В Київській області стартував проєкт побудови тимчасового мобільного помешкання NewHome
Компанія-виробник шукає партнерів і чекає на заявки від українських сімей, які втратили домівки
Ідея розробити такий будинок, в якому було би більш-менш зручно жити кілька років, поки закінчиться війна і буде відбудоване постійне помешкання, визріла у випускника kmbs і засновника компанії Domus Юрія Стецюкавже в середині березня. Разом з командою він запросив архітектора – і засів за роботу. Метою було створити тимчасовий дім, не застосовуючи капітальне будівництво. На днях кампанія оголосила, що перший – презентаційний – будинок майже готовий і можна починати прийом заявок від тих, хто втратив житло.
Як збудувати «яйце-райце»
Від початку війни компанія Юрія Стецюка How Production, що займалася інтер’єрним декором та вела музейні проєкти, заморозила свою діяльність, а команда взялася до волонтерства. Вже в середині березня вирішили, що слід рухатися далі, до того ж, прийшло усвідомлення, що треба допомогти тим, хто залишився без домівок. «Ми провели глибокий аналіз усіх можливих сценаріїв, намагалися скласти усі наші компетенції з тим, у чому є потреба, і зрозуміли, що відбудова житла після війни може зайняти від 7 до 10 і навіть більше років, – пояснює Юрій. – І весь цей час людям, які втратили помешкання, треба десь жити».
Наприклад, відбудова Варшави, зруйнованої по Другій світовій на 80%, тривала 20 років, а 25 тисяч будинків у Новому Орлеані, пошкоджених ураганом Катріна у 2005, відновлювали шість років – і це в умовах необмеженого фінансування. В нашій країні наразі зруйновано більше 38 тисяч будинків, а війна ще не скінчилася. Частина людей, що втратили житло, виїхали за кордон, ще частина мешкає в орендованих квартирах, в готелях та у друзів. Але ні жоден з цих варіантів, ні усі вони разом не здатні вирішити настільки масштабної проблеми. Зрештою, жити у приймах роками – не вихід, особливо для сімей з дітьми, постановила команда. «У мене теж троє дітей, і я розумію, що залишитися без дому – це страшно, – говорить Юрій Стецюк. – І я не за чутками знаю, як живуть біженці. Батьки моєї дружини – з Маріуполя. Нам пощастило вивезти їх звідти ледь не в перші години нападу, зараз вони живуть разом з нами і я бачу, як їм важко без улюблених речей, без власного простору».
Так і народилася ідея проєкту мобільного тимчасового будинку для сім'ї з двома дітьми, в якому було враховано найважливіші побутові потреби: опалювання, зберігання зимових речей, окремі кімнати для дорослих і дітей, щоб кожен мав бодай невеликий, але власний куточок, – справжнє яйце-райце, невелике, але з максимальним начинням. Розробка тривала два місяці. А вже в середині травня створена спеціально для реалізації цього проєкту компанія Domus почала будівництво. Перший будинок компанія збудувала на власні кошти. «Ми в команді одразу домовилися, що для проєкту будемо наскільки можливо використовувати українські матеріали, щоб підтримати наших виробників, – говорить Юрій. – Власне, через це і довелося трохи затриматися, хоча ми планували влаштувати презентацію ще у червні». За словами засновника компанії, ціни на матеріали постійно змінюються, та й мало хто з виробників продовжує працювати. Наприклад, для внутрішнього оздоблення будинків вирішили використовувати вагонку МДФ, до війни її в Україні виробляли чотири заводи. Тепер один з них окупований, другий – розбомблений, третій закрився, працює лише один і той завантажений на 200%, тому довелося чекати, поки виробник зможе виконати замовлення. Тож якщо на початку травня команда бюджетувала одні ціни, то в процесі будівництва кошторис подекуди збільшився в два, а то і в три рази. Інколи з’ясовувалося, що забюджетованих матеріалів вже просто немає – і доводилося вносити зміни до проєкту.
Що з того вийшло
Вартість такого будинку площею 28 м2 наразі складає 20 тисяч доларів у базовій комплектації і 25 – з меблями. Всередині є дві спальні для дітей і дорослих, вбиральня і вітальня з кухнею, близько 12 м3 площі будинку відведено для зберігання речей. Помешкання збудовано за еталонною технологією каркасного будівництва, тому воно правильно утеплене, а ще – оснащене в кімнатах керамічними обігрівачами, які не сушать повітря, у санвузлі – теплою підлогою, а у кухні-вітальні – інвертерним кондиціонером, який може і обігрівати, і охолоджувати. Крім того, на кухні є електрична плита, а у вбиральні – унітаз і душова кабіна. Холодильника і пральної машини немає, хоча місце для них і усі комунікації (вода та каналізація) передбачені, – адже на такі речі у кожної сім’ї власний запит, та й купити їх під особисті потреби не складно навіть на вторинному ринку.
«Ми намагалися зробити наш будинок візуально симпатичним, щоб це був не пофарбований утеплений контейнер, а щось приємне ззовні, – розповідає Юрій. – Звичайно, важливо було, щоб бюджет не вилетів в космос, тому шукали компромісних рішень».
А головне – будинок можна поставити на платформу і перевезти у будь-яке місце, де є підведені комунікації, і не залежати ні від географії, ні від сусідів.
Наразі компанія домовилася про десять приватних і державних ділянок, на яких можна буде безкоштовно поставити по кілька таких будинків. «Маємо попередні домовленості з Боярською міськрадою, вони виділяють ділянку 2,5 га майже в центрі міста, в парковій зоні біля озера, там є усі комунікації, а місцева влада готова допомагати технікою і людьми, – говорить пан Стецюк. – Залишилося прийти туди з інвестором, підписати умовний договір оренди і почати будівництво».
Хто там буде жити
Втім, у процесі перемовин з власниками ділянки постало і питання напрацювання правил та термінів перебування на них. «Ні ми, ні наші «орендодавці» не хотіли б, щоб люди застрягли там надовго, щоб наше тимчасове рішення перетворилося на постійне, а тимчасове містечко – на локальне гетто. Якщо вже ми пропонуємо нове рішення і вводимо до обігу новий елемент міської інфраструктури, то маємо подбати і про його майбутнє, – говорять в команді. – Тож ми вирішили встановити термін можливого перебування в п’ять років – це достатній час і для відбудови, і для того, щоб знайти роботу і відновити повноцінне життя».
Складним є й питання щодо збору і обробки заяв на отримання такої допомоги. Оскільки у компанії немає ресурсів на його вирішення, наразі команда веде перемовини з кількома Благодійними фондами, які могли б взяти на себе не лише фінансування будівництва, а й прийом та перевірку інформації. А поки тривають переговори, Domus зареєстрував власний Фонд – адже холодна осінь і зима вже скоро, треба починати роботу.
За словами Юрія, подати заявку на такий будинок може будь-яка сім’я з чотирьох осіб, яка втратила домівку. Перша партія складатиметься лише з 5 будинків, хоча команда здатна будувати по 20 одиниць на місяць. Проте насамперед потрібні кошти, а крім того, велика кількість будинків – це вже повноцінне поселення, яке вимагає створення цілого містечка з власною інфраструктурою. «Ми все-таки виступаємо за децентралізований підхід, та і даємо собі час на збір донатів, тому вирішити рухатися невеликими кроками, для початку – щоб принаймні показати, як це взагалі буде виглядати», – пояснює Юрій.
Наразі проєкт передбачає, що будинки перебуватимуть на балансі Благодійного Фонду, який буде віддавати їх у безкоштовну оренду мешканцям на п’ять років. По закінченню цього терміну Фонд зможе або продати будинки, щоб фінансувати інші благодійні проєкти, або знову віддати в оренду на новому місці – тим, хто потребуватиме такої тимчасової допомоги.
«Ми розуміємо, що якщо налагодити процес, вже за кілька років у нас з’явиться вторинний ринок таких помешкань, – міркує Юрій. – Тож усі ці будинки можна буде використати ще не раз і як дачі, і для туризму, і з благодійною метою, і просто продати для збору коштів. Наприклад, в Штатах це величезна індустрія, там ще на 2019 рік було 135 заводів, виробництво на яких йшло потоком – шаленими темпами. Там давно зрозуміли, наскільки це зручно – мобільний будинок, який можна поставити деінде».
За українським законодавством, будинком, на який має бути дозвіл, вважається будівля з фундаментом. Немає фундаменту – тоді це «мала архітектурна форма» (МАФ), яку можна поставити на будь-якій виділеній ділянці, де підведені комунікації, і вона не потребуватиме класичного «здавання в експлуатацію». «Хоча, звичайно, ніхто з нас раніше ні з такими проблемами, ні з таким рішенням не працював, – міркує Юрій. – Добре було би створити законодавство, яке б по всій країні однаково регулювало питання відбудови і тимчасових помешкань. Інша справа, що я не маю досвіду і компетенцій, щоб його розробити і лобіювати. Поки ми маємо погодження з місцевою владою, а як це буде на практиці – буде видно».