A2A Форум. Персональний розвиток. Олександр Подпругін: «Якщо тобі здається, що ти все контролюєш, ти рухаєшся недостатньо швидко»
Олександр Подпругін – country-менеджер німецької компанії Notus Energy, що займається девелопментом, будівництвом та подальшою експлуатацією об'єктів генерації альтернативної енергетики (вітряні та сонячні електростанції). Заступник голови правління Української вітроенергетичної асоціації, випускник kmbs 2024 року.
Усі досягнення пов'язані з персональним розвитком. Він є основою, фундаментом для будь-якого іншого розвитку в нашому житті. Не розвиваючи себе, ти не можеш розвивати ані компанію, ані щось інше. Це саме така послідовність. Тому я можу точно сказати, що 99% усіх досягнень напряму чи опосередковано пов'язані з персональним розвитком.
Коли ви почали свідомо приділяти час персональному розвитку?
Я можу точно сказати, що активний розвиток мене як лідера, управлінця та члена великих команд відбувся паралельно з усвідомленням важливості персонального розвитку. До цього моменту це не було цілеспрямованим, але мені завжди інтуїтивно хотілося розвиватися. Я постійно самовдосконалювався, навчався, шукав нові напрями для розвитку. Однак це не було частиною моєї щоденної або періодичної діяльності. Це стало рутиною приблизно 10 років тому, тобто суттєво пізніше початку мого кар'єрного розвитку. Хоча, звісно, кар'єрний розвиток також був пов'язаний із моїми зусиллями в розвитку, просто тоді я ще не розумів кордонів, напрямів і недостатньо рефлексував про те, чого мені не вистачає.
А зараз?
Зараз я чітко усвідомлюю, що розвиток є основою будь-якого прогресу. Приблизно 10 років тому я зрозумів, що, якщо ти не розвиваєшся, то не просто стоїш на місці, а поступово вмираєш в умовах сучасного світу. Сьогодні я щоденно користуюсь конкретними практиками та методологіями розвитку. Вони стосуються як управління завданнями, так і розвитку ширших компетенцій, рефлексійних навичок. Я не можу сказати, що все це на 100% систематизовано, але я завжди знаю, в якому напрямку рухатися. Це стало невіддільною частиною моєї постійної роботи над собою.
Поділіться, будь ласка, декількома практиками.
Однією з перших речей, яку мені вдалося впровадити у свою постійну операційну діяльність та яка поширилася не тільки на роботу, але й на особисте життя, є методика «Getting Things Done» (GTD) Девіда Аллена. Вона систематизує, структурує і дозволяє зберігати якомога менше в пам’яті, розраховуючи на те, що всі задачі враховані, підзадачі виконуються і все під контролем. Це було однією з перших речей, яку я впровадив та яка дозволила позбутися зайвого, зосередившись на пріоритетних задачах. Цей підхід я намагаюся поширювати у своїх командах, адже на власному досвіді переконався, наскільки ефективно це працює. Це стало фундаментальною основою для всього подальшого розвитку.
Дякую за те, що згадали систему GTD Девіда Аллена. Я слухав декілька його інтерв'ю і він здався мені непересічною особистістю. Його система начебто така елегантна та проста, але за нею приховується глибинна філософія. Я часто цитую його в спілкуванні. Мені дуже подобається його вислів: «Голова – це дуже поганий офіс, щоб у ньому тримати все». А чи є ще якісь практики, окрім системи GTD, які дотичні до персонального розвитку?
Це постановка цілей – регулярна, періодична та систематична, як короткострокових, так і середньострокових та довгострокових, які постійно переглядаються та адаптуються під зовнішні обставини. Горизонт цілей змінився з початком повномасштабного вторгнення, але саме це дозволяє постійно тримати пріоритети в фокусі. Якщо ти регулярно переглядаєш свої цілі, то завжди залишаєшся на правильному шляху.
Як виглядає ця постановка цілей?
Ця система є частиною методики GTD. Вона охоплює як річні, так і п’ятирічні плани, професійні задачі, особисті та командні цілі. Короткострокові річні цілі, які ти встановлюєш, підлягають квартальному перегляду з можливістю коригування залежно від зміни обставин або перепріоритизації. І, звісно, система дозволяє не тримати всі ці завдання постійно в голові, але нагадує, коли потрібно звернути на них увагу і відкалібрувати.
Чи є якісь практики, які ви застосовуєте не лише у професійній сфері, а й в особистому житті?
Я вже згадував, що цей підхід є частиною не тільки моєї професійної діяльності, але й особистого життя. Звісно, не можна сказати, що в особистому житті це охоплює абсолютно всі сфери, але є певні аспекти, які можна формалізувати та описати. В цих випадках це працює.
Як навчання в kmbs допомогло посилити персональний розвиток?
Я можу виділити кілька важливих моментів, пов'язаних з навчанням у школі. Перший модуль був спрямований на рефлексію і захист перед групою та професорами своєї персональної стратегії. Цей інструмент дозволив мені дуже глибоко задуматися над тим, хто я є, де я знаходжуся, які в мене сильні сторони, які зони для розвитку, на чому потрібно зосередитися. Це підштовхнуло мене ретельно проаналізувати свої досягнення, а також помилки, які я зробив. Для мене захист персональної стратегії був навіть складнішим, ніж написання і захист магістерської роботи, оскільки він вимагав глибокого самоаналізу. Якщо відповідально ставишся до цього процесу, то це дійсно важче, ніж думати над бізнесом. Цей досвід допоміг мені сконцентруватися на ключових принципах і сильних сторонах.
Другий важливий момент, який я взяв зі школи, це використання різних методик і систем для систематизації інформації про себе. Я говорю про конкретні інструменти, які нам давав Сергій Ноздрачов, наприклад, про 34 сильні сторони з StrengthsFinder. Ці інструменти не можна назвати ідеальними або універсальними, але вони дозволяють поглянути на себе з іншого боку, що може бути дуже корисним. Мені завжди подобалися такі інструменти. Вони дали мені можливість краще зрозуміти себе. На жаль, не завжди вдається зробити це самостійно, без зовнішнього поштовху або допомоги, тому тут школа дуже допомогла.
Особливо важливим для мене був той факт, що історія з сильними сторонами й талантами, які або дозволяє реалізувати робота, або ні, була надзвичайно актуальною. Це питання я розв’язував протягом 15 років, поки не знайшов справу, якій мені дійсно хочеться присвячувати всього себе. Під час навчання в kmbs мені вдалося ще раз замислитися над тим, чого мені не вистачало перші 10-15 років кар'єри та що послугувало причиною задоволення від того, що я роблю зараз. Це був важливий урок, який я отримав під час навчання.
Що ще залишається для вас територією зростання?
Актуальним для мене зараз є подальше розширення меж моєї відповідальності. Це висновок, до якого я прийшов під час навчання. За місяць до того, як мене обрали заступником голови правління Української вітроенергетичної асоціації, я захищав свою персональну стратегію і сказав аудиторії, що хочу впливати не тільки на свою компанію, а й на енергетичний сектор України, допомагати його розвитку. І це відбулося майже миттєво – через місяць чи два. Тому я зрозумів, що свої бажання потрібно озвучувати. Проте можу сказати, що я не був готовий до тих додаткових задач, що виникли на шляху до виконання більш політичних, ніж бізнесових обов'язків.
Зараз, окрім персонального та професійного розвитку, я зосереджений на запуску проєкту з будівництва вітропарків. Це особливо складно в умовах, коли важко залучити сотні мільйонів євро, коли довіра до України низька, ризики високі – це потребує величезних зусиль та концентрації всієї команди. Окрім того, я опікуюся новим для мене фронтом, який включає більш політичні навички, яких мені поки що не завжди вистачає. Це та сфера, де мені ще потрібно багато працювати над собою.
Цікаво. Виходить, що перші 10 років ви були зосереджені переважно на питаннях управлінських, а зараз сфокусувалися на політичному житті та лідерському розвитку. Тобто на тому, що важко уявити, описати, сформулювати, бо це зовсім інший рівень складності. Скажіть, а що є головною складністю в цьому процесі?
Головною складністю, на жаль, є те, що наші урядові інституції, які повинні опікуватися розвитком пріоритетних галузей і напрямів енергетики, часто лише декларують свої наміри на словах, але насправді нічого не відбувається. Через це доводиться мобілізувати велику кількість ресурсів, залучати міжнародні фінансові та політичні інституції, щоб спрямувати українські енергетичні організації в напрямок, який дійсно потрібен Україні саме зараз.
Тобто намагаєтесь синхронізуватися з європейськими трендами та просвітити урядові структури, які звикли мислити в парадигмі традиційних речей, а те, що відбувається на передовій розвитку вони не відстежують. І ви зараз, так би мовити, підсилюєте урядові структури, нарощуєте їх компетенцію.
Так, дійсно. Але мені здається, що нам не вистачає партнерства, тому що урядовці бачать нас як суперників, хоча ми прагнемо бути партнерами. Наприклад, ми часто виступаємо проти певних ініціатив, таких як будівництво нових атомних блоків. Але замовлення атомних блоків – це те, що буде введено в експлуатацію, за оптимістичними прогнозами самих ініціаторів, років через п'ять. А нам потрібно забезпечувати енергопостачання вже сьогодні. Тобто необхідно вводити нову сучасну генерацію, яку можна побудувати за рік чи два. Це може бути сонячна енергетика, вітер, газові станції. І нам доводиться переконувати, перенаправляти, змушувати змінювати ці пріоритети та напрями розвитку.
Якби ви повернулися на 20 років назад, що б ви робили по-іншому, маючи сьогоднішній досвід?
Я ще не розповідав про це, але в перші 10-15 років своєї кар'єри я дуже сильно вагався, змінював роботодавців, різні напрями та індустрії, керував підрозділами великих компаній, зокрема юридичними, але не міг знайти себе та отримати справжнє задоволення від того, що робив. Ця робота не відповідала моїм сильним сторонам і прагненням. Аналізуючи себе, я зрозумів, що мені не цікаво працювати в зарегульованих процесах, навпаки, я почуваюся комфортніше в ситуаціях невизначеності, коли є простір для дій. Юристи зазвичай намагаються все формалізувати, але мене ця зарегульованість пригнічує та обмежує в діях.
Я органічно відчуваю себе в ситуаціях невизначеності та великих ризиків, мені цікаво шукати нові можливості, знаходити нові шляхи для розв’язання старих проблем. Мені подобається все нове, я не можу постійно працювати над одним і тим самим, потребую змін. Тому я розумію, що ці 15 років я не міг отримати справжнього задоволення від роботи, були лише епізодичні моменти радості, коли я отримав можливість щось створювати, особливо в кризові часи. Тоді я відчував себе ефективним і, відповідно, щасливим від того, що роблю. Якби я усвідомив це раніше, на початковому етапі кар'єри, можливо, я швидше зрозумів би, в якому напрямку потрібно рухатися і як краще використовувати свої сильні сторони, навіть у юридичній сфері.
Дякую, що поділилися, адже кожен з нас є унікальним завдяки поєднанню різноманітних елементів. Такі інтерв'ю мають на меті дати змогу краще зрозуміти, чим ми відрізняємося, а що нас об'єднує та допомагає підійматися на нові рівні. Наостанок я хотів би запитати вас стосовного того, які книги, фільми чи події надихнули або вплинули на ваш особистий розвиток?
Якщо говорити про рекомендації, то, почну з того, що дуже важливо структурувати свою роботу так, щоб викинути все з голови та систематизувати процеси, щоб нічого не втрачати, але водночас не тримати все в пам'яті. Це дійсно допомагає. Я дуже рекомендую це всім.
Також важливо зрозуміти свої сильні сторони та працювати над їх розвитком. Ще одна рекомендація, яка мене підсилила і на чому я багато зосереджувався, – це самовдосконалення через читання та вивчення історії. Я б порадив прочитати книгу Сергія Плохія «Брама Європи» або почати з історичних каналів на YouTube, які якісно поширюють українські контексти та ідентичність.
Якщо повернутися до персонального розвитку в професійному ключі, то для мене цікавою є література Деніела Пінка, зокрема його книга про мотивацію «Drive». Вона не лише дозволяє подивитися на свої команди по-іншому, але й допомагає краще зрозуміти себе, усвідомити, що мотивує, визначити, яких елементів не вистачає для власної мотивації.
А якби ви мали змогу розмістити свою цитату на стіні в kmbs, яку саме?
Я б процитував Маріо Андретті, одного з найуспішніших гонщиків в історії. Він колись сказав: «Якщо тобі здається, що ти все контролюєш, ти рухаєшся недостатньо швидко».
Супер. Нехай це й не ваші слова, але вони віддзеркалюють ваш характер і ваше ставлення до життя. Я вдячний вам за те, що поділилися цим.
Інтерв'юер – Олександр Зеленюк (EMBA-25): партнер управлінців і топ-керівників у їхньому лідерському сходженні, професійний сертифікований коуч ICF (PCC ICF), дійсний член Міжнародної федерації коучингу, ментор Києво-Могилянської бізнес-школи та Президент ICF Ukraine (2020-2022)