Mind продовжує публікацію редакційного аналізу рішень, які пропонують (або частіше – не пропонують) кандидати в президенти України щодо окремих галузей. З повним переліком запитань, на які ми шукали «відповіді» у кандидатів, можна ознайомитись тут; усі матеріали спеціального проекту Mind «Кандидатська з економіки» – тут.
Читайте також: Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський і АПК
Читайте також: Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський, інновації, технології та телеком
Передвиборчий штаб Володимира Зеленського не обтяжив себе відповідями на запит Mind. Тому ми аналізуємо слова і дії кандидата, опираючись на загальну ідеологію, яка прослідковується в його спілкування з бізнесом.
Володимир Зеленський з перших днів своєї передвиборчої кампанії був небагатослівний щодо планів і конкретних кроків, які він, як президент України, має намір робити в різних галузях.
Енергетичній безпеці належить одне з ключових місць у державній політиці, яка реалізується на рівні президента країни. Але у кандидата Володимира Зеленського ця тема під час виборчої кампанії не є популярною.
Під час зустрічі з бізнесом, березень 2019 року:
У МВФ звертають увагу на утворення ціни газу.
Передвиборча програма Володимира Зеленського:
Україна має перейти на забезпечення своїх потреб за рахунок власних енергоресурсів, перетворившись згодом у їх експортера на європейський ринок.
Коментар Mind
Серед тез виступів Зеленського Mind знайшов лише одну цитату, де кандидат в президенти нечітко висловився про те, якою має бути ціна на газ. Але він залишив за межами публічної дискусії питання, на яких принципах має визначатися вартість газу для споживачів на українському ринку, – мабуть, найбільш спекулятивне питання у вітчизняній політиці.
У програмі Володимира Зеленського знайшлося місце популярній тезі про забезпечення України енергоресурсами та їх експорт.
Але енергоресурси – поняття в сучасному світі дуже різноманітне. Як і у випадку з ціною на газ, формулювання «команди Зе» поверхневі, а тому відкривають можливості для широких трактувань.
Наприклад, українська електроенергія і паливні пелети з біомаси вже багато років є експортним товаром. А в останні роки учасники політичного процесу в Україні все частіше наголошують на потребі розвивати вітчизняне газовидобування, щоб споживачі менше залежали від дорогого імпорту, а в перспективі могли повністю від нього відмовитися.
Для бізнесу в цьому сегменті, який представлений приватними компаніями і державним «Укргазвидобуванням» зі структури держхолдингу «Нафтогаз України», важливі додаткові стимули від держави, щоб залучати в розробку сучасні технології, не кажучи вже про політичну стабільність у країні.
Передвиборча програма Володимира Зеленського:
Моя ціль – повна відкритість діяльності влади, автоматизація публічних процесів онлайн, зведення всього функціоналу держави до розмірів смартфону.
Коментар Mind
Детінізація економіки, свобода конкуренції, залучення інвестицій – актуальні тези для будь-якої галузі, мода на які під час боротьби за симпатії виборців з роками не проходить, а лише посилюється.
І тому вони також, як і у конкурентів, задекларовані в президентських обіцянки Володимира Зеленського. Але до цього загального потоку красивих ідей закралася одна, що являє собою особливу цінність для бізнесу: це максимальне скорочення кількості функцій держави «до розміру смартфона».
Реалізація такого задуму на практиці може призвести до здійснення бажань «Нафтогазу», адже нинішній топ-менеджмент НАК не приховує своїх симпатій до тих антикризових рецептів, які обмежують втручання держави і бюрократії в реформу компанії.
Сенс у тому, що коли держава володіє надмірно великими регуляторними та контролюючими функціями, вона перетворюється на «організацію політичних методів для збагачення» і «механізм узаконеного насильства», що ріднить її з типовою кримінальною організацією.
Лідера «команди Зе» не бентежить його досить поверхневе уявлення про проблеми економіки та бізнесу. Він розраховує на підтримку своєї майбутньої команди як інтелектуального центру. Її він планує сформувати та подати на суд виборців, якщо вийде до другого туру президентських перегонів, що мало у кого викликає сумніви.
Хоча такий підхід дозволяє виявити максимальну гнучкість в переговорах з потенційними кандидатами, він пов'язаний і з певними ризиками. Пропонуємо проаналізувати найімовірніші з них.
Через відсутність досвіду у великій політиці та специфічну поведінкову модель Володимир Зеленський опинився в лавах популістів, вплив яких у багатьох країнах світу посилюється у відповідь на запит виборців, розчарованих владою.
Ті, хто не має досвіду у владі, здаються більш близькими народу, такими, хто краще знає його реальні проблеми. Але вирішувати політичні завдання самотужки складно – це робота команди, членів якої має об'єднувати прихильність до певної ідеології, адаптованої з плином часу під специфіку конкретної групи соратників.
У «команди Зе», очевидно, такого лага у часі не буде – їй доведеться відразу кидатися в політичний вир, доводячи свою дієздатність і компетентність.
Цей ризик – наслідок попереднього. Те, як він реалізується на практиці, детально описав Іван Крилов у своїй безсмертній байці «Лебідь, щука і рак». У ній кожен норовить тягнути віз у свій бік, але він стоїть на місці, всупереч відчайдушним спробам всіх учасників сюжету добитися прямо протилежного ефекту.
Так і в команді Володимира Зеленського: індивідуальність і унікальний досвід її учасників ризикують привести до перетягування каната, яке не зможе зупинити навіть її лідер.
Головна причина цього криється у відсутності у Володимира Зеленського належного політичного досвіду і компетенції в питаннях, які вимагають якщо не вузьких спеціалізованих знань, то хоча б базових уявлень.
Крім того, внутрішня боротьба серед політичних соратників, як показує досвід двох українських революцій наших днів, загострюється при зникненні зовнішніх ворогів.
Ігор Коломойський – не єдиний учасник рейтингу найбагатших бізнесменів, з яким пов'язують політичний злет Володимира Зеленського.
Поява в його оточенні вже на нинішньому етапі Айвараса Абромавічуса, міністра економічного розвитку з «уряду камікадзе» Арсенія Яценюка, вже породила чутки про те, що можливим бенефіціаром популярності Володимира Зеленського серед виборців готується стати також Дмитро Фірташ.
Привід для таких підозр – у чиновницькому минулому Абромавічуса. Тоді вельми популярною була версія, що він підігравав своїми діями власнику Group DF у захисті інтересів його титанового бізнесу, перешкоджаючи корпоративній реформі державної Об'єднаної гірничо-хімічної компанії.
Політика також підтримують київські бізнесмени Олександр Меламуд та Гарік Корогодський. Останній вже публічно встиг заявити, що планує балотуватися на пост мера Києва.
Незважаючи на безліч скептичних прогнозів про якість політичного управління країною, у професійному цеху Володимира Зеленського – серед артистів гумористичного жанру, Mind виявив його колегу, у якого є цілком обґрунтовані аргументи на захист лідера «команди Зе».
Це пародист Максим Галкін. В інтерв'ю програмі Hard Day's Night на телеканалі «Дождь» він сказав, що впевнений у здібностях Володимира Зеленського змінити країну. Бо «клоунада, в яку перетворилася політика на просторах Радянського Союзу, потребує того, аби туди прийшов професійний клоун, тим самим завершивши цю картину».