Євген Бєлоіванов
Підприємець, засновник компанії DC Crystals Ltd, що спеціалізується на ювелірних виробах. У ювелірному бізнесі з 1996 року. З 2010 року працює з фабриками, постачаючи діаманти для виробництва прикрас. DC Crystals Ltd є найбільшим постачальником діамантів в Україні.
ВИ ЗАСНУВАЛИ КОМПАНІЮ DC CRYSTALS LTD, ЩО СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ НА ЮВЕЛІРНИХ ПРИКРАСАХ. ЯК ПОТРАПИЛИ У ЦЕЙ БІЗНЕС, ЧОМУ САМЕ ЦЯ СФЕРА?
У ювелірному бізнесі я з 1996 року. Починав ще в луганських ломбардах, коли мені було 16–17 років. Оцінював і приймав речі. Це був сімейний бізнес. Я бачив, як усе це працює, але ніколи не уявляв себе в цій сфері. Завжди мріяв про щось інше, але життя постійно повертало мене до ювелірної справи. Скільки не намагався піти, все одно повертався. Я ніколи не хотів продавати ані діаманти, ані ювелірні вироби. Мені здавалося, що я не створюю нічого цінного, не приношу користі, а все це тільки заради грошей. Але одного разу мені показали відео, як хлопець освідчується дівчині. Я побачив, яка вона була щаслива, і мені сказали: «Це твоя робота, ти частина всього цього». І я зрозумів, що це не лише про гроші, а про емоції, про культуру, про те, що пов’язано з важливими моментами в житті людей. Це те, що допомагає зафіксувати подію, зберегти спогади, і це дійсно цінно. Тому у 2006 році я відкрив у Харкові невеликий магазин «Торговий дім Павловський» і розпочав свій шлях у цій сфері. Пройшов курси з діамантів, напівдорогоцінного та органогенного каміння в Державному гемологічному центрі України. Після цього мені запропонували акредитацію на експертну оцінку дорогоцінного каміння в Луганській області. І хоча я вже 10 років жив у Харкові, вирішив повернутися до Луганська, де заснував гемологічну лабораторію. Люди приносили мені прикраси, я оцінював, чи справжні діаманти, визначав ринкову вартість. Потім я вирішив спробувати попрацювати з фабриками та приватними майстрами. Літав в Індію, Африку, Ізраїль, завозив алмази й продавав для виробництва прикрас. Тоді світ був не такий відкритий, як зараз, увійти в цей бізнес було простіше. Зараз завдяки таким компаніям, як моя, вхід у цей бізнес в Україні дуже складний. Ми найбільші в цьому напрямі у країні, більшого нікого немає. Прийдіть на будь-яку ювелірну виставку, і ви не побачите інших даймонд саплаєрів окрім нас.
В ЯКОМУ РОЦІ ВИ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ З ФАБРИКАМИ?
Десь у 2010 році, а може, і у 2008-му. Поки ми постачали фабрикам діаманти, про нас мало хто знав, ми не були публічні. Але зрештою ми вирішили вийти в люди, присвятити увагу брендингу. Зібрали по всій країні клієнтів, сформували клієнтську базу, проаналізували дані за попередні роки й почали купувати великі лоти діамантів, сортувати їх і розподіляти між клієнтами. Наша перевага була в тому, що кожен клієнт міг купити тільки те, що йому потрібно, в тій кількості, яка потрібна, і за дуже низькою ціною. Річ у тім, що є діаманти різних розмірів і до одного розмірного ряду можуть належати, наприклад, діаманти від 2,7 мм до 3,3 мм. З цього розмірного розсіву фабрики в Україні використовують зазвичай 3 мм. Але ці діаманти продаються розсипами. І коли хочуть купити тільки 3 мм, потрібно придбати весь лот, в якому буде тільки 25 % потрібного розміру. Завдяки нашій потужній клієнтській базі ми можемо продати будь-який розмір і кожен придбає те, що йому потрібно, з невеликою нашою націнкою. Завдяки такому сервісному підходу й довірі, яку я здобував роками, люди почали масово купувати у мене діаманти, а моя гемологічна лабораторія з дорогим бельгійським обладнанням стала таким собі магнітом. Я вирішив, що потрібно розвивати комплементарні напрями, які посилять нашу позицію і закриють паралельно бізнес-питання для наших клієнтів. Раніше я все це робив інтуїтивно, не знаючи, що це називається комплементарними напрямами. Але завдяки навчанню в kmbs я тепер знаю, що це таке і як це працює в маркетингу. Під час навчання я багато чого дізнався, зрозумів, що все роблю правильно. Це принесло психологічне полегшення, тривога зникла, все в голові розклалося по поличках. Так народилася ідея перетворення чинної бізнес-моделі на інтегровану ювелірну екосистему. Це мій магістерський проєкт у бізнес-школі, який вийшов із розвитку комплементарних напрямів. Він називається Four 9`s Cluster, в якому буде сертифікаційна лабораторія, ливарня із золота і платини, ювелірна школа. І хоча напрямів багато, але екосистемна логіка полягає в тому, що не потрібно все робити самому. Наприклад, у нас є гравіювальний лазер. Навіщо нам самим гравіювати? Краще запросимо граверів, у яких багато клієнтів, вони завантажені роботою і не встигають усе зробити. Хай вони й надалі заробляють свої гроші, а ми отримаємо їхніх клієнтів, які будуть до них приходити. Вони куплять у нас діаманти, замовлять щось у ливарному виробництві, замовлять сертифікацію своїх виробів у нашій лабораторії. Ось така екосистемна логіка. А гравери і собі, отримають наших клієнтів. Це те, що мені дала Києво-Могилянська академія. Вона додала мені вітрил. У мене завжди були амбіції вийти на світовий ринок, але люди говорили, що я літаю в космосі. Києво-Могилянка показала мені, що я на правильному шляху.
ЯК ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА ВПЛИНУЛА НА РОБОТУ КОМПАНІЇ?
Перше, що я зробив, коли почалася війна, – перерахував усім працівникам по 20 тисяч гривень і сказав, що якщо комусь знадобиться допомога, щоб телефонували або писали мені особисто. А після 15 березня я дізнався, що Нова Пошта працює. Тому я зв’язався зі своєю командою і запропонував усім, хто не в Києві, працювати на телефоні. А тим, хто залишився в столиці, збирати замовлення і відправляти Новою Поштою. За березень заробили непогані гроші, не такі як раніше, звісно, але я зрозумів, що війну ми переживемо. Спершу команді не сподобалось це рішення, мабуть, сумнівалися в моєму здоровому глузді (усміхається). Але коли побачили, що йдуть відвантаження і люди платять гроші, дуже здивувалися.
ЧОМУ ПІШЛИ НАВЧАТИСЯ В KMBS?
Коли моя компанія набула системного вигляду, я міг виділити тиждень на навчання, якщо виникала термінова потреба. До цього я переглядав різні курси та відео про розвиток бізнесу. Також спостерігав за досвідом своїх друзів. Я постійно чув від них про школу і бачив, як навколо них збирається потужна спільнота людей. Я до неї не належав, але мені стало цікаво, що це таке. Так я зрозумів, що без внутрішнього розвитку не буде і зовнішнього. Щоб зростати, необхідно розвиватися не тільки в бізнесі, а й особистісно, здобувати нові знання. Я відчув жагу до цього. Мій товариш запропонував завітати до kmbs та познайомитися з Оленою Мальцевою. Ми поспілкувалися, і вона розповіла мені багато цікавого про їхню діяльність. Я відчув, що хочу навчатися там. Але почався ковід. Це було у 2019 році. Я не захотів навчатися онлайн. Наступного року, після ковіду, я все-таки вступив. Але через війну довчитися офлайн не вийшло, тож довелося закінчувати навчання віддалено.
ЩО ДАЛО НАВЧАННЯ?
Я став організованішим. Тепер, коли я щось роблю, я розумію, як це називається, які інструменти потрібні, які люди повинні бути залучені. І що я маю вимагати від цих людей. Раніше ніколи не робив бізнес-планів, усе було якось інтуїтивно. Хоча певні спроби були. Пам’ятаю, як запросив фахівців, які поринули в наші бізнес-процеси, щоб оптимізувати їх. Але цього все одно було недостатньо. Але завдяки kmbs я працюю над масштабним проєктом. У мене є й аналіз ринку, і дуже непрості фінансові моделі. Для цього я знайшов фахівців з багатим досвідом. Тобто після навчання я розумію, чим користуватися, хто це має робити, що він має робити, які там показники, маркери та все інше. Раніше я цим не користувався, а тепер розумію, що великого бізнесу без цього не побудувати. Якби я не пішов навчатися, то не реалізував би всіх цих проєктів, які реалізовую зараз. Я б їх просто професійно не витягнув. Це було б на рівні «купімо мішок картоплі, а там за рогом продамо».
У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ЖИТТЄВА МІСІЯ?
Я постійно ставлю собі це питання, воно дуже філософське. Є люди, які точно знають, чому вони тут, що вони роблять, у чому їхня місія та цінність існування. Я вважаю, що я десь на шляху до цього. Для мене важлива не лише бізнесова, а й соціальна складова. Коли я беру на себе соціальну відповідальність і бачу, що людям від цього стає краще жити, що це їм допомагає, в цьому я вбачаю свою місію. Я дуже люблю, коли життя людей навколо стає кращим.
ЯКА ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ ЗА ОСТАННІЙ ЧАС?
Дружину беремо до уваги? (сміється). Я думаю, що це людський капітал.