Олексій Лебедько
Засновник та СЕО компанії «Мегатек», киянин. Закінчив Національний авіаційний університет. Починав професійний шлях як менеджер з продажу у компанії Mega Technology Group.
ЯКИМ БІЗНЕСОМ НАРАЗІ КЕРУЄТЕ?
Я співзасновник та директор компанії «Мегатек». Ми працюємо на ринку більше ніж 10 років і спеціалізуємося на дистрибуції телекомунікаційного обладнання та обладнання інтернету речей (IoT). Маємо великий досвід роботи з різними технологіями та працюємо з інтернет-магазинами, інтеграторами, інтернет-провайдерами та виробничими компаніями. У нас є кілька продуктових напрямів: мережеве обладнання, GPS-обладнання, мікрокомп’ютери, обладнання для відеонагляду. Наразі активно розвиваємо новий напрям – електронні цінники. Ми є одними з перших в Україні, хто цей напрям активно розвиває та впроваджує. Це обладнання призначено для магазинів-ритейлерів, для яких процес зміни цін дуже важливий. Старий метод із паперовими цінниками вже не підходить. Ми робимо повний комплекс: автоматизація ціноутворення, постачання обладнання та впровадження цих технологій. Ми обрали ритейлерів, бо цей сектор активно трансформується і стикається з необхідністю змін.
ВИ СКАЗАЛИ, ЩО ПЕРЕБУВАЄТЕ В РОЛІ ЗАСНОВНИКА ТА СЕО. ЯКА РОЛЬ ПОТРЕБУЄ ВАШОЇ УВАГИ НАЙБІЛЬШЕ І ЯКІ ЗАВДАННЯ ПОСТАЮТЬ?
Насправді цим коло моїх ролей не обмежується. Бо десь я директор, десь продакт-менеджер, а коли потрібно ухвалити стратегічні рішення, наприклад, щодо нових контрактів та напрямів, я долучаюся як засновник. Я не завжди розумів, де межа між засновником і СЕО. Були спроби найняти директора, але вони виявились невдалими. Втім, компанії все ще потрібна людина, яка може показати напрям, впровадити його і вести компанію далі.
ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУЛИСЯ В КОМПАНІЇ ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ?
Мій операційний менеджмент повністю перевернувся з ніг на голову. У нас усе, включно зі складами, було в Києві, і нам довелося це терміново переміщувати. Ми переїхали до Львова, облаштували там склад і перейшли на віддалений формат роботи. Команда роз’їхалася хто куди: хтось за кордон, хтось в інші міста України. Довелося організовувати команду по-новому, підтримувати щоденний зв’язок. Багатьох клієнтів, особливо зі сходу, ми втратили. Фактично в команді відбувся повний перерозподіл обов’язків. Уже не було таких посад, як менеджер, водій чи бухгалтер. Усі робили все можливе, аби зберегти бізнес і далі працювати. Наприклад, наш філіал у Маріуполі довелося повністю закрити. Ми перевезли людей, знайшли їм житло в інших містах, але це було дуже складно.
ЯК ЗМІНИЛОСЯ ВАШЕ ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ЦИХ ПОДІЙ? МОЖЛИВО, ДОЛУЧИЛИСЬ ДО ЯКИХОСЬ СОЦІАЛЬНИХ ЧИ ВОЛОНТЕРСЬКИХ ПРОЄКТІВ?
Я повністю перейшов на українську. Раніше вона була для мене офіційною мовою, а спілкувався я російською. Змінилися і мої погляди на Україну та її історію. Те, що я вчив у школі, виявилося далеким від правди. Зараз мене дуже цікавить історія України, те, якою вона була насправді. Спільно з kmbs під час виїзного модуля я відвідав Волинь та Острозьку академію. Завдяки цим подорожам я зрозумів, що в Україні були видатні діячі та візіонери, якими можна надихатися. Щодо соціальних проєктів, то наше обладнання має подвійне призначення: воно використовується як для військових потреб (передавання зв’язку), так і для цивільних комунікацій. З перших днів війни ми активно співпрацюємо з різними військовими частинами. Наші фахівці консультують військових, допомагають визначити, яке обладнання їм потрібне. Також ми інвестуємо в облаштування та розвиток ІТ-інфраструктури навчальних закладів. Наприклад, нещодавно профінансували відкриття комп’ютерного класу в Житомирському військовому інституті. Крім того, на базі Національного авіаційного університету, моєї альма-матер, відкриваємо першу в Україні Академію MikroTik, у якій студенти спеціальності «Телекомунікації» зможуть поглибити свої знання сучасного мережевого обладнання. Зараз ми тестуємо цей формат і я думаю, що в червні ми його запустимо. Далі будемо дивитися, можливо, поширимо його і на інші ВНЗ.
ПРОЄКТ ФІНАНСУЄТЬСЯ ЛИШЕ ВАМИ?
Здебільшого так, але нам допомагають виробники обладнання. Для них це своєрідна реклама та занурення в українське середовище. Вони розуміють, що якщо студенти навчатимуться на сучасному обладнанні, то потім вони його використовуватимуть у роботі. Ця стратегія вигідна і виробникам, і університетам. Ми їх просто з’єднали. Поки що немає планів щодо кількості таких академій. Зараз хочеться зробити одну повноцінну, а далі буде зрозуміло. Але дійсно я прагну того, щоб у кожному регіоні України був такий навчальний заклад.
ВИ СКАЗАЛИ, ЩО НЕ ЗАВЖДИ РОЗУМІЛИ, ДЕ МЕЖА МІЖ ЗАСНОВНИКОМ ТА ДИРЕКТОРОМ. НАВЧАННЯ В KMBS ДОПОМОГЛО РОЗІБРАТИСЯ В ЦЬОМУ?
Так, викладачі та професори допомогли мені зрозуміти, що не можна постійно бути в одній ролі. Потрібно бути гнучким, але визначити для себе пріоритети. Я усвідомив, що моя головна роль – засновник. Якщо потрібно, я можу взяти на себе роль директора, але якщо є можливість делегувати, я це зроблю. Це розуміння прийшло до мене не відразу, а на другому році навчання. Крім того, я зрозумів, що класична бізнес-модель дистрибуції, що полягає у купівлі товару за кордоном, його імпорті та продажу, поступово втрачає свою актуальність. Потрібні нові, сучасні бізнес-моделі та підходи. Я знав, що такі моделі є, але не розумів, як їх впроваджувати. Саме з цим був пов’язаний мій дипломний проєкт та подальша зміна дистрибуційної бізнес-моделі. Ми перейшли від простого продажу товарів до продажу товарів за підпискою та створення цілої екосистеми навколо нашого продукту. Клієнт отримує цінність від усіх учасників ринку, а ми пропонуємо йому рішення, яке змінює правила гри.
ЧОМУ ОБРАЛИ PMBA, А НЕ EMBA?
Я починав навчання на Executive MBA. Але після п’яти чи шести модулів зрозумів, що мені ближче програма для засновників. Мабуть, це пов’язано з моїм підприємницьким духом. У групі EMBA були цікаві люди, але я зрозумів, що мені потрібне оточення з такими ж питаннями, як у мене. Наприклад, де брати нові кадри, як утримувати працівників – це питання, які більше стосуються власників бізнесу. Я довго підбирав програму MBA, адже за 10 років пройшов безліч курсів із фінансів, продажу тощо. Коли я вирішив, що хочу здобути ступінь MBA в Україні, не залишилося інших шкіл крім kmbs. Мені дуже сподобався підхід Могилянки до роботи з аудиторією, зі студентами. Жоден інший навчальний заклад не працює так професійно з підприємцями.
ЩО ЗМІНИЛОСЯ ПІСЛЯ НАВЧАННЯ?
Ми отримували актуальну інформацію на початку кожного модуля, але навчання не закінчувалося після шостої вечора. Ми з групою продовжували обговорювати, як можна впровадити здобуті знання на практиці. Були дійсно інноваційні речі, про які ми раніше не чули. Навчилися по-новому читати літературу. Тепер читаю або українською, або англійською. Ще запам’яталася методологія клієнтського шляху, якої навчають у kmbs. Коли проходиш навчання, усе логічно і зрозуміло, але коли починаєш впроваджувати це в життя і потрібно навчити працівників – це дуже цікавий, але водночас нелегкий процес. Зараз ми в компанії змінюємо підходи до роботи з клієнтами. Крім того, у нас були спільні заняття та виїзні модулі з іншими групами. Це також те, чого раніше бракувало. Це спілкування з людьми, близькими по духу, однодумцями. У
ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ЖИТТЄВА МІСІЯ?
Найважливіше для мене – це розвиток. І не лише особистий розвиток, а й розвиток тих, хто мене оточує, з ким я працюю та спілкуюся. Саме в цьому я бачу свою місію: навчатися самому та передавати свої знання іншим. У компанії я завжди ділюся тим, що дізнаюся, щоб ми були на одному рівні. Для мене це і є філософський сенс життя – не стояти на місці, а постійно розвиватися.
ЯКА ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ ЗА ОСТАННІЙ ЧАС?
Найкраща інвестиція була у навчання. Її навіть не можна ні з чим порівняти. Це інвестиція, яку не виміряєш ні грошима, ні відсотками, ні показниками. Але це те, що дає надію, впевненість і сили рухатися вперед. Я вважаю, що це точно була моя найкраща інвестиція.