«Імідж – ніщо, жага – усе», – один з найпопулярніших рекламних слоганів, якому ні багато ні мало – 27 років, досі не втратив актуальності. Хіба що набув інших конотацій. У 2020 році найбільший виробник газованих напоїв, компанія Coca-Cola, знову став найбільшим пластиковим
«забруднювачем» планети. За даними Break Free From Plastic (BFFP), організації, яка проводить «пластиковий аудит» найбільших компаній світу, вироблений і використаний Coca-Cola у якості пакування пластик минулого року виявили в 51 з 55 проінспектованих країн.
Усього ж у 2020 році волонтери, яких на цей раз зібралося майже 15 тисяч осіб, зареєстрували більше ніж 5000 брендів, «приналежність» до яких було виявлено на пластику в усьому світі. Після класифікації й аналізу BFFP встановила, що усі торгові марки належать приблизно 3000 компаній. Серед глобальних забруднювачів, окрім Coca-Cola, її найближчий конкурент – компанія PepsiCo та швейцарська Nestle, найбільший у світі виробник продуктів харчування.
При цьому, як відзначають укладачі списку, попри маркетингову тактику та заявлене слідування цілям Сталого розвитку, найбільші транснаціональні компанії залишаються найбільшими забруднювачами довкілля. Трійка лідерів «пластикового» рейтингу BFFP є незмінною з самого першого аудиту в 2018 році.
Попри задекларовані дії та ініціативи, акцентують увагу екперти BFFP, компанії не вживають належних заходів задля скорочення «пластикового сліду» у повному обсязі. У випадку з Coca-Cola пластик компанії розширив «експансію» і за рік збільшив присутність на 14 країн світу, а кількість зареєстрованих відходів під цією ТМ зросла більше ніж на дві тисячі одиниць пластику.
Тепер імідж і справді ніщо, особливу цінність сьогодні набуває репутація. Сім компаній зі списку BFFP, які спричиняють найбільшу шкоду екології, долучилися до добровільної ініціативи
New Plastics Economy Фонду Елен МакАртур. Глобальні зобов'язання, які в цілому підписали більше ніж 300 компаній у світі, мають на меті розвиток безвідходної економіки та насамперед – ліквідацію джерел пластикових відходів і забруднення довкілля.
Варто сказати, що, підписавшись під New Plastics Economy, компанії зобов'язуються забезпечувати прозорість ведення бізнесу та погоджуються на щорічну публікацію нефінансових звітів, що фіксують вжиті заходи та досягнення.З реальних досягнень Coca-Cola – 18-ть з 200 ринків компанія «перевела» на пляшки зі 100% переробленого пластику, в Європі компанія повністю відмовилася від використання пластику в мультипакуваннях на користь картону. А до 2030 року Coca-Cola зобов'язується «повернути в сім'ю» усі пластикові пляшки для подальшої переробки.
Пластик – лише частина відходів корпоративного світу в прямому та переносному сенсі. І за великим рахунком справа не у тому, яку шкоду довкіллю компанія спричиняє своєю діяльністю, а у тому, яку відповідальність вона бере на себе за наслідки та наскільки це відповідає масштабу заподіяної шкоди.
Репутація стає ще одним нематеріальним активом компанії, якому сьогодні дістається роль першого плану. І поняття корпоративної соціальної відповідальності бізнесу тепер трактується набагато глибше, ніж ситуативні благодійні акції та десяток висаджених дерев. Йдеться про комплексну «екологічність» бізнесу – про те, як він веде діяльність, як вибудовує відносини не тільки з довкіллям, але й з суспільством, з усіма стейкхолдерами: співробітниками, партнерами, громадянами та владою, – а також, наскільки він відкритий та прозорий.
Поліпшення добробуту, захист і збереження планети для майбутніх поколінь – глобальна ініціатива.
Сформульовані ООН 17 Цілей сталого розвитку мають комплексний характер, бо для досягнення сталого розвитку необхідний баланс усіх його трьох компонентів: економічного, соціального та екологічного. Причому – в усіх сегментах економіки та сферах діяльності. ESG-принципи (Environmental, Social, Governance) стають корпоративним кодексом.
За даними Edelman Trust Barometer 2020 року,
71% споживачів у світі готові відмовитися від бренда, який працює виключно заради грошей, не дбає про клієнтів, внутрішнє споживання та вплив на довкілля. В останньому опитуванні інституційних інвесторів компанією Ernst&Young, присвяченому зміні клімату та сталому розвитку, майже 9 з 10 опитаних інвесторів
заявили, що нефінансові результати мали вирішальну роль в ухваленні інвестиційних рішень. І якщо двома роками раніше структуровану оцінку ESG-індексу проводили 32% інвесторів, то у 2020-му – 72%.
