Discuss Discuss
Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци

Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци

Ролик про Daddy's Pizza підірвав Twitter: користувачі з різних країн «підвішували» піци для харків'ян

Этот материал также доступен на русском языке
Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци
Павло Федосенко
Фото: ФБ-сторінка Павла Федосенка

20, 30, 50 євро – донати на PayPal Павла Федосенка тиждень падали в режимі нон-стоп. Європейці «підвісили» для жителів воєнного Харкова 1000 піц. А після того як сюжет про це показав американський телеканал CBS, їх кількість за декілька днів майже подвоїлася. Хтось робив позначку, кому саме призначено допомогу, хтось залишав це рішення за Павлом. Найчастіше піци «підвішували» для військових, лікарів і дітей. Федосенко також адресує їх рятувальникам та комунальникам. Фінансову підтримку піцерія і харків'яни отримали завдяки зльоту ролика про Daddy's Pizza у Twitter.

Кому потрібна піца в місті, яке бомбардують два місяці поспіль, і як це – розвозити замовлення під час обстрілів та бомбардувань, Mind дізнався у команди Daddy's Pizza.

Із серця IT-столиці України

Перед війною Daddy's Pizza встигла пропрацювати лише пів року. За цей короткий строк піцерія набула ядро ​​лояльних клієнтів. Виробництво в місті розвивалося: харківські заводи модернізувалися, будувався великий індустріальний парк. Завдяки потужному IT-кластеру Харків багато хто називав IT-столицею України. Тому півторакілограмова американська піца за 450–480 грн легко знайшла своїх клієнтів: айтішників, підприємців, топменеджерів.

«Цей стартап, як і багато інших, народився, бо мені самому такого продукту бракувало. Ми з дружиною та друзями по п'ятницях збиралися разом, грали в настільні ігри. Випробовували різні доставки. Великих мережевих піцерій у Харкові не представлено, але сильні локальні гравці були. На четвірку в кращому разі, а хотілося вау-ефекту. Наша американська піца, вона вийшла така ситна, велика, не ПХшна. Мрія гедоніста!» – усміхається Павло Федосенко.

Проєкт Daddy's Pizza народився між локдаунами – 23 липня 2021 року. Харків, як і інші міста в пандемію, раз у раз переходив із помаранчевої до червоної зони і назад. Доставками вже користувалися навіть ті, хто до ковіду воліли відвідувати заклади.

Але на точку окупності піцерія вийти не встигла. Часу вистачило лише на оптимізацію виробничих процесів і побудову маркетингової стратегії, зокрема, для айтішників запустили окрему програму лояльності.

У планах був розвиток мережі виробництв і поліпшення сервісу. Вже працювало правило: якщо кур'єр добирався більше за годину, він віддавав піцу безкоштовно. На сайті Daddy's Pizza досі висить цей стандарт, хоча зараз на доставку може піти три години. Павло каже, що за 18 днів роботи у війну лише один клієнт відмовився оплачувати продукт у зв’язку із затримкою. Типовіша ситуація, коли піцу доводиться возити двічі.

Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци

«Доставляли замовлення до однієї з військових частин. Кур'єр під'їжджає, починають стріляти. Військові махають: валіть звідси нахер! – розповідає Федосенко. – За пів години я сам поїхав. Стовп диму, який видно з усіх куточків міста. Мені саме туди».

Павло Федосенко спочатку орієнтувався на локальну доставку. Виробництво відкрив у близько до центру Харкова – на Павловому полі. Велику американську піцу харків'яни за мирних часів замовляли компаніями – додому, в офіси та навіть парки. Безкрайній парк Горького, затишний Саржин Яр і улюблений серед харків'ян сад Шевченка входили в радіус доставки. Позиціонування продукту було відповідним: піца – це привід для спілкування.

Як експеримент, ще до війни, Федосенко почав возити піцу до більш віддалених районів, зокрема Північної Салтівки. Зараз доставка працює в усьому Харкові. Але з моменту відновлення роботи замовлень із цього району не надходило. Північна Салтівка стала харківським Маріуполем.

Старт під «Градами»

Робота піцерії зупинилася 24 лютого. Перші дні війни Павло провів у дорозі – вивозив на Захід України дружину, маленьку дочку та маму. Дорогою до рідного Харкова вирішив поставити на кухні піч і роздавати хліб тим, хто опинився в складному становищі. Але з'ясувалося, що з чотирьох кухарів у місті залишився лише один. Працювати не було кому.

У територіальну оборону його без військового досвіду не брали, і Павло пішов у волонтерство. Разом із полтавськими друзями евакуював харків'ян до Полтави, де було відносно спокійно. Також зайнявся логістикою продуктів. «Як і будь-яка гарна історія, ця розпочалася з віскі, – усміхається співрозмовник. – Я кажу товаришу, мовляв, хочу відкритися, але немає команди. Він відповідає: знайдемо».

Алехандро Агілер став головним піцайоло в новій команді. Себе він називає бригадиром кухні. Разом із ним піцу у воєнному Харкові готують ще чотири кухарі – когось він знайшов через громадські харчові паблики, з кимось працював раніше.

Алехандро, якого колеги знають як Алекса, 14 років у ресторанній сфері, тож зміг зібрати команду за кілька днів. Але то була половина результату. У місті бракувало продуктів. Із 50 необхідних найменувань можна було знайти три. Постачальники не відповідали.

«Павло попросив мене максимально дотримуватися вже напрацьованих рецептур. Але дещо довелося змінити. Дістати деякі позиції було неможливо», – розповідає Олексій.

Першу партію інгредієнтів Павлу передали з Полтави друзі, з якими він волонтерив. 2 квітня піцерія знову відкрилася.

«Була субота. Це було щось», – згадує Павло. Першого ж дня кухня видала довоєнний обсяг – 50 піц. І відразу стало зрозуміло, що потрібно більше. Проте виникла нова проблема: закінчилися коробки.

Павлу забракло кількох днів перед війною, щоб забрати з друку нову фірмову упаковку. На розробку «правильної» коробки він напередодні витратив не один місяць. Але в умовах війни купити навіть стандартну білу виявилося надзавданням. Як і продуктові постачальники, виробники упаковки не працювали. Розв’язати проблему Павло зміг через біговий клуб Chameleon Club, учасником якого був. У його одноклубника знайшовся запас коробок.

До середини квітня бізнес у Харкові почав оживати. В останній партії продуктів уже було 12 критично важливих пунктів для виробництва піци – і все в одного постачальника.

На кухні Daddy's Pizza є панорамні вікна. Але Алекс каже, що, коли зайнятий роботою, рідко замислюється над тим, «прилетить» чи не «прилетить». Сидіти вдома складніше. За день він із командою виробляє до 100 піц. І планує нарощувати обсяги: виробничі потужності дають змогу вийти на 130 одиниць до комендантської години. У Харкові пішки можна пересуватися до 19-ї години, на автомобілі – до 20-ї.

«Я піклуюся про тебе»

Айтішник Андрій Паккі був присутнім на тестовому запуску піцерії ще влітку минулого року. «Я знав любов Паші до якісних речей. Знав, що, коли він щось робитиме, він це робитиме добре. І почав чекати, – згадує Андрій. – Перший раз дивуєшся його піці, бо вона велика, але вдруге замовляєш, бо смачна».

У квітні 2022 року Андрій також одним із перших встиг зробити замовлення. «Я жив у центрі. У моєму районі не так страшно. Але ти все одно нікуди не виходиш. До того як я ухвалив рішення про тимчасовий переїзд, 40 днів просидів у квартирі: читав новини та прислухався до вибухів, – ділиться Паккі. – Аж раптом піца, та сама... Це і приємний спогад про довоєнне життя, і радість, що місто живе. Ще пощастило: Паша сам привіз піцу, я був радий його бачити.

Замовлення у Андрія прийняла адміністраторка Оксана Ярош. Вона перебуває на Заході України, але залишається в команді харків'ян. «Друзі, у яких я живу, сміються, що ми з песиком не розпаковуємо наплічник. Я із Салтівки, мій будинок стоїть, я поки що не бездомна і сподіваюся, не стану такою. Я на низькому старті. Тільки й чекаю, щоб повернутися», – зізнається співрозмовниця.

Оксана від самого початку займалася просуванням доставки Daddy's Pizza в Instagram. За умов локальної доставки цієї соцмережі було достатньо. У воєнні часи для спілкування з клієнтами додався Telegram – виявилося, що тепер 80% клієнтів замовляють піцу не для себе та не телефоном. Писали з різних міст України та світу. Замовлення робили для рідних, друзів, а також для військових, лікарів, рятувальників, комунальників і дітей у метро. У харківському метро ховаються тисячі сімей із дітьми, які бояться вийти до міста.

Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци

«До активної фази війни ми наголошували на тому, що піца – це тепло зустрічей. Тепер піца стала символом турботи та любові. Питання «Як ти?» у війну прирівнюється до «Я тебе люблю», а піца – до «Я піклуюся про тебе».

Світ – за нас

«Підвішувати» піци почали від моменту запуску. Стандартне замовлення не відрізнялося за чеком від мирного: 10 піц. Стільки раніше замовляли на дні народження до офісу. Першим перевищив ліміт американський фонд, який займається питанням Голокосту. «Вони сплатили 20 піц. Десять ми доставили комунальникам, ще 10 – до однієї з лікарень, де приймають поранених військових», – каже Павло.

12 квітня стався інформаційний вибух, який привернув до крихітної харківської піцерії увагу всього світу. Білоруська журналістка Анна Любакова опублікувала в твіттер ролик про Павла, який розвозить піцу по обстрілюваному Харкову, і супроводила його англомовним текстом.

«Я з 16 років працюю новинарем, останні шість володію харківським новинним медіа. Думаю, моя медійність допомогла», – каже Федосенко. Сюжет, який «злетів» у твіттер, зняв оператор «Інтера» Олександр Яновський для спільного марафону центральних телеканалів «Єдині новини», що триває від початку війни. Потім матеріал переформатували під «Радіо Свобода» – і саме цей сюжет помітила журналістка з Білорусі.

«Друзі зі Львова ввечері кинули посилання, чи ваша ця піца, чи ви одні такі божевільні? Я прочитала коментарі та побачила, що багато хто хоче задонатити. Але в ролику не було навіть назви піцерії, звучало лише ім'я Павла», – згадує Оксана.

Користувачі почали шукати Павла самі – і знайшли переможця телешоу «МайстерШеф. Професіонали» Павла Серветника. Оксана згадує, як написала автору посту, що це не той Павло, попросила відредагувати текст і лягла спати. А вранці в інстаграм на неї чекали сотні повідомлень різними мовами.

Але це ще не був апофеоз. Наступним ролик запостив колишній посол України в Австрії Олександр Щерба з 270 000 підписників. «Він мені зателефонував, а я йому – хто ви? Каже, ваш телефон дав Антон Геращенко (радник голови МВС. – Mind), хочу вам допомогти. Дайте реквізити», – згадує Федосенко. Після цього піци почали підвішувати десятками.

Щоб виготовити та доставити тисячу вже «підвішених» піц, Павлу знадобиться більше місяця. Таких він щодня розвозить 30–40. Більше поки що не виходить: постійні клієнти теж чекають на свою порцію турботи.

«Те, що з нами зараз відбувається, це диво. Ви дивилися «Форрест Гамп»? Пам’ятаєте його маленький човник, на якому він ходив за креветкою? А потім налетів шторм, великі кораблі потонули, і він став мільйонером, – жартує Павло. – Після війни на нас чекає економічна криза, я мрію, щоб ми вижили – і зараз, і після».

Запит на турботу: як під час війни харків’янин Павло Федосенко удвічі збільшив виробництво піци

На 57-й день війни, коли Mind спілкувався з підприємцем, поставлені перед собою завдання Павло виконав. Доставка Daddy's Pizza вдвічі перевищила довоєнний обсяг замовлень. Піч для випікання хліба вже стоїть на кухні піцерії. Хліб, що виготовляється за рецептом Алекса, Павло додає у безкоштовні продуктові набори, як і збирався.

А потім американський телеканал CBS показав короткий сюжет про Павла. І просто за пару днів кількість «підвішених» піц злетіла майже до 2000. «У нинішньому темпі ми безкоштовно годуватимемо людей ще мінімум півтора-два місяці», – написав Федосенко на своїй ФБ-сторінці.

Павло Серветник, якому помилково задонатили користувачі Twitter, також виявився власником піцерії, але в Херсоні. І коли Херсон тимчасово зайняли російські окупанти, він, як і його тезка з Харкова, почав пекти хліб. Серветник запропонував повернути донати, що йому прилетіли, Федосенкові. Але той відмовився – сьогодні українці єдині, як ніколи.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua