Дмитро Сенниченко: «Я вважаю, що ціна продажу «Більшовика» дуже висока»
Голова Фонду держмайна – про скандал з «Більшовиком», причини паузи в приватизації готелю «Козацький» і багаторазовий провал приватизації ОГХК, а також про «невдалий» продаж «Електронмашу»
27 листопада Фонд державного майна України (ФДМУ) продав на аукціоні колишній завод «Більшовик» за 1,43 млрд грн компанії «Дженерал Коммерс» (афілійована з Андрієм Івановим, Олексієм Барановим та Василем Хмельницьким). Самі торги тривали лише 10 хвилин, протягом яких ціна зросла на 40 млн грн. Але замість анонсованих напередодні 15 учасників у них брали участь три компанії: ТОВ «Дженерал комерс», ТОВ «Інвест новація» Степана Черновецького та ТОВ «ДК Каскад» Віталія Хомутинника. Згодом у ЗМІ почали з'являтися публікації про те, що аукціон нібито від самого початку було організовано «під» Василя Хмельницького, який і так через компанію «Агроміл дистриб'юшн» контролює частину приміщень, розташованих по периметру заводу. І що до багатьох потенційних інвесторів напередодні аукціону приходили «посланці» від імені майбутніх переможців – і наполегливо радили не брати участі в приватизації заводу. Нагадаємо: про свої наміри долучитися до торгів заявляли Аднан Ківан, власник одеської будкорпорації KADORR Group, Томаш Фіала (Dragon Capital), Андрій Вавриш (Saga Development), Володимир Зубик («Інтергал Буд»).
21 жовтня Аднан Ківан у коментарі для видання Kiev Post, яке йому належало, розповів, що планував вкласти в проєкт до $ 740 млн, але вирішив вийти з аукціону. «Ми не можемо купувати, а потім роками проводити в судах. Це буде квиток на війну. Держава має очистити цей об’єкт перед тим, як виставити його на аукціон. Інакше це не аукціон, а, швидше, нечесна справа. Це дуже погано. Це не справедливо», – сказав він.
Після проведення аукціону Антимонопольний комітет ініціював розгляд щодо можливої змови під час приватизаційних торгів і залишив без розгляду заявку на купівлю «Більшовика» від ТОВ «Дженерал Коммерс». Потім АМКУ цю заявку таки схвалив, але слідство щодо змови ще триває. У цей час очільник ФДМУ Дмитро Сенниченко подав у відставку.
13 січня слідчий суддя наклав арешт на 100% статутного капіталу Першого київського машинобудівного заводу (колишній «Більшовик») з метою «збереження речового доказу». ДБР розслідує кримінальне провадження щодо можливих зловживань із боку службових осіб Фонду держмайна під час приватизації «Більшовика». Наразі слідчі встановлюють усі обставини відчуження заводу з держвласності, а Дмітро Сенниченко чекає, коли Верховна Рада його звільнить.
Mind поспілкувався з головою ФДМУ про обставини продажу «Більшовика», подальшу долю великої приватизації, різноманітні схеми, що застосовуються під час відчуження державних активів (та боротьбу з такими схемами), а також про плани самого Дмитра Сенниченка на той час, коли він залишить крісло керівника фонду.
Напередодні ми публікували 16 найцікавіших тез із цього інтерв'ю, сьогодні пропонуємо повний текст розмови.
– Конкретизуємо для читачів ваше становище у ФДМУ на сьогодні. У листопаді ви написали заяву про звільнення. Поки її не задовольнили. Чому писали заяву і чи відомі вже претенденти на ваше крісло?
– Я не граюся в «положив-забрав». Це спокійне, логічне, свідоме рішення. У своєму першому інтерв’ю я наголосив, що за своєю природою я change-менеджер: збираю команду, налагоджую і змінюю процеси, потім – іду далі. Поки не задовольнили мою заяву, як людина відповідальна, працюю на посаді голови ФДМУ, забезпечую стабільність інституції.
Щодо кандидатів на мою заміну – не маю інформації, не моя компетенція. Але скажу інше: якщо Рада призначає голову ФДМУ (відповідно до політики, про яку ми говоримо), то вона повинна йому довіряти й голосувати законопроєкти, що вносяться для реалізації цієї політики, або ж звільнити його і формувати іншу політику. Фонд держмайна має підтримку президента і прем’єра в питаннях приватизації непрофільних активів. І, коли я зустрічався з президентом, пояснюючи свою мотивацію, акцентував, що для продовження політики приватизації необхідні спільні дії всіх гілок влади (Верховна Рада, Кабмін, Мінекономіки), аби ФДМУ не залишався наодинці. Я готовий допомагати будь-якому очільнику ФДМУ як радник/помічник, щоб приватизація тривала.
– Ваше перебування на посаді було яскравим: 3700 аукціонів на 7,5 млрд грн, декілька спроб підкупу, гучні у всіх сенсах продажі готелю «Дніпро» та заводу «Більшовик». Тож нудьгувати вам не доводилося. Скажіть відверто, хотіли б залишитися на посаді?
– Точно ні. Я ж свідома, доросла людина, мені вже скоро 50. Я не ухвалюю емоційних рішень.
– Чим плануєте займатися надалі, якщо депутати задовольнять ваше подання про звільнення?
– Спочатку віддам борги родині, тому що два роки майже не бачив дітей. У перший рік роботи на посаді працював без вихідних узагалі, на другий рік почали з’являтися вихідні неділі. Тому перші декілька місяців присвячу сім’ї. Далі – розглядатиму пропозиції. Це точно буде робота, пов’язана з інвестиціями.
– Які об’єкти порадите своєму наступнику приватизувати першочергово, на чому зосередитися?
– Хочу, щоб усі зрозуміли важливу річ: приватизація – це не лише етап продажу об’єктів. Це комплексний процес, який починається з визначення, що саме потрібно приватизувати. І ми повертаємося до питання зон відповідальності. Фонд держмайна реалізує державну політику, тобто приватизує визначені урядом об’єкти. Тому, першочергово зосередитися моєму наступнику доведеться на активізації процесу передачі об’єктів на приватизацію. Це мають бути всі непрофільні для держави активи, які ще можна врятувати, залучивши інвестиції через приватизацію у створення нових робочих місць і модернізацію.
Про «шаманські танці» навколо заводу «Більшовик»
– 13 січня за клопотанням ДБР суд заарештував 100% акцій «Більшовика». Чому скандал узагалі виник? Ви ж знаєте, його пов’язують із заявою про вашу відставку…
– У робочому процесі завжди знайдуться ті, кому щось не подобається. Фонд зробив усе законно, реалізовуючи державну політику. Як це відбувається? Об’єкт на приватизацію визначає Кабмін. ФДМУ, Мінекономіки та Мінфін обирають радника (у цьому разі – KPMG, одна з найбільших у світі компаній аудитпослуг). Саме Кабмін затверджує обраного радника, а фонд укладає з ним договір на аудити, і радник визначає стартову ціну об’єкта. Не ФДМУ – як звучить у звинуваченні ДБР щодо недостовірної оцінки майна заводу (хоча в цьому разі ціна була наближена до ринкової). Слід читати закон про приватизацію від 2018 року, спеціально розроблений так, що жоден чиновник ФДМУ, Мінфіну чи Мінекономіки не впливає на формування стартової ціни. Для цього є репутабельні радники, а фонд оголошує аукціон.
На жаль, за ці пару років ми стикнулися з тим, що зі збільшенням кількості об’єктів, які ми виводимо на аукціон, множаться і відкриті кримінальні справи проти ФДМУ. Жодна з них не доведена до суду: досі розслідується справа про начебто дешевий продаж готелю «Дніпро», АТ «Київпассервіс» (головний актив – центральний автовокзал), приватизованого за 230 млн грн.
Ми не боїмося кримінальних справ – знаємо, що робимо все в рамках закону, підзаконних актів, процедурно, з міжнародними радниками. За нашою ініціативою я підписав Меморандум про співпрацю й обмін інформацією з НАБУ, СБУ, ДБР. Тому ми повністю відкриті.
Із того, що передано до ФДМУ, наразі може бути приватизовано 85 об’єктів. На 134 – відсутні директор і документи на активи, на 170 – приватизація можлива лише за умови ухвалення комплексного законопроєкту №4572 «Про залучення інвестицій через приватизацію та оренду» (що вносить зміни до 27 законів і трьох кодексів), який ми розробили разом із 30 бізнес-асоціаціями й передали в Комітет економічної політики ВР. Він там рік уже лежить… Також у комітеті давно лежить і з/п №4020 «Про перелік підприємств, що не підлягають приватизації».
– Щодо звинувачень ДБР по «Більшовику»: відомство заявило, що звіт про оцінку майна не відповідає законодавству й у зв’язку з цим викривлена оцінка об’єкта. Співробітники ДБР були ж у комісії аукціону при формуванні ціни?
– Радник формує ціну й умови. До комісії обов’язково входять Мінекономіки, Мінфін і ФДМУ (із правом голосу). І ми завжди запрошуємо офіційними листами співробітників ДБР, СБУ та МВС бути присутніми при розгляді таких питань. І зараз ми передаємо протоколи, що представники вищезгаданих органів брали в цьому участь.
– У медіа з’являлася інформація, що за ситуацією з ДБР стоїть Віталій Хомутинник, який у дружніх стосунках з Ігорем Коломойським. Він брав участь в аукціоні, але перемогу отримала «Дженерал Коммерс», афілійована з Андрієм Івановим, Олексієм Барановим та Василієм Хмельницьким.
– Не можу коментувати за відсутністю суттєвої інформації. Як і всі інші, ми в режимі онлайнової відеотрансляції бачили, що три компанії прийшли на аукціон, хоча ми здійснювали маркетинг на 180 компаній. Наше завдання – надати коректну інформацію про стан активу. А далі – відкритий аукціон. Я не знаю, яке порушення законодавства оскаржує ДБР, коли зараз навіть немає законодавчо визначеного механізму, як має бути оцінений актив. Компанія-радник може просто сказати – стартуємо з 1 гривні. Або з 1 млрд. Взагалі, стартова ціна повинна бути нижчою за ринкову.
– Напередодні аукціону ви анонсували 15 учасників, а прийшло три. Звідки взялася перша цифра?
– На основі укладених договорів про NDA. Хто хотів узяти участь – прийшли на аукціон і були допущені.
– Які причини, чому відсіялися інші?
– Вони різні. Наприклад, Аднан Ківан (одеський забудовник Kadorr Group) зв’язався зі мною і спитав: «Ви можете піти до [мера Києва Віталія] Кличка й відвести землю?» Отримавши відповідь «ні», він пішов зі скандалом, а потім написав листа на Володимира Зеленського: пропонував відвести землю й погасити борги заводу на 500 млн грн. Хайпу підняв багато.
– Чи можете назвати інших учасників, які відмовились, і з яких причин?
– Можу назвати тих учасників, які подали документи для участі в аукціоні – усі вони були в прямому ефірі на торгах. Фонд не відмовив жодному охочому взяти участь.
Кожен об’єкт приватизації потенційні інвестори розглядають під конкретний бізнес-проєкт. Ми забезпечили повне розкриття інформації за принципом «усі знають усе», коли покупець володіє тією самою інформацією, що й сторона продажу. Тому під час приватизації «Більшовика» бізнес мав усі можливості ознайомитися як з активами цього об’єкта, так і з пасивами. На основі цих даних і власних планів, кожен ухвалив для себе рішення – подавати чи не подавати документи для участі в аукціоні.
– Втручання АМКУ було для вас несподіванкою? З другої спроби він дозволив покупку, та не зупинив ініційоване розслідування щодо озвучуваних у ЗМІ фактів про неконкурентні дії учасників.
– У випадку приватизації АМКУ повинен розглядати (відповідно до його функцій і компетенцій), чи не створює покупець цією покупкою монопольного становища. І він дав відповідь «ні» за дві спроби через те, що одразу не донесли якісь документи. Те, що АМКУ розслідує факти змови за повідомленнями ЗМІ, не можу коментувати, не моя справа. Але це ніяк не заважає угоді. Вона відбулася: акції перераховані на рахунок покупця, і він ними володіє.
Проте теоретично, яка може бути змова, коли прийшло троє учасників? Цікаво буде послухати вердикт АМКУ й аргументацію. Та як сказав [заступник голови ОПУ] Ростислав Шурма у своєму інтерв’ю: «Декілька перших великих приватизацій повинні якось просто відбутися, аби інвестори побачили, що в Україні є приватизація і на це можна подивитися».
А що наразі вони бачать в Україні? Що «Президент-готель» приватизувався і чотири рази аукціон відміняли, і готель досі у власності держави? Що було декілька спроб приватизувати ОПЗ, за нього готові були платити $500 млн – а зараз він стоїть, бо ціна на газ злетіла й держава не може його дотувати? «Центренерго» три рази намагалися приватизувати – теж скасовано.
– Щодо ціни «Більшовика» думки експертів розділились. Одні кажуть, що ФДМУ продешевив, інші – що з урахуванням боргів і складнощів проєкту ціна цілком ринкова. Як ви вважаєте – ціна продажу справедлива?
– Ми організовуємо процес, а ціна – це відображення інвестиційного клімату. Якби цей завод був на Манхеттені, може продали б за $10 млрд. Окрім інвестклімату, це відображення реформи судової системи, реформованості правоохоронних органів, купівельної спроможності населення. Адже інвестор, купуючи актив, сподівається там щось збудувати й потім продавати. Якби він це побудував на Манхеттені – продав би по $10 000 за квадратний метр, а у нас зможе максимум по $1500. Це взаємопов’язані речі. Тому наголошую: процедура продажу «Більшовика» була чесною, і немає причин відкривати справу щодо ФДМУ за неправильно проведену оцінку, адже ми взагалі її не проводили.
Я вважаю, що ціна продажу «Більшовика» дуже висока. Наприклад, міжнародна консалтингова компанія Сolliers Іnternational прокоментувала: «Якби ФДМУ очистив цей об’єкт від усіх судів, відвів землю тощо, то ціна могла би бути між 1,5–1,7 млрд грн». Люди більше люблять хайп, скандал у стилі «наше хороше, радянське забрали задешево погані люди». Тому, коли два роки тому я йшов на цю посаду, знав, що популярним не стану й народної любові не отримаю.
Не підкупом єдиним
– Окрім спроб підкупу, з чим ще стикалися на посаді? Чи були погрози?
– Коли проводиш зміни – зустрічаєш спротив і зворотній тиск. Ми у ФДМУ від самого початку запустили декілька реформ, які створюють певний дискомфорт і тиск на тих, кому це не подобається. Наприклад, окрім приватизації, ми запустили реформу оціночної діяльності. Була схема, розроблена кмітливими людьми, яка називалася «прокладки при оціночній діяльності» (купівля/продаж майна фізособами). Між оцінювачем майна та ФДМУ було чотири приватні компанії – так зввні майданчики-оцінювачі, які брали за кожну транзакцію з громадянина 1800 грн. А ми помножили це на нуль, запровадивши безкоштовний сервіс автоматизованої оцінки. І ці «непрості» люди з 1 лютого 2021 року втратили 2,100 млрд грн. Тому й маємо відповідні публікації в ЗМІ.
Ще приклад. Половину країни розпиляно через так звані викупи: беруть в оренду майно, роблять ремонт, а потім без конкурсу недорого викуповується весь об’єкт.
Цю схему ми інструментально зупинили й розробили разом із 30 бізнес-асоціаціями зміни до законопроєкту (зараз на розгляді в Комітеті економічної політики ВР – у Олексія Мовчана), де викуп робиться на ринкових засадах. Це теж зустрічає спротив. Адже ті, хто «годувався» на цих схемах, скаржаться в правоохоронні органи, депутатам. Тому, звісно, тиск був, є і триватиме.
Про таємниці відомчих активів
– А як щодо вашого протистояння з військовими стосовно готелів? У серпні ФДМУ оголосив приватизацію «Козацького», який належить Міноборони. Але, не призначивши дату аукціону і не визначивши вартість, у жовтні анонсував, що планує здати в оренду частину його приміщень у Солом’янському районі столиці. Чому приватизація «на паузі»?
– Готель «Козацький» – держпідприємство, у якого декілька активів нерухомого майна. Готель розташований на майдані Незалежності. Сам готель «Козацький» (за незрозумілим договором спільної діяльності, погодженим Міноборони в попередні роки), внесено до статутного капіталу якогось офшорного спільного підприємства. Але потім щось сталося – і схоже, що готелю юридично вже немає як готелю… Ми зараз із цим розбираємося. Нам ще так і не передали функцію управління цим активом. За попередньою інформацією, там майже все майно вже розікрали. І це приклад того, що відбувається з активами під управлінням різних міністерств і відомств.
– Чому досі немає списку відомчих рекреаційних об’єктів під приватизацію (280 будинків відпочинку й рекреаційних комплексів у держвласності)?
– Бо цей список повинен складатися урядом. Фонд – це агенція, яка робить те, що ухвалює уряд, і «реалізовує політику». Ми, звісно, стараємося експертно допомагати.
Цілий рік наші регіональні відділення здійснювали перевірку використання різного майна. Та перевірили лише 9%. Але це дало нам репрезентативне розуміння, що 15% держмайна використовується неправомірно (зокрема, здається в тіньову оренду) або не використовується. І, якщо помножити це на загальну його кількість, маємо аж 200 Олімпійських стадіонів у ряд.
Наприклад, Міноборони та Мінагро є управителями незчисленних держактивів. З іншого боку, ми бачимо бізнес, готовий прийти на аукціон, взяти в оренду, приватизувати, інвестувати, розвивати.
Наразі ми доформуємо перелік усіх відомчих об’єктів і подамо його на розгляд уряду. Наприклад, готель «Моряк» Мінінфраструктури (6900 кв. м на березі моря), який не працює з 2020 року. Мінінфраструктури, до речі, не чіпляється за непрофільні активи. Тут наявна політична воля керівництва. Пенсійний фонд має будівлю в стилі бароко на центральній площі Чернівців. У Міноборони – збиткові готелі «Власта» у Львові (8000 кв. м) і «Братислава» у Кривому Розі. У ДФС – готельно-рекреаційний центр управляє гірськолижним курортом. Ми багато разів писали до міністерств і відомств із цього приводу, але отримуємо відмови. А за п’ять років можемо побачити, що там і будівля вже в договорі спільної діяльності, у заставі в банку чи реалізована через СЕТАМ за одну ніч.
Про «віражі» з продажем ОГХК
– ФДМУ тричі провалив аукціон з приватизації ОГХК. У листопаді, після двох невдалих аукціонів, ви заявляли про 29 зацікавлених претендентів (із них 15 – іноземці). Але 20 грудня було лише дві заявки, одна з яких не відповідала законодавству. Прокоментуєте ситуацію?
– Не фонд «провалив», а аукціон не відбувся. Треба фахово розуміти, що від чого та від кого залежить.
Успіх приватизації залежить від трьох основних чинників:
- Чи цікавий актив, його історія, економіка.
- У якому стані країна, чи буде актив капіталізуватися тут, чи буде країна захоплена РФ.
- Ситуація на зовнішніх ринках, чи є ліквідність.
Щодо самого активу – ми його відшліфували: змінювали менеджмент ОГХК, підвищили прибутковість (2021 рік завершено з 4,5 млрд грн виторгу), зараз продовжуємо ліцензію на 20 років. Ми його максимально маркетували: підключали МЗС, надсилали інформацію посольствам. Як наслідок, було підписано 29 договорів про нерозголошення. Але після аналізу документів, які подали на участь в аукціоні претенденти, виявляється, що не всі дотримуються вимог законодавства.
До того ж заставна ціна не маленька – близько 185 млн грн (5% від стартової вартості 3,7 млрд грн) + проаудійовані аудиторами документи. Також є певні підозри експертів, що деякі компанії приходили як фейкові, аби зривати аукціон. Були й випадки, коли компанії готували документи на приватизацію, а потім говорили, що два місяці недостатньо для ухвалення інвестиційного рішення. А ті, що серйозно розглядали актив і готові були інвестувати $150–250 млн – вимагали держгарантій, що вони не підпадатимуть під якісь неправомірні дії на території України. Ми звернулися до уряду, але він не встиг їх надати. Тому вирішуватимемо, що робити далі.
– Коли нова спроба аукціону?
– Ще не призначено. Наразі проводимо консультації з урядом, прем’єром. У нас є три варіанти:
1. Виставити ще раз як є.
2. Отримати оцінку запасів за міжнародними стандартами (система JORC), але це коштує $500 000 і треба чекати близько шести місяців.
3. Зменшити стартову ціну (наскільки – визначатиме радник) і виставити ще раз на торги.
Якщо зараз буде ухвалено рішення, за яким сценарієм іти – десь місяць піде на адміністративно-процедурні рішення, потім знову збирається аукціонна комісія і призначає дату, але цю дату не можна визначити раніше ніж за два місяці. Тобто, нові торги можуть бути вже навесні. Якщо буде обрано сценарій на пониження ціни – тоді це осінь. Та я думаю, що найправильніший варіант – чим швидше, тим краще, бо стан активів із часом, на жаль, не поліпшується.
Про долю інших великих активів
– Досі не продано об’єкти зі списку великої приватизації – ОПЗ, «Президент-готель», «Електроважмаш», дрібні пакети обленерго. У чому проблема? Коли будуть нові аукціони щодо цих об’єктів?
– Їх не продано не тому, що ФДМУ не хоче. Є причини. Спочатку ВР ухвалила закон, що забороняв велику приватизацію. Ми рік боролися і лише в травні 2021 року зняли заборону.
Наразі «Президент-готель» на фінальній стадії підготовки до аукціону. Щодо ОПЗ пройшли три з п’яти етапів. Готуємо до четвертої спроби приватизації, і сподіваюся, що цього року він має бути нарешті приватизований.
По «Електроважмашу» Кабмін ухвалив політичне рішення, що його слід не приватизовувати, а об’єднувати з «Турбоатомом» – і це робиться. Об’єкти обленерго – рішенням РНБО знято з приватизації та передано під контроль Міненерго.
– А щодо «Президент-готелю», буде та сама стартова ціна, чи її переглядатимете?
– Радник зробив аудит, ми судимося. Об’єкт нерухомості ще 2009 року був переданий ДУС в оренду якійсь компанії – до 2034-го. ФДМУ й саме підприємство знаходяться у судових тяжбах із намаганням розірвати договір. Якщо не вийде – продаватимуться права, 100% акцій, а стартову ціну визначить радник із приватизації – Concorde Capital.
Про продаж, що не став покупкою
– Прокоментуйте ситуацію з «продажем» заводу «Електронмаш» компанії «Лортен Груп» за 970 млн грн. Вас не дивувало, що її статутний капітал 100 грн, і вона не зможе виконати свої зобов’язання, що й сталося (не уклала договір і не внесла оплату)?
– Процедурно так розписано, що всі, хто бере участь в аукціоні, живі кошти кладуть на депозит. У цьому разі – 6 млн грн. Якщо покупець не закриває угоду (не сплачує решту) протягом 30 днів, депозит стягується в держбюджет і актив виставляється на наступний етап. Так ми «наколядували» майже 40 млн грн по тим об’єктам, де покупці обіцяли, але не сплатили за лоти.
Також часто на аукціонах використовується так звана SPV – спеціально створена компанія («спляча»), як інструмент для угоди. У разі перемоги вона отримує кредит від материнської компанії і цими коштами сплачує. Тобто актив купує дочірня компанія. Це нормальна практика і приватних угод, і приватизації в різних країнах. Це робиться для мінімізації ризиків, щоб материнська компанія, її імідж або фінансовий стан не постраждали (наприклад, у разі появи кримінальної справи щодо придбаного активу). Тому не лише в Україні використовуються дочірні підприємства для здійснення інвестицій, і не важливо, що їх статутний капітал – 1 чи 2 гривні.
– «Лортен Груп» пояснювала, чому не внесла залишок?
– Нас не інформували. Можливо, материнська компанія не дала грошей. Нові торги призначено на 27 січня. Думаю, що ринкова ціна цього активу – 500–600 млн грн. Але торги покажуть.