Угода на $750 млрд: чому ринок не вірить енергетичним планам ЄС і США
І чому ця угода сигналізує про завершення ери російського газу в Європі
7 серпня офіційно набули чинності оголошені президентом США Дональдом Трампом дзеркальні торговельні мита з іншими країнами. За оцінкою Bloomberg, їхній середній рівень у підсумку зріс із торішнього значення у 2,3% до найвищого показника з часів Другої світової війни – 15,2%.
Видання The Washington Post з посиланням на урядові документи повідомило, що Білий дім використав тарифи й перемови навколо них як інструмент не лише для скорочення торгового дефіциту, а й для досягнення широких цілей. Йдеться про гарантування національної безпеки та інтересів американських корпорацій: від збільшення військових витрат союзників та обмеження китайського впливу до просування особливих ринкових умов і тиску на країни, щоб вони блокували кліматичні ініціативи, спрямовані на скорочення попиту на нафту та природний газ, в постачанні яких на світовому ринку домінують американські експортери.
Погодження таких специфічних умов дозволило Євросоюзу домовитися з Дональдом Трампом про митні ставки на базовому рівні 15% замість 30%, що здається м’яким рішенням порівняно з «досягненнями» Бразилії (50%) та Швейцарії (39%).
Щоб уникнути ескалації торговельної війни, президентка Єврокомісії (ЄК) Урсула фон дер Ляєн досягла із США політичних домовленостей, які передбачають, серед іншого, закупівлю американських енергоносіїв на значну суму в $750 млрд протягом наступних трьох років. Але експерти сумніваються, що ці умови будуть втілені на практиці.
Mind розбирався у причинах скептичної оцінки трансатлантичної угоди, а також у тому, як її сприймають у ділових колах та які сигнали отримав ринок щодо перспектив російського газу внаслідок політичних домовленостей ЄС і США.
Великі обіцянки
Відколи стало відомо, що енергетика є частиною нової торговельної угоди між США та ЄС, на ринку не вщухають суперечки щодо її реалізації. Напруженості додає й те, що текст документа, підписаного Урсулою фон дер Ляєн і Дональдом Трампом, не оприлюднено. Тому деталі про його змістовне наповнення ринок дізнається із суперечливих чиновницьких коментарів, які ще більше ускладнюють оцінку ситуації.
Офіційне повідомлення Білого дому прямо й недвозначно вказує на зобов’язання ЄС у закупівлях енергії на $750 млрд до 2028 року – тобто $250 млрд на рік.
Урсула фон дер Ляєн у своїй заяві акцентувала, що домовленості із США допоможуть ЄС перш за все швидше відмовитися від закупівель російського газу. «Ми й надалі отримуємо надто багато російського зрідженого природного газу», – визнала вона, згадавши також про постачання російської нафти, що тривають.
За словами віцепрезидента ЄК Мароша Шефчовича, стратегічні зобов’язання Євросоюзу включають $750 млрд інвестицій «у сфері енергетики», які спрямовуються на закупівлю нафти, природного газу, ядерного палива та технологій «протягом президентського терміну Трампа і, можливо, після його закінчення», а також «додаткові $600 млрд очікуваних приватних інвестицій в американську економіку».
Суперечливі деталі
Численні експертні оцінки свідчать про те, що заявлені в американсько-європейській угоді масштаби енергетичної співпраці здаються нереалістичними.
Дослідниця світового газового ринку Анн-Софі Корбо з Центру глобальної енергетичної політики при Колумбійському університеті зазначає, що ці домовленості не мають сенсу.
«Я вже не раз звертала увагу, що Білий дім має проблеми з цифрами – і, схоже, так само і Єврокомісія. Або ж вони просто не наважилися суперечити президенту Трампу», – написала вона у своєму коментарі на LinkedIn.
Аргументуючи висновки, Анн-Софі Корбо навела такі дані. Торік ЄС загалом імпортував енергоносіїв на $435 млрд від усіх постачальників разом. Найбільшу частку становила нафта, далі – трубопровідний газ, ЗПГ та вугілля. У цій сумі лише $76,9 млрд припало на США.
Щоб виконати обіцянку, ЄС має імпортувати 60% усіх енергоносіїв зі Сполучених Штатів – якщо орієнтуватися на показники 2024 року. Це означає необхідність потроїти обсяги закупівель (з урахуванням курсу валют). Водночас, за статистикою Євросоюзу, Сполучені Штати зараз забезпечують половину імпорту ЗПГ, близько 15% нафтопродуктів і третину імпорту вугілля.
«Навіть якщо весь імпортований ЄС газ (ЗПГ і трубопровідний) надходитиме із США, у цінах 2024 сума не перевищить 100 млрд євро. Лише у 2022 році, у розпал енергетичної кризи, Євросоюз витратив понад $250 млрд на газові закупівлі внаслідок високих цін, але тепер країни блоку не хочуть повертатися до цього», – зазначила Анн-Софі Корбо.
За її словами, щоб виконати обіцянку, ЄС має суттєво збільшити обсяги імпорту, відбираючи ресурси в інших країн. Також потрібно, щоб ціни на вуглеводні постійно зростали. А це суперечить не лише бажанню Євросоюзу зменшити енергетичні витрати, а й планам Трампа знизити ціни на нафту.
«Для виконання домовленостей ЄС і США потрібно змінити напрямок майже всієї світової торгівлі енергоносіями. Це неможливо. Тому $750 млрд – цифра гарна, але нереалістична», – сказав Воррен Паттерсон із банку ING у коментарі The Wall Street Journal.
Як йдеться в публікації видання Semafor: «Невідомо також, звідки у Сполучених Штатів візьметься додатковий газ. Термінали США для експорту ЗПГ уже працюють на повну потужність. Декілька нових – на етапі будівництва й запрацюють лише за кілька років. Але за цей час споживання газу в Європі стабілізується, а тому зростання імпорту є малоймовірним».
Щодо імпорту американських новітніх ядерних технологій, серед яких ЄС зробив ставку на малі модульні реактори, то вони – на етапі випробувань, і, коли будуть готові до комерційного поширення, достеменно не відомо.
Валовий імпорт зрідженого природного газу до ЄС, млрд куб. м
Поле для маніпуляцій
Значною проблемою у практичному втіленні енергетичних домовленостей Євросоюз і США, укладених на вищому політичному рівні, є те, що рішення про закупівлі ухвалює приватний бізнес, а не уряди.
«ЄС не має окремого бюджету для прямої закупівлі енергії, тож це доведеться здійснювати через приватних покупців. І єдиний ефективний механізм, щоб їх підштовхнути, – це субсидії. Але щойно з’являється такий сигнал, ринки починають діяти на випередження. Ми вже були в такій ситуації, коли Німеччина розглядала можливість субсидування поповнення газових сховищ, і трейдери почали використовувати очікувані потоки собі на користь, одержуючи надприбутки від спекулятивних операцій», – пояснив Mind один із газових трейдерів, що працює на міжнародному ринку.
Інший потенційний варіант, на який він вказав, – це регуляторна дискримінація конкурентних постачальників, до якої можуть вдатися уряди країн ЄС.
«Але це ризикує нашкодити відносинам із ключовими партнерами. Наприклад, з Норвегією, яка стала найближчим і надійним постачальником трубопровідного газу в ЄС замість російського «Газпрому». Та може підірвати вже чинні довгострокові контракти», – додав співрозмовник Mind.
Чиновники у Брюсселі неофіційно припускають, навіть якщо обсяг імпорту американського ЗПГ суттєво не зросте, Трамп може задовольнитися конкретними «проміжними кроками». Наприклад, новими інвестиціями в інфраструктуру ЗПГ-терміналів.
Але, за словами Анн-Софі Корбо, наявна інфраструктура з регазифікації в Європі вже перевищує фактичний попит на газ. І, навіть якщо з’явився б простір для нових терміналів, неясно, чи відповідає збільшення залежності ЄС від американського газу довгостроковим стратегічним інтересам блоку.
«Війна росії проти України вже продемонструвала ризики надмірної залежності від одного політично нестабільного постачальника. ЄС тепер потрапив у нову пастку небезпечної залежності від викопного палива», – вважає Лорі ван дер Бург, менеджерка з державного фінансування в організації Oil Change International.
Дослідник ринку ЗПГ та редактор Independent Commodity Intelligence Services Ед Кокс, зазначив, що ЄС стає дедалі більш залежним від американського газу. Він очікує, що США «збережуть і збільшать свою частку на європейському ринку в умовах відсутності російського газу впродовж наступних п’яти років».
Однак, за словами експерта, ідея річного обсягу закупівель ЄС у $250 млрд здається нереалістичною. На сьогодні «важко уявити», як лише американський ЗПГ здатен забезпечити такий високий показник у рамках угоди Білого дому з Євросоюзом.
За даними Straits Research, у 2024 році світовий ринок ЗПГ загалом оцінювався в $128,44 млрд, а цього року очікується його зростання до $162,86 млрд.
Чиновницькі сигнали
Після того як дехто з аналітиків висловив сумніви щодо реалістичності домовленостей Дональда Трампа й Урсули фон дер Ляєн, свої коментарі у відповідь надали офіційні представники сторін.
«Не зациклюймося на цифрах!» – закликали представники Єврокомісії щодо енергетичної угоди зі США на $750 млрд на брифінгу з журналістами, повідомляє видання Montel.
«Ціна закупівлі визначатиметься ринком, а не ЄК, і точно не за три роки наперед. Загальні потужності ЄС для імпорту ЗПГ наразі становлять приблизно 250 млрд кубометрів на рік – це більш ніж удвічі перевищує нинішній річний обсяг закордонних закупівель», – додали в Єврокомісії, зауваживши, що озвучена сума охоплює не лише ЗПГ, а й інші енергетичні товари, зокрема нафту.
Щоб збільшити імпорт ЗПГ зі Сполучених Штатів, Брюссель також розглядає можливість використати електронну платформу для координації спільних закупівель і транскордонного обміну газом AggregateEU, створену 2022 року. «Якщо буде інтерес і запит із боку ринку, це може бути розглянуто вже у вересні», – сказали представники ЄК.
Також, за їхніми словами, угода із США не суперечить кліматичним цілям ЄС, які включають юридичні зобов’язання країн блоку скоротити викиди парникових газів і споживання викопного палива до 2030 та 2050 років. «Це жодним чином не вплине на наші цілі декарбонізації. Угода діє лише три роки, і не більше трьох років», – акцентували в ЄК.
Втім в інформаційному бюлетені Єврокомісії зазначено, що угода передбачає можливість постачання ЗПГ із США для європейських компаній на значно довший період – з 2025 до 2050 року.
Коментуючи поширені сумніви в реалістичності обсягів закупівель американських енергоносіїв на $750 млрд, передбачених угодою Вашингтону з Брюсселем, представник Білого дому в інтерв’ю для видання Axios сказав так: «Це те, на що погодився ЄС. Президент Трамп залишає за собою право переглянути митні ставки, якщо країни не виконають своїх зобов’язань».
Це також може означати прямий сигнал від Вашингтону для ринку, що відновлення російського газового експорту до ЄС, про який час від часу говорять окремі політики, є неприйнятним сценарієм, який суперечить ідеї розвитку взаємовигідної співпраці Європи й Білого дому.
Як повідомляв Mind, ЄС має намір остаточно відмовитися від імпорту російського газу до початку 2028 року, але може змістити цей термін на більш ранній строк – уже на січень 2027 року.