Переможці номінацій Mind Reality Check: «вибуховий» рік українського ОПК – зростання в 1,5 раза та зниження залежності від Китаю
Які знакові події стали проривами, зсувами, пастками індустрії 2025 року та кого після цих викликів можна назвати «Обличчям року»
Ніхто не може сказати, скільки ще продовжиться війна з росією. Але очевидно, що в українському оборонно-промисловому комплексі (ОПК) відбулися зміни, які вже впливають на тренди оборонних технологій у світі. Цей досвід нам, на жаль, дається кров’ю захисників на фронті та цивільних мешканців в тилу. І це головне, що ми повинні пам’ятати завжди.
У рамках проєкту Mind Reality Check ми опитали гравців та експертів ОПК: які події стали визначальними для галузі та чим запам’ятався 2025 рік? Респонденти назвали понад три десятки помітних подій, що можуть змінити подальший розвиток індустрії та вплинути на майбутній баланс сил в обороні. Редакція виокремила найважливіші з них і розподілила за 10 номінаціями.
Український ОПК у 2025 році. Галузь стала однією з найдинамічніших секторів економіки, що зростає темпами, недосяжними для більшості індустрій. За чотири роки повномасштабної війни обсяг виробництва в ОПК зріс у 15 разів: з $1 млрд у 2022 році до прогнозованих $15 млрд у 2025-му.
Водночас реальний потенціал індустрії ще вищий: з 2022 року виробничі спроможності збільшилися у 35 разів – до $35 млрд і за певними сценаріями можуть сягнути $50 млрд уже до 2028 року. Тож галузь упирається не в ідеї чи технології, а в доступ до контрактів, фінансування та прогнозованих правил гри.
Сьогодні ОПК – уже не old-style державні заводи: у секторі працює понад 900 підприємств, більшість із яких – приватні компанії. А загальна кількість задіяних фахівців перевищує 300 тисяч.
Українське виробництво вже забезпечує 60% озброєння ЗСУ. Це означає системний зсув: від критичної залежності від імпорту – до власної технологічної та виробничої бази. Ключові напрями – повітряні, наземні, морські та підводні дрони, ракетні системи, боєприпаси, РЕБ, сенсори, програмні платформи управління боєм, логістикою, комплектуючі тощо.
Паралельно вибухово зростають і приватні інвестиції в оборонні технології. 2022 року публічні угоди були на нулі, 2023-го – становили лише $5 млн, 2024-го – підросли до $59 млн. А у 2025-му перевищили $105 млн і становлять третину всіх ранніх інвестицій Європи у сфері оборонних технологій. Втім значна частка угод наразі залишається під грифом з обмеженим доступом до інформації, тож реальні суми – «трохи» більші.
Усе це формує нову роль України на глобальній мапі безпеки. Країна не лише посилила незалежність від імпорту, а й поступово інтегрує власний ОПК у європейську систему оборонної кооперації, перетворюючись на хаб бойових інновацій, перевірених реальними умовами війни. А ЗСУ сьогодні залишаються однією з найефективніших армій світу, що тримає оборону між двох «вогнів»: проти переважальних сил ворога та в умовах непередбачуваної, часто запізнілої підтримки партнерів.
Далі – про переможців у 10 номінаціях. За найвизначальнішими подіями ми разом із бізнес-середовищем стежимо протягом року. Але тільки вам визначати їхню підсумкову значимість і рівень впливу на галузь. Дякуємо всім опитуваним експертам і гравцям ринку за вклад у підготовку публікації.
Прорив року
Дрон «Лютий»
У номінації «Прорив року» перемагає перенесення війни на територію агресора завдяки стрімкому масштабуванню далекобійних рішень – насамперед deep strike та middle strike дронів.
Україна довела: вона здатна не лише оборонятися, а й системно атакувати. Для ворога, який сприймає розмови про перемовини як прояв слабкості, зброя, що уражає цілі у глибокому тилу рф, стала одним із небагатьох аргументів, які він здатен почути.
Ключова відмінність 2025 року – перехід від епізодичних ударів до майже щоденного й масового застосування далекобійних засобів ураження. Атаки по об’єктах військово-промислового комплексу, логістиці, енергетиці та військовій інфраструктурі відбуваються хвилями й у різних регіонах одночасно, змушуючи ворога розпорошувати ППО та ресурси. Саме масовість застосування зробила deep strike стратегічним інструментом тиску.
«Далекобійні рішення deep strike та middle strike стали проривними цього року – зі значним збільшенням спроможностей, номенклатури виробів і кількості успішних застосувань. Окремо варто відзначити FP-1 та «Лютий», які демонструють хороші масовані результати», – наголошують в Українській раді зброярів.
Паралельно формується ще один потенційно не менш руйнівний вектор – морські та підводні безпілотні системи. Їхнє застосування у 2025 році було точковим, однак кожен такий кейс має непропорційно великий ефект. Головна перевага підводних дронів – асиметричність: низька собівартість у порівнянні з вартістю цілей і складність протидії. Ворог змушений збільшувати витрати на системи охорони, бонові загородження тощо.
«Є велика потреба допомоги Силам оборони не лише в повітрі, а й на землі та воді. Зростає кількість запитів від Міністерства оборони на водні системи захисту. У виробників уже є дуже гарні напрацювання. Втім цей сегмент потребує значних інвестицій», – пояснює заступник голови з зовнішньої комунікації асоціації виробників безпілотних систем та супутніх технологій «Армада» Володимир Кравцов.
Інтрига року
Найбільша оборонна виставка Центральної та Східної Європи – MSPO 2025
У номінації «Інтрига року» перемагає ініціатива, яка протягом 2025-го залишалася в центрі уваги оборонної індустрії, – відкриття контрольованого експорту української зброї. Політична воля задекларована, інфраструктура поступово формується, однак ключові питання – коли та в якому форматі експорт запрацює на практиці – досі залишаються відкритими.
«Дозвіл на експорт зброї – одне з найочікуваніших і стратегічно важливих рішень 2025 року. Відкриття експорту одночасно спрацює на користь Силам оборони, державі та бізнесу. Контракти за кордоном дадуть виробникам ресурси на масштабування, R&D та зниження собівартості. Інженери, конструктори залишатимуться в Україні, бо будуть бачити перспективу, а не тимчасовий воєнний проєкт. Армія отримує більше й швидше. А для держави це перехід від ролі «одержувача допомоги» до партнера, який постачає перевірені у війні рішення. ОПК стане джерелом валютних надходжень в Україну», – пояснює Володимир Зіновський, заступник директора TAF Industries (виробництво FPV-дронів, систем РЕБ, розвідувальних комплексів та інших оборонних продуктів).
Експорт також може стати відповіддю на дисбаланс між потенціалом ОПК й обсягами держзамовлення.
«Галузь може продукувати значно більше, ніж держава здатна стабільно контрактувати. Це підштовхнуло деякі компанії виїхати за кордон. 2024 року при загальній спроможності $20 млрд було виготовлено зброї на $10 млрд. 2025-го прогнозовані можливості перевищують $35 млрд, тоді як закупівлі покриють максимум половину цієї суми. 2026-го виробничі спроможності лише для далекобійних дронів можуть сягнути $35 млрд», – наводять дані в Українській раді зброярів.
Та уточнюють, що перші експортні контракти варто очікувати не раніше другої половини 2026 року, адже потрібен час на випробування, сертифікацію та всі дозвільні процедури. А поки що готуються практичні механізми здійснення експорту. Нещодавно Українська рада зброярів створила Export Map – дорожню карту для виробників зброї, яка пояснює кроки виходу на зовнішні ринки. Описані два маршрути: Build with Ukraine (спільне виробництво з міжнародними партнерами) та Buy from Ukraine (прямий експорт української продукції).
Повноцінному запуску експорту допоможе і старт Defence City – спеціального правового та податкового режиму. Резиденти Defence City отримують повноваження на експорт. Нещодавно Кабмін ухвалив пакет документів, який має забезпечити запуск режиму з 5 січня 2026 року.
Виклик року
Дрони-перехоплювачі ODIN
У номінації «Виклик року» перемагає різкий стрибок кількості та різноманіття засобів для знищення ворожих ударних дронів. 2025 рік став переломним для української антидронної оборони – від поодиноких рішень до цілого класу перехоплювачів, які швидко еволюціонують у відповідь на зміну тактики ворога.
Командувач безпілотних систем ППО Юрій Черевашенко пояснює, що на початку 2025 року вибір був обмеженим: «Ми починали 2025-й, маючи лише «крила» для знищення ворожих безпілотників. А завершуємо рік із цілим парком мультироторних коптерів. Цей парк настільки різноманітний, що, ймовірно, у світі не існує стільки марок автомобілів, скільки в Україні є типів БпЛА для збиття «щахедів» – не лише відомих брендів, а й менш розкручених, але ефективних рішень».
За його словами, силам ППО, ймовірно, логістично було б простіше не мати такого «зоопарку» рішень.
«Але монополізувати виробництво дронів не можна – тоді зникне конкуренція і розвиток. Ми вже стикалися із ситуацією, коли один із виробників «крил» широко розповсюдив ефективний продукт, але з часом тактика дій і швидкість «шахедів» змінилися, а підприємство зупинилося на досягнутому й не захотіло далі розвиватися. Тож ми були змушені відмовитися від цього рішення», – уточнює пояснює Черевашенко.
Про глибший технологічний злам говорить заступник голови з виробничих можливостей асоціації виробників безпілотних систем та супутніх технологій «Армада» Юрій Домбровський: «2025 рік ознаменовується переходом перехоплювачів в еру реактивної тяги та високих швидкостей. Епоха 100–200 км/год завершується. Стоїть завдання – 300–500 км/год. Це вже відбувається і це очевидний серйозний злам. Наступний етап – рух у бік швидкостей маха, до 800 км/год».
У сукупності ці зміни формують нову реальність української ППО: гнучку, конкурентну й здатну швидко адаптуватися до еволюції ворожих дронів – тоді, коли ворог намагається грати на випередження.
Втім ефективна протидія ворожим дронам усе ще залишається й одним із головних викликів року. «На жаль, «шахеди» усе ще виснажують тил і підривають спроможності ОПК», – уточнює Володимир Зіновський.
Успіх року
Розвідувально-ударний наземний роботизований комплекс Droid TW 12.7
У номінації «Успіх року» перемагає масштабування виробництва та бойового застосування наземних роботизованих комплексів (НРК).
«Якщо 2024-й був проривним у сфері повітряних дронів, то цього року одним із найбільших трендів стали НРК», – зазначив співзасновник БФ «Повернись живим» Віталій Дейнега.
Роботизовані комплекси стали масово використовувати для логістики, евакуації поранених, мінування, штурмів, що дозволяє зберегти життя захисників.
«2025-го бачимо перехід НРК від тестування до повноцінної інтеграції в логістичні та бойові завдання. У багатьох бригадах створено окремі взводи та роти безпілотних наземних комплексів, і цей процес активно масштабується у 2025 році. А в Третій штурмовій бригаді створили окрему роту саме ударних НРК – NC13, задачі якої націлені на ударну складову, спеціальні операції, диверсійні завдання в тилу противника, підриви бліндажів, засідки», – розповідає Юрій Поріцький, СЕО оборонно-технологічної компанії DevDroid.
Задокументовані кейси ефективного бойового застосування НРК із мінімальним ризиком для життя військових. «Зокрема, вперше в історії бійці 5 окремої штурмової бригади вразили важку броньовану техніку противника – російську МТ-ЛБ разом з екіпажем за допомогою розвідувально-ударного комплексу Droid TW 12.7», – уточнює СЕО DevDroid.
Паралельно різко зросли й обсяги виробництва. «Якщо порівняти з минулим роком, то у 2025-му зростання в сегменті НРК становить понад 1000%. На початку року завантаженість виробництв у ніші НРК становила лише 35–40%, але завдяки великим контрактам і виділенню близько 8 млрд грн протягом року ситуація суттєво покращилася – хоча потенціал галузі все ще значно перевищує обсяги держзамовлення», – розповідав на Ukraine Tech Conference Максим Васильченко, СЕО та співзасновник TENCORE LLC (виробництво роботизованих платформ).
За його словами, держава зробила великий крок: дала ринку фінансову можливість показати свої продукти, а військовим – замінювати людей машинами.
«Головний ефект від НРК уже очевидний: у підрозділах, де ці системи системно застосовують і є підготовлені фахівці, у 2025 році фіксують нуль загиблих під час операцій. Українські технології насамперед зберігають життя, але водночас піднімають планку кваліфікації: потрібне навчання, стандартизація, уніфікація, правильна комунікація всередині підрозділів», – наполягає Максим Васильченко.
Синергія року
Рій дронів
У номінації «Синергія року» перемагає бум різноманітних оборонних технологій – від складних інженерних рішень до простих, але дієвих інновацій, які масово з’явилися та були швидко впроваджені.
Йдеться про рої дронів, штучний інтелект у FPV, перехоплювачах та НРК, протидію РЕБ, лазерні системи наведення тощо. Опитані експерти сходяться на думці: одним із ключових досягнень року стала не окрема розробка, а швидкість народження, тестування та масштабування необхідних технологій.
«Мова не лише про Computer Vision чи Mesh, а про феномен технологічних рішень в Україні», – пояснює Юрій Черевашенко.
Одним із прикладів такого прориву стали дрони-перехоплювачі з модулями автоматичного наведення на ціль. «Це технологія дійсно збільшила кількість збиття «шахедів». Сподіваємося наступного року це рішення буде масштабоване», – зазначає заступник директора TAF Industries.
Водночас прориви відбуваються не тільки в повітрі. CEO DevDroid наводить приклад розробки компанії – універсальної системи керування наземними роботизованими комплексами Droid Box: «Це «мозок» наземного дрона, який відповідає за зв’язок, керування та інтеграцію бойових модулів. Він сумісний з усіма типами НРК».
За його словами, без стандартизованих систем керування, зв’язку та протоколів стабільність роботи НРК і масштабування виробництва стають викликом для розробників. Тоді як нові рішення пришвидшують інтеграцію, зменшують витрати та підвищують надійність НРК.
«Для військових це означає стабільність і передбачуваність. Уніфікація керування різними платформами скорочує час підготовки екіпажів, спрощує заміну модулів і дозволяє підрозділам швидше вводити нові НРК в бойову роботу», – пояснює Юрій Поріцький.
Окремий напрямок – актуальні технології протидії домінуванню РЕБ. Одна з них – керування дроном через оптоволокно. Технологія не нова. Українські військові почали використовувати перші дрони «на шнурочку» ще 2022-го. Але масштабування почалося лише з 2025 року – на жаль, уже після масового застосування аналогів ворогом.
«Протягом року виробники, зокрема й наша компанія, долучилися до цієї технології та змогли масштабувати виробництво. Хоча Україна все ще відстає у виробництві оптоволоконних дронів. Основні складнощі для вітчизняних зброярів – комплектуючі з Китаю. росія має прямий доступ до дешевого китайського оптоволокна та комплектуючих у великих обсягах. І звісно, фінансування. Російське виробництво масово отримує державні кошти без ринкових обмежень. Натомість українські компанії обмежені бюджетними контрактами і браком обігових коштів», – пояснює Володимир Зіновський.
Як резюмує технічний керівник виробника дронів «КРИЛ» Дмитро Паладов: «У підсумку 2025 рік показав: в ОПК з’являється повноцінна екосистема, технологічна перевага України формується не однією «срібною кулею», а множинністю рішень, які постійно еволюціонують, конкурують між собою і швидко адаптуються до змін на полі бою».
Досягнення року
У номінації «Досягнення року» перемагає локалізація виробництва компонентів для оборонних технологій – один зі стратегічно вирішальних процесів 2025 року. Йдеться про поступове зниження критичної залежності від Китаю, без чого масштабування українського ОПК у воєнних умовах було б неможливим.
«На початку 2022 року близько 90% комплектуючих для дронів закуповувалися в Китаї. Розуміючи тенденцію коаліції росія – Китай було ухвалено принципове рішення: відходити від китайського «промислу» і розвивати виробництво в Україні», – пояснює Володимир Кравцов.
За його словами, невдовзі ринок побачив перші результати: українські комплектуючі виявилися не лише якісними, а й дешевшими за китайські – навіть без урахування логістики. «Далі більше: від фюзеляжів виробники перейшли до двигунів – вони вже кодифіковані, обльотані та добре себе показали. Технологічні й виробничі можливості для цього в нас є», – зазначає Кравцов.
Наступний етап – тепловізійні камери. «Компоненти для них досі закуповуються в Європі або Китаї. Втім вважаю, що за п’ять-шість місяців зможемо повністю перейти на власні комплектуючі», – сподівається заступник голови асоціації «Армада».
Та звертає увагу на окремі успішні кейси: зокрема, компанія DeViro вже має кодифікований БпЛА, зібраний повністю з українських компонентів. Багато власних комплектуючих й у Skyfall. «Водночас вони крокують у своїх розробках дуже далеко. Деякі їхні продукти ще не можуть бути повністю зібрані з українських комплектуючих: опираються на більш модернізовані чипи, які треба закупати в Європі», – уточнює Володимир Кравцов.
Виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко в інтерв’ю Mind підтверджує: Україна змогла локалізувати виробництво більшості ключових комплектуючих для БпЛА – корпусів, пропелерів, карбонових рам, пультів управління, частини електроніки (зокрема, монтажу SMD-компонентів на плати), а також двигунів.
«Найбільше «вузьке місце» сьогодні – це виробництво повноцінної електронної бази. Сенсори, мікросхеми, оптика, підсилювачі, плати ініціації поки що надходять ззовні, і саме ці напрямки потребують локалізації в першу чергу. Тож певний рівень локалізації маємо, але він обмежується складанням й обробкою імпортної сировини. Це дає змогу швидко реагувати на потреби фронту, але не знімає стратегічної залежності. Тому створення власних виробництв високотехнологічних компонентів залишається одним із ключових завдань для України», – пояснює Ігор Федірко.
Окремо Міністерство оборони створило закриту платформу «Бібліотека комплектуючих», де виробники можуть знайти необхідні їм компоненти до БпЛА, РЕБ та інших виробів.
Старт року
«Це Amazon для війни. Там підрозділи ЗСУ можуть самостійно обирати техніку, якою хочуть воювати, а купують її за кошти військової частини», – пояснюють в Українській раді зброярів.
У цих маркетах захисники можуть обирати оптимальні моделі дронів та НРК відповідно до потреб, замовляти кастомізовані рішення. А виробники натомість отримують прямий зворотний зв’язок від користувачів, можливість бачити реальний попит і швидко шліфувати продукти.
«Також механізм закупівель через маркетплейси відповідає на болюче для галузі питання – прозорість. Це особливо важливо для невеликих виробників, які мають змогу конкурувати якістю, а не вагомістю зв'язків», – розповідає технічний керівник «КРИЛ».
У підсумку для зброярів формується конкурентне середовище, у якому попит мають ефективніші й технологічно зріліші рішення. Така конкуренція змушує компанії підвищувати якість, швидше впроваджувати інновації та оптимізувати виробництво, а військові зрештою отримують найбільш дієві засоби ураження, перевірені практикою бойового застосування.
А нещодавно держава зробила зброярам новорічний подарунок: уряд запровадив довгострокові контракти для виробництва «Зброї Перемоги». Контракти укладатимуть на весь строк виробничого циклу: розробка, виробництво та ремонт. Що дає можливість виробникам ефективніше планувати свою діяльність.
Біль року
У номінації «Біль року» сходяться дві взаємопов’язані проблеми українського ОПК: дефіцит спеціалістів і захищених приміщень для виробництва. Саме вони дедалі частіше стають не фоновим викликом, а прямим обмеженням для масштабування виробництва.
СЕО DevDroid пояснює комплексність проблеми: «Дефіцит кваліфікованих кадрів, нестача захищених виробничих приміщень і високе стабільне навантаження на команди, що працюють у швидкому темпі розвитку й масштабування».
«Найбільша потреба – фахівці. Як казав мій тренер: «Люди є – футболістів не вистачає». Нам потрібно повернути інженерів на топрівень, як у США, де інженерні професії входять до десятки найвисокооплачуваніших», – розповідає Максим Васильченко.
За його словами, компанії інвестують у підготовку майбутніх інженерів, працюють із вишами, коледжами, підтримують освітні програми: вибудовують кадровий резерв із нуля. Водночас проблему ускладнює загальний дефіцит людського ресурсу в країні.
«Людей немає в армії, людей немає в бізнесі – маємо знайти баланс», – каже співзасновник TENCORE. Одним із виходів із цієї пастки Васильченко називає автоматизацію виробництва, підвищення кваліфікації працівників.
Колізія року
Зображення згенеровано Gemini
У номінації «Колізія року» перемагає регуляторна пастка, що стримує масштабування українського ОПК в умовах війни. Йдеться про зміни до Порядку бронювання, запроваджені постановою КМУ №1608 від 08.12.2025.
У номінації «Колізія року» перемагає регуляторна пастка, що стримує масштабування українського ОПК в умовах війни. Йдеться про зміни до Порядку бронювання, запроваджені постановою КМУ №1608 від 08.12.2025.
Документом було додано норму, згідно з якою кількість військовозобов’язаних, яких може забронювати підприємство, не може перевищувати кількість, зазначену в рішенні про визнання його критично важливим.
«Фактично нова норма прив’язує ліміт бронювання до чисельності персоналу на дату ухвалення рішення та не враховує подальше зростання штату на підприємствах, які масштабують виробництво», – пояснюють в Українській раді зброярів.
У воєнних умовах, коли оборонним компаніям потрібно швидко нарощувати потужності, відкривати нові виробничі лінії та залучати інженерів, операторів, технологів, така норма створює системний ризик. Підприємства можуть фізично не мати змоги забронювати нових ключових працівників, навіть якщо держава одночасно очікує від них збільшення обсягів виробництва.
«Правила бронювання мають враховувати динаміку оборонного виробництва та наймання персоналу. Інакше замість посилення автономності та стійкості ОПК держава ризикує отримати протилежний ефект: зупинку розширення виробництва», – наголошують в Українській раді зброярів.
Обличчя року
Тестування Raybird на полігоні
У номінації «Обличчя року» перемагає спільнота військових, розробників, інженерів, складальників, паяльників, тестувальників, які разом створюють критично важливу для захисту країни зброю. Ці люди працюють на знос і беруть на себе відповідальність за результат. Саме їхня щоденна, часто непомітна робота формує реальну спроможність України тримати оборону й нав’язувати ворогу власні правила гри.
«Обличчя року» в українському ОПК – не окрема посада чи гучне ім’я. Це люди, які беруть на себе відповідальність – у цехах, на полігонах і на передовій; ті, хто створює технології, випробовує їх у бою й платить за прогрес високу ціну. Саме вони формують образ української оборонної індустрії – сильний, відповідальний і незламний», – вважає Дмитро Паладов.
«Це українські інженери та військові, які спільно створюють, тестують і застосовують рішення, що дозволяють керувати полем бою віддалено», – додає Юрій Поріцький.
«Попри великий прорив українського ОПК, оборону тримають люди – Сили оборони України. Кожною технологією, яку виготовляють MilTech-компанії, управляють наші військові. Оборонці сьогодні активно долучаються й до розробок і вдосконалення технологій. Наприклад, ми разом із батальйоном Darknode Сил безпілотних систем розробили носій ретранслятора «Колібрі 13 FR1». Засіб уже застосовують. Це стало можливим саме завдяки ЗСУ», – доповнює заступник директора TAF Industries
На превеликий жаль, серед цих людей є загиблі. Українська рада зброярів згадує Богдана Змія – інженера, засновника та керівника Rovertech, який загинув 26 жовтня.
«Богдан є одним із творців роботизованої машини для розмінування «Змій», що допомагає саперам знешкоджувати міни та боєприпаси, рятуючи життя військових і цивільних. Ми мали честь знати Богдана особисто. Цінуємо його внесок у розвиток української оборонної інженерії та безпеку людей. Його загибель стала великою втратою для українського ОПК та всієї DefenseTech-спільноти», – наголошують в Українській раді зброярів.
Читайте також. Mind Reality Check 2025 – найпомітніші та найвизначніші події, що мали місце протягом року: