Марія Михайлюк
Засновниця та CEO ресторанів «The Varenik». Підприємницький шлях розпочала після роботи у відділі фінансового управління АТ «Харківгаз». Основними напрямами діяльності є ресторанний бізнес, виробництво заморожених напівфабрикатів та кондитерських виробів. На сьогодні в компаніях Марії працює приблизно 250 людей.
РОЗКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ЯКИМ ПРОЄКТАМ ВИ ПРИДІЛЯЄТЕ ЗАРАЗ ЧАС?
Я продовжую приділяти час ресторанному бізнесу, який функціонував ще до початку повномасштабного вторгнення. Основна частина закладів знаходилася у Харкові, який зараз переживає дуже складні часи. Однак у мене залишилось кілька проєктів у Харкові та Києві. Раніше були також у Краматорську та Сумах, але їх довелося закрити. Щодо інших напрямів бізнесу – я маю виробництво заморожених напівфабрикатів та кондитерські виробництва. Було ще обсмаження кави, але туди, на жаль, прилетів снаряд.
ЯКА ВАША РОЛЬ У КОМПАНІЇ?
Я засновник та СЕО.
ЯКИМ БУВ ВАШ ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ ДО ЗАСНУВАННЯ МЕРЕЖІ РЕСТОРАНІВ?
Відразу після закінчення університету мені довелося менш як рік попрацювати у відділі фінансового управління АТ «Харківгаз». Але я вирішила заснувати власний бізнес. Моїм першим проєктом стало виробництво морозива та своя мережа магазинів. До початку карантину у 2020 році у мене було 8 торгових марок та близько 50 торгових точок. Я самоучка, здобувала досвід на практиці.
ДЛЯ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ ВІЙНА СТАЛА ДРУГОЮ КРИЗОЮ, А ПЕРШОЮ ВИЯВИЛАСЬ ПАНДЕМІЯ. ЯК ПЕРЕЖИЛИ КАРАНТИННІ ОБМЕЖЕННЯ?
Карантинні обмеження сильно вдарили по нашому бізнесу, нам довелося скоротитися. Але ми не здалися, почали відновлюватися, запускати нові проєкти. Напередодні війни у мене працювало близько 600 людей. Проте війна змусила нас скоротитися знову. Але навіть попри це ми не припиняли мріяти й створювати. У грудні 2023 року я відкрила новий ресторан. Ми почали його будувати ще у 2021 році й планували відкритися 14 березня 2022 року. На жаль, повномасштабне вторгнення порушило наші плани. Однак ми знайшли застосування цьому приміщенню – зробили з нього волонтерський хаб, де готували їжу, фасували гуманітарну допомогу для людей у сховищах, метро та лікарнях. На сьогодні у моїй компанії працює приблизно 250 людей. І я роблю все можливе, щоб підтримувати та забезпечувати їх. Мрію про стабільне майбутнє, про те, щоб у всіх все було добре. Це моя головна місія на сьогодні. Намагаюся надихати та підтримувати своїх працівників, власним прикладом показувати, що все буде добре.
З 2020 РОКУ У ВАС НЕ БУЛО СПОКІЙНИХ РОКІВ. СПОЧАТКУ КОВІД, ПОТІМ ВІЙНА. ЯК ВАМ ВДАЄТЬСЯ ТРИМАТИ БІЗНЕС НА ПЛАВУ?
Києво-Могилянська бізнес-школа дуже допомогла мені. Я вступила до kmbs у 2019 році. Це було дуже вчасно. По-перше, школа дала мені багато впевненості у собі. Як я вже згадувала, я самоучка і не до кінця розуміла, наскільки правильно я керую своєю компанією. Тобто в мене не було жодної оцінки моєї діяльності, крім того, що компанія розвивалася й збільшувався прибуток. Виходячи з цього, все було чудово, але як підприємниця я завжди ставила собі питання, наскільки правильно я все роблю. І коли я потрапила до школи, я зрозуміла, що загалом я дуже непогано давала собі раду зі своїм завданням. Це розуміння дало мені дуже потужну внутрішню силу. Я усвідомила, що все вийде. І ця філософія школи про персональний розвиток, про бачення майбутнього навчила мене дивитись на багато речей під іншим кутом. І оце, напевно, новий спосіб мислення, він не дає мені зупинятися.
ЯКІ ВИКЛИКИ ПОСТАЛИ ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ?
Коли почалася війна, виклик був один – зберегти життя людям, які у нас працюють, і зрозуміти, чим ми можемо бути корисні. У Харкові стався великий дефіцит харчів. А ми, завдяки великим складам, потужним виробничим можливостям і площам, де могли приймати гуманітарну допомогу, розфасовувати її та направляти на потреби населення, мали змогу допомогти. Тобто перший головний виклик був якнайшвидше роздати всі продукти тим, хто цього потребував, а потім зібратися та організувати волонтерський рух допомоги. Ми зробили 6 волонтерських кухонь, зокрема на наших виробництвах. І протягом 5 місяців щоденно видавали приблизно 10 тисяч порцій гарячих обідів людям, які на той час мешкали в сховищах, метро, школах, дитячих садках і лікарнях. Ми зібралися тією командою, яка залишилася в Харкові на той час. До нас доєдналися люди, які не були нашими працівниками, але хотіли допомогти. Це був основний фокус нашої діяльності до моменту, коли запрацювало метро, відбувся контрнаступ і лінію розмежування відсунули від Харкова.
ЯК ЗМІНИЛОСЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВІЙНИ?
По-перше, я перейшла на українську мову. По-друге, у мене є двоє маленьких дітей, які зараз перебувають за кордоном. І я маю піклуватися про них та про збереження бізнесу і робочих місць. І паралельно з цим не зійти з глузду (усміхається). Після закінчення kmbs у мене постійно відбуваються особистісні зміни. Я весь час думаю про подальші варіанти розвитку подій: на чому треба сфокусуватися, що необхідно зберегти насамперед і як з цим далі працювати. Раніше цього не було, адже я зосереджувалася на операційних процесах. Стратегічного мислення у мене не було. Зараз усе інакше, я обмірковую все наперед. І постійно рефлексую над тим, як намагалася розвивати одночасно вісім торгових марок. Зараз я розумію, що це була помилка. Потрібно тримати фокус уваги.
ЩО МОТИВУВАЛО ПІТИ НАВЧАТИСЯ ДО БІЗНЕС-ШКОЛИ?
Я хотіла вийти з операційної діяльності, але отримала набагато більше. Я віднайшла таку потужну внутрішню силу, стала впевненішою в собі та зрозуміла, чому ті чи інші події відбувалися зі мною та всередині компанії, чому я отримала саме такі результати. Раніше я цього не розуміла. У Могилянці я сформувала уявлення про те, як працюють культура компанії, візіонерство, стратегічне бачення, фокусування, як вони впливають одне на одного і до яких результатів можуть привести. І коли я рефлексувала на тему того, як відбувалося це в моїй компанії, то зрозуміла, чому іноді щось виходило, а іноді – ні. Після закінчення kmbs я інакше дивлюсь на речі, інакше спілкуюся з людьми, інакше збираю команду та інакше ставлю цілі. Раніше у мене був досить бюрократичний спосіб управління: часті наради, протоколи, але я відмовилась від цього. До того ж я тепер по-іншому дивлюся на пропозиції проєктів. Розглядаю їх тільки з погляду того, яка цінність буде від них та як їх масштабувати. Якщо я не бачу, як масштабувати бізнес, хоча б всередині нашої держави, а краще і за кордоном, то я не розглядаю цього проєкту.
ЧОМУ ОБРАЛИ САМЕ KMBS?
Я відвідала майже всі короткострокові програми, які були в Києво-Могилянській бізнес-школі на той час: фінанси для топів, HR для топів, менеджмент для топів. А після того, як я зрозуміла, що мені близька філософія школи, подобаються викладачі та спосіб донесення матеріалу, я пішла на MBA.
А ЧОМУ ОБРАЛИ PMBA, А НЕ EMBA? Я не хотіла бути СЕО.
Я хотіла бути підприємицею. Не розглядала себе в ролі СЕО в майбутньому.
У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ЖИТТЄВА МІСІЯ?
Чесно кажучи, я зараз у пошуку своєї життєвої місії. Це, мабуть, найскладніше питання для мене на сьогодні. На жаль, я поки що не можу знайти на нього відповідь. У мене двоє маленьких дітей і ще 250 дітей старшого віку (усміхається), які залежать від мене. Я постійно запитую себе: в чому моя місія? Як мені поєднати турботу про дітей з відповідальністю за працівників? Як забезпечити їм стабільне майбутнє? Ці питання не дають мені спокою.
ЯКА ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ ЗА ОСТАННІЙ ЧАС?
Це без сумніву kmbs. Я в захваті від навчання і дуже рада, що мала змогу повчитися в різних групах. Я вступила до школи ще у 2019 році, потім взяла академічну відпустку під час карантину, бо не хотіла навчатися онлайн. Коли почалася війна, я вивезла дітей за кордон, а потім повернулася в Україну, бо зрозуміла, що хочу завершити навчання. Тож у 2023 році я продовжила навчання, але вже з іншою групою, з якою і захистила диплом. Загалом я була в трьох чи чотирьох групах, познайомилася з купою класних людей, і це було дійсно круто. Щиро дякую kmbs за таку можливість!
ДО РЕЧІ, ЯКА ТЕМА ВАШОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ?
Створення міжнародної мережі українських бістро. Ідея полягає в тому, щоб, дотримавшись ідеї популярного формату сніданків поза домом, власної пекарні та шерінг концепту, відійти від круасанів і скандинавського хліба, що вже давно приїлися, а створити Comfort food простір українського походження з власною пекарнею українського хліба та випічки. Це модне місце українського походження, де зустрічається культура, історія, сучасність та смак. Планую відкрити два пілотні проєкти в Києві та Варшаві, а потім масштабуватись через франшизу.