Міністерство фінансів оприлюднило черговий законопроєкт, який суттєво змінює податкові норми в Україні. Він передбачає імплементацію положень Anti-Tax Avoidance Directive (ATAD; правила протидії ухиленню від оподаткування) до національного податкового законодавства.
ATAD – це набір правил Євросоюзу, які мають закрити схеми та лазівки, за допомогою яких бізнес мінімізує податкові зобов'язання й виводить прибуток в офшори.
Що важливо, йдеться не про точкові правки, а про фундаментальний перегляд багатьох норм. Насамперед законопроєкт змінює підходи до визначення податкового резидентства, А також – розширює аналіз реального економічного змісту операцій і структури бізнесу, щоб спростити виявлення фіктивних операцій та компаній-прокладок.
До групи ризику потрапляють іноземні компанії, що мають місце управління в Україні; вітчизняний бізнес, який використовує схеми оптимізації (подрібнення) прибутку; і навіть фізособи, які проживають за кордоном і ведуть транскордонну професійну діяльність.
Mind розбирався, що чекає на платників податків, які не зможуть обґрунтувати економічну логіку своїх операцій і довести відсутність податкового резидентства в Україні.
Цей законопроєкт з'явився не випадково. Ті зміни, які в ньому закладені, передбачені Планом заходів з виконання рекомендацій Єврокомісії у рамках підготовки України до вступу до ЄС, Меморандуму між Україною та Міжнародним валютним фондом, Національною стратегією доходів до 2030 року, Планом пріоритетних дій Кабінету Міністрів на 2025 рік.
План виконання рекомендацій Єврокомісії встановлював дедлайн для розробки відповідного законопроєкту на серпень 2025 року. А згідно з текстом Нацстратегії доходів імплементація правил ATAD (не тільки внесення поправок до Податкового кодексу, а й затвердження необхідних підзаконних актів) мала відбутися ще у 2024–2025 роках.
Згідно з текстом законопроекту, який оприлюднив Мінфін, нові норми набудуть чинності із січня 2028 року, якщо Верховна Рада його ухвалить. Тобто на три роки пізніше, ніж планувалося.
Щодо власне нововведень, то їх досить багато: законопроєкт займає понад 50 сторінок, а порівняльна таблиця до нього – майже 150 сторінок. Але зупинимося саме на тих поправках і положеннях, які істотно змінюють умови оподаткування та податкового адміністрування.
Впровадження правил і принципів GAAR. Вони дають податківцям право оскаржувати будь-які операції, якщо вони не мають реального економічного сенсу, та, як наслідок, донараховувати податкові зобов'язання.
Для цього в законопроєкті прописані такі поняття, як: податкове зловживання – операція, яка потрібна для того, щоб уникнути сплати податків; комбінована операція – ланцюг операцій, у тому числі за змовою між кількома платниками податків, що призводить до податкових зловживань.
У результаті бізнесу не тільки буде складніше дробити операції, щоб уникнути оподаткування, а й доведеться обґрунтовувати перед Державною податковою службою (ДПС) наявність конкретної ділової мети, щоб зняти підозру в ухиленні від сплати податків.
Уточнимо, що, згідно з чинним законодавством, поняття ділової мети застосовується насамперед до операцій із нерезидентами. Запропоновані поправки дозволять застосовувати правило ділової мети до всіх операцій без винятку.
Розширення поняття дивідендів і відсотків. Тепер до дивідендів будуть також віднесені платежі юрособи або інвестфонду на користь засновника / акціонера у зв'язку з розподілом прибутку; виплати, які компанія здійснює засновникам / акціонерам при зменшенні капіталу; коригування фінансового результату до оподаткування.
Відсотками вважатимуться: частина суми заборгованості чи вартості майна; частина доходу або прибутку, яку позичальник сплачує кредитору; різниця між ціною розміщення та ціною погашення (номіналом) цінних паперів.
Такі зміни унеможливлять занижування податкових зобов'язань при розподілі прибутку (виплаті дивідендів) і списування відсотків на витрати, щоб зменшити кінцеву суму податку на прибуток.
Уточнення вимог до податкового резидентства для компаній і фізосіб. Буде повною мірою впроваджено концепцію POEM (місце ефективного управління). Згідно з нею, іноземна компанія вважається резидентом України, якщо управління нею фактично здійснюється на території нашої країни, у тому числі тут ведеться облік, в українських банках відкрито рахунки та її операції прив'язані до України.
Як наслідок, офшори, які відповідають вищезазначеним ознакам, будуть змушені сплачувати податки в Україні.
Для фізосіб також змінюється (розширюється) поняття резидентства. У законодавстві буде чітко прописано (зараз формулювання більш розмиті), що платник податків є податковим резидентом України, якщо він має постійне місце проживання в Україні, або перебуває на території нашої країни 183 і більше днів, або займається тут бізнесом (у тому числі як самозайнята особа), або має центр особистих інтересів в Україні (у нього є сім'я, нерухомість у власності чи оренді).
Приклад 1. Компанія зареєстрована в офшорній зоні, припустимо на Британських Віргінських Островах або на Кіпрі, там же перебуває її номінальний директор. Але при цьому вся діяльність такої компанії сконцентрована в Україні: тут розташований офіс (представництво), є виробничі та інші активи, а також згенеровано більшу частину доходу.
Така компанія має стати на податковий облік у ДПС та сплачувати податок на прибуток в Україні. Ігнорування цієї вимоги призведе до штрафу в розмірі 600 тис. грн (близько $14 тис.).
Приклад 2. Українська компанія потрапляє у поле зору податкової як юрособа, яка здійснює операції без економічного змісту (ділової мети). Причому ДПС може не мати конкретних доказів, що компанія дробить операції або проводить угоди з пов'язаними контрагентами.
Але в тексті законопроєкту прямо зазначено, що навіть якщо в податкового органу з'явилися підозри про участь платника податків в операціях, які мають ознаки податкових зловживань, ДПС уже може провести позапланову перевірку. Причому така перевірка може тривати до 18 місяців. Наслідками, звісно ж, можуть стати донарахування податкових зобов'язань, штрафи та довгі суди з фіскалами.
Що важливо: коли ДПС доведе, що компанія чи підприємець одержали дохід від операцій, які визнано податковими зловживаннями, такий дохід оподатковуватиметься за ставкою 30%. У тому числі це стосується і ФОП на єдиному податку.
Приклад 3. Фізособа більшу частину часу проводить за межами України (скажімо, 200 днів на рік) і навіть отримує основний дохід на території іншої держави. Але при цьому платник податків має сильний центр економічних та особистих інтересів в Україні – у нього тут залишився бізнес, мешкає сім'я, є квартира чи будинок.
У такому разі, попри тривале перебування за кордоном, ДПС має право визнати такого платника податковим резидентом України. Він буде змушений звітувати перед податковою (подавати декларацію) та сплачувати в нашій країні податки.
Загалом здається, що імплементація правил ATAD в Україні спрямована на ліквідацію агресивних схем податкової оптимізації та посилення контролю за тими платниками податків, які ховають свої доходи в офшорних юрисдикціях.
Але, крім цього, відбудеться розширення дискреції податкових органів. Аналіз економічної суті операцій, ділової мети чи центру інтересів в контексті резидентства з боку ДПС неминуче міститиме елементи оціночних і суб'єктивних суджень.
Тому і формально коректні угоди можуть опинитися під питанням, якщо податковий орган визнає їхню економічну мотивацію недостатньо переконливою.
На «білий» бізнес ляже тягар доведення реального економічного змісту. Причому під сумнівом може опинитися практично будь-яка операція. Помилки у структуруванні бізнесу та слабка аргументація можуть призвести до санкцій і багаторічних судових спорів.
Для фізичних осіб ключовий ризик полягає в розширеному підході до визначення податкового резидентства. Під ударом може опинитися дуже багато громадян, які тимчасово виїхали з України, але залишили тут родину та нерухомість. Їм загрожує подвійне оподаткування та складна процедура підтвердження статусу податкового нерезидента (і це якщо ДПС із таким статусом погодиться).
Отже, податкова реальність стане жорсткішою. Навіть за відсутності недобросовісних намірів платнику податків доведеться бути готовим доводити економічну логіку своїх рішень та обґрунтовувати джерело доходів. Інакше не уникнути позапланових перевірок, донарахувань і штрафів.