A2A Форум. Персональний розвиток. Катерина Левицька: «Сміливість — це ключ до багатьох речей у житті»
Катерина Левицька – учасниця Presidents' MBA kmbs, засновниця та директорка Міжнародного центру реабілітації та нейрофізіології для дітей з інвалідністю, засновниця громадської організації «Спільнота незламних батьків», до якої входять 520 мам, які виховують дітей з інвалідністю
Це постійне самовдосконалення як у професійному, так і в особистому житті. Воно складається з безперервного навчання, розвитку нових навичок та рефлексуванні щодо своїх дій та вчинків, що, своєю чергою, дозволяє мені тримати руку на пульсі та залишатися високоадаптивною у нашому швидкоплинному світі.
Мій досвід свідомого персонального розвитку досить невеликий. Хоча я завжди вчилася і намагалася покращити якісь аспекти свого життя, це ніколи не було системним або свідомим. Напевно, повномасштабне вторгнення і ситуація, в якій ми опинилися, стали тим поштовхом, який змусив мене замислитися над тим, хто я, навіщо я живу, що я можу зробити для цього світу та якою я маю бути, щоб стати кращою версією себе. І тоді постало питання: що мені потрібно для цього зробити?
Завдяки цьому я наважилась подати заявку в Stanford Business School на програму для українських підприємців та на програму «Leaders for Health» для управлінців у сфері охорони здоров'я. Також планую пройти навчання в Aspen Institute Kyiv. Тобто процес самовдосконалення вже розпочато, і він набирає обертів. Мені також дуже важливо підтримувати розвиток моєї команди. Хоча ми невелика компанія, ми виділяємо певну суму на навчання співробітників. Люди можуть витратити ці гроші на курси або конференції, пов'язані з їхнім професійним напрямом. Єдина умова – потім поділитися здобутими знаннями з колегами, дати фідбек і виділити найцікавіші моменти. Таким чином, я намагаюся мотивувати своїх співробітників до навчання і самовдосконалення.
Тобто каталізатором вашого персонального розвитку стало навчання в kmbs?
Не тільки kmbs. Моє оточення складається з людей, які також цікавляться персональним розвитком. Це й одногрупники в kmbs, й учасники бігового клубу, в який я входжу. Щодо команди реабілітаційного центру, то я намагаюся надихати їх до розвитку особистим прикладом, бо примусити когось неможливо. Ми організовуємо зустрічі, під час яких обговорюємо свої досягнення у персональному розвитку, ділимося досвідом, і це стає мотивацією для нових співробітників. Я вважаю, що від того, наскільки я розвиваюся, залежить те, наскільки зросте моя компанія.
Чи могли б ви поділитися своїми практиками? Що для вас працює найкраще?
Якщо говорити про конкретні практики, то для мене дуже важливою є рефлексія. Я завжди аналізую ситуації, що відбуваються, спілкуюсь з оточенням, отримую зворотний зв’язок від співробітників або близьких людей, проговорюю певні події, які мене хвилюють. Оцінка своїх дій допомагає мені побачити, що я зробила правильно або неправильно, і як можна було б діяти інакше. Моя основне завдання зараз – розвивати здатність бачити кілька сценаріїв наперед і працювати з ними. Це дозволяє готуватися до можливих подій. Хоча наразі це вдається здебільшого як рефлексія після того, як щось сталося, я намагаюсь також аналізувати, як можна було б відреагувати та що це могло б змінити.
А що після рефлексії? Що стає її результатом?
Результатом рефлексії стає своєрідний алгоритм дій у подібних ситуаціях. Наступного разу, коли виникає схожа ситуація, у мене вже є напрацьований план дій, сформований в спокійних умовах. Якщо результат був позитивним, я можу використовувати цей досвід у майбутньому. Фактично, це допомагає створити множинність сценаріїв для різних життєвих ситуацій.
Ви згадували Києво-Могилянську бізнес-школу як важливий етап вашого розвитку. Що найбільше вас запалило під час навчання?
Для мене найважливішим було те, що це навчання дало мені впевненість у собі. Дуже часто, ще з дитинства, ми стикаємось із сумнівами з боку інших людей – батьків, партнерів по бізнесу або друзів, які кажуть: «У тебе не вийде» або «Навіщо ти ризикуєш?». Вони сумніваються, і ти починаєш сумніватися теж. Але спільнота kmbs всилила впевненість у тому, що я здатна на більше. Спілкування з одногрупниками та наставниками дарує можливість поділитися своїми кейсами та знайти підтримку у співрозмовнику. Це дуже цінно, особливо коли ти єдина власниця і директор бізнесу, і тобі часто немає з ким порадитися. Але я можу звернутися до менторів або одногрупників і отримати відверту пораду, засновану на їхньому досвіді. Це допомагає мені долати невпевненість.
Чи є якісь ідеї, які б ви хотіли запропонувати для Києво-Могилянської бізнес-школи?
Я б хотіла бачити більше курсів, присвячених рефлексії, емоційному інтелекту та управлінню стресом. Хоча ми багато говорили про це на заняттях, не було структурованих практик, які допомогли б нам краще освоїти ці навички. Я думаю, що це дуже важливо для розвитку лідерів.
Які перешкоди ви зустрічали на шляху до персонального розвитку? Що допомагало їх долати?
Найбільшою перешкодою для мене завжди була невпевненість у тому, що я зможу досягти поставлених цілей. На мене тиснула відповідальності за колектив, за рішення, які я приймаю, за дітей, які приходять на реабілітацію. Ця відповідальність була інколи лячною, але саме навчання в kmbs допомогло мені впоратися з цим. Бізнес-школа навчила мене правильно обирати партнерів у бізнесі та проговорювати важливі моменти на початку співпраці, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому. Це дало мені інструменти для прийняття рішень і допомогло подолати невпевненість у собі. Я впевнена, що цей досвід дуже допоможе мені в подальшому житті.
А що залишається територією зростання для вас? Які ваші наступні цілі?
Я вирішила працювати над тим, що потребує більше уваги та зусиль. Хоча зазвичай увагу приділяють своїм сильними сторонами, я все ж вирішила вдосконалювати ті аспекти, які є слабшими. Для мене це дисципліна. Я працюю над цим постійно. В моєму щоденному плані стоїть слово «дисципліна», і кожного дня я намагаюся дотримуватися дисципліни щодо всіх аспектів мого життя: режиму дня, виконанню зобов'язань, систематичному читанні та навчанні. Мені потрібно більше системності, оскільки багато дій у моєму житті досі є спонтанними, що не завжди приносить результат. Тому зараз моя мета – працювати над дисципліною та системністю.
Дисципліна – це більше про силу волі чи, можливо, про щось інше? Як ви це розумієте?
Дисципліна для мене – це більше смартзвичка, яка адаптується до обставин та настрою. Я не завжди йду проти своїх бажань, і якщо я дійсно не хочу щось робити, то можу це відкласти. Але я розумію що для досягнення результату, для того щоб бути кращою версією себе, іноді потрібно йти через «не хочу» або «не можу». Тому коли йдеться про зобов'язання перед собою я не роблю собі поблажок. Це навичка, яку я раніше не тренувала, але зараз активно працюю над цим.
Які ресурси, книги або фільми ви могли б порекомендувати?
Якщо говорити про ресурси, то, напевно, я б рекомендувала «Атомні звички» Джеймса Кліра – це книга, яка мені зараз дуже допомагає працювати над дисципліною та внутрішньою мотивацією. Також можу порекомендувати «Емоційний інтелект» Даніела Гоулмана. Це дві книги, які є моїми основними інструментами для самовдосконалення на цей момент. Щодо інших ресурсів, то для мене найважливішими є спільнота kmbs. Саме це допомагає мені краще розуміти себе і рефлексувати над важливими питаннями.
Якщо у вас був би біл-борд у Києві, яку цитату ви б на нього розмістили?
Моя улюблена цитата, яка супроводжує мене вже багато років, це «Сміливі завжди мають щастя». Це мій життєвий девіз, який допомагає мені долати складнощі та рухатися вперед, попри перешкоди. Я вважаю, що сміливість – це ключ до багатьох речей у житті, і саме вона дозволяє досягати того, що здається недосяжним. Цей девіз я завжди використовую в роботі, особливо коли працюю з державними органами та програмами. Сміливість та наполегливість допомагають мені долати всі перепони на шляху до цілей.
Ми багато рефлексували в Могилянці про важливість мети та візії, але не менш важливим є сам шлях. Це те, про що я не думала раніше, але тепер акцентую на цьому. Важливо не тільки мати глобальні цілі, але й насолоджуватися кожною миттю процесу, рефлексувати, спостерігати за змінами й гармонійно поєднувати шлях із візією. І це важливо як у бізнесі, так і в житті.
Часто у нашому суспільстві спостерігається дихотомія – або одне, або інше. Можливо, це вплив виховання чи культури. Наприклад, краще бути багатим чи здоровим? Раніше вважали, що краще бути бідним і здоровим, ніж багатим і хворим, начебто багаті не можуть бути здоровими. Це певний нонсенс, погоджуєтесь? Ви ж кажете, що повинна бути та мета, і шлях. Чому їх не поєднати? Нам слід інтегрувати ці поняття. З досвідом ми розуміємо, що це не гра в «або те, або інше», а радше в те, як їх поєднати. І це був один з інсайтів, який я отримав під час навчання в Могилянці – мислити парадоксально. Парадоксальне мислення не дозволяє обмежувати себе вибором між двома крайнощами. Це здатність лідера бачити обидві сторони – і довіру, і контроль, і планування, і спонтанність. Ці речі повинні бути взаємопов'язаними, тому що саме парадоксальне мислення відрізняє справжніх лідерів від звичайних управлінців чи керівників.
Коли я думаю про дисципліну, то розумію, що я досить креативна людина. І раніше мені здавалося, що творці не можуть бути дисциплінованими. Але чому це так? Адже теоретично вони можуть бути дисциплінованими.
Можуть, бо вони є дисциплінованими. Це як у того письменника, якого спитали, коли до нього приходить муза. Він відповів: «О дев'ятій ранку, коли я сідаю за друкарську машинку». Це ритуал, звичка, яка сприяє творчості. Дисципліна і креативність не є антагоністами. Вони йдуть пліч-о-пліч. На жаль, на цьому ми мусимо завершувати нашу розмову. Дякую вам за час та готовність поділитися своїми думками. Після кожного інтерв'ю виникає відчуття неймовірного піднесення. Спільнота kmbs дуже неординарна, унікальна і це не може не тішити. Це підсилює і надихає створювати щось нове, пропонувати нові ідеї.
І вам щиро дякую за те, що запросили. Я надихнулася цією розмовою й мені буде про що поміркувати наступні декілька днів.