Успішні до 25-ти: створення анімаційної студії як поштовх до позитивних змін у суспільстві
Вадим Черніков – про те, як продукувати доступний контент і правильно говорити про складні речі
Mind продовжує цикл інтерв'ю з успішними українцями, які попри юний вік вже обрали кар'єрний шлях або справу до душі. Раніше ми вже розповідали про винахідника спеціального «водовідштовхувального» блокнота для військових Владислава Рибку, 14-річного чемпіона Європи зі снукеру Юліана Бойка, засновника ІТ-компанії Андрія Баса, фаундера інтернет-маркетингового агентства Владислава Івченка, творця світлодіодної маски Михайла Чумаченка, а також спілкувалися з Владиславом Бандуриним – співавтором довідкового інтернет-ресурсу для абітурієнтів, Валентином Фречкою, що розробив проєкт переробки опалого листя на папір, та з Іваном Затварським, який реалізував свої стартапи до 24 років, а нині є волонтером всеукраїнської екомапи Recycle Map та координує проєкти цифрового розвитку як співробітник Міністерства цифрової трансформації України.
Цього раз ми поговорили зі співзасновником креативного агентства nudge та анімаційної студії NEED Вадимом Черніковим про те, у чому перевага молодих команд у порівнянні з великими гравцями, як вдається переконувати клієнтів, що спрацює краще, а також про співпрацю з ООН, Unicef, Червоний Хрест, UNESCO та інтелект співробітників, як стартовий капітал.
– Наш проєкт передбачає трохи «ейджизму». Тож вимушена запитати, скільки вам зараз років?
– Зараз мені 24. Свій бізнес я почав, коли мені було 21.
– Коли і як з’явилася ідея створення креативного агентства nudge та анімаційної студії NEED? Що було першим?
– Першою була студія NEED. Ми заснували її з друзями у 2017 році. Початково починали як проєкт, який робить анімаційні освітні відео та безкоштовно викладає в Youtube. Нас це драйвило, бо хотіли створювати доступний контент. Доступний не так фізично, як змістовно – розповідали про складні теми простими словами.
Ми робили це просто для свого задоволення і тільки потім почали думати про монетизацію. Через якийсь час побачили, що на подібні відео є попит, організації хотіли отримати анімаційні відео зі своїх тем. Так ми почали працювати над бізнес-моделлю і вже у 2018-му функціонували як повноцінний бізнес.
Що стосується nudge – то це вже продукт, який ми створили уже трохи розуміючи, як бізнес взагалі працює. Це креативна агенція, яка розробляє рекламні кампанії та створює соціальну рекламу. Ми надаємо більший спектр послуг та повноцінне рішення для наших клієнтів – організацій громадянського суспільства.
Що саме ми створимо разом із організацією – залежить від її конкретних задач. У нас є фокус на 2D графіку у візуальній комунікації, тож її ми беремо за основу і можемо створити як окреме анімаційне відео, ілюстрації, лого чи книгу, так і цілу кампанію із веденням комунікації, оффлайн та онлайн-заходами, айдентикою та згадками у ЗМІ.
Наприклад, разом із ГО «Соціальна синергія» ми створили серію відео про недискримінаційний підхід у звертанні до людей з інвалідністю. Анімація була націленою на працівників соціальних служб. А ось із німецькою неурядовою організацією Dekabristen e.V. ми розробили та реалізуємо доволі масштабну кампанію на тему політичної освіти, в рамках якої вже були проведені оффлайн-заходи, створено онлайн-курс, а його учасники зможуть потрапити в освітню поїздку до Берліну.
У кожної співпраці свої масштаби, що залежить від багатьох чинників. Але ми завжди намагаємося витягнути максимум і створити корисний для організації та її аудиторії продукт.
– Який сенс вкладаєте у назви компаній?
– NEED – акронім від англійських слів Necessary Education. Назву залишили початковою з того часу, як робили саме освітній проєкт. Це скоріше пам’ять про наш шлях, як ми починали компанію фактично наосліп. Крім того, зараз ми перетворюємо NEED на повноцінний блог. Робимо не тільки анімацію, але і подкасти. Також нещодавно запустили свій перший анімаційний онлайн-курс Citizen+. Ця назва залишається для нас актуальною, бо продовжуємо доносити потрібні людям знання. Але вже кристалізуючи ключові для проєкту теми.
Nudge – це поштовх. В нашій інтерпретації – поштовх до позитивних змін. Ми допомагаємо говорити про складні речі правильно, доносити їх до великої кількості людей і підштовхувати їх до правильних речей. Цікаво, що цю назву придумали не ми. Її вигадали студенти УКУ. Наш проєкт був кейсовим на одному з курсів університету. Завданням однієї з команд було розробити назву та комунікаційну стратегію для нашого нового бізнесу. Власне, нам здалось, що з задачею вони чудово впорались, ми взяли цю назву та створили для неї відповідний брендинг.
– У чому ваші переваги порівняно з конкурентами?
– Ми робимо рекламу для соціальних проєктів і самі фактично починали з соціального проєкту. Це означає те, що, по-перше, ми добре розуміємо всі підводні камені та проблеми, з якими до нас приходить клієнт. А по-друге, ми справді поділяємо цінності, які транслюємо у своїх роботах.
Другий важливий фактор, як би це не було банально, – це наш молодий вік.
Зазвичай великі міжнародні організації часто підходять досить формально до подібних проєктів. Ми намагаємося зробити щось сміливе та креативне, часто переконуючи клієнтів, що це спрацює краще. Таким чином приносимо свій креатив у цю сферу.
Крім того, досить велика кількість проєктів, які ми робимо, направлена саме на молодь. Ми чудово розуміємо портрет людини, для якої ми це робимо, і добираємо рішення, яке її дійсно зацікавить. Іноді коли дивишся рекламу, яку 40-річні створили для 20-річних, стає трохи соромно. Думаю, так не має бути.
– Якими були ваші перші кроки до втілення проєктів у життя? І скільки пройшло часу від ідеї до реалізації?
– Усе розвивалося максимально швидко. Перше, з чого я почав – пошук однодумців, з якими міг би втілити цю ідею. Чесно кажучи, довго шукати не довелось. У той самий день, коли я вирішив робити проєкт, зустрівся зі своїм однокласником Ігорем Тітовим. Трохи пізніше, десь тижні за три, до проєкту приєдналась третя співзасновниця – Ярина Вишенська. Разом ми працювали над першою концепцією проєкту та розробляли прототип.
Також, через місяці два після запуску відбувався набір на бізнес-акселератор в Одесі. Тому ми швидко «загорнули» всі наші ідеї у презентацію, надіслали заявку, запітчили розробку та на два місяці переїхали всією командою до Одеси на акселерацію. На той момент нас було п’ятеро: крім трьох співзасновників з нами був мій брат Влад та веб-розробник Антон, який робив наш перший сайт. Наступні два місяці ми жили разом і працювали над прототипом, а пізніше – над бізнес-моделлю бізнесу.
– Яким був стартовий капітал?
– Весь мій стартовий капітал – люди, з якими я починав. Якщо серйозно, то у нас дійсно не було інвестицій, коли ми створювали перший проєкт. Були невеликі заощадження, які дозволили звільнитись з роботи і «проїдати» їх у перший час.
По суті, головною інвестицію з нашого боку був наш час. Перші 9 – 10 місяців ми працювали без вихідних і майже по 12 годин на добу.
– Скільки наразі у вас клієнтів і які були першими, хто у вас повірив?
– За весь час роботи проєкту у нас було близько 40–50 клієнтів. З них 15 тих, які замовляють постійно. З деякими клієнтами у нас укладено річні контракти. В такому випадку ми куруємо всі рекламні кампанії та створюємо всю рекламу для організації. Так ми працюємо, наприклад, з Товариством Червоного Хреста України.
Першим нашим клієнтом був фестиваль електронної музики в Тернополі. Я вже навіть не пам’ятаю його назву, але ми були тоді їм дуже вдячні. В нашій сфері складно знайти замовників, якщо у тебе немає серйозного портфоліо. Інше замовлення, яке було одним із перших – відео для конкурсу Global Teachers Prize Ukraine.
– Найбільший страх перед започаткуванням власної справи? Чи такого не було?
– Найбільшим страхом було те, що я можу втратити час. Я себе вважаю досить амбітною людиною, тому найстрашніше, що для мене було на початку роботи – втрачати рік, або більше часу, при цьому не отримати результат. На цьому фоні постійно були сумніви про те, чи треба продовжувати цим займатись.
Коли проєкт вже став приносити стабільний прибуток і нові замовлення, всі ці думки зникли. Але перший час було досить складно.
– Що було найважчим і найлегшим, коли починали? І що найважче і найлегше зараз – як у nudge, так і в NEED?
– Найважчим було отримати перших клієнтів та повноцінне портфоліо. Ускладнювало все це те, що у мене не було необхідних знань у бізнесі – і всі шишки довелося набивати самостійно. Зараз, коли ми запускаємо нові проєкти в рамках існуючого бізнесу, або навіть коли запускали бізнес – це все вже відбувається повністю свідомо. Із досвідом все стало значно простішим.
Найлегшим було вибудувати вдалу співпрацю з командою. Не знаю, чи так вийшло випадково, але від самого початку бізнесу я був оточений прекрасними, розумними та вмотивованими людьми. У нас чудова команда, завдяки якій цей проєкт і вдалося реалізувати. Це головний фактор нашого успіху.
– Як пандемія вплинула на кількість замовлень та ведення комунікації як із командою, так і з клієнтами?
– Початково кількість замовлень сильно зросла. Оскільки ми працюємо з соціальною рекламою та в тому числі темою здоров’я, у нас значно збільшилася кількість замовлень цього напрямку. Замовлення з інших напрямків йшли більш-менш прогнозовано, жоден з проєктів не «відпав». Навіть зараз ми продовжуємо працювати з трьома проєктами, пов’язаними з темою COVID.
У цілому за час пандемії вдалося зробити декілька класних інформаційних кампаній. Наші анімаційні відео про коронавірус опублікували майже всі провідні медіа країни, відео транслювались по телебаченню на та сітілайтах – як соціальна реклама. Пізніше ми переклали ці відео п'ятьма мовами – включно з угорською та киргизькою – для трансляції в інших країнах.
Була кумедна ситуація, коли батьки нашої ілюстраторки Юлі зателефонували їй та сказали, що бачили відео по ТБ, з дуже схожою на її стилістику. Власне, вона це відео і малювала. У нас досить молода команда, тому це був період компліментів від усіх батьків співробітників, бо відео дійсно було всюди.
Ми майже повністю перейшли в онлайн-формат роботи з командою. Залишили офлайн лише декілька співробітників, які малюють на габаритних установках, які ми залишили в офісі. Ще до карантину у нас з’являлося все більше людей з інших міст.
Наш продукт не потрібно транспортувати, ми вільні працювати з будь-якої точки світу. Крім Києва наші співробітники живуть у Сумах, Житомирі, Львові, один зараз живе у Лісабоні, ще один у В’єтнамі. Це абсолютно не впливає на якість роботи.
– Скільки людей у командах ваших компаній? Який портрет людини, що у вас працює? Як проходить співбесіда?
– Наразі це 15 людей. Усі досить молоді, в команді середній вік десь 23 – 24 роки. У нас багато студентів, ми даємо можливість працювати за вільним графіком. Також для багатьох з них це перший досвід роботи.
Шукаємо в команду вмотивованих людей, які хочуть зростати професійно та творчо. В першу чергу – тих, хто вміє швидко навчатися. Ми навчаємо новеньких та даємо досвід роботи з такими організаціями як ООН, Unicef, Червоний Хрест, UNESCO тощо. Існує не дуже багато місць, де в такому ранньому віці можна отримати таку відповідальну роботу. Тому на мотивацію та відповідальність людини ми звертаємо особливу увагу.
На співбесіді крім хард-скілів нам дуже важливо зрозуміти, якими софт-скілами володіє людина. Також, нам важливі цінності і погляди. Ми працюємо з темами демократії, прав людини, толерантності. У нашої команди повна синергія у подібних питаннях, тому ми шукаємо співробітників, які поділяють наші цінності.
– Як батьки спілкувалися з вами раніше, чи підтримують у ваших починаннях нині, та чи радитеся з ними у робочих питаннях?
– Батьки мене підтримують, зараз у мене з ними ідеальні стосунки. Дуже незвичні відчуття: я виріс, з’їхав від батьків і зрозумів, що вони класні люди, з якими цікаво проводити час. Не в тому сенсі, що раніше було нецікаво. Гадаю, зараз з’явилися ті теми, якими раніше я не ділився. Моє життя стало ближчим до їхнього, і тепер ми обговорюємо не лише сімейні справи, але й економіку країни, вплив політичних подій на бізнес і так далі. Дивно, але коли я бачив їх кожного дня, то не помічав багатьох тем у наших стосунках.
На початку, коли я тільки звільнився з роботи та почав робити своє – вони, звісно, переживали. Але з часом, коли проєкт усе міцніше ставав на ноги, це переживання зникло.
Мій батько – також підприємець, тому зараз ми досить часто говоримо про бізнес, і він дає мені цінні поради.
– Ви пишаєтеся своїм навчанням в УКУ. Яка у вас була спеціалізація? Назвіть ТОП-5 речей, яким вас там навчили, які перевернули ваше уявлення про ведення бізнесу?
– Я впевнений, що зараз це кращий навчальний заклад в Україні. А враховуючи відсутність будь-яких реальних реформ у сфері вищої освіти, УКУ точно залишиться таким ще довгий час.
Я навчався у Львівській Бізнес-Школі (LvBS), це частина УКУ, хоча в той самий момент і досить автономна структура. Навчався на програмі «Інновації та підприємництво».
Речей, яким мене навчила бізнес-школа, набагато більше, але якщо виділити головні особисто для мене, то це будуть такі тези:
1. Точки виходу з проєкту потрібно розуміти ще до його створення. Ця тема дуже рідко піднімається на старті проєкту, вона є трохи табуйованою. Думаю, через те, що у нашому суспільстві все ще соромно зазнавати невдач та визнавати їх. Тому такий варіант підприємці на старті проєкту часто спеціально не розглядають.
Потрібно відразу розуміти KPI, за яких можна вважати проєкт невдалим. Це заощаджує купу часу, який витрачається на непрацюючу ідею. І в той самий час прибере постійні сумніви у тому, чи все робиться правильно. Так само і у випадку успіху проєкту потрібно розуміти, коли ми вважаємо бізнес успішним, що робимо з ним далі – масштабуємо/продаємо.
2. Бажати великого. Розуміння того, що ти можеш робити масштабні проєкти і втілювати найамбітніші ідеї.
Розуміння того, що можна залучити $100 000 інвестицій у розробку, а можна – і мільйон, і все це реально. Думка, звичайно, проста, але змінити своє мислення та почати думати такими категоріями – непросто.
3. Створювати прототипи. Не важливо, що саме ви створюєте – це може бути новий продукт вашого вже існуючого бізнесу або взагалі новий стартап. Для того, щоб протестувати його, перш за все потрібно створити дешевший аналог, який можна запустити швидко. Наприклад, коли ми створювали nudge, на першому етапі ми, по суті, створили прототип компанії. Мінімізували всі постійні витрати, проєкти робили суто онлайн, працівники отримували не фіксовану зарплату щомісяця, а оплату за зроблений проєкт, працювали як фрілансери. Це сильно знижувало маржинальність бізнесу, але не потребувало великих витрат.
Такий прототип компанії ми тестували декілька місяців просто, щоб зрозуміти, чи працює ідея і чи є попит на наші послуги. Коли зрозуміли, що прототип працює, внесли невеликі зміни, щоб його ще покращити, і почали переходити вже до повноцінної роботи компанії.
4. Ком’юніті – це дуже важливо. Працюючи в стартапі, в якийсь момент можна повністю відрізати себе від світу навколо і почати жити своєю справою та командою. У якийсь момент саме це було зі мною та іншими співзасновниками.
Це може здаватися правильним, але іноді відпочити, сходити на вечірку, або просто в бар з друзями, у яких ті самі проблеми – це отримати заряд енергії та нові ідеї у бізнес. Або навіть започаткувати під час такої зустрічі новий бізнес.
У бізнес-школі активна спільнота випускників, які і надалі зустрічаються одне з одним та беруть участь у житті школи. Деякі випускники запрошуються в якості менторів, а іноді і викладачів для наступних наборів бізнес-школи.
5. Робота у бізнесі, заснованому на цінностях, приносить більше задоволення і власнику, і співробітнику. Дозволяє бути вмотивованішим та креативнішим.
З великою імовірністю він буде прибутковішим за аналогічний, у якого цінності відсутні.
– Маркетинг – це вже певний шлях і кар'єра, чи ви бачите себе в якійсь альтернативній сфері?
– Я думаю, що на цьому етапі життя мені цікаво просто створювати бізнес. Звісно, є сфери, у яких я маю досвід і знаюся краще, але я би не прив’язував себе до сфери маркетингу або сфери реклами.
Зараз я зацікавився сферою венчурного капіталу та інвестування. На це вплинули і деякі курси у бізнес-школі, і моя магістерська робота. Також другий рік читаю лекції з ведення стартапів для підприємців-початківців та студентів, відбираю стартапи для німецького бізнес-акселератора SOIN. Зараз активно вивчаю цю сферу та вчу економіку.
Я точно пов’язую свій кар’єрний шлях із роботою з бізнесом. Крім того, що я маю знання і досвід у цьому, мені це просто подобається. А буде це робота із власним бізнесом, чи з іншими стартапами – для мене поки відкрите питання.
– Як зазвичай проходить ваш день? Чи встигаєте керувати обома компаніями чи просто навчилися правильно делегувати?
– У цьому плані мені дуже пощастило з партнерами по бізнесу і співробітниками. Я можу делегувати управлінські задачі колегам і не переживати, що з бізнесом, або окремим проєктом щось трапиться.
Для людини, яка заснувала бізнес, придумала ідею та бізнес-модель – дуже важливо мати сильного операційного директора, який може втілювати процеси у життя. Для мене така людина – Ярина, співвласниця бізнесу. На даний момент вона керує операційними проєктами у бізнесі. Мені пощастило працювати з таким професіоналом, як вона. І якби від початку нашої роботи її не було в проєкті, скоріше за все, він або не вдався б узагалі, або був значно менш успішним.
– Що порадите почитати?
– Якщо говорити про бізнес-літературу, то часто раджу дві книги для тих, хто тільки починає свій бізнес. Я б їх відніс скоріше не до бізнес-літератури, а до художньої літератури про бізнес. Це книга Пітера Тіля «Від нуля до одиниці» та книга Бена Горовіца «Hard things about hard things». Перша – для того, щоб узагалі зрозуміти як стартапи створюються та ростуть, друга – для того, щоб побачити зворотну сторону і зрозуміти для себе, чи воно тобі потрібно.
Книги, які я оцінив, уже маючи декілька років досвіду, – це «Мистецтво війни» Сунь-Дзи. Також раджу книгу «Стартап» Гая Кавасакі, вона написана простою мовою і є досить практичною, містить велику кількість дрібних, але корисних порад для власників компаній.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
