Дмитро Джеджула: «У центрі всього стоїть споживач, якого не цікавлять продукти, його цікавить споживацька цінність»
Випускник програми MBA Києво-Могилянської бізнес-школи Дмитро Джеджула про маркетинг як про ключ до розвитку компаній
Випускник програми MBA Києво-Могилянської бізнес-школи Дмитро Джеджула розповів у інтерв'ю Mind про навчання у kmbs, соціальні проєкти та чому обрав маркетинг як основний напрям розвитку.
У якому році ви вступили до kmbs та що мотивувало отримати бізнес-освіту?
Історія Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs) розпочалась влітку 2000 року з навчальної програми «Літня школа тотального маркетингу», учасником якої я став у віці 19 років, закінчивши на той час перший курс «Києво-Могилянської академії». Потім я декілька років працював маркетологом у різних компаніях, паралельно продовжуючи навчання в університеті. Я відчував, що мені необхідно поглибити свої знання та отримати більш цілісне уявлення про бізнес, скласти його для себе в робочу мозаїку. Це й мотивувало до вступу.
Чому для навчання обрали kmbs?
Якщо казати про вибір програми MBA, тоді в Україні було всього три варіанта куди піти навчатися: це Києво-Могилянська бізнес-школа (kmbs), Міжнародний інститут менеджменту (МІМ) та Міжнародний інститут бізнесу (МІБ). МІМ та МІБ були створені трохи раніше kmbs. Вони вважались більш консервативними та масовими, а kmbs розпочинала як нішевий та інноваційний навчальний заклад. Трохи згодом група випускників kmbs схантила директорку програми MBA kmbs Софію Опацьку та відкрила Львівську школу бізнесу при Українському католицькому університеті. Але це трапилося пізніше, тобто обирати я міг між трьома бізнес-школами. Хоча вибір для мене був очевидний. Влітку 2003 року я отримав диплом бакалавра Києво-Могилянської Академії, але навчання традиційним освітнім шляхом не продовжив, мені було не цікаво отримувати ступінь спеціаліста, а потім магістра. Тому влітку 2003 року я вирішив поступити до kmbs на навчальну програму MBA. На той час це був вже п’ятий набір. Тоді школа була дуже підприємницькою за духом, навіть більше, ніж є такою сьогодні. Це мене й подобалося в ній. Втім, це була ще й персональна авантюра, оскільки вартість навчання була зависокою для мене, незважаючи на те, що для своїх неповних 23 років я непогано заробляв, хоча й був найманим працівником. Оскільки в kmbs мене знали вже 4 роки, я зміг домовитися про довготривалу розстрочку, але спершу, як і всі, склав тести. Моє перше заняття-знайомство відбулося 16 вересня 2003 року, програма мала тривати 14 місяців. Враховуючи те, що навчання я поєднував із роботою, тобто одразу опановував здобуті знання на практиці, результат моїх старань відчутно позначався на роботі.
Як вплинуло на вас навчання в kmbs?
Згадується моє перше заняття, на якому тодішній декан бізнес-школи Павло Шеремета процитував слова Генрі Форда, які стали одним з робочих принципом. Звучать вони наступним чином: «Love it, change it or live it». Ця цитата стосується справи, якій ти присвячуєш свій час. Тобто справу потрібно або полюбити та розвивати такою, якою вона є, або змінювати, якщо щось не подобається, або залишити цю справу, якщо нічого не міняється. Й шукати таке заняття, в якому ти будеш більш ефективним та корисним. І це стосується не тільки управління бізнесом. Ще одне важливе відкриття я зробив вже наприкінці навчання. Моєю дипломною роботою був консалтинговій проєкт для однієї маркетингової компанії. Під час роботи над дипломом я зрозумів, що маркетинг найефективніший в тому випадку, коли він побудований і управляється як маленька сфокусована фірма професійних маркетингових сервісів (PSF) всередині компанії.
Чому обрали маркетинг як основний напрям розвитку?
Одразу перепрошую за трохи довгу, проте цікаву історію. Може краще булетами? Інтерес до цікавих ігор, учасників гри – провайдера цінності та споживача, і того, за що він платить гроші виник ще у 1988 році, коли я грав у кооператив «Золотий Гвіздок» за реальні гроші (ми з молодшим братом рівняли криві гвіздки, які викупав дідусь Феодосій Григорович – рециклінг, та продаж обмежених ресурсів, слова такі я дізнався роки потому, звісно). А інтерес до маркетингу виник ще з ліцейної парти, в рамках вивчення економіки. У 1994 році, навчаючись у 8 класі, я прочитав книгу легендарного Філіпа Котлера «Основи маркетингу», котру знайшов в бібліотеці ліцею «Наукова Зміна». Це була груба зелено-коричнева книжка в цупкій палітурці, перше пострадянське видання. Мені вона сподобалась. До речі, батьки Котлера – це одеські емігранти єврейського походження, які на початку ХХ століття переїхали до Чикаго. Потім я захоплювався мікроекономікою, бізнес-плануванням, публічними виступами, економгеографією, фінансами. Свого часу навіть став переможцем першої національної олімпіади з економіки в Києві (у 1998 році). А в 9 класі з першою ж своєю науковою роботою поза стандартними умовами був визнаний дійсним членом Малої академії наук «Дослідник» в області економіки. Мене цікавила історія грошей, грошовий обіг, банківська система. Потім я досліджував банківську систему України, однак до завершення 11 класу, тричі вигравши на конкурсі МАН у Києві та отримавши срібло на національному етапі (золото в мене завдяки крутішому знанню математики вирвала Наталка Бандера, правнучка «Батька Нашого…»), відчув, що мені бувало цікаво вивчати фінанси, зрозуміти як все влаштоване, однак працювати в банку – ні. Одразу після завершення ліцею я викладав економіку, навички перемоги та бізнес-планування талановитим школярам, створив Раду старшокласників Києва та рік координував її роботу. Став членом журі конкурсу МАН з економіки (був ним до 2013 року). Під час навчання в 11 класі команда ліцею перемогла у «Бізнес-олімпіаді», коли я написав свій перший переможний бізнес-план, а пізніше організатор конкурсу став моїм першим роботодавцем у комерційному секторі. З першого курсу Могилянки я працював фінансовим менеджером, головним бухгалтером неприбуткової організації, а ще менеджером цікавого проєкту, завдяки якому дізнався, як працює біржа NASDAQ та як компанії створюють зацікавленість в покупців акцій. А на канікулах після першого курсу економічного факультету невипадковим дивом пройшов навчання на першій «Літній школі тотального маркетингу» в 2000 році, і зрозумів, яка діяльність мені найцікавіша. До речі, на «Літній школі» ми ретельно працювали з першим відомим кейсом kmbs «Соки «Смак»: який смак позиційної невизначеності», а з 8 листопада маркетинговий порятунок цього сокового бізнесу став моїм першим реальним маркетинговим викликом. Успішно реалізованим.
Що для вас є маркетинг?
Цілісний маркетинг – це жива система знань, відчуттів та дій з постійного прибуткового створення цінностей та донесення їх до споживача. Це моє авторське визначення, кожне слово з якого перевірене часом, кров’ю, потом, безсонними ночами, заробленими та втраченими грошима. З цієї точки зору вся організація займається маркетингом, просто кожен на своєму етапі і для своєї фокусної частини клієнтського ряду (в тому числі, внутрішньої). У центрі всього стоїть споживач, якого не цікавлять продукти, його цікавить споживацька цінність, тобто корисні наслідки його взаємодії з продуктом. А продукт в моєму розумінні – це просто медіа з донесення цінності до споживача. Коли людина купує iPhone – це історія насамперед про багатошарову емоційну цінність, а не лише про засіб комунікації чи вільний доступ до інтернету (хоча цей функціонал працює перфектно). Якщо компанія створює високу цінність, вона отримує відчутний прибуток. Прибуток це показник того, що компанія зростає, а життєва енергія в ній вирує. Крім того, я переконаний, що маркетинг це про цілісне розуміння бізнесу, адже людина та світ також цілісні. Однак вкрай важливо наголосити, що маркетинг це не тільки про бізнес-процеси, він відкриває значно ширші горизонти. У 2011 році я розробив авторський навчальний модуль «Серцевина маркетингу», який пізніше перетворився у дводенний інтенсив вихідного дня, що за 18 наборів завершило понад 400 випускників. В ньому я намагаюсь посіяти в учасниках тезу, що маркетинг-підхід може стати в нагоді будь-де, у проєктах, бізнесі та житті. І це зерня потім дає щедрий врожай в їх бізнесах та Я-корпораціях.
У 2006 році ви потрапили в автокатастрофу. Як це позначилось на роботі?
Ну окрім того, що я на 3 місяці фізично, а на півроку емоційно випав з бізнесу через серйозні травми, а важливий член мої команди загинув молодим, важко назвати суттєві негативні впливи. Натомість, система управління маркетингом і розвитком бізнесу «Голден Телеком» в Україні, розпочата мною за 15 місяців до аварії та створена нами нова ринкова стратегія пройшли справжній краш-тест і показали високу життєздатність, стійкість та, як зараз модно казати, резильєнтність. Я завжди намагався й намагаюсь будувати системи, які здатні працювати без моєї участі. Прагну скріплювати їх розділеним баченням, цінностями та внутрішніми мотиваціями. Тому з моменту аварії 19 серпня 2006 року і до мого повернення в офіс у середині листопада, та повного відновлення на початку березня, побудовані системи продовжували втілювати мою стратегію, жоден операційний проект не провис, усіх цілей було досягнуто, сегмент бізнесу NASDAQ-корпорації виправдав очікування керівництва і загалом only sky was the limit. Той краш-тест показав цінність освіти, навичок та досвіду. До речі, потрапив я в компанію, коли почав навчатись на програмі MBA у kmbs (схантила одногрупниця), а директором з маркетингу чималої компанії став через півтора року, у свої 24 з половиною, за кілька місяців після отримання диплому бізнес-школи.
Чи сформували для себе робочі принципи, які ніколи не порушуєте?
Я завжди сповідував концепцію intrapreneurship – внутрішнього підприємця, тобто маркетинг-директора, який будує маркетингову структуру, що обслуговує внутрішнього супер-клієнта, допомагає йому правильно налаштовуватися на зовнішнього споживача, шукає можливості розвитку бізнесу та дивиться на це як підприємець на свою ключову справу, такий собі президент з маркетингу, умовно кажучи. Маркетинг завжди був моїм сильним м’язом, і певні улюблені моделі вже є практично вбудованими – як, наприклад, улюблена модель прискорення лояльності (loyalty loop). Мені ніколи не цікаво було перейматися питаннями податкових і пожежних перевірок, чи даху, який протікає тощо (хоча звісно моя команда завжди враховувала легальний та інші контексти бізнесу). Та й управлінський код paEI за Адізесом в мене зрозумілий. Нехай вивіреними процедурами займаються ті, хто в цьому сильний, нехай качають в цьому свій м’яз. Я прагну посилюватись у своїх сильних сторонах – відповідати за замежний розвиток бізнесу та управляти талантами – те, що створює ключову цінність та прибуток. Під час розгляду пропозицій щодо роботи, я завжди звертав увагу на цінності перших осіб бізнесу, синхронізацію бачення та очікую від роботи певного виклику моєму внутрішньому маркетологу і статусу-кво. Лише коли є (ал)хімія взаємодії, буде фізика дії і математика результатів. Крім того, я переконаний, що робота в обов’язковому порядку повинна приносити задоволення та драйв. Як хлопець, що успішно повернувся до життя після двох раптових клінічних смертей, я знаю про що кажу. Коли ти фокусуєш увагу на тому, що тобі цікаво, де ти створюєш максимальну цінність творення, допомагаєш іншим максимально розкривати їх потенціал, це робить поточну мить життя щасливою, а з цих митей складається щасливе наповнене життя. Як казали римляни: «Dum vivo, prosum» – поки я живий, в мене все відмінно (бо все ще можна змінити).
Чи приділяєте час соціальним проєктам?
Так. Моя соціальна місія полягає в тому, щоб ділитися досвідом та створювати інтелектуальні платформи для того, аби люди швидше виходили на свій максимальний потенціал. Коли ти чимось ділишся, ти сам починаєш набагато краще це розуміти. Ділитися знаннями я почав у вересні 1998 року, коли став викладачем в ліцеї, який щойно закінчив. Я заснував при ліцеї клуб «Економічна еліта», де викладав талановитим дітям-економістам не стільки акценти економтеорії, скільки сміливість перемагати. Потім викладав старшокласникам в бізнес-клубі при Малій академії наук. І як вже загадував, 15 років був членом журі фінального міського етапу МАН у секції економіки. У 2005 році моя аудиторія подорослішала, це були студенти Києво-Могилянської бізнес-школи. Тодішній декан kmbs Павло Шеремета запропонував мені стати керівником Центру маркетингу при Києво-Могилянській бізнес-школі, який був створений на грант мобільного оператора після тієї ж таки першої «Літньої школи тотального маркетингу». Перед керівником Центру стояла місія консультувати клієнтів з маркетингових питань, продюсувати навчальні програми з маркетингу: «Літню школу тотального маркетингу», «Практикум стратегічного маркетингу» (зараз її програма-нащадок називається «Школа маркетингу») та, власне, викладати. Пропозиція мене зацікавила, але на постійну зайнятість я не погодився. Обсяг бізнесу школи тоді для мене був замалий, тому я домовився з Павлом про роботу за сумісництвом. Якраз тоді я остаточно структурував своє бачення того як має управлятись система маркетингу (що незабаром втілив у Голден Телекомі). Бонусом до цього я розробив ще декілька консалтингових проєктів для бізнес-школи і остаточно розрахувався за своє навчання на програмі MBA. У 2011 народився навчальний маркетинговий модуль для підприємницьких програм «Серцевина МАРКЕТИНГУ». У 2015 році він перетворився на однойменний одноденний інтенсив для соціальних підприємців, а у 2016-2021 роках він став унікальною дводенною програмою. Дев’ятнадцяту я запланував провести після Перемоги, хоча не виключаю цього раніше. Ну й максимум наступного року сподіваюсь дописати та видати ділову казку для підлітків та дорослих «Серцевина МАРКЕТИНГУ». А мої короткі майстер-класи по різним аспектам «Серцевини» за ці роки відвідали декілька тисяч людей на різних подіях, не кажучи вже про десятки тисяч на mooc-платформі PROMETHEUS.
У якій ролі ви знаходитесь зараз?
З грудня 2022 я приглядався, а з лютого 2023 року я маркетинг-директор київської клініки пластичної хірургії та медичної косметології ANACOSMA, яка належить моїй давній знайомій, випускниці президентської програми MBA kmbs Оксані Денищук та її чоловіку, знаному хірургу Павлу Андрійовичу Денищуку. ANACOSMA – це не мережа, а потужний малий бізнес, який наближається до категорії середнього. Однак, на мою думку, масштабність визначається не розміром бізнесу, а тим масштабом, з яким ти підходиш до того, що ти робиш, а плани в нас грандіозні. Цьогоріч клініці виповнилося 26 років. Вже зараз ANACOSMA у своєму преміальному сегменті – це візитна картка України в сфері пластичної хірургії та естетичної медицини омолодження. Смілива команда, що сміливо діє для сміливих людей. З початком війни та моїм призначенням на роль маркетинг-директора розпочалася нова глава в житті компанії. Ми уклали договір з топовою рекламною агенцією BBDO, з якою ми створила нову суть бренду клініки. Крім того, ми розробили нову комунікаційну стратегію та креативну концепцію. У жовтні ми виносимо нове позиціювання назовні. Згадаю ще про запуск сайту з послугами клініки для чоловіків, який ми реалізували буквально за місяць в березні. Все це відбувається в рамках моєї робочої місії щодо збільшення кількості задоволених клієнтів та корисних для них покупок. До речі, цього року нам вже двічі вдалося побити всі комерційні рекорди за 26 років. Втім, для мене цей показник лише стартова точка у подальшому розвитку ANACOSMA. Не перемикайтесь, у нас попереду багато цікавих новин.
Чому ви вирішили стати Ангелом kmbs alumni platform?
По-перше, я дуже міцно вплетений в історію школи та асоціації випускників, це стало частиною мене та мого життя. У 2010 році я проєктно став першим директором зі зв’язків з випускниками MBA kmbs та провів у липні того ж року перший Reunion. Пізніше був учасником першого Alumni Board. По-друге, мені не байдужа доля українського бізнес-середовища і я хочу його будувати, розвивати та бути його частиною. Оскільки моя стратегія життя – це зміни в собі й світі на краще за допомогою цілісного маркетингу (#LOVEMarketing) як філософії та системи інструментів. І мені важливо жити та творити в Україні та для України, згідно з обраним 20 років тому шляхом. Ну і як любив повторювати лідер відродження Києво-Могилянської Академії, її почесний Президент В’ячеслав Степанович Брюховецький: «Адже час – плинний, а Києво-Могилянська Академія – вічна». kmbs завжди була для мене хоч і сильно інакшою, та все ж яскравою частиною Академії.
Про що мрієте?
Звісно, зараз я, як і всі ми, мрію про нашу якнайшвидшу ПЕРЕМОГУ. Про те, щоб ми з донькою могли обнятись не кілька разів на рік, а коли цього захочемо. А ще, як і раніше, мрію про те, щоб максимальна кількість українців була щасливою в творенні, в корисній справі до душі на своїй рідній унікальній землі. І здається, попри все, зараз найкращий для цього час в історії.
Яка ваша найкраща інвестиція за останній час?
Моя найкраща інвестиція це попередня прожита свідомо і відповідально щаслива мить мого життя. Dum vivo, prosum.