Святослав Чабур
Власник будівельно-девелоперської компанії. Народився в Броварах. За освітою юрист.
РОЗКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ПРО СЕБЕ ТА КОМПАНІЮ, ЯКУ ВИ СТВОРИЛИ.
Після закінчення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка я рік працював у Державній архітектурно-будівельній інспекції. Це місце дало мені перший досвід роботи в державних органах. Але щільний графік та обмеження свободи дій не відповідали моєму психотипу. Тому я звільнився та почав консультувати компанії та фізичних осіб з питань легалізації їхніх будівель. Це були як старі, так і нові споруди, зведені без належної документації. Моя робота полягала в тому, щоб увідповіднювати все до законодавства. Згодом я зрозумів, що для більш комплексного розв’язання проблем клієнтів потрібна власна проєктно-будівельна група. Так з’явилася наша компанія. Першим нашим проєктом став комерційний об’єкт. Я придбав земельну ділянку, залучивши до співпраці інвестора та компанію-забудовника. Пізніше я усвідомив, що є попит на послуги з комплексного розв’язання питань, пов’язаних з нерухомістю. Ми почали пропонувати послуги з купівлі, легалізації, залучення інвестицій та будівництва об’єктів «під ключ».
ЧИМ Є КОМПАНІЯ СЬОГОДНІ?
Це інвестиційно-девелоперська компанія, що володіє 50 різними об’єктами нерухомості. Це автозаправки, технічні станції обслуговування автомобілів, офісні та складські приміщення. З початку війни ми реструктурували компанію, залишивши тільки 10 провідних працівників. Ці люди координують роботу решти аутсорсингових виконавців, кількість яких складно точно визначити. Наприклад, на партнерських автозаправках, де ми маємо частку, працює близько 250–300 людей. Я не вважаю їх своїми працівниками, адже не беру безпосередньої участі в операційному управлінні. Я володію цим бізнесом, можу впливати на стратегічні питання та розв’язувати проблеми, але щоденною роботою опікуються інші люди. Те саме стосується будівельників. Їх кількість залежить від масштабу проєкту. До війни ми планували трансформувати компанію, вийти на ринок з готовим продуктом та інвестиційною стратегією.
ЯК ВІДБУВАВСЯ ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАЦІЇ КОМПАНІЇ, ЯКІ КЛЮЧОВІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВИ ПРОЙШЛИ?
Літо 2016 року стало для нас знаковим. Ми зробили перші кроки до володіння власною нерухомістю, побудувавши два об’єкти. До цього ми працювали як сервісна компанія, надаючи послуги з будівництва та юридичного оформлення для зовнішніх клієнтів. Ця нерухомість стала для нас своєрідним лакмусовим папірцем. Ми зрозуміли, що хочемо зосередитися на розвитку власних проєктів, а не на обслуговуванні сторонніх.
У 2019 році ми переїхали до нового просторого офісу, який придбали власним коштом. Він став символом нашого нового курсу роботи. Ми усвідомлювали, що це не буде швидким способом заробити гроші. Це довгостроковий процес, адже деякі проєкти потребували п’яти років на підготовку. Через бюрократію багато часу витрачається на узгодження, громадські обговорення, експертизи та інші процедури. Проте ми розуміли, що саме в цьому майбутнє нашої компанії – власний портфель об’єктів нерухомості, що гарантує стійкість та стабільність розвитку.
У 2021 році ми остаточно відмовилися від співпраці із зовнішніми клієнтами, використовуючи всі свої навички та досвід для власних проєктів.
ЯК ЗМІНИЛОСЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ?
Перший місяць війни був неймовірно складним і емоційно виснажливим. Це був справжній марафон, адже проїхати 30 тисяч кілометрів виявилось непростим челенджем. Ми працювали по двоє, без вихідних. Щодня я дивився вечірні звернення президента. І одного разу він закликав бізнесменів повертатися до роботи, адже перший місяць хаосу минув і все почало потроху відновлювати звичайний режим. Я зрозумів, що час повертатися до реального життя. Я переїхав до Львова, де ми з командою продовжили волонтерську діяльність, але вже більш організовано. Ми привозили машини зі скандинавських країн. Паралельно з цим я почав потрошку збирати команду та проводити перші наради. Частина мого бізнесу опинилась в окупації. Два об’єкти в Чернігівській та один в Київській областях були повністю знищені. На жаль, є й загиблі серед працівників.
ЩО ВІДБУВАЛОСЬ В КОМПАНІЇ В ЦЕЙ ЧАС?
До 1 квітня 2023 року весь бізнес був заморожений, зокрема АЗС. Не було чим торгувати – наша нафтобаза опинилася в окупації, сталася паливна криза, ніде було купити пальне. Згодом усе почало оживати, але по-справжньому запрацювало тільки у вересні. Ось тоді 80–90% бізнесу повернулося до роботи.
ЩО СТАЛО ПОШТОВХОМ ДО ТОГО, ЩОБ ПІТИ НАВЧАТИСЯ В KMBS?
Зіткнувшись з викликами управління бізнесом, що зростає, я відчув потребу в систематизації роботи, чіткому позиціюванні компанії та оптимізації команди. Вирішив, що для цього мені потрібні нові знання та навички, тому вступив до РМВА kmbs. Навчання в бізнес-школі стало для мене переломним моментом. Я чітко сформулював для себе місію та стратегію розвитку компанії, навчився ефективного управління командою та ухваленню кращих управлінських рішень. На жаль, поки що реалізація нових проєктів призупинена, але ми працюємо над трансформацією компанії в умовах війни та ставимо перед собою амбітні цілі.
ВИ ОТРИМАЛИ ВІДПОВІДІ НА СВОЇ ПИТАННЯ?
Навпаки, виникло ще більше запитань. Коли я йшов вчитися до kmbs, у мене було три ключові питання, а зараз їх 115, з яких 35 дійсно ключові. Я розумію, що в спіральній логіці бірюзових організацій на кожному етапі ти чогось навчаєшся, змінюєшся і залучаєш нових людей. Ніхто нікого не кидає, хтось йде вперед, хтось залишається. Це безперервний процес, можливо, не нескінченний, але наразі він відкриває перед нами величезні перспективи.
ЧОМУ ОБРАЛИ САМЕ KMBS?
Бо kmbs мені порадив один бізнесмен, якого я дуже поважаю. Тому я ознайомився з програмою, поглянув на фотографії випускників і побачив там кількох знайомих. Я їм зателефонував і запитав їхню думку. Вони сказали, що курси однозначно цікаві та варті уваги. У мене на той час був не бізнес, а хаос. У нас було багато справ, усе працювало, але без будь-якої системи. Все робилося «на коліні», не було чітких завдань, протоколів засідань, календаря з чітким плануванням. Я розумів, що мені потрібно вчитися. Я розглянув й інші бізнес-школи, але вирішив зупинитися на цій, бо отримав про неї багато гарних рекомендацій. Подумав, якщо вона одна з трьох найкращих, то там я зможу багато чого навчитися. І не помилився.
У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ЖИТТЄВА МІСІЯ?
Моя життєва місія – це створити продукт, який буде корисним людству. Я ще не до кінця розумію, який це буде продукт, але він покращуватиме, оптимізуватиме, робитиме ергономічнішими життєві процеси, речі, що оточують людей. Можливо, це буде пов’язано зі штучним інтелектом, можливо, ми будемо будувати щось, що покращить життя людей, можливо, це будуть якісь інформаційні продукти. Я поки що не можу дати чітку відповідь на це запитання, але це саме те, що я повинен робити.
ЯКА ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ ЗА ОСТАННІЙ ЧАС?
З 24 лютого стало зрозуміло, що найкраща інвестиція – це завжди інвестиція в себе. Це завжди вигідно, навіть коли дорого. Вранці 25 лютого я взяв із собою лише те, що можу нести на собі. За місяць я почав активно вивчати англійську мову, адже це мова світу, яка відкриває безліч можливостей. Почав щодня вчитися чогось нового. Адже в будьякому разі ти завжди береш із собою лише себе. Ці два роки навчили мене інакше ставитися до матеріальних речей. По-перше, не так сильно до них прив’язуватися. А по-друге, я чітко усвідомив, що найкращий день – це сьогодні. Я й раніше про це говорив, але одна справа – говорити, а інша – відчути. І я зрозумів, що все, що ми можемо зробити, – не відкладати все на потім. Інвестиція в сьогоднішній день – це дуже важливо, адже як казав Булгаков (не знаю рашист він чи ні): «Людина смертна, але іноді вона раптово смертна». Ця ситуація змусила мене згадати книги Віктора Франкла про те, як знаходити радість у житті, як взаємодіяти з важкими обставинами. Ось мої найважливіші інвестиції та найважливіші уроки за цей час, який для мене став часом війни.