Мистецтво маленьких кроків: як зупинити кліматичну катастрофу власними силами
Чому не можна стати екофрендлі за один день і до чого тут слимаки під ногами
Зміна клімату стала однією з головних тем у дискусіях учасників цьогорічної Генеральної асамблеї ООН – поряд з такими напрямами, як відносини між США та Китаєм, афганська криза та боротьба з пандемією COVID-19. За офіційними даними United in Science Report 2021, пандемія лише тимчасово скоротила викиди вуглецю, проте, в супереч очікуванням, ніяк не вплинула на процес кліматичних змін. Що ж стосується масштабів проблеми – «то за багато тисяч років існування нашої планети вони виявилися безпрецедентними, і навіть якщо людство все ж таки уповільнить викиди парникових газів, рівень світового океану продовжить підніматися».
Існує думка, що щасливі люди у своєму просторі спроможні досягти більших змін, ніж найкрутіші проєкти, адже гармонійне суспільство складається із тих, хто просто любить те, що робить із тим, що має. А об'єднуючись між собою, такі громадяни творять зміни та історію. Чи насправді важливо ставити за мету глобальні цілі та як усвідомити свою локальну важливість у цих глобальних змінах, розповів Mind засновник і президент Global Ecovillage Network, куратор «Зеленої школи» Максим Залевський.
Чому кліматичні проблеми насправді замовчуються
Кліматичні зміни доволі важко визначаються в цифрах, їх неможливо охопити, як банкрутство китайських забудовників і обвал світових фінансових ринків. Їх складно виміряти, як, наприклад, кількість вакцинованих, де Україна посідає перші місця знизу по рівню довіри до держави та соціальної свідомості, але при цьому очолює рейтинги щодо конспірологічних і так званих масонських змов.
Наша країна, на жаль, не є винятком з переліку тих країн, які чомусь вважають, що зміни клімату якщо й існують, то точно не через людську діяльність, бо в нашому локальному вимірі ця діяльність нібито не достатньо значуща порівняно з розмірами планети. Ми чомусь вважаємо, що в усьому винні якісь там планетарні цикли, але точно не ми. Та й взагалі зараз на часі готуватися до холодів, а не до потепління…
Люди поспішають. Поспішають заробляти, у них немає часу на демагогію про те, що гірше з точки зору екології. Зараз у нас нові тренди – ми багато говоримо про користь сонячної та вітроенергетики, але ніхто при цьому не озвучує, хто і як потім перероблятиме й утилізуватиме всі ці агрегати, та як це корелюється з промисловими викидами. Ми забуваємо про масову вирубку дерев і про розорювання гігантських територій земель для того, щоб бути найбільшими експортерами олії і зернових. Ці теми лишаються поза інформаційним полем. І якщо ЗМІ зазвичай є відображенням загального пульсу нації, то зміни клімату в українському інформпросторі точно не на першому місці.
Навіть говорячи про збільшення і масштабність катастрофічних природних явищ на планеті (урагани, масові пожежі тощо), люди чомусь не надто воліють прив’язувати ці процеси до кліматичних змін.
Інсталяція в м. Дюссельдорф, що символізує ігнорування проблем глобальних змін клімату перед персоніфікованою проблемою світової пандемії
Американські аналітики порахували, що лише 4% від усіх агрегованих ЗМІ в новинах згадали про зміни клімату, розповідаючи про наслідки урагану Іда (Hurricane Ida). Цей руйнівний ураган, що сформувався 26 серпня 2021 року над Атлантикою, вдарив по штату Луїзіана (одразу після урагану Катрина) и став шостим найдорожчим ураганом в історії планети, перевершивши ураган Айк (2008 рік).
Іда також зруйнувала багато будинків на Кубі, у штаті Луїзіана понад мільйон людей залишилися без електрики внаслідок пошкодження інфраструктури та надзвичайно сильних повеней у прибережних районах, а весь видобуток нафти вздовж узбережжя Мексиканської затоки був зупинений. Сполучені Штати Америки оцінюють збитки у більш ніж $50 млрд. Залишки урагану спричинили руйнівні торнадо та катастрофічні повені на північному сході США: у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Міссісіпі, Меріленді, Вірджинії та Коннектикуті.
В українському інформпросторі така інформація переважно сприймається як фон до «основних новин» на кшталт «Великого будівництва», статистики COVID, врожаю зерна та картоплі, здорожчання газу тощо. Таке ставлення дуже нагадує середньовіччя – є тільки «Я і мої проблеми», і жодної уяви та бажання знати про інших таких же людей, що живуть поряд в інших куточках як нашої країни, так і планети.
До чого призводить необізнаність
Як приклад, що ви чули про продовольчу кризу на Шрі-Ланці?
У квітні цього року уряд Шрі-Ланки на законодавчому рівні вирішив перетворити країну на першу у світі країну із 100% органічним сільським землеробством, заборонивши імпорт хімічних добрив, пестицидів і гербіцидів. І вже 31 серпня 2021 року в країні було введено надзвичайний економічний стан, для того щоб стримати зростаючу продовольчу інфляцію, девальвацію валюти і кризу валютних резервів.
Додамо до радикальної реформи трохи пандемічних обмежень – і маємо зростання цін на повсякденні продукти харчування (цукор, рис, цибуля тощо) більш ніж удвічі. Так само зросла й вартість гасу та газу для приготування їжі. Крім того, прогнозується, що в жовтні суттєво знизиться врожай чаю, а також скоротиться виробництво інших найважливіших експортних культур, як-от кориця, перець, каучук, кардамон, гвоздика, мускатний горіх, листя бетелю, какао і ваніль.
Нині криза на Шрі-Ланці досягла такого рівня, що колишнього генерала армії призначили «генеральним комісаром життєво важливих служб» для проведення рейдів і вилучення запасів продовольства з метою забезпечення продажу продукції за державними цінами. Варто згадати, що до цього Шрі-Ланка була нетто-імпортером продовольства.
Чому так сталося? А через те, що екоініціативи мали би ґрунтуватися на наукових підходах. Оскільки, як з’ясувалося згодом у результаті детального дослідження, багато ключових сільськогосподарські культур на Шрі-Ланці залежать від інтенсивного використання хімічних речовин для вирощування, причому найбільша залежність спостерігається на рисових полях – 94%, чай і каучук – по 89% відповідно.
При цьому опитування фермерів продемонструвало, що 90% із них використовують хімікати для ведення сільського господарства і тільки 20% – мають знання, необхідні для переходу до органічного виробництва. А національний експерт доктор Паракрама Ваідьянатха зауважує: «Рішення президента Шрі-Ланки повністю перейти до органічного сільського господарства може призвести до повсюдного голоду, як це сталося на Кубі в 1990-ті роки. Органічне землеробство – не дуже поширене явище у світовому сільському господарстві, що становить всього 1,5% всіх сільськогосподарських угідь, з яких 66% – це пасовища. І нинішня економічна криза лише посилить загрозу продовольчої безпеки».
На думку експертів, така ініціатива уряду Шрі-Ланки демонструє, що перехід одним махом до органічного сільського господарства являє собою явну й неминучу загрозу продовольчій безпеці країни.
Натомість Європейський Союз зі своїм «Зеленим курсом» та метою «25% земель – під органіку» пропонує розумну альтернативу, адже це – більше про навчання, розвиток сільських територій, повернення людей до села. Про зменшення ланцюгів постачання, що стимулюватиме зменшення викидів парникових газів і відповідно знижуватиме навантаження на довкілля. І Європа ж ніяк не планує відмовлятися і від інтенсивного агровиробництва.
Професор Центру органічного землеробства при Університеті Хоенгейма (Німеччина) Сабіна Зікелі стверджує, що швидкий перехід до органічного виробництва – це пряма загроза продовольчій безпеці країни: «Ви не можете просто раптово змінити традиційні системи вирощування, необхідно зважати на перехідні періоди. В органічному землеробстві нормальний перехідний період адаптації становить приблизно три роки або навіть довше, залежно від країни. До прикладу, у Данії, яка першою переходила на органік-виробництво, він тривав близько п’яти років».
Як організувати екологічну освіту
У 16 країнах світу під органічним сільським господарством зайнято лише 10% земель, в Україні – близько 1% (це приблизно 700 органічних ферм, але Україна посідає четверте місце в Європі з постачання органічних продуктів).
Почесний професор Університету Манітоби Вацлав Смил у 1999 році підрахував, що 40% тодішнього світового населення (6 млрд осіб) завдячують своїм життям і тим, що не померли від голоду через дефіцит хліба, процесу Габера-Боша – синтез аміаку, сировина для карбаміду. І на його переконання людству варто добре подумати, перш ніж поступово відходити від традиційного сільського господарства, навчаючи фермерів технологіям органічного землеробства, адже це не гарантує успіху.
Такі раптові переходи навпаки призведуть до чергових екологічних катастроф. Уявіть: зернові, що продукуються як корми для вирощування стейків раптово замінять мигдальними полями для виготовлення рослинного молока. А поля під вирощування авокадо раптово осушать.
Втрата врожайності зазвичай призводить до вирубки останніх лісових масивів. А «видобуток» біочару (найефективніше добриво, насичене деревне вугілля) спровокує масове випалювання деревини, як це вже сталося в Болівії за часів інків, в Україні в часи Трипілля, і як це зараз відбувається на Мадагаскарі. І зрозуміло, що нічим хорошим для екології та планети це не закінчиться.
Аби стати 100% органік – спочатку необхідно навчитися. Потрібні освітні програми для фермерів, бо не так просто вирощувати їжу без знань і вмінь в умовах кліматичних змін. І ці знання набуваються власним досвідом, адже коли «їздиш» на городі по рудих слимаках, як на ковзанах, виникає багато запитань, що з ними робити і як їм протидіяти.
Крім того, в індустріальному суспільстві ми настільки звикли до селекції, що вже навіть не уявляємо, як готувати ті продукти, що ростуть без хімічної обробки. І це не про те, хто довше проживе – веган чи м’ясоїд. Насправді, всі живуть приблизно однаково. Це насамперед питання збереження біорізноманіття, адже корови потрібні планеті не лише для молока та м’яса, а ще й для того, щоб зупиняти опустелювання, наприклад, у південно-східній частині України.
Обробка хімікатами теж змінюється. На зміну тотальній бочковій обробці приходять дрони (саме там де необхідно), а це зменшує використання пестицидів у рази, збільшуючи ефективність і врожайність. І Україна має такі власні технології і розробки.
Тепличні господарства та крапельний полив теж можуть збільшити ефективність вирощування їжі на 500–800% без пестицидів виключно натуральною обробкою. Приклад – Нідерланди та Ізраїль, топ-експортери овочевих культур у світі при мізерних площах.
Проблема ж України – у непомірно гігантських площах, що використовують для експорту зернових і олійних, їх явно забагато. Але це питання швидше до світової глобальної економіки, яка нераціонально використовує ресурси планети. Тож локалізація вкупі з просвітництвом може стати відповіддю на багато запитань. Permaculture, лісосади, натуральне, регенеративне та біодинамічне землеробство – можна й по-іншому, але поступово і виважено.
З чого починати соціально-екологічну трансформацію
Що спонукає тисячі людей, цих цифрових номадів (кочівників), свідомо ставати дауншифтерами у богом забутих місцях, створюючи простори для життя і волонтерства по всьому світу. Що штовхає людей змінювати світогляд, обираючи соціально-екологічну модель поведінки. На мій погляд, відповідь проста – справжню соціальну трансформацію здатні сформувати люди, а не інвестиції.
Вісім років тому автор цих рядків обрав для себе модель поведінки «Навчати та ділитись – замість володіти і накопичувати». У цій моделі багато змісту. Місією нашої громадської організації «Глобальна мережа екопоселень України» є реалізація цілей сталого розвитку в Україні саме через розвиток мережі сталих спільнот та екологічних ініціатив.
І проєкт глобальної соціально-екологічної трансформації – це перехід від «Я» до «Ми». Саме «Ми» (люди зі спільними метою та інтересами) здатні започатковувати і розвивати суспільні зміни, формувати ставлення суспільства до тієї чи іншої проблеми: не пали траву, не рубай ліси та лісосмуги, не засипай річки, прибирай і сортуй сміття, споживай відповідально, переймайся не лише власними потребами, проблемами і достатком, але й суспільними.
Саме так колись трансформувалися всі ті країни, з яких ми намагаємося тепер брати приклад. Так з’являється відкритість і довіра.
Слухачі «Зеленої школи»
Екологія – це завжди про конфлікт і дискомфорт. Не варто жити в міфах, що хтось свідомо піде на зміни. «Зелена трансформація» – це насамперед відстоювання, протест і боротьба. Просто в Західній Європі вона триває вже років із 40, а в Україні лише починається.
Одноразові пакети – це про комфорт. А 500 пакетів за рік на звалищі від кожного українця – це проблеми для довкілля. Машиною на роботу, це про комфорт, а +500 000 старих авто щороку – це інфраструктурний колапс. Квартира з вікнами на ліс – це комфорт, а забудова парків – це втрата останніх зелених зон у місті.
Одноразова упаковка, речі, прилади, пластик, фосфати, спалювання, промислові викиди, хімічна обробка, пестициди, незаконні рубки – це все про комфорт для людей та бізнесу і дискомфорт для довкілля. І якщо ми формально не бачимо цього на власні очі, це не означає, що його не існує.
Жоден закон про захист довкілля не приймається без тиску знизу. Жоден фільтр на труби не поставлений без громадського моніторингу якості повітря, жодне спалювання сміття не перейшло в компостування саме по собі.
Проблематика клімату досить складна й комплексна. Вона потребує розширеної відповідальності перед собою та суспільством. Людству, щоби вижити, одних грошей і високих технологій може бути недостатньо. Потрібно розвивати колективну згуртованість, зростати морально, емоційно й інтелектуально. Бо свобода – це і є відповідальність.