Дмитро Алєксашов
Інженер, засновник Краматорського заводу спеціального кріплення. У 2022 році релокував виробництво до Дніпра.
ЯКИМИ БІЗНЕСАМИ НАРАЗІ ОПІКУЄТЕСЬ?
У 2014 році я заснував Краматорський завод спеціального кріплення, тобто моя сфера діяльності – це виробництво. Я вкладаю всі сили у відбудову України. Це для нас пріоритет. З початком повномасштабної війни ми спрямовуємо всю енергію та ресурси не стільки на заробіток, скільки на допомогу державі. Ми прагнемо виготовляти саме ті вироби, яких зараз бракує, ті, що допоможуть у відбудові та відновленні.
ЯКІ ЦЕ ВИРОБИ?
Ми спеціалізуємося на виробництві кріпильних та гвинтонарізних виробів. Якщо говорити про конкретні приклади, то на наших кріпленнях тримається новий міст через Десну в Чернігові. Він повністю змонтований за допомогою наших болтів, гайок та шайб. Крім того, ми беремо участь у будівництві укриттів для енергетичних об’єктів, так званих протиракетних саркофагів. Ми розробляли ці саркофаги разом із проєктними організаціями та зараз виготовляємо кріплення, які будуть утримувати ці саркофаги.
ДЕ БАЗУЄТЬСЯ ВИРОБНИЦТВО? ЦЕ КІЛЬКА МІСТ АБО ОДНЕ?
Ми знаходимося в місті Дніпро. Два роки тому ми релокувалися туди з Краматорська.
ЯКИМ БУВ ВАШ КАР’ЄРНИЙ ШЛЯХ ДО ЗАСНУВАННЯ КОМПАНІЇ?
Я інженер і палко люблю виробництво, метал, люблю розробляти нестандартні рішення для різних завдань, конструювати, створювати щось нове. Мені подобається бути першопрохідцем, генерувати ідеї та втілювати їх у життя. Після здобуття інженерної освіти я працював на заводі, але зрозумів, що там немає можливості для розвитку, мої ідеї нікому не були потрібні. Тому я створив власне середовище, щоб розкрити свій потенціал і працювати так, як мені подобається.
ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУЛИСЯ З КОМПАНІЄЮ, КОЛИ ПОЧАЛОСЯ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ?
Війна змусила нас повністю переосмислити сенс нашої роботи. Якщо до війни ми зосереджувались на амбіціях та конкурентній боротьбі, то після початку повномасштабного вторгнення в нас прокинувся патріотичний дух. Ми відсунули амбіції на другий план і почали активно допомагати країні та людям, працюючи в напрямі, якого раніше не розглядали. Це був наш свідомий вибір – спрямувати свій час та ресурси на допомогу. У зв’язку з цим нам довелося повністю переглянути нашу бізнес-модель, перейти від системного управління до крафтового виробництва. Все було новим, все доводилося відчути, зрозуміти та тримати під контролем.
ТОБТО ПРОДУКТ НЕ ЗМІНИВСЯ, ЗМІНИВСЯ ПІДХІД?
Так, а ще змінився наш клієнт. Якщо раніше ми працювали з металургійними комбінатами, що мали свої вимоги та очікування, то тепер нашими клієнтами є держава та суспільство, у яких зовсім інші потреби.
ПРАЦЮВАТИ З ДЕРЖСЕКТОРОМ СКЛАДНІШЕ ЧИ ПРОСТІШЕ?
Є свої плюси та мінуси. Але я відчуваю, що нам вдячні за будь-яку допомогу, що ми надаємо. Навіть за найменший крок назустріч державі ми отримуємо зворотний зв’язок, відчуваємо, що це потрібно і цінується. Це дуже важливо для нас.
ЯК ЗМІНИЛОСЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ?
Ми постійно донатимо гроші, допомагаємо волонтерам, які до нас звертаються. Також допомагаємо військовим. Виготовляємо запчастини для озброєння та дронів, використовуючи наші виробничі потужності як ремонтну базу. Війна для мене стала повним переосмисленням сенсу життя. Я почав більше приділяти уваги своїй команді, своєму колективу. Люди релокувалися із сім’ями, і я ніколи не думав, що на моїх плечах буде відповідальність за їхній добробут, житло та роботу. Я почав відчувати, що повинен забезпечити людей, які пішли за мною, роботою та зарплатою. Це стало для мене особистим викликом, який змусив переосмислити, для чого я працюю. Зрозумів, що точно не заради грошей. З одного боку, я працюю заради держави, заради перемоги, а з іншого – щоб підтримати людей, які йдуть за мною і вірять у мене.
КОЛИ РОЗПОЧАЛОСЬ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ, ЯКІ ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ПЕРЕД ВАМИ ПОСТАЛИ?
Першим викликом для нас стало збереження того, що ми мали, від ракет. Нам довелося терміново знайти місце для релокації та вивозити обладнання під обстрілами. Ми завантажували машини, коли над головою все літало. Росіяни стояли буквально за кілька кілометрів від нас. Ми хвилювалися за обладнання не стільки через його вартість, скільки через те, що це наш інструмент для роботи. Якби ми його втратили, то не змогли б відновити виробництво, навіть якби всі працівники залишилися з нами. Ми релокувалися до Дніпра, зберігши людей та обладнання. На щастя, у нас була фінансова подушка, що дала змогу підтримати працівників перший час. Потім ми визначили, що робитимемо далі, яку цінність приноситимемо суспільству, й відновили виробництво.
ЩО СТАЛО ПОШТОВХОМ ДЛЯ ВСТУПУ ДО KMBS?
Я досяг певних успіхів, але усвідомив що не знаю, як рухатися далі. Щоб отримати відповіді, потрібно було розширити обрії та змінити середовище, потрапити туди, де допоможуть поглянути на світ інакше, віднайти себе заново.
ЧОМУ ОБРАЛИ САМЕ KMBS?
Це складно пояснити, найімовірніше, це був інтуїтивний вибір. Я читав статті, вивчав сайти різних навчальних закладів, дивився відео на ютубі. Але зрештою зупинився на тому закладі, який несвідомо відчувався комфортним для мене.
ЯК НАВЧАННЯ В БІЗНЕС-ШКОЛІ ВПЛИНУЛО НА ВАС? ЩО ЗМІНИЛОСЯ?
Випуск із kmbs – не кінець навчання, а його початок. Мені ніби розплющили очі на світ. І в мені відкрилася постійна жага до нових знань. Скільки б я не дізнавався нового, скільки книжок не прочитав, хочеться ще, і ще, і ще. Я став залежним від знань завдяки школі.
У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ЖИТТЄВА МІСІЯ?
Моя життєва місія полягає в тому, щоб залишити після себе спадок, корисний світові та суспільству. Що ширшим і масштабнішим буде цей спадок, то краще.
ЯКА ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ ЗА ОСТАННІЙ ЧАС?
Усі кажуть, що найкраща інвестиція – це інвестиція в себе. І це дійсно так. На навчання в бізнес-школі було витрачено багато часу, який можна було б приділити на щось інше. Але я анітрохи не шкодую. Крім того, час, який я витрачаю на читання книжок, для мене також неоціненний. Тому якщо коротко відповідати на запитання про мою найкращу інвестицію, то це час, присвячений власній освіті та розширенню кругозору.