Успішні до 25-ти: як з дитинства бути екодослідницею та експериментаторкою

Mind продовжує цикл інтерв'ю з успішними українцями, які попри юний вік вже обрали кар'єрний шлях або справу до душі. Раніше ми вже розповідали про винахідника спеціального «водовідштовхувального» блокнота для військових Владислава Рибку, 14-річного чемпіона Європи зі снукеру Юліана Бойка, засновника ІТ-компанії Андрія Баса, фаундера інтернет-маркетингового агентства Владислава Івченка, творця світлодіодної маски Михайла Чумаченка, а також спілкувалися з Владиславом Бандуриним – співавтором довідкового інтернет-ресурсу для абітурієнтів, Валентином Фречкою, що розробив проєкт перероблення опалого листя на папір, та з Іваном Затварським, який реалізував свої стартапи до 24 років, а нині є волонтером всеукраїнської екомапи Recycle Map та координує проєкти цифрового розвитку як співробітник Міністерства цифрової трансформації України. Також мали бесіду зі співзасновником креативного агентства nudge та анімаційної студії NEED Вадимом Черніковим, а ще – з наймолодшою найсильнішою людиною світу Олексієм Новіковим і 21-річним Микитою Смотровим – співзасновником і креативним директором незалежної дизайн-студії та технологічної компанії.

Цього разу ми поспілкувалися зі стартаперкою Єлизаветою Подкопаєвою, яка у 16 років винайшла пристрій для очищення каналізаційних колекторів, – про те, хто мотивує фіналістку найбільшої у світі американської міжнародної наукової виставки «стрибати вище голови», про рівень розвитку екотехнологій в Україні, екосексуалів та інші аспекти турботи про навколишнє середовище. 

– Наш проєкт передбачає певну частку «ейджизму». Тож вимушена запитати: скільки вам зараз років і чим пишаєтеся понад усе сьогодні?    

– Зараз мені 22. І за моїми плечима десятки дипломів та нагород національного рівня, я фіналістка найбільшої у світі міжнародної наукової виставки Intel ISEF, що проходить у США, та золота призерка міжнародної олімпіади з екології. У свої 16 винайшла пристрій для очищення каналізаційних колекторів, а також активно займалася розробленням стартапів. 

– З якого віку почали займатися  наукою? Як із вами спілкувалися батьки, щоб не відбити ентузіазм? 

– Я росла дитиною, яких називають «чомучками», і на моїх батьків лягла важка роль пояснювати всі «Чому?», з якою вони справлялися на відмінно. А от навчання в школі мені було нецікавим. Змінилося все лише в старших класах, коли ми почали вивчати хімію, – саме з останньою прийшла любов до науки. 

Згодом батьки запропонували мені перейти в ліцей – там мені відкрили світ юнацької науки. І дуже пощастило з талановитими вчителями, які вміли зацікавити й підтримати.

– Чому та коли вас почала серйозно цікавити тема екології? 

–  Не згадаю період, коли в моєму житті не було екології, – ця тема завжди мене оточувала, моя мама намагалася впровадити екологічні звички в життя сім’ї і вчила мислити глобально. 

А наука відкрилася мені у старших класах ліцею й після олімпіад стала зовсім рідною. Сподіваюсь, у найближчому майбутньому це буде справою мого життя, бо вже цьогоріч я закінчую бакалаврат за спеціальністю «Еколог».

– Чи чули ви про поняття «екосексуали» та що про це думаєте? 

– Цей напрям набирає популярності. Це круто, бо зараз час, коли кожен повинен думати про довкілля, і популяризація еконапрямків – це ще один крок до раціонального природокористування та збереження природи. 

– На якому рівні, на вашу думку, знаходиться впровадження екотехнологій в Україні? 

– На жаль, ми маємо дуже сумну статистику і ще більш печальне законодавство, що абсолютно не стимулює підприємства бути екологічними. Рівень розвитку екотехнологій в Україні слабкий, але у зв’язку з активним виходом багатьох вітчизняних виробників на європейський ринок, поширюються стандарти ЄС, які нормують і природоохоронну сферу також. 

– Наскільки застосовується ваш винахід? Чи заробляєте на ньому?  

–  Імпульсний сантехнічний модуль для очистки каналізаційних колекторів – це конструкція, мета якої – превентивне очищення каналізаційних колекторів без порушення умови функціонування наявної цілісної мережі. 

Суть його дуже проста. Це асиметричний ківш об’ємом 150 літрів, який встановлюється в каналізаційний колектор (простір під люком), наповнюється дощовою водою, а після заповнення автоматично перевертається, створюючи сильний імпульс, який і вимиває всі засмічення по магістралі труби. 

Також було розроблено конструкцію для встановлення та демонтування самого ковша в каналізаційні колектори. 

Винахід працюватиме як в умовах змішаної мережі, так і в роздільній системі каналізування. Перевагами є те, що ми можемо застосувати його в будь-якому місті без вживання додаткових заходів, а також він не потребує постійного моніторингу. 

Реалізація проєкту зупинилася на виготовлені експериментальної установки. На жаль, ані умов для проведення масштабних експериментів, ані впровадження на базі певного водоканалу зараз немає. 

Насправді питання заробітку для науковця, особливо дослідника та експериментатора, надто болюче, бо ми радше вкладаємо гроші у розробки, аніж заробляємо на них. Але моєю метою, насправді, ніколи не були гроші, мені просто хотілось, аби винаходом користувались.

– Як зазвичай проходить ваш день? 

– Я не живу за встановленим графіком. Але моє життя наповнене подіями, і, як для інтроверта, мабуть, аж занадто. Навчання в університеті, наукова діяльність. Крім того, заняття йогою і шлях до мрії пробігти півмарафон, тому двічі на тиждень намагаюся бігати, для мене це теж свого роду медитація в русі. 

Ще я обожнюю читати книги, і це велика частина мого життя. 

–  Наука – це визначений шлях і кар'єра, чи розглядаєте альтернативи? 

– Це одне з найгостріших питань для мене, важко обрати: чи залишатися в науці в Україні, чи тікати закордон, а може, взагалі взятися за щось нове. Хоч знаю точно, що моє серце належить науці, і чим би я не займалася, повертатимусь у це русло. 

–  Чи є у вас приклади для наслідування?

– Безумовно такі люди є, це мої батьки і педагоги. З батьками і так все зрозуміло: вони просто найкращі, завдяки їхній підтримці і безумовній любові я багато чого досягла і вірю, що попереду ще більше. І вчителі та викладачі, – вони мотивують мене та надихають бути не просто найкращою, а стрибати вище своєї голови. 

І я сама, бо мотивація – в дії: чим більше речей мені вдається, тим більше хочеться робити і працювати, завжди здається, що ти надто мало робиш і надто мало знаєш.

– Що порадите почитати і які ваші джерела натхнення?

– Трилогія «Атлант розправив плечі». Айн Ренд створила антиутопію, яка перевертає уявлення про світ. 

Я також палкий шанувальник Дена Брауна і його творчості, важко навіть виділити одну книгу, бо вони всі варті уваги. 

Улюблений детектив – «Правда про справу Гаррі Квеберта» Жоеля Діккера. Дуже люблю психологічні романи Ірвін Ялома, а зараз читаю Достоєвского «Брати Карамазови» і не розумію, чому тільки зараз ця книга потрапила мені до рук. 

Мене надихають цікаві та незвичні особистості. Обожнюю, коли люди займаються тим, що люблять.

Захоплення – йога, біг, і, безумовно, подорожі. А взагалі я дуже емоційна, тому часто надихаюся звичайними побутовими приємностями.