Mind підбиває підсумки року, виділивши в кожній галузі національної економіки людей та структури, які проявили себе після 24.02 особливо яскраво – нехай і не завжди успішно – чи зіткнулися з безпрецедентними, навіть із поправкою на загальну кризу, викликами. Цей перелік не є рейтингом, але він відображає думку профільної частини редакції про те, що найважливіше сталося в роботі тієї чи іншої індустрії.
«Постраждалий року» – компанія / бренд, що зазнали непоправних збитків через війну.
«Незламний року» – компанія / бренд, значущий для галузі, що зазнав величезних збитків через війну, але зумів відновити роботу та продовжувати її.
«Угода року» – найбільш значуща для країни / галузі угода, наймасштабніша за розміром та/або впливом, що набуває ще більшого значення з огляду на воєнні дії та майбутню відбудову країни.
«Позитивне здивування року» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії зуміли вирватися в лідери / наростити прибутки / зайняти проактивну позицію, що стало несподіванкою для галузі / професійної спільноти / ринків і надало додаткової стійкості галузі / країні.
«Розчарування року» – компанія / бренд / персона, що на тлі збройної агресії, маючи величезні ресурси, не змогли ними правильно розпорядитися чи зайняли деструктивну позицію.
«Антищасливчик року» – компанія / бренд / персона, що напередодні війни вагомо проінвестували в якийсь проєкт / актив / нішу, але війна це знищила докорінно або ж починання втратило актуальність на довгі роки.
«Провал року» – структури, персони та інституції, що приймали найбільш невдалі / суперечливі / недоречні рішення в умовах воєнного часу.
«Бенефіціар війни» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії отримали більше зиску, ніж збитків.
Оскільки формат роботи й насиченість подіями в різних сферах значно відрізняються, то в кожній галузі може бути від чотирьох до семи номінантів.
Наступний розділ проєкту Mind Nominations 2022 – Банківський сектор.
Після подій 24 лютого були побоювання, що багато банків не витримають шокового впливу війни і фінансовий сектор «посиплеться». Але цього, на щастя, не сталося. Банківська система України виявилася напрочуд витривалою.
За 11 місяців 2022 року кількість банків, що працюють в Україні, скоротилася з 71 до 67 фінустанов, тобто лише на чотири одиниці. До них потрапили два російські банки – Сбєрбанк та Промінвестбанк, які давно були кандидатами на вихід. Але фактично НБУ визнав неплатоспроможними з початку 2022 року лише два банки – Мегабанк та банк «Січ». Це дрібні гравці, вельми незначні в межах усієї банківської системи.
Навіть за умов війни банки примудряються демонструвати позитивну динаміку, хоч і не за всіма показниками.
Активи банків за січень – листопад 2022 року зросли більш як на 9%, а фінансовий результат за 10 місяців 2022 року становив 11 млрд грн. Це в 5,3 разу менше, ніж за аналогічний період 2021 року, але для порівняння: у постреволюційний 2014 рік збиток банків досяг 53 млрд грн.
А ще банки за 11 місяців наростили депозитні портфелі: обсяг коштів фізосіб збільшився на 22,4%, коштів корпоративних клієнтів – на 10,5%. Тобто довіру вкладників не втрачено.
Впродовж року фінустанови змогли вирівняти рентабельність активів та капіталу, які на початок травня просіли до мінімальних за останні п'ять років відміток: мінус 1,11% та мінус 9,47% відповідно. Але до грудня рентабельність активів банківського сектору зросла до 1,02%, а рентабельність капіталу – до 9,33%.
Секрет такої завидної стійкості простий: банки вже певною мірою загартовані стресовими подіями. Це і 2014–2015 роки, протягом яких НБУ займався ґрунтовною «чисткою» системи, а потім пандемія COVID-19, яка у 2020–2021 роках спричинила економічну кризу.
Крім того, Нацбанк не залишив гравців віч-на-віч із проблемами. Тільки впродовж першого місяця війни – з 24 лютого до 23 березня – НБУ надав рефінансування банківському сектору на загальну суму 74,3 млрд грн. І хоча у навколобанківському середовищі виникала низка питань – як за формою такої підтримки, так і за списком її реципієнтів та системою контролю за використанням виданих коштів, цю допомогу всі вважали виправданою та своєчасною.
Разом із тим, НБУ сповідує принцип «не на часі» і під час воєнного стану заплющує очі на деякі порушення нормативів, яких припускаються банки, і не карає їх за це.
Утім вплив війни на банківський ринок не варто недооцінювати. І 2023-й стане не менш складним, ніж 2022-й. Банки повною мірою відчують наслідки від накопичення проблемної заборгованості (NPL), рівень якої з січня до листопада зріс на 5,5 в. п., до 35,5%. Не дарма Нацбанк попереджав, що кредитний ризик є головною загрозою для стабільності банківської системи. І банки серйозно готуються чистити свої кредитні портфелі, формуючи значні резерви під NPL – їх обсяг на початок листопада сягнув 113 млрд грн. А чим більше резервів, тим нижчий прибуток. Особливо на тлі того, що видача нових кредитів практично зупинилася, крім хіба що фінансування в рамках держпрограм, таких як «5–7–9».
Негативно впливає на бізнес банків руйнування енергетичної системи України. Виникають складнощі з обслуговуванням клієнтів, технічні збої та інші неприємності. До того ж фінустанови змушені витрачатися на забезпечення енергонезалежності своїх відділень та на посилення безпеки в цілому. За даними НБУ, відключення світла збільшили операційні витрати банків на 300 млн грн. Тому регулятор тисне на банкірів, зобов'язавши їх посилити безпеку операцій та забезпечити роботу щонайменше 35% відділень у разі блекауту.
Згідно з новою ініціативою Нацбанку під назвою Power Banking, понад 1000 банківських відділень по всій Україні (а це близько 20% усієї філійної мережі банків) уже здатні працювати незалежно від наявності електропостачання. У результаті адміністративні витрати банків у січні – листопаді 2022 року, порівняно з 11 місяцями 2021 року, зросли на 6,6%, до 73 млрд грн.
Завдання спрощує те, що ще задовго до повномасштабної війни всі відділення українських банків, де знаходилися банківські комірки, були енергоавтономними. Цього вимагала СБУ: убезпечити установи від позаштатних ситуацій на випадок відключення електроенергії, щоб зберегти стабільну роботу охоронних систем – сигналізації, відеоспостереження тощо.
У 2023 році НБУ поступово посилюватиме нагляд за банківським сектором. Нацбанк запланував провести оцінку якості активів та стрес-тестування банків. Результатом цих перевірок можуть бути неприємні сюрпризи для учасників ринку – аж до банкрутств. Хоча сам НБУ не втомлюється запевняти в тому, що все під контролем, системі нічого серйозного не загрожує, і масового банкопаду чекати точно не варто.
Наступний розділ проєкту Mind Nominations 2022 – Банківська система
«Антищасливчик року»
Ексглава НБУ Кирило Шевченко – подав у відставку, заявивши про політичний тиск, і отримав кримінальну справу на додачу
Кирило Шевченко пішов з посади голови НБУ на початку жовтня, хоча про можливу зміну керівника Нацбанку йшлося мінімум пів року до дня Х. Основною негласною причиною називали не «найтепліші» відносини головбанкіра з Офісом Президента.
4 жовтня Шевченко повідомив, що він просить президента Володимира Зеленського підписати його відставку. Рішення залишити таку відповідальну посаду у розпал війни видавалося щонайменше дивним – адже особистість керівника НБУ і ті рішення, які він ухвалює, безпосередньо впливає на банківську систему, та й на економіку загалом.
Кирило Шевченко мотивував свій крок проблемами зі здоров'ям. Але відразу ж після того, як Верховна Рада 6 жовтня ухвалила його відставку, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура висунули Шевченку підозру. Його звинуватили в розкраданні більш ніж 200 млн грн у період, коли він був головою державного Укргазбанку (2015–2020 роки).
Після цього ексглава банківського регулятора заявив про майже дворічний політичний тиск, оскільки він не був «…зручним головою НБУ». Зрозуміло, Кирило Шевченко відкинув будь-які висунуті звинувачення і заявив, що всі операції, які проводив Укргазбанк під його керівництвом, підтверджені міжнародними аудиторами.
На цьому сумна історія екскерівника НБУ не закінчилася. На початку листопада Кирила Шевченка оголосили в міжнародний розшук, а у грудні Вищий антикорупційний суд (ВАКС) заочно заарештував його. Сам Шевченко після звільнення виїхав із України і назад поки не повернувся. За журналістськими розслідуваннями, він перебуває у Відні.
Кирило Шевченко обіймав посаду керівника Національного банку з липня 2020 року до жовтня 2022 року. Натомість парламент призначив головою НБУ Андрія Пишного, який понад шість років очолював державний Ощадбанк.
«Провал року»
Банк «Січ» – став банкрутом через те, що його керівництво відмовилося повертати борги НБУ
Національний банк 9 серпня повідомив, що ряди неплатоспроможних фінустанов поповнив банк «Січ». Це невеликий банк, який особливої погоди на ринку не робив. Розмір його активів напередодні банкрутства (на 1 серпня) становив близько 4 млрд грн (0,3% активів усієї банківської системи), а обсяг коштів фізосіб у банку ледве перевищував 1,2 млрд грн. Враховуючи той факт, що в умовах воєнного стану всі депозити населення забезпечені держгарантією, вкладникам взагалі не було чого переживати.
Головною інтригою була реальна причина, через яку банк «упав», бо об'єктивних підстав для його банкрутства не було.
Як з'ясувалося, керівництво «Січі» відмовилося погашати відсотки за кредитом рефінансування НБУ. Відмовилося свідомо – але незрозуміло навіщо, особливо з огляду на те, що гроші в банку були. За даними Нацбанку, сума чергового платежу становила 68 млн грн, при цьому «Січ» мав вільні кошти на суму 750 млн грн.
І все ж таки менеджмент банку пішов на конфлікт із НБУ. Регулятор розлютився і зажадав від фінустанови повернути всю суму кредиту в розмірі 3 млрд грн. «Січ» цю вимогу виконати не зміг, за що й поплатився ліцензією.
Фонд гарантування вкладів фізосіб розпочав виплати вкладникам банку «Січ» восени. За даними фонду, за жовтень клієнти банку отримали більшу частину своїх коштів – майже 938 млн грн.
Банк «Січ» був створений у 2011 році. У 2019-му його новими власниками стали чотири фізособи – резиденти України. Згодом НБУ офіційно заявив про те, що реальний бенефіціар (власник) банку – Денис Горбуненко. Він був акціонером «Родовід банку» аж до кризи 2008 року, а ще раніше працював у банку ІНКО, який також збанкрутував.
Денис Горбуненко є особою, наближеною до українського бізнесмена-втікача Дмитра Фірташа.
«Здивування року»
Ощадбанк – зміг зміцнитися серед найпродуктивніших банків, незважаючи на війну, кризу та жорстку конкуренцію на ринку
Довгий час державний Ощадбанк асоціювався зі спадщиною СРСР. Ненав'язливий (і не дуже ввічливий) сервіс, пропахлі вогкістю відділення з інтер'єром 1970–1980-х років і нескінченні черги до касирів та операціоністів.
Ґрунтовно взявся змінювати імідж Ощадбанку ще Андрій Пишний, який зараз займає крісло голови НБУ. За роки його правління Ощад почав тісно співпрацювати з ЄБРР, наважився на розробку мобільного застосунку та оновлення відділень. А 2022 року, попри всі події та обставини, банк примудрився стати ще клієнтоорієнтованішим.
По-перше, відділення банку продовжували справно працювати навіть у перші після 24 лютого дні та тижні – там, де це було безпечно для співробітників і клієнтів.
По-друге, банк саме напередодні 2022 року запустив новий мобільний застосунок «Мобільний Ощад», розробка якого велася два роки. Сервіс отримав розширений функціонал, за його допомогою можна здійснювати платежі як усередині банку, так і за його межі, оплачувати товари та послуги, відкривати депозити – все це було дуже доречним, коли візити до відділень стали ризикованими.
По-третє, Ощадбанк отримав своєрідний карт-бланш від Кабінету Міністрів на участь у програмах підтримки бізнесу, які фінансуються із державного бюджету. Зокрема, саме Ощадбанк бере участь у розгляді заявок на отримання грантів за програмою «єРобота» на відкриття своєї справи, розвиток переробного бізнесу, закладення садів та будівництво теплиць. Також банк на другому місці за обсягом виданих пільгових кредитів бізнесу за програмою «5–7–9».
Тож навіть у розпал повномасштабної війни бізнес у Ощадбанку йде дуже непогано. Його чистий прибуток за 11 місяців 2022 року досяг майже 1,1 млрд грн і банк входить до першої п’ятірки за показником зростання обсягу активів. Окрім цього, Ощадбанк другий після ПриватБанку за сумою комісійних доходів: на комісіях за 11 місяців банк заробив 7,4 млрд грн.
«Незламний року»
ПриватБанк – як і раніше, найбільший і найприбутковіший банк України, а ще один з найбільш автономних
Перехід під державне крило у 2014 році не став для ПриватБанку вироком, хоча такі прогнози були базовими. Через сім років Приват залишається найбільшим банком країни практично за всіма показниками. Хоча йому через війну дісталося не менше, а, можливо, й більше, ніж іншим.
Наприклад, з квітня по жовтень 2022 року (за січень – березень НБУ дані не наводить. – Mind) ПриватБанк скоротив кількість своїх відділень на 390 філій. Якісь закрив, якісь залишилися на окупованій території або знищені під час бойових дій. Отже, його мережа зменшилася на 23%. Станом на 1 жовтня працює майже 1300 відділень.
Наразі кількість банкоматів, що працюють, становить близько 5000. Сукупна їх кількість, згідно з інформацією на сайті банку, – близько 7300. Тобто реально функціонує лише 68% усіх банкоматів.
На додачу до цього ПриватБанк продовжує вести судові баталії з колишніми акціонерами – Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим, від яких йому дісталося у спадок під 200 млрд грн проблемних кредитів. І цей портфель особливо не зменшується: його розмір на 1 жовтня 2022 року перевищував 186 млрд грн.
Не всі суди успішні. У листопаді, наприклад, Верховний Суд у рамках касації позбавив банк права власності на столичний готель «Мир», ухваливши рішення на користь компаній, які пов'язують із колишнім акціонером банку Геннадієм Боголюбовим. А другий головний ексакціонер банку Ігор Коломойський, як і раніше, намагається оскаржити його націоналізацію та повернути через суд банк собі.
Проте фінансові показники ПриватБанку виглядають більш ніж оптимістично. Його активи за 11 місяців 2022 року зросли на 16,7%, кредитний портфель – на 2%, кошти фізосіб – на 36%. Чистий прибуток банку за січень – листопад найбільший серед інших гравців ринку – 17,8 млрд грн.
А ще ПриватБанк, незважаючи на блекаути, підтримує автономну роботу майже 150 філій, які символічно називає «відділеннями незламності».
«Розчарування року»
Альфа-Банк – перейменувався в Сенс Банк, намагаючись врятувати імідж, але «російський слід» та санкції проти власників усе зіпсували
Хмари над Сенс Банком (таку назву має Альфа-Банк з 1 грудня) почали згущуватися практично відразу після введення військового стану. Вже 28 лютого Європейський Союз анонсував персональні санкції проти двох головних акціонерів банку – Михаїла Фрідмана та Петра Авена.
Станом на 1 січня 2022 року їм належало понад 45% акцій банку. Згодом до цих санкцій додалися ще санкції з боку РНБО. У березні набув чинності закон №2116-IX, згідно з яким можуть бути вилучені будь-які без винятку активи Російської Федерації або її резидентів на території України.
А до осені з'явився закон №2643-IX щодо виведення з фінансового ринку системно важливих банків, який передбачає їхній викуп державою за 1 грн. Депутати від партії «Слуга народу» не приховували, що закон ухвалювався саме під Альфа-Банк.
Михаїл Фрідман, розуміючи, що будь-якої миті може втратити свій актив, намагався провести докапіталізацію банку на $1 млрд і домовитися з українською владою про те, що ці гроші будуть витрачені на фінансування національної економіки, у тому числі в рамках спільних проєктів з Кабміном. У той же час Фрідман особисто повідомив голові НБУ Андрію Пишному, що в разі чого готовий віддати державі банк безоплатно.
Втім домогтися взаємності від уряду у Фрідмана не вийшло. Ба більше, на початку грудня в західних ЗМІ з'явилися чутки про те, що бізнесмена затримали в Лондоні. Його офіційні представники цю інформацію заперечують.
У сухому залишку колишній Альфа-Банк перебуває в дуже делікатній ситуації. Продати його новим власникам із «чистою» біографією сьогоднішні акціонери, швидше за все, не зможуть. Санкції, арешти та зіпсована репутація не сприяють такій угоді. Шанси отримати імунітет проти націоналізації за рахунок грошових вливань у банк та спроб налагодити діалог із владою теж невеликі.
Тому поки що Сенс Банк схожий на валізу без ручки. Нести важко, але й кидати не можна. Адже банк є системно важливим: займає понад 1,1% в активах банківської системи і в ньому сконцентровано понад 42 млрд грн коштів населення. Одним словом, too big to fall. Щоправда, і напередодні націоналізації Привату говорили те саме.