатку трохи соціології та політичного контексту для розуміння наслідків.

Результати вчорашнього голосування не стали сюрпризом. Напередодні документ одноголосно підтримали профільний Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності, що фактично унеможливлювало будь-які несподіванки в залі. Також його публічно підтримало керівництво антикорупційних органів.

Інтрига зберігалася лише в частині того, як депутати пояснюватимуть розворот на 180 градусів із різницею у сім днів, ухвалюючи законопроєкти з прямо протилежними нормами.

Більшість депутатів посилалися на необхідність «почути суспільство» хоча й зважали, що протестувальники неясно уявляють проти чого конкретно виступають.

Ця заспокійлива для влади думка, однак вона не відповідає дійсності.

За даними опитування Gradus Research, 69% опитаних повністю або частково підтримують протестувальників. Водночас 43% респондентів готові приєднатися до протестів особисто. Високий рівень солідарності супроводжується вірою в ефективність: 63% респондентів переконані, що ці акції справді впливатимуть на ситуацію. Такі показники свідчать про високу залученість суспільства до цих процесів.

У такій загрозливій під час війни політичній кризі влада виявила похвальне почуття самозбереження, спішно відігравши ситуацію та спробувавши очолити процес. Вийшло це явно погано.

«Законопроєкт №13533, внесений президентом України, став прямою та швидкою реакцією на громадський і міжнародний резонанс, викликаний несподіваним та стрімким ухваленням законопроєкту №12414. Аналіз його тексту свідчить, що основною метою документа є не створення нової моделі, а проведення «законодавчого відкочування», тобто повернення до попереднього стану речей. Проєкт методично й послідовно скасовує ключові новели, запроваджені його попередником», – пояснив Mind, адвокат, партнер юридичної компанії Evidence Partner Богдан Глядик.

Очевидно, що документ писався як реакція не лише на громадянські протести, а й на критику європейських партнерів і загрозу скорочення зовнішнього фінансування.

Ані Єврокомісія, ані Міжнародний валютний фонд не заявляли, що підтримка України безпосередньо залежить від свободи дій НАБУ та САП. Але Україна зриває виконання важливих індикаторів і маяків, від яких залежить виділення коштів за відповідними програмами. Як оцінював Mind, може йтися про недоотримання щонайменше $5 млрд до кінця року. Міжнародне фінансування, на яке претендує Україна у 2025 році, становить $54 млрд.

Програма Євросоюзу Ukraine Facility – одне з основних джерел зовнішніх коштів для держбюджету. План фінансування на 2025 рік – $14,4 млрд (12,5 млрд євро). Вже виділено $3,8 млрд (близько 3,5 млрд євро).

Вимоги Ukraine Facility передбачають досягнення кількох десятків індикаторів, щоб 2025 року Україна змогла отримати весь обсяг коштів. За підсумками І кварталу Україна виконала лише 13 індикаторів із 16, тому перший транш було скорочено на 1 млрд євро – до 3,5 млрд євро. У II кварталі Україна мала виконати 11 індикаторів, але впоралася лише з шістьма з них, внаслідок чого другий транш може бути зменшено до $3,6–3,7 млрд (3,1 млрд євро).

Серед невиконаних – проведення конкурсу з призначення керівника Бюро економічної безпеки (БЕБ). На цьому тлі атака на суб'єктність незалежних антикорупційних органів дійсно могла загрожувати урізанням фінансування.

П’ять основних наслідків

1. Збільшення активності діяльності НАБУ та САП на тлі кредиту довіри суспільства. Навіть найактивніші адвокати антикорупційних органів в Україні визнають, що їхня діяльність далека від високоефективної. Люди протестували проти «спроби тоталітаризму», але не на захист конкретних персоналій і навіть інституцій.

У відповідь на критику НАБУ оприлюднило статистику результатів за роки роботи агентства: 1426 осіб постали перед судом, 338 отримали обвинувальний вирок, економічний ефект від діяльності НАБУ й САП у 2021–2025 роках становить 16,8 млрд грн. Ця цифра містить: відшкодування державі фігурантами корупційних справ; кошти та майно, розкраданню яких вдалося запобігти; активи та кошти, передані на потреби ЗСУ за рішенням суду; конфісковане майно та стягнуті застави.

Отриманий кредит довіри структури будуть прагнути конвертувати у зростання ефективності та доведення до суду особливо гучних справ щодо топпосадовців. З великою ймовірністю це буде в тому числі справа, у якій фігурує колишній віцепрем'єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов.

2. Скорочення кар'єрних перспектив для новопризначеного генерального прокурора. Руслану Кравченку, який трохи більше місяця обіймає посаду генерального прокурора, всього 35 років. Хоча б через цей параметр навряд чи він пов'язує свою кар'єру виключно з нинішньою владою. Проте Кравченко став однією з іміджевих жертв демаршу проти НАБУ та САП, оскільки був його бенефіціаром.

За даними ЗМІ, Кравченко був одним з основних виконавців знищення суб'єктності антикорупційних органів. Сам генпрокурор заявив, що не вимагав збільшення своїх повноважень, а про подарунок у вигляді підзвітності НАБУ та САП дізнався з телеграм-каналів.

Навряд чи участь у найнепопулярнішому рішенні останніх років і безглузда виправдувальна версія буде забута опонентами й не використана проти нього.

3. Іміджеві втрати для новопризначеної прем'єр-міністерки. Юлія Свириденко намагалася залишитися осторонь скандалу, очевидно посилаючись на свою виконавчу функцію. Однак події такого масштабу, як ті, що розгорнулися в останні сім днів в Україні, не дають можливості залишитися невизначеною. Також Кабмін несе пряму відповідальність за відмову в призначенні керівника Бюро економічної безпеки.

Крім того, Свириденко зробила необережну заяву в розпал протестів, що «проблема корупції в Україні перебільшена»

4. Продемонстрована владою слабкість і страх. Опоненти влади та опозиція відчули фактичну слабкість влади, яка зіткнулася з громадським невдоволенням.

В останні шість років такого рівня концентрованого негативу щодо глави держави ще не було. Спроби перекласти відповідальність на парламент – якщо такі взагалі були – не увінчалися успіхом через відсутність суб'єктності останнього.

Також спроба концентрації влади шокувала міжнародних партнерів, які підтримують Україну в прагненні не стати росією, тоді як влада намагається зміцнити свою вертикаль.

Все це відкриває можливості для відновлення політичного процесу в державі.

5. Посилення позиції громадянського суспільства та мотивація для військових. Українське громадянське суспільство посилило позиції України в очах міжнародних партнерів. Якби не трапився «картонний» майдан, заголовки міжнародних засобів масової інформації повідомляли б лише про те, що в Україні відбувся демонтаж антикорупційної реформи.

Протести змістили акценти, і в результаті в медіапросторі обговорюється те, що український народ готовий відстоювати європейські цінності. Це максимум позитиву, який вдалося витягти із загрозливої ситуації.

До того ж ухвалення законопроєкту №12414 дало поганий сигнал і стало певною демотивацією для військових. Реакція суспільства в тилу та відновлення незалежності антикорупційних органів змінює цей тренд на краще.