Національний банк вимагає від страхових компаній посилити виконання вимог законодавства про фінансовий моніторинг, що має виражатися в ретельній перевірці клієнтів та їх доходів.
Такі рекомендації містяться в листі, який НБУ нещодавно розіслав учасникам страхового ринку (текст листа є в розпорядженні Mind).
Нацбанк стурбований тим, що недостатній контроль над операціями клієнтів із боку страховиків дає можливість використовувати страхові продукти для протиправних схем – приховування підприємницької діяльності, несплати податків і легалізації незаконних доходів. Страховики повинні врахувати зауваження НБУ та якнайшвидше переглянути підходи до процедур фінансового моніторингу.
Mind розбирався, які претензії має НБУ до страхових компаній і чим загрожує посилення фінмоніторингу їхнім клієнтам.
У своєму листі НБУ пояснює, що страховики нерідко укладають договори страхування з фізичними особами, предметом яких є здоров'я та працездатність (очевидно, йдеться про поліси медичного страхування, ДМС).
Відмінною рисою таких договорів є те, що клієнт (страхувальник) зазначає велику кількість застрахованих осіб (від 50 до 500), які з ним (страхувальником) не мають жодних очевидних і підтверджених зв'язків. При цьому страхувальник сплачує за тих осіб, для яких він купує поліс, чималу страхову премію, що може сягати кілька мільйонів гривень.
Також Нацбанк звертає увагу на той факт, що під час укладання такого колективного договору ДМС страхувальник насправді представляє суб’єктів господарської діяльності або ж є ФОП, але поліс він оформлює як звичайна фізична особа.
У результаті НБУ дійшов таких висновків:
Як приклад візьмемо стандартний і легальний сценарій. Компанія хоче застрахувати своїх співробітників (штат – 100 осіб) та оформити для них ДМС. Вартість такої страховки для однієї особи становить 10 тис. грн на рік. Відповідно загальний річний страховий платіж для всього персоналу становитиме 1 млн грн.
Тільки ось покупка поліса ДМС вважається для найманого співробітника його доходом – додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню. Згідно з нормами Податкового кодексу, із цієї суми необхідно сплатити податок на доходи фізосіб (ПДФО) за ставкою 18% і 5% військового збору.
Крім того, до суми страхового платежу додатково застосовується коефіцієнт, розмір якого становить близько 1,22. Річ у тому, що страховий поліс – це в розумінні законодавства дохід у «натуральній» формі (співробітник отримує страхову послугу, а не гроші). Саме у таких випадках ст. 164 Податкового кодексу вимагає збільшити базу оподаткування для ПДФО (нею є страховий платіж у розмірі 1 млн грн) на згаданий коефіцієнт.
У підсумку роботодавцю страхування колективу коштуватиме майже 1,27 млн грн, оскільки додаткові податкові платежі з урахуванням коригуючого коефіцієнта становитимуть близько 270 тис. грн.
Тому для того, щоб уникнути податків, деякі компанії використовують наступний механізм. До страхової компанії звертається не роботодавець, а якась фізична особа, яка оформляє груповий поліс ДМС для страхування 100 осіб. Причому в такому разі клієнт діє нібито від свого імені та сплачує страховку (1 млн грн) зі свого особистого рахунку.
Формально така угода не підпадає під норми оподаткування додаткового блага, тому 270 тис. грн податків сплачувати не потрібно: клієнт аргументує покупку ДМС особистими потребами, навіть попри те, що до договору вписано сотню осіб, які ніяк із ним не пов'язані.
Якщо перевести лист НБУ з бюрократичної мови, то регулятор фактично констатує, що такі схеми придбання полісів медстрахування свідчать про наявність у бізнесу великої кількості випадків скритого працевлаштування та незаконно отриманих обігових готівкових коштів, які легалізуються через ці поліси.
Тому такі нетипові групові поліси ДМС – один із маркерів того, що 100 застрахованих фізосіб можуть бути або неофіційно працевлаштованими робітниками (із зарплатами в «конвертах»), або пулом «зарплатних ФОП».
У другому випадку компанія не оформляє з найманим співробітником трудову угоду, а укладає із ним як із ФОП (зазвичай це підприємці третьої групи спрощеної системи оподаткування) цивільно-правовий договір замість трудового. Це позбавляє роботодавця обов’язку сплати 18% ПДФО, 22% єдиного соціального внеску та 5% військового збору, які нараховуються на зарплату. ФОП-підрядчик сплачує з доходу 5% єдиного податку,1% військового збору та 22% ЄСВ із мінімальної зарплати, що суттєво менше.
Але проблема в тому, що юрособа все одно не може придбати ДМС для сотні сторонніх ФОП і сплатити за страхування зі свого розрахункового рахунку. Відповідно до норм законодавства, незалежний підприємець має сам фінансувати свої витрати, зокрема й медичне страхування.
Державна податкова служба (ДПС) під час першої ж перевірки з’ясує, що 100 застрахованих «чужих» ФОП – прихований штат компанії. Бізнесу це гарантовано обернеться звинуваченням у підміні трудових відносин, великими штрафами та мільйонними донарахуваннями податкових зобов'язань.
Саме в цей момент з'являється та сама фізособа, яка нібито від свого імені укладає груповий договір ДМС, оплачуючи його зі своєї кишені. Хоча насправді така підставна фігура вирішує кілька важливих завдань.
На думку Нацбанку, страхові компанії ігнорують деякі важливі процедури фінансового моніторингу та не уточнюють:
НБУ вважає, що страхові компанії зобов'язані ретельніше оцінювати ризики відмивання коштів і враховувати такі моменти:
Якщо страховик з’ясовує, що провести належну перевірку клієнта (його доходів, пов'язаних із ним осіб тощо) неможливо й що такий клієнт може використовувати страховий продукт для протиправних дій, він зобов'язаний відмовити у проведенні операції. Інакше страховик може зіткнутися з мільйонними штрафами від НБУ та втратити ліцензію.
Нацбанк рекомендує страховикам проаналізувати наявність прогалин у фінмоніторингу та вжити заходів щодо їх усунення, у тому числі здійснити аудит внутрішніх процедур і в разі потреби провести додаткове навчання персоналу.
Отже, Нацбанк прямо рекомендує учасникам страхового ринку переписати свої внутрішні правила фінмоніторингу з урахуванням розкритих «сірих» схем.
Страхові компанії будуть зобов'язані неухильно дотримуватися принципу KYC («знай свого клієнта») і перед укладанням великих договорів збирати максимум додаткової інформації, щоб чітко розуміти, хто платить гроші та в чому реальний економічний зміст такої операції.
Причому НБУ наполягає на тому, щоб страховики вжили заходів «у найкоротший термін», і обіцяє приділяти особливу увагу питанням фінмоніторингу в процесі нагляду за ринком. З цього можна дійти висновку, що компанії, які проігнорують ці рекомендації, стануть головними кандидатами на санкції Нацбанку.
Для клієнтів страхових компаній посилення контролю матиме вкрай неприємні наслідки.
Отже, страхові компанії стають ще одним важелем у системі фінансового моніторингу та ланкою у відстеженні підозрілих грошових потоків. Клієнти страховиків, які не зможуть підтвердити свої доходи та походження коштів, ризикують отримати не лише відмову в оформленні страхового договору, а й блокування банківських рахунків, переслідування з боку ДПС та навіть кримінальну справу за несплату податків.
У такому випадкуі бізнес може діяти за іншим варіантом. Він теж затратний, але витрати будуть набагато меншими і при цьому відсутні ризики потрапити під фінмоніторинг. Йдеться про перерахування «зарплатним» ФОП суми страхової премії за договором підряду чи надання послуг. А вже ФОП як звичайна фізична особа укладає зі страховою компанією напряму договір страхування. Витрати в такому разі становитимуть тільки податки, передбачені для ФОП (див. вище). Зате компанія виконає корпоративні соціальні зобов’язання перед працівниками.
Щоправда, така схема не підходить у разі працевлаштування «у темну» (без будь-якого оформлення правовідносин) і не дозволяє легалізувати обігові готівкові кошти.