Фіндиректор Credit Agricole Ukraine: «Сьогодні рівень кредитування в Україні вкрай низький – 8–10% від ВВП. У Європі він сягає 70–80%»

Баланс потреб бізнесу у фінансуванні та кредитних ризиків банків – це завжди пошук компромісу між стимулюванням економіки й захистом власних активів. Успішна взаємодія фінансового сектору з виробниками базується на трьох ключових аспектах, як-от: управління ризиками, відповідь на запити підприємців і держпідтримка.

Під час воєнного стану головними трендами в кредитуванні українського бізнесу є зниження відсоткових ставок, рекордний попит на довгострокові позики (понад три роки), а також розширення фінансування для ОПК, будівництва й енергонезалежності.

У межах спецпроєкту «Бізнес і банки: діло кредиту», Mind обрав один із провідних банків в Україні – французький Credit Agricole і поговорив з його членом правління та фінансовим директором Віталієм Кучером про кредитні ризики для банків, запити бізнесу й точки перетину інтересів усіх учасників фінансового ланцюга. А також – про зростання попиту на ринкові кредити, довгострокові позики та проблемну заборгованість, вимоги банків до позичальників у воєнних умовах, страхування від воєнних ризиків і прогнози щодо здешевлення позикового капіталу.

Про кредитування корпоративного сектору

– Протягом 2025 року й перших місяців 2026-го спостерігалося стабільне зростання обсягів кредитування корпоративного сектору. Які чинники сприяють такому тренду?

– Якщо казати про ринок корпоративного кредитування минулого року, то в середньому банківська система зросла на 40%, і наш банк теж показав зростання в цій ніші на 40%.

Якщо говорити про наш банк, то максимально динамічно зростав сектор сільського господарства (сільгоспвиробництво + первинна переробка та трейдинг): у 2025 році портфель кредитування збільшився на 38%, до 18,9 млрд грн. І це логічно, враховуючи наше історичне позиціювання та досвід у підтримці сільськогосподарського сектору. До того ж в українській структурі експорту сільське господарство – найбільша стаття.

Якщо подивитися на основні чинники та драйвери минулого року, я б виділив кредити на інвестиційні потреби (купівля обладнання, оновлення агротехніки). Взагалі зростання частки сільгосптехніки торік було доволі  активне – у тому числі через міжнародні програми підтримки, кешбеки та активну партнерську діяльність. Тобто є помітне зростання агросектору – це як обігові кошти, так і інвестиційні кредити.

Якщо розглядати не агросегмент – доволі суттєве зростання показала енергетика. На початок 2026 року портфель кредитів, наданих на фінансування об’єктів енергетики, становив 1,8 млрд грн. Зазначу, що чимало наших клієнтів цікавилися кредитами на сонячні електростанції та вітрову генерацію, біогазові установки. І ми доволі багато прокредитували цей сегмент (кредитний портфель – 1,3 млрд грн станом на травень 2026 року) і надалі плануємо це робити.

Непогано зростав сектор FMCG (товари повсякденного попиту, дистриб’ютори техніки й засобів захисту рослин) та автомобільний сектор. Також я б окремо виділив фармацевтичний сектор. Тут є компанії, які активно інвестують; є сильний внутрішній попит і попит на експорт.

– Зрозуміло, що перераховані вами сектори, які динамічно розвиваються, – найактивніше залучають позики. А які формати бізнесу (великі компанії, МСБ) переважають серед нових позичальників?

– Я б акцентував на агросекторі. І якщо говорити про сегменти, то тут різні гравці. Наприклад, є MNC-компанії (транснаціональні) і великі корпоративні компанії, з якими у нас традиційно сильні партнерські відносини. Звісно, це трейдери (зернові, олійні) і вертикально інтегровані агрохолдинги.

Паралельно ми дивилися на те, як посилити нашу бізнес-модель, на розвиток Credit Agricole в Україні й вирішили розглянути купівлю банку «Львів», який знаходиться в безпечному західному регіоні країни та спеціалізується саме на цьому напрямку (МСБ, агро). Сподіваємося, що за умови отримання схвалення регуляторних органів, угода допоможе нам розвинути саме малий агросегмент, з яким Credit Agricole почав співпрацю порівняно нещодавно.

– Якщо говорити про структуру кредитного портфеля Credit Agricole – як і чому вона змінилася за галузями (агро, ОПК, енергетика, нерухомість-девелопери, інша промисловість) за останній рік – з І кварталу 2025 року?

– Якщо казати про наш кредитний портфель, то питома вага агробізнесу становить 50%. Ця частка умовно стабільна та є основною в нашому фокусі. І це логічно, адже навіть назва банку Credit Agricole перекладається з французької як «сільськогосподарський кредит».

Як я вже зазначав, серед секторів, що підростають (за об’ємами) – торгівля, енергетика та фарма. А от із сектором будівництва ми майже не працюємо: станом на зараз питома вага цієї індустрії в нас доволі низька. Заборгованість по сектору будівництва – 400 млн грн, або 2,6% від усього портфеля середнього корпоративного бізнесу.

Можливо, довгострокові девелоперські проєкти будемо розглядати більш активно в рамках програми відновлення України. Credit Agricole закладає це у своїй стратегії та хоче стати помітним гравцем на ринку в цій ніші. Зокрема, маємо намір забезпечити умовно 5% від загальної потреби фінансування (фокус буде на логістику й відновлення інфраструктури). 

– А чи розробляє Credit Agricole Ukraine окремо програми кредитування експортного напрямку?

– Станом на сьогодні в нас доволі сильна експертиза з компаніями, які ведуть експортно-імпортну діяльність. Серед наших клієнтів дуже багато міжнародних компаній, які працюють як трейдери (експортують / імпортують). Також у нас чимало українських клієнтів, які мають експортні контракти за кордоном.

Загалом наша продуктова лінійка цілком достатня, аби задовольнити всі клієнтські потреби, тому немає сенсу додавати щось нове. Зазначу лише, що ми робимо окремі партнерські програми з міжнародними фінансовими інституціями (на кшталт risk sharing, які допомагають знизити потребу в заставі тощо).   

– За даними НБУ, 2025 року темпи зростання кредитів строком понад три роки майже вдвічі перевищили темпи зростання кредитів, що видаються на менші терміни. З чим пов’язане збільшення строковості кредитної заборгованості?

– Це дуже позитивний сигнал, у тому числі для економіки. Адже традиційно більшість кредитування в Україні – це кредитування обігового капіталу на строк до одного року (зокрема, йдеться про посівну: посіяли, зібрали, продали). Але інвестиції, які становлять три-п'ять років, говорять про те, що компанії готові «грати вдовгу», вкладатися в обладнання, оновлювати техніку тощо.

Тобто компанії бачать своє майбутнє в Україні. Зокрема, великий плюс, коли клієнти починають інвестувати в обладнання, яке дозволяє перероблювати, формувати кінцевий продукт і маржу тут, сплачувати податки тут і потім уже експортувати готову продукцію, а не сировину.

Про попит на пільгові та дотаційні кредити

– Чи можна говорити про зростання попиту на ринкові кредити (не пільгові) з боку бізнесу та збільшення їхні частки в загальному кредитному портфелі банків?

– Усі клієнти фінансово грамотні й добре вміють рахувати. І ринок показує, що попит є еластичним. Якщо у клієнта є пропозиція пільгового кредиту з кешбеком, гарантіями, тобто з опціями, які дозволяють придбати щось на вигідніших умовах, звісно, він піде до субсидованих кредитів тощо.

Наприклад, коли клієнт планує модернізацію сільськогосподарської техніки й має доступ до державних програм підтримки лізингу, як-от «5-7-9», зокрема через партнерство між Credit Agricole Bank та американським виробником сільськогосподарської техніки John Deere, отримуючи фінансування під 0% і потенційні можливості кешбеку, ринкові умови природно стають менш визначальним фактором для ухвалення інвестиційного рішення.

Загалом, спостерігаючи мікс пільгових і звичайних кредитів, я б сказав, що не бачу зміни тенденції. Частка субсидованого фінансування (гранти, партнерства) залишається значною, що відображає важливу роль цих програм у підтримці відновлення українського бізнесу. Зрештою, логіка цих ініціатив та механізми залучення фінансування від європейських партнерів були спеціально розроблені для підтримки економіки України в цей період. І очікуваний ефект досягається. З часом баланс ринку може поступово змінюватися, але найближчі рік-два я не бачу таких тенденцій.  

– А яке співвідношення між новими кредитами, виданими через дотаційні програми (як-от «5-7-9») і звичайними – на ринкових умовах?

– На мою думку, пропорції «50/50». Якщо говорити про дотаційні програми, які є цільовими – вони доступні не всім клієнтам (адже клієнти мають відповідати певному переліку критеріїв). А з іншими сегментами, які не підпадають під ці програми, ми працюємо на ринкових умовах. Проте варто зазначити, що в усіх банків достатньо капіталу та ліквідності. І, якщо ми кажемо про ринкові умови, варто акцентувати, що конкуренція в цьому сегменті суттєво зросла. 

– На які цілі в поточних умовах бізнес найчастіше залучає кошти (це фінансування поточних потреб або інвестиційні проєкти) – як змінювалися їхні частки за останній рік?

– Якщо розглядати структуру, то сьогодні 80% видач припадає на фінансування обігового капіталу. Це свідчить про те, що в наших бізнесів є специфічна бізнес-модель, яка є циклічною. Як правило, цикл для більшості компаній становить рік або трохи менше. Зрозуміло, що їм треба фінансувати цей обіговий капітал.

І тут важливо звернути увагу на те, що вартість закупівлі, ціна на міжнародних ринках, вартість імпорту зростає. Причини – події на Близькому Сході, інфляція, курсові валютні різниці. І попит відповідно на фінансування обігового капіталу в натуральному еквіваленті теж зростає. Як я вже зазначив – це 80%.

Якщо говорити про інші 20% – це інвестиційні потреби. І тут вже йдеться про фінансування техніки, обладнання, лізинг тощо. Тут ми маємо стійкий попит – десь 20% від нових видач, і бачимо тенденцію до збільшення. Це про те, що я зазначав раніше в нашій розмові: компанії, які залишаються попри війну в Україні, готові розглядати тут інвестиційні проєкти зі строком понад один рік і готові брати під це фінансування. Наше ж завдання як банку – пропонувати їм релевантні партнерські продукти та надати фінансування на максимально конкурентних умовах.

– Тобто є тренд на збільшення строковості кредитної заборгованості?

– На мою думку, є стійке зростання потреби в інвестиційних кредитах. І я бачу в цьому позитивну тенденцію.

Про довгострокові позики й альтернативи фінансування

– А якщо говорити про довгострокові позики – які саме проєкти зараз фінансує бізнес на кредитні кошти?

– Я б тут говорив про енергоефективність та енергонезалежність. Credit Agricole фінансує проєкти з вітрової та сонячної генерації й біогазу. Мова про те, коли вертикально інтегровані агрохолдинги шукають можливості оптимізувати операційні витрати, у тому числі розподілити свою залежність від провайдерів електроенергії, будують автономність – і для цього їм потрібен «довгий ресурс», бо зазвичай окупність таких ресурсів 3–5 років і більше.

У багатьох компаній є попит на оновлення сільгосптехніки чи корпоративних машин і спецтехніки. Тут теж є дедалі більший попит, і ми це фінансуємо. Зазвичай деякі компанії, уже маючи замортизовані машини й техніку, відкладали такі інвестиції. Але зараз ми бачимо позитивну кон’юнктуру на ринку в плані цін, є гарні пропозиції та попит – і банки допомагають клієнтам оновлюватися. 

Також є компанії в аграрній і фармгалузі, які інвестують у розширення виробництва та можуть будувати в Україні нові лінії (обладнання, устаткування). Зокрема, в агросегменті є компанії, зацікавлені у формуванні виробничих потужностей, які створюють додану вартість саме в Україні. Тобто мова не лише про вирощування зерна, а й про переробку та залежно від кінцевого продукту – намагання максимізувати власний дохід.

– Чи звертається бізнес до альтернативних інструментів, як-от факторинг, акредитиви, лізинг, і яка частка такого фінансування?

– Ми бачимо щороку дедалі більший попит на лізинг, який зараз в Credit Agricole (у загальних видачах) становить 10–15%. Його переваги в тому, що клієнт може отримати техніку без застави (бо заставою є об’єкт лізингу). Для бізнесів це зручно, зрозуміло й корисно. Для банків – це прийнятно з погляду кредитної політики й оцінки застави.

Якщо казати про факторинг, то сьогодні в Україні це доволі концентрований і невеликий за обсягом ринок, який, наприклад, сильно відстає від польського. Але все одно ми бачимо тут потенціал. Зараз у Credit Agricole впроваджується факторинг, який ми скоро запустимо.

Станом на сьогодні на українському ринку факторингу працює 4–5 банків, які покривають 90% ринку. Але, як я щойно зазначив, потенціал є, адже йдеться про оптимізацію оборонних коштів (швидкість отримання ресурсів). Думаю, цей ринок зростатиме як у загальному обсязі, так і у гравцях, які зацікавлені користуватися цим інструментом.

– А що з акредитивами – чи вони не надто популярні?

– Якщо говорити про акредитиви – вони в нас теж є. Але акредитиви, авалі, векселі, боргові розписки – це елементи торгового фінансування. Це дещо специфічний продукт, і тому я б не об’єднував його зі стандартним кредитуванням.

У Credit Agricole є експортні акредитиви й команда, яка цим займається. Ми бачимо зростання в цій ніші рік у рік. І це говорить про те, що загалом наш експорт і виробник живі. Але, якщо казати саме про структуру кредитів, лізингу тощо, я б наголосив, що сьогодні 80–85% припадає на кредитне фінансування. Лізинг має близько 15%, але ми бачимо тенденцію до збільшення питомої ваги в загальних видачах, зокрема по I кварталу 2026 року вже фіксуємо майже 20%. 

Про вимоги до позичальників і причини відмов банків

– Як змінюються вимоги банків до позичальників і підходи при розгляді кредитних заявок?

– Якщо говорити про заявки від юридичних осіб та бізнесів, то ринок зараз живий, конкурентний і динамічно зростає. І тут важливо бути в ринку – з погляду ціни, швидкості ухвалення рішень, якості надання послуг.

Коли ми дивимося на кредитні заяви юросіб – розуміємо, що для них важливо: швидкість ухвалення рішень банком, застава, зрозуміла й прозора оцінка ризиків. І ми вже давно, особливо, коли йдеться про агрокомпанії, не дивимося виключно на географію чи заставу.

Credit Agricole працює з клієнтами «вдовгу» й оцінює їхній бізнес з погляду керування (хто власник, топменеджери, наскільки професійно команда може генерувати cash flow (потік грошей / платежів), протистояти викликам чи швидко адаптовуватися.

І якщо казати про відсоток непрацюючих кредитів (NPL), то наразі в нашому банку він становить менш ніж 2%. Тобто ми вміємо дуже якісно оцінювати ризики при видачі кредитів. До речі, цей показник – один із найнижчих по ринку. Це відображає наш дисциплінований підхід до управління ризиками та довгострокові відносини з клієнтами.

– А з яких причин найчастіше банки відмовляють бізнесу у видачі кредитів і чи є тенденція до зростання / скорочення таких відмов?

– Зазвичай, банки відмовляють у кредитах через непрозору фінансову звітність, сумнівну фінансову активність, «сірі» розрахунки тощо. Проте є різні банки й різні толерантності до порушень.

На ринку, який залишається неоднорідним, Credit Agricole підтримує високі стандарти прозорості та відповідності вимогам, і тому для нас прозорість ведення бізнесу є пріоритетною. Наші клієнти навіть жартують, коли зустрічаються на корпоративних заходах: мовляв, якщо ти пройшов перевірку в Credit Agricole, то з тобою можна вести бізнес.      

Про страхування від воєнних ризиків

– Наскільки принциповим є страхування застави позичальника (активів / майна) від воєнних ризиків: за допомогою яких інструментів забезпечується це страхування та чи задіяні взагалі банки в цих процесах?

– Банки задіяні в цих процесах: зокрема, беруть участь у робочих групах, представляють інтереси клієнтів, намагаються обговорювати з міжнародними гравцями  /операторами конфігурацію, яка важлива з погляду банку, клієнта чи ціни. Але загалом, проникнення таких продуктів є вкрай низьким, його майже немає. Тому що не надто багато страхових операторів готові страхувати ці ризики, а якщо хтось готовий, то постає питання ціни або ж покриття.

В Україні є оператори, які частково страхують воєнні ризики та навіть їх виплачують – у тому числі це наші партнери. Також деякі страхові компанії займаються цим питанням: зокрема, активно страхують невеликі українські бізнеси. Але загалом для клієнтів це дорога послуга, і сьогодні вона менш дієва, аніж механізм risk sharing із міжнародними фінансовими інституціями, які на себе можуть забирати 30–70% від дефолту клієнта. Наприклад, у Credit Agricole дуже мало кейсів, коли банк звертався за відшкодуванням витрат по ризику на контрагента, який постраждав у результаті воєнних дій. 

Проте страхування заставного майна від військових ризиків поступово стає важливим елементом корпоративного кредитування – особливо для великих інвестиційних проєктів, агросектору, логістики та виробництва. Водночас воно поки що не є масовою або універсальною вимогою через високу вартість.    

– Ви кажете, що для українського бізнесу послуги страхування від воєнних ризиків занадто дорогі. А можна конкретніше?

– Можу навести один із кейсів. Нещодавно у Львові будували ТРЦ, і міжнародна страхова агенція застрахувала цей актив. Це коштувало 5% від активу. Інакше кажучи, якщо компанія будує об’єкт за $100 млн, то треба буде заплатити умовно $5 млн як премію за страхування. А це суттєві витрати.

До того ж у таких угодах слід уважно дивитися, що конкретно покриває страховка – якого характеру ризики, які є кепи на відшкодування тощо. Бо навіть якщо клієнт заплатить $5 млн від вартості 100-мільйонного активу – не факт, що в разі його тотального руйнування страхова компанія поверне всі $100 млн.

Але наголошу, що цей виклик вимагає скоординованих державних і приватних ініціатив. Зараз Україна співпрацює з різними міжнародними партнерами, щоб розробити дієві механізми страхування. Проте надати бізнесу простий і швидкий інструмент, доступний за ціною, вкрай складно через високу оцінку ризиків.

Про перекредитування та проблемні бізнес-кредити

– А якщо говорити про перекредитування (рефінансування) бізнесу – чи є тенденція до зростання його обсягів? І чи можна говорити, що масштаби рефінансування стають для банків проблемою? 

– Якщо казати про наш банк, то ми дуже рідко отримуємо від клієнтів запити щодо рефінансування, і це не є для нас проблемою. Можливо, це пов’язано з бізнес-сегментом, з яким працюємо. Зазвичай, запити на рефінансування можуть надходити до нас від інших банків – коли клієнт отримує кредит на ринкових умовах і може перекредитуватися в Credit Agricole за більш лояльною ставкою. Або ж це випадки, коли в нас хочуть забрати клієнта, пропонуючи йому меншу ставку.  

Також на ринку ми бачимо корпоративних клієнтів, які мають кредитні лінії одразу в декількох банках і розпорошену кредитну заборгованість по $10–20 млн. І один із банків може поставити умову переведення всіх кредитів і валютних контрактів саме в його банк – разом з усім кеш-менеджментом, зарплатними проєктами тощо. Тобто такі ситуації трапляються на ринку в межах загальної оптимізації витрат й ефективнішого механізму управління грошовими потоками. Але це не є індикатором якихось негативних сигналів в операційній діяльності клієнта – просто економічна логіка.

По рефінанс можуть звертатися клієнти, які дуже сильно постраждали від війни. Наприклад, коли внаслідок прильоту ракети зруйновано зерновий термінал чи якийсь склад, що генерує cash flow. Проте, як правило, такі клієнти згодом повертаються до нормальної операційної діяльності та готові повернутися до обслуговування кредитів на ринкових умовах. 

Це позитивний сигнал, який символізує, що банки зарезервували / списали / продали проблемну заборгованість і готові рухатися вперед – набирати нові активи та кредитувати економіку. Тобто, якщо фокусуватися на проблемі якості активів у системі, її немає. А механізми рефінансування, які можуть бути або виникати, містять у собі більше комерційну складову, аніж ризикову реструктуризацію чи рефінансування.

– До речі, а завдяки чому портфель корпоративних NPL протягом 2025 року скоротився більш ніж удвічі?

– Якщо дивитися на ринок загалом, насправді великим досягненням є результат роботи з проблемною заборгованістю в ПриватБанку: там частину заборгованостей списали, дещо продали. У такий спосіб, почистили свій баланс. Мабуть, це правильна стратегія.

Якщо говорити про Credit Agricole, то в нас (як я вже акцентував) менш ніж 2% NPL. Хоча два роки тому цей показник сягав майже 4%. Зниження відбулося з природних причин – клієнти, які мали збитки від війни, тимчасово не обслуговували свої кредити, і тому банк оцінював їх як такі, що не працюють. Але згодом вони повертаються до нормальної фінансово-господарської та бізнесової діяльності й готові обслуговувати свої кредити на ринкових умовах. І таким чином актив переходить у категорію «працюючого». Тобто в Credit Agricole не було якихось масованих продажів, списань чи збитків.

– А які галузі / сфери бізнесу все ще мають труднощі з поверненням позик?

– Звісно, є сектори, які постраждали від війни найбільше – металургія, вугільна промисловість, тобто галузі Донбасу. Зрозуміло, що ці клієнти сильно постраждали та, на жаль, найближчим часом не відновляться. Банки, які їх фінансували й мали велику концентрацію цих індустрій у своєму загальному портфелі, – теж.

У Credit Agricole також є клієнти зі згаданих галузей, але вони не в категорії NPL, бо це компанії з глобальними світовими іменами, які мають диверсифіковані бізнес-моделі. 

Про прогнози для корпоративного кредитування

 – Які ваші прогнози щодо сектору корпоративного кредитування на найближчі 6–12 місяців (попит, темпи, динаміка ставок, структура портфеля за галузями та строками)?

– Думаю, воно зростатиме. Сьогодні рівень кредитування в Україні вкрай низький – 8-10% від ВВП (натомість у Європі він сягає 70–80%). І навіть якщо не зважати на фактор війни, все одно рівень проникнення кредитів в українську економіку – низький. Є потенціал для зростання.

Якщо подивитися на кон’юнктуру цін і світові ринки – вартість енергоресурсів, закупівлі імпортної сировини, техніки й обладнання збільшується. Також є інфляція і поступове здешевлення гривні. Тому більшість чинників вказує на те, що кредитування зростатиме двозначними темпами. Зокрема, ми побачимо зростання попиту як в оборотних капіталах (через фактори ціни і вартість імпорту), так і в інвестиційних.

Щодо структури портфеля – я б віддав зростаючу питому вагу інвестиційним кредитам. Можливо, вони досягнуть у межах загальних видач 25%. Але 75% – це оборотний капітал.

Щодо галузевої структури – загалом вона зберігатиметься. Але сильний потенціал зростання даватиме саме оборонна сфера – усе що, пов’язано з обороною держави та критичним імпортом у цьому питанні. Тобто банки й інвестори, які працюють із цим сектором, можуть зростати тризначними цифрами.

– Чи варто взагалі розраховувати на суттєве здешевлення позик і за яких умов це може відбутися?

– Якщо дивитися на макроекономічні сигнали та передумови – немає сигналів для здешевлення. Зараз інфляція в Україні на висхідному тренді – йде пришвидшення, через зрозумілі події у світовій політиці. У квітні 2026 року інфляція становила 8,4%, а до кінця цього року очікується 10%. Зокрема, НБУ на Комітеті з гуманітарної політики заявив, що не бачить передумов для зниження облікової ставки до кінця першого півріччя 2027 року. А ця облікова ставка, по суті, є орієнтиром ціни на гроші для всієї системи.

Отже, передумов для здешевлення позик на сьогодні немає – за винятком зростання конкуренції. Тобто, якщо банки сильно прагнутимуть залучити того чи іншого клієнта, вони готові здешевлюватися. Але варто розуміти, що в банків теж збільшуються операційні витрати і їм треба стабільно зростати (тримати співвідношення доходів і витрат).

Тому простір для цінового демпінгу обмежений, хоча й присутній. І я більше вірю, що кредити можуть здешевлюватися для корпоративного сектору через механізм об’єднання ресурсів від міжнародних партнерів і розробки цільових програм фінансування (risk sharing, кешбеки, дотації та цільові програми на розвиток певних секторів).

– А що слід змінити в регуляторних підходах НБУ для стимулювання кредитування?  

– У нас щомісяця проходять наради з головою НБУ. Як на мене, Нацбанк показує свою бізнес-орієнтованість. Наприклад, нещодавно змінював механізми розрахунку RWA (активи, зважені на ризик), а на численні побажання банків виключено прострочені відсотки «5-7-9» з капіталу (через великі затримки по розрахунках, які негативно тиснули на капітал, що знижувало можливість кредитування).

Але я не виключаю, що внаслідок впровадження всіх цих вимог протягом 2026 року ми побачимо тренд на консолідацію. Так чи інакше, впровадження європейських норм до капіталу дещо обмежить можливість видавати кредити, які НБУ намагається збалансувати пом’якшеннями в інших напрямках. А також ми можемо побачити об’єднання чи злиття банків, або ж просто здачу ліцензій через неможливість відповідати вимогам.